Облік витрат за статтями калькуляції в енергетиці

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет обліку й аудиту

Кафедра   обліку і контролінгу

в промисловості          

Курсова робота

на тему:

«Облік витрат за статтями калькуляції в енергетиці»

Виконала:

Ст. гр. ОП-41

Поліщук Маріанна

Перевірила:

Підлужна Н. М.

Тернопіль – 2008

План

      Вступ

1.      Особливості технологічного процесу в енергетиці та їх вплив на організацію обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

2.      Облік витрат за статтями калькуляції в енергетиці

3.     Узагальнення витрат і калькуляція собівартості електричної і теплової енергії

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність. Енергетика є однією з найбільш вагомих галузей української економіки, а ключовим елементом сучасних перетворень є створення ринків збуту енергії з метою підтримання національної економіки. На протязі десятиріч ціни на енергію були менші витрат виробництва, при цьому різним групам споживачів надавались великі дотації. Конкурентні ціни на енергію необхідно встановлювати з врахуванням покриття витрат і динаміки ринку при обмеженому державному регулюванні.

Ціни на енергію, які не покривають затрат на енергопостачання і інвестиції, привели до суттєвих втрат, неефективності виробництва енергії  і несприятливої дії зовнішніх факторів. Важлива роль при цьому відводиться проблемам обліку та аналізу витрат на підприємствах енергетики.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є  розгляд питань обліку витрат і калькуляції собівартості на підприємствах енер­ге­тики.

Мета курсової роботи поставлена на вирішення конкретних завданнь:

- дослідити економічну сутність і класифікацію витрат на виробництво підприємств енергетики і  науково обгрунтувати склад виробничих витрат, що включаються в собівартість продукції;

- розглянути об’єкти обліку витрат і калькулювання собівартості електричної і теплової енергії;

- розглянути особливості технологічного процесу в енергетиці.

Загальна методологічна і організаційна схема побудови обліку витрат на підприємствах енергетики забезпечує всестороннє вивчення, збір, систематизацію та надання інформації про витрати, необхідної для поточного управління підприємством і стратегічного прогнозування.

1. Особливості технологічного процесу в енергетиці та їх вплив на організацію обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

Особливості технологічних процесів якісно відрізняють галузь енергетики від інших галузей промисловості.

Виробництво електроенергії це перетворення одного виду енергії в іншій: потенційної енергії палива в теплову,  теплової енергії в механічну, механічної - у електричну. Процес енергопостачання в цілому здійснюється енергетичними системами – об’єднаннями, які містять у собі різноманітні виробничі одиниці(електричні станції, допоміжні підприємства і служби).

До основної діяльності енергопідприємств відноситься масове виробництво й передача (розподіл) електричної і паливної енергії, тобто тільки однорідної продукції двох найменувань (енергії двох видів) з коротким виробничим циклом.

На відміну від інших галузей промисловості енергетика характеризується високою паливомісткістю й фондомісткістю і відносно низкою трудомісткістю. Значна фондомісткість гідроелектростанцій, електричних і теплових мереж визначає високу питому вагу амортизації в собівартості енергії.[2]

Головною особливістю вирахування собівартості енергії є її калькулювання франко-споживач на відміну від калькулювання франко-склад підприємства, яке прийнято в інших галузях промисловості. Це дає можливість враховувати повну собівартість енергії по всьому технологічному циклі — від виробництва до реалізації енергії. Калькулювання собівартості енергії франко-споживач має важливе значення, тому що забезпечує повний облік всіх витрат як у виробництві, так і при транспортуванні енергії до споживача і є одним із критеріїв раціонального розміщення енергетичних потужностей і крупних споживачів енергії по економічних районах країни.[7]

На формування собівартості електричної і тепловий енергії впливають наступні особливості енерговиробництва.

Через велику швидкість передачі електроенергії фаза її транспортування практично збігається з фазою виробництва. Це визначає відсутність незавершеного виробництва й готової продукції, у результаті витрати виробництва за певний відрізок часу повністю відносять на собівартість виробничої енергії.[4]

В України є чотири види електростанцій, які розрізняють за використовуваним ресурсом:

-теплові-працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі; серед них вирізняють конденсаційні й теплоелектроцентралі;

- гідравлічні - використовують відповідні гідроресурси й поділяються на гідроелектростанції, гідроакумуляційні й припливні;

- атомні- використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи;

- електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найперспективнішими є вітрові, сонячні та ін.

Найпоширеніші в Україні є теплові електростанції, які за характером обслуговування споживачів є районними (ДРЕС). Вони виробляють майже 2/3 усієї електричної енергії в державі. За останні роки потужність цих станцій зросла у 5 разів. Частка вугілля в структурі палива, яке використовують ТЕС, велика. Перевагою ТЕС є відносно вільне розміщення, вдвоє менший обсяг капіталовкладень у них порівняно з ГЕС. Найбільшими ДРЕС в Україні є: Вуглегірська, Старобешівська, Курахівська, Слов'янська (Донецька область), Криворізька-2, Придніпровська (Дніпропетровська область), Бурштинська (Інино-Франківська область), Запорізька, Ладижинська (Вінницька область), Трипільська (Київська область) та ін.

Атомні електростанції не пов'язані з родовищами видобутку необхідного для них палива, що забезпечує широкий маневр їх розміщення. АЕС зорієнтовані винятково на споживачів, особливо на райони з обмеженими ресурсами палива та гідроенергії.  За виробництвом уранового концентрату країна посідає провідне місце у світі. Нині підготовлене до експлуатації  Новокостянтинівське родовище, котре належить до десяти найбільших у світі. Це дасть змогу ще видобувати 1000 т урану для всіх 13 реакторів. Потужності України з переробки уранової руди удвічі більші, ніж ті, що використовуються тепер, в нас немає власного виробництва атомного палива з уранового концентрату.

В Україні працюють такі потужні атомні електростанції, як Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька.

Гідроелектростанції (ГЕС) - одне з найефективніших джерел електроенергії. Переваги їх полягають у тому, що вони виробляють електроенергію, яка у 5-6 разів дешевша, ніж на ДРЕС, а персоналу для їх обслуговування потрібно в 15-20 разів менше, ніж на АЕС. Коефіцієнт корисної дії ГЕС становить понад 80%. Однак розміщення їх повністю залежить від природних умов, а виробництво ними електроенергії має сезонний характер. Поки що гідроенер­гетика посідає незначне місце в енергетиці України - до 9,1% потужностей і 5,2% виробництва електроенергії. Основні гідроелек­тростанції розташовані на Дніпрі -Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська і Київська; на Дністрі - Дністровська ГЕС-ГАЕС; у Закарпатській області - Теребле-Ріцька.

Головна тенденція розвитку електроенергетики України - об'єднання електростанцій в енергосистеми, що здійснюють виробництво, транспортування і розподіл електроенергії між споживачами. Це зумовлено потребою ритмічного забезпечення споживачів електро­енергією, для виробництва і споживання якої характерні не лише сезонні, а й добові коливання. Енергосистеми дають змогу маневрувати у виробництві електроенергії як у часі, так і в просторі.[10]

Виробництво електричної і теплової енергії має свої специфічні особливості, які впливають на організацію обліку і калькуляції собівартості продукції. Ці особливості полягають в наступному. По-перше, існує безпосередня залежність  режиму виробництва від споживання і процес виробництва співпадає з процесом споживання енергії, тому відсутня необхідність складування продукції, немає також незавершеного виробництва. По-друге віробництво енергії і її реалізація складають єдиний безперервний технологічний процес. Виробництво енергії в цих умовах завершується її передачею на великі відстані і розподілом між споживачами. Це означає, що до складу собівартості енергії включаються не лише витрати на виробництво енергії, але і на її доставку споживачам. По-третє, коливання споживання і виробництва енергії протягом доби (у вечірній час електричної потужності потрібно приблизно на 40% більше, ніж в нічний час), по кварталах і місяцях, а також паралельна робота різноманітних станцій з передачею енергії в єдину мережу з розподілом навантажень між електростанціями системи. При цьому залежно від режиму роботи електростанцій  різко змінюється собівартість електроенергії.

Енергопідприємства підрозділяються з точки зору організації|| виробництва на енергокомбінати| і державні районні енергосистеми| (ДРЕС). Енергокомбінати об’єднують  електростанції||, мережі|сіть| передачі енергії| до споживачів і відділ збуту|. Вони займаються| не лише|не тільки| виробництвом| енергії|, але і її реалізацією. У зв'язку із цим| на комбінаті окремо враховуються| за­трати| на виробництво енергії|, затрати| на експлуатацію| мережі та передачі енергії і витрати по її збуту.| Все ці| витрати| складають повну|цілковиту| собівартість продукції енергокомбіната|.

Районні енергосистеми| об’єднують || підприємства і установи енергосистеми|  конкретного району, до яких відносяться||: електростанції|, мережі|сіті| передач енергії| від електростанції| до споживачів, станції збуту| енергії| і інші допоміжні| підприємства. У цьому| випадку в завдання|задачу| електростанції| входить виробництво енергії| і передача та розподіл|відпустка| її в мережі|сіть|. У зв'язку із цим| на електростанціях| враховуються| затрати| на виробництво і калькулюється| виробнича собівартість енергії. Облік|урахування| і калькуляція повної|цілковитої| собівартості виробленої і реалізованої енергії здійснюється в цілому| по районній енергосистемі| підсумовуванням витрат|затрат| по всіх підприємствах і установах системи|,  та діленням| на кількість реалізованої енергії|. [9,c.91-92].

В енергетиці існує тісний взаємозв'язок і залежність між виробництвом, транспортуванням і споживанням, яка забезпечується диспетчерським графіком енергосистеми, останній строго координує роботу електростанцій і мереж відповідно до графіка навантаження. Утворення енергосистем і їх об’єднання  для паралельної роботи значно розширило ці зв'язки. Перехід на паралельну роботу електростанцій і енергосистем з метою надійного й безперебійного електропостачання споживачів і раціонального розподілу електричних навантажень зробив необхідним оперативне підпорядкування електростанцій і мереж диспетчерській службі енергосистеми і об’єднаним диспетчерським управленням (ОДУ) територіальних об’єднань  енергосистем (ОЕС). Затрати знижуються при роботі станцій у базисному навантаженні й збільшуються при їхній роботі в піковому режимі. Такі значні коливання собівартості обумовлюють необхідність порівнювати собівартість електроенергії різних електростанцій з урахуванням режиму їх роботи. Коливання навантаження різні для електростанцій і залежать від конкретних умов роботи енергосистеми, зміни паливного балансу, гідрометеорологічних умов та інших факторів. При паралельній роботі енергосистеми відпускають споживачам як енергію, яка виробляється на своїх електростанціях, так і одержану від паралельно працюючих енергосистем і промислових блок-станцій.

Надійність і безперебійність постачання споживачів енергією високої якості також забезпечується створенням відповідних резервних потужностей на електростанціях і лініях електропередач. Склад резерву потужностей зв'язаний з значними витратами, які утворюються не поточним виробництвом енергії, а необхідністю забезпечити готовність електростанцій і енергосистем до покриття електричних навантажень на випадок аварій і виходу з ладу окремих агрегатів. У результаті одні електростанції, які не мають витрат по регулюванню графіка навантаження й резерву потужності, можуть мати занижену собівартість, інші, які мають резерв потужності,— завищену. В обліку витрати на склад резерву не можна відділити від поточних витрат. Це обумовлено постійним переміщенням резерву потужності енергосистеми з одних електростанцій на інші. Тому витрати на зміст резерву потужностей вираховуються розрахунковим шляхом.

2. Облік витрат за статтями калькуляції в енергетиці

Об’єктами обліку витрат в енергетиці є стадії енерговиробництва, які складаються з виробництва енергії і її передачі (транспортування).

На теплових електростанціях, які виробляють електричну й теплову енергію, об’єктами  обліку витрат основного виробництва є наступні стадії (цехи): паливно-транспортний(подача і подрібнення вугілля), котельний(спалення палива, виробництво пари і передача в машинний цех), машинний (виробництва електричної енергії та передача з бройлерів у тепломережі і електротехнічні цехи), електричний цехи(передача енергії  з турбін до відкритої підстанції), теплофікаційне відділення (бойлерна установка – підігрів води і теплоутворення). На крупних гідроелектростанціях витрати групують за гідротехнічним, турбінним й електротехнічним цехах. Об’єктами обліку по транспортуванню є  лінії передачі енергії високої й низької напруги й підземні кабельні лінії. На електростанціях з безцеховою структурою об’єкт керування обліку витрат — електростанція в цілому.[6]