Облік витрат за статтями калькуляції в енергетиці

До витрат паливно-транспортного цеху відносять витрати на доставку палива від пункту його відвантаження до паливного складу або розвантажувальних пристроїв котельні; на переміщення палива з складів до розвантажувальних пристроїв, включаючи навантаження й розвантаження; витрати на зберігання палива й самого паливно-транспортного цеху. На цій стадії також враховують затрати, пов’язані  з механічною подачею палива, включаючи затрати на процеси паливне виготовлення, якщо вони не є функцією котельного цеху.

У затрати котельного цеху включають вартість палива, що витрачається, затрати на водоприготування  й хімічне очищення води, а також витрати котельної та тепловимірювальної лабораторії. Тут не враховують витрати на склад, експлуатацію й поточний ремонт всіх пристроїв механічної подачі палива й паливне приготування в тих випадках, коли останні структурно входять до складу котельного цеху.

Машинний, електричний цехи й враховують витрати на експлуатацію, поточний ремонт і амортизацію.[7]

Об'єктами калькулювання в енергетиці є електрична й теплова енергія. При цьому потрібно виходити з того, що на електричних станціях визначається тільки виробнича собівартість, повна собівартість як електричної, так і тепловий енергії визначають в районному енергетичному управлінні (РЕУ). Повна собівартість енергії складається з наступних складових: виробничої собівартості енергії на станціях; виробничої собівартості передачі й розподілення енергії в електричних і теплових мережах; витрат по утриманню виробничих служб районних енергоуправлінь і витрат по утриманню апарата районного енергетичного управління; вартості покупної енергії від суміжних енергосистем і блок-станцій.

Визначення повної собівартості енергії в РЕУ не виключає необхідності вирахування собівартості виробництва електричної і теплової енергії на станціях і собівартості передачі їх у мережах, які є найважливішими оціночними показниками їх роботи. Окремий облік собівартості виробництва й транспортування енергії по електростанціям і мережах необхідний, тому що в умовах паралельної роботи енергосистем на показник повної собівартості енергії суттєвий вплив може зробити вартість купленої електроенергії з інших енергосистем. Для визначення собівартості електроенергії в тій або інший енергосистемі важливе значення має визначення собівартості виробництва енергії на власних енергоустановках і собівартості транспортування електроенергії по мережах енергосистеми.

Калькуляційною одиницею на енергопідприємсвах є собівартість одиниці електроенергії—1 кВт-год. і теплоенергії — 1 Гкал. Застосування цих калькуляційних одиниць дає можливість визначати й зіставляти собівартість енергії електростанцій, аналогічних за потужністю, видом палива й режимом роботи.[6]

Планування, облік і калькулювання собівартості продукції на енергопідприємствах здійснюється за наступною номенклатурою:

1.       «Паливо на технічні цілі»

2.       «Вода на технологічні цілі»

3.       «Основана і додаткова заробітна плата виробничого персоналу та службовців»

4.       «Відрахування на соціальні заходи»

5.       «Витрати на підготовку і освоєння виробництва»

6.       «Амортизація основних засобів»

7.       «Послуги допоміжних виробництв»

8.       «Інші прямі витрати»

Склад окремих статей цього переліку витрат має свої особливості, які наведено нище.

«Паливо на технічні цілі». На енергопідприємствах ціна палива враховує франко-станція призначення, що складається із ціни франко-станція відправлення, суми знижок і надбавок до ціни за відхилення від норм по кількості сажі й вологості, залізничного тарифа або водного фрахту й інших витрат до станції призначення. По даній статті відображаються і втрати при транспортуванні.

Фактично витрачене на виробництво електричної і теплової енергії паливо в натуральних вимірниках враховується бухгалтерією по середньозваженій фактичній ціні франко-станція призначення по марках палива й вугільним басейнам (якщо зберігання й відпустка на виробництво ведуться в такому розрізі). При відсутності вказаних умов зберігання й відпустки палива його списують по середньозваженій фактичній ціні франко-станція призначення.

Фактичні втрати палива при зберіганні й внутрішніх перекидках у межах норм природного убутку списують на підставі акту інвентаризації на затрати паливно-транспортного цеху. Втрати палива при доставці (у межах норм природного убутку), встановлені при прийманні палива від постачальників, списують на подорожчання палива тільки в грошовому виразі.

Паливо містить відходи, які поділяють на використовувані  і невикористовувані. На електростанціях до відходів відносять золу, шлаки, інші породи. Відходи, які не можуть бути реалізовані, розглядаються як безповоротні. Суми, вилучені від реалізації золи й шлаків, а також колчедана й інших порід, які містяться у паливі, списують на зменшення витрат котельного цеху по статті «Паливо на технологічні цілі».

Особливого значення набуває утилізація відходів на енергопідприємствах. Шлаки успішно застосовується в дорожному будівництві й при виробництві цементу. Тому їх реалізація може бути відчутним фактором зниження собівартості енергії, збільшення доходів електростанції, а також збереження навколишнього середовища.

Величина витрати палива на виробництво електроенергії й теплоенергії незалежно від його виду й марки (вугілля, торф, мазут, газ) відбивається в облікових регістрах у двох вирахуваннях: у натуральному й умовному. Наприклад, на ТЕС для виробництва енергії витрачено мазуту 75833 т при теплоті його згоряння 9784 Ккал/кг; теплота згоряння умовного палива прийнята 7000 Ккал/кг. При перерахуванні витрати натурального палива в умовне в даному випадку отримаємо (75833*9748Ккал/кг)/7000. У цьому випадку одержимо 105 603 т у.т.

Теплоту згоряння кожного виду й марки натурального палива, що витрачається визначають у лабораторії електростанції по даним аналізів відібраних проб цього палива. ;

На підстав нормативних характеристик агрегатів на електростанціях встановлюють норми витрат палива на відпущенні тепловими й атомними електростанціями електроенергію й тепло.

Витрачання натурального твердого палива по електростанції в цілому визначають, зважуючи його на вагах; мазуту - заміряючи рівень витрачання в баках; газу –за допомогою газомірів. Первинні документи на витрату палива оформляються по кожному енергоблоку або окремому котлоагрегату електростанції за кожну зміну. При цьому у документах вказують фамілії старших машиністів (або машиністів), які відповідальні за раціональне витрачання палива на виробництво й норм його витрати. Спеціальна група обліку виробного-технічного відділу теплової електростанції (ТЕС) веде оперативно-технічний облік палива й величини його витрати на виробництво як у натуральних одиницях, так і в тоннах умовного палива. Одночасно ця група веде й облік відхилень фактичної витрати палива від  норм витрат, які групуються за причинами і особами, від яких вони залежали. Основними причинами відхилень від норм витрат палива є зміни норм витрат через збільшених втрат пари, води й температури газів, що виходять по котельній установці; присос повітря; внепланові пуски; зміна структури й характеристики палива, що спалюється; зміна ціни 1 т умовного палива й ін. Треба мати на увазі, що на окремих електростанціях ціна одиниці умовного палива може значно коливатися. Це залежить від структури паливного балансу, рівня цін на натуральної паливо по видах, радіуса перевезення й залізничного тарифу, а також якості палива й теплових еквівалентів.

Інформація про всі виявлені по витраті палива відхилення надалі використовується при визначенні госпрозрахункових результатів роботи електростанції і її підрозділів.

«Вода на технологічні цілі». ТЕС, районні котельні й електробойлерні установки забирають із водогосподарських систем й витрачають на технологічні цілі велику кількість води, у зв'язку із чим несуть затрати у вигляді грошової плати в бюджет за воду, а також затрати за її подачі (перекачування) до місця використання, по хімічній водоочистці й т.д. Вода, що витрачається на технологічні цілі теплових електростанцій й інших виробників енергії, включається до складу матеріальних витрат на виробництво. Вона підлягає первинному, оперативно-технічному й бухгалтерському обліку, як у якіснтму, так і у вартісному виражений.

Облік кількості зібраної з водогосподарських систем і використаної води ведеться на основі показників водомірів спеціальною групою обліку виробничо-технічного відділу електростанції у спеціальному водному журналі, у якому одночасно фіксують й відхилення у витраті води із причин їхнього виникнення. До них відносять: зміну норми витрати води, зміна температури охолоджувальної води, вологість і температура зовнішнього повітря й ін. Первинні документа на забір і витрата води, а також дані водного журналу передають у бухгалтерію для відбиття витрат по відповідних статтях калькуляції.[6] До затрат на хімводоочищення включають заробітну плату персоналу з відрахуваннями на соціальне страхування, хімічні реактиви й матеріали й інші витрати, крім амортизації. Воду, одержувану зі сторони, а також від власної системи водопостачання, і хімічно очищену воду власними силами, яка враховується у витратах цехів допоміжного виробництва, оцінюють по фактичній собівартістю й списують на дану статтю комплексно за місцем її споживання. Дані про відхилення по статті «Вода, на технологічні цілі» через причини і винуватців використовуються при виявленні результатів діяльності по відповідному підрозділі електростанції.

« Основна й додаткова заробітна плата виробничого персоналу та службовців» і «Відрахування на соціальне страхування». По цим статтям враховують як нараховану основну заробітну плату виробничих робітників, які безпосередньо беруть участь у технологічному процесі виробництва енергії і її транспортуванні, так і заробітну плату інших категорій робітників, безпосередньо зайнятих у процесі виробництва, передачі й розподілу енергії, наприклад чергових інженерів станцій, підстанцій, начальників змін, вахт, чергового персоналу цеху, підстанцій, лінійного персоналу ліній передач, виробничого персоналу  і ін. За цією статтею можна враховувати заробітну плату начальників цехів і їхніх заступників, якщо вони поряд з адміністративними функціями виконують обов'язки вахтового персоналу на правах начальників змін. Облік додаткової заробітної плати  і відрахувань на соціальне страхування, а також відхилень по цим статтям аналогічний обліку в інших галузях промисловості.

На енергопідприємствах за статтею «Витрати на підготовку й освоєння виробництва» відносять витрати, які пов’язані з комплексним випробуванням устаткування й налагоджувальними роботами й випробуванням після взяття навантаження агрегатами на нових електростанціях, а також на діючих електростанціях при їхньому розширенні й реконструкції. Величина цих витрат визначається кошторисом, який складають в установленому режимі, відповідно до тривалості і інших умов пробної експлуатації й освоєння у дію об’єктів, які вводять у роботу.

На енергопідприємствах на відміну від інших галузей промисловості витрати на утримання і експлуатацію устаткування й загальноцехові витрати на окремих рахунках не враховують, а відносять безпосередньо на рахунок «Основне виробництво» за двома калькуляційними статтями з деталізацією їх за видами, що в основному відповідає типовій номенклатурі. Виключенням є витрати  по технічному обслуговуванню  мереж і устаткування­, які використовуються житлово-комунальними підприємствами, які виділяються зі статті «Витрати на утримання і експлуатацію устаткування».

Порядок обліку загальновиробничих витрат аналогічний порядку, установленому в інших галузях промисловості.[9]

«Покупна енергія». До складу виробничої собівартості енергії в районному енергетичному управлінні включають окремою статтею витрати по оплаті елктоенерії, яка купується у паралельно працюючих енеогосистем і блок-станцій.

Покупна енергія є частиною загального продукту, який одержують в ході діяльності енергосистеми, оскільки, потрапляючи в загальну мережу районного енергоуправління, вона анулюється. Енергосистема транспортує її по своїм мережам і не враховуючи плати за покупну енергію несе додаткові витрати, пов’язані  із втратами в елктромережах, і додаткові затрати, пов’язані з передачею покупної енергії споживачам. Затрати на покупну енергію розраховують за окремими суміжними енергосистемами і блок-станціями виходячи з кількості купленої енергії (по сальдовому рахунку, тобто з різниці між кількістю отриманої й відпущеної електроенергії) і встановлених розрахункових тарифів.

Із вище викладеного слідує, що номенклатура калькуляційних статей витрат і їхній зміст у енергетиці відрізняються від типових. У калькуляцію в цьому випадку входять такі статті, яких немає в інших галузях промисловості: «Паливо на технологічні цілі», «Вода на технологічні цілі», «Покупна енергія», але відсутня стаття «зовнішньовиробничі витрати», оскільки витрати, пов’язані зі збутом (тобто транспортуванням) енергії включаються у виробничу собівартість. Номенклатура й зміст статей у енергетиці не залишаються постійними. Запровадження в дію таких нових видів електростанції, як атомні й геотермальні, а також відкриття нових джерел  енергії й способів прямого перетворення тепловий, ядерної, сонячної й хімічної енергії в електричну обумовлюють необхідність формування нових статей калькуляції собівартості енергії.