Облік витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції машинобудування

     Основними принципами системи нормативного обліку є:

- нормування витрат і обов'язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу. У нормативній калькуляції, як засобу обліку, планування, контролю, знаходить відображення вже досягнутий рівень впровадження у виробництво прогресивних норм і організаційних заходів;

- систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм витрат матеріалів і заробітної плати;

- постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

- попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення, винуватців та причин для глибшого дослідження можливостей впливу на їх величину;

- завчасне складання калькуляції нормативної собівартості та її аналіз з метою виявлення резервів зниження собівартості в період підготовки виробництва;

- калькулювання фактичної собівартості груп (типів) однорідної продукції виходячи з їх нормативної собівартості та відхилень від норм;

- щомісячний або щоквартальний облік внесених змін у встановлені норми, що дає можливість оперативно управляти процесом виконання організаційно-технічних заходів.

     Завданням нормативного методу є своєчасне  попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний  аналіз витрат на виробництво, що дозволяє виявляти невраховані резерви, визначати  результати діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі (цехів, ділянок).

     Характерним для системи нормативного обліку є своєчасне оновлення нормативів в результаті здійснених заходів  з технічного розвитку та удосконалення  організації виробництва.

     Наказом № 193 розроблені типові форми № М-8 ”Лімітно-забірна карта”, № М-10 “Акт вимога на заміну(додатковий відпуск) матеріалів”, які є первинними документами для списання матеріальних цінностей у виробництво при нормативному методі калькулювання.

     Собівартість  формується у журналі-ордері №10. У  ЖО №10 для кожного з витратних рахунків відводиться окрема сторінка. На кожній сторінці по вертикалі записують назви статей витрат, а по горизонталі відводять колонки кореспондуючих рахунків, які розшифровують статті по економічних елементах.

     Сторінок  у ЖО№10 повинно бути не менше  кількості витратних рахунків у головній книзі; кількість кореспондуючих рахунків, з кредиту яких списуються різні витрати, також визначає головний бухгалтер у міру облікової необхідності.

     Підсумки  з кредиту кожного з кориспондуючих рахунків заносяться до головної книги на сторінку оборотів по дебету даного витратного.

     Крім  сторінок відведених для дебетових  оборотів кожного з витратних рахунків, у ЖО №10 повинна бути сторінка, де можна побачити обороти по кредиту кожного з вказаних вище рахунків у дебет різних, з якими протягом місяця вони коресподувалися, в тому числі витратних, загальними підсумками.

     Крім  того, до ЖО №10 повинні додаватися ще й розрахунки суми витрат, що припадає на реалізацію, а також залишків незавершеного виробництва і готової продукції. Такі розрахунки виконуються на підприємствах, де прямий облік вартості незавершеного виробництва неможливий.

     Таким є ЖО №10 – синтетичний реєстр оборотів по кредиту рахунків, які означають різні елементи витрат. Яка з можливих форм його ведення прийнята до конкретного підприємства, вирішувати головному бухгалтерові.

     Саме  тому організація нормативного обліку, перш за все, пов'язана з необхідністю розробки прогресивних, технічно обґрунтованих норм витрат матеріалів, праці та заробітної плати на одиницю продукції та її складових частин - деталей, вузлів та інших збірних матеріалів. Нормативи, які характеризують величину витрат праці та заробітної плати, виражаються в показниках норм виробітку та розцінках на оплату праці, які встановлюються , по кожній технологічній операції.

     Нормативні  дані про матеріальні витрати  для нормативних калькуляцій  беруться зі специфікацій, що розробляються  у відділі головного технолога. Дані про нормативні витрати стосовно заробітної плати (нормативні затрати часу, розцінки по операціях) готує відділ праці та заробітної плати підприємства.

     Впровадження  у виробництво організаційно-технічних  заходів, більш досконалого обладнання, раціоналізаторських пропозицій призводить до зниження витрат матеріалів і заробітної плати на одиницю продукції, а, отже, і до змін встановлених за ними нормативів. Ці зміни фіксує відділ підготовки виробництва в спеціальних повідомленнях, які складають окремо на зміни норм витрат матеріалів, нормативного часу і розцінок, цехових та інших витрат. В повідомленнях наводиться назва деталі (виробу), якої стосується зміна норм, стара і нова норми, різниця від зміни норми, дата і обгрунтування причини введення нової норми.

     Основу  даного методу складають розроблені на підставі даних оперативного обліку нормативи витрат виробничих ресурсів і нормативні калькуляції.

     Нормативи витрат виробничих ресурсів розробляються  на кожен вид деталі, вузла, виробу з урахуванням технології й організації  конкретного виробництва.

     Нормативні  калькуляції використовуються для:

- визначення фактичної собівартості продукції шляхом алгебраїчного сумування нормативної собівартості та виявлених за звітний період норм та відхилень від них;

- виявлення результатів господарської діяльності цехів та дільниць;

- оцінки незавершеного виробництва та браку тощо.

     Для визначення суми витрат у зв'язку зі зміною норм щомісячно складається  відомість перерахунку залишків незавершеного виробництва за нормами, введеними з 1-го числа звітного місяця, в якій фіксується зміст кожного повідомлення про зміни норм: його номер, причина зміни, стара та нова величина нормативного витрачання тощо. Визначена сума витрат за змінами норм, як правило, повинна розподілятися між випуском товарної продукції та незавершеним виробництвом на кінець звітного місяця.

     Нормативні  калькуляції являють собою визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) по статтях витрат у грошовому  вираженні на підставі діючих норм витрати матеріалів, заробітної плати та інше. Вони можуть складатися послідовно на деталі, вузли й продукцію в цілому й використаються для оцінки залишків незавершеного виробництва. При цьому розробка калькуляцій по деталях може здійснюватися при зборці виробу з невеликої кількості деталей, і для спрощення облікових робіт можливе включення до складу нормативних калькуляцій тільки технологічних витрат (основні матеріали, основна заробітна плата основних робітників і т.д. ). Загальвиробничі витрати включаються в собівартість продукції в цілому.

Нормативні  й звітні калькуляції при виготовленні виробів, що збирають із великої кількості деталей, складають на виріб у цілому. Для складання калькуляції собівартості використовують дані зведеного обліку витрат на виробництво, який ведеться в бухгалтерії в спеціальних відомостях по групах однорідних виробів і статтях витрат.

     У відомості обліку витрат на виробництво, побудованій за калькуляційними  статтями витрат, узагальнюються всі  витрати, пов'язані з виготовленням  однорідної групи виробів в цехах  підприємства. Дані про витрати на матеріали, заробітну плату та інші витрати наводяться у відомості у вже згрупованому по цехах вигляді. У відомості з метою спрощення наведені тільки відхилення від норм витрат, враховані зміни норм у звітному місяці.

     На  підприємствах машинобудування з великим і масовим характером виробництва калькулювання собівартості продукції ведеться, як правило, по групах однорідних виробів і калькуляційних статей витрат і при цьому повинні встановлюватися витрати по нормах у розрізі груп виробів і статей калькуляції.

     Нормативні  калькуляції розраховуються по статтях  витрат, виробам, цехам. Наведені в нормативній  калькуляції показники визначаються на основі діючих норм витрат. Діючі (поточні) норми розробляються на кожен  вид деталі, вузла, блоку, виробу по досягнутому підприємством рівню технології, організації виробництва й праці. Ці норми використаються для безпосередньої відпустки матеріалів на виробничі потреби й нарахування заробітної плати. Це дає можливість зіставляти з НИМИ фактичні витрати всього комплексу ресурсів, використовуваних на виробництво. Норми систематизуються в специфікаціях норм витрат матеріалів й у картах норм часу й розцінок.

     На  всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві, незалежно від їхніх  причин, виписуються повідомлення. У повідомленнях про зміну норм поруч із вказівкою попередньої й нової норми, а також отриманої різниці вказується дата впровадження нової норми. Всі зміни норм впроваджуються у виробництво тільки після їхнього внесення в нормативно-технологічну документацію. Для своєчасного впровадження у виробництво всіх змін на підприємствах можлива розробка графіків, маршрутів, строків проходження з й їхнього надходження в нормувальні бюро, відділ матеріально-технічного забезпечення, бухгалтерію, цехи-виконавці.

     Повідомлення  про зміни норм витрат матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива й енергії, норм часу, вироблення, обслуговування й розцінок оформляються відповідальними виконавцями.

     На  підприємствах повинен здійснюватися постійний контроль за змінами норм і використанням уточнених норм при обліку витрат на виробництво. Рекомендується зміна діючих норм й їхнє застосування пристосовувати до початку місяця. Якщо норми змінюються протягом  звітного місяця, різниця між нормами, наведеними в нормативній калькуляції, і новими нормами до кінця звітного місяця виявляється й ураховується окремо. Всі зміни норм, уведені протягом  місяця, вносяться в нормативну калькуляцію на перше число наступного місяця.

     Облік зміни норм визначає своєчасне уточнення нормативів, а отже, забезпечує облік об'єктивної бази для розрахунку собівартості продукції (робіт, послуг). Основна частка зміни норм на практиці, як правило, ставиться до трудових витрат, тому що по них діє більше факторів зміни норм.

     Облік фактичних витрат по нормативному методі на всіх підприємствах здійснюється окремо в частині витрат по нормах й у частині витрат, які являють собою відхилення від норм. Це досягається щоденним документуванням витрат по основних їхніх видах, викликаних відхиленнями від норм, або розрахунками за порівняно короткі періоди часу. Не враховані в документах відхилення встановлюють за допомогою інвентаризації незавершеного виробництва.

     Слід  зазначити, що відхиленням від норм вважається як економія, так і перевитрата матеріальних і трудових витрат (у тому числі обумовлених заміною сировини й матеріалів, оплатою не передбачених технологічним процесом робіт, доплатами за відступ від нормальних умов праці й т.п. ).

     Періодично  можливе складання зведень відхилень  із причин їхнього виникнення окремо в розрізі статей калькуляції, аналіз яких надасть можливість вживати заходів по ліквідації перевитрат, недопущенню втрат.

     При застосуванні нормативного методу обліку визначення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюється шляхом додатка (вирахування) до нормативної собівартості виявлених у звітному періоді відхилень від норм і змін норм. Такий розрахунок можна представити у вигляді формули: 

Ф = Т  ±   0 ±  И,

де Ф - фактична собівартість продукції (робіт, послуг);

Т- поточні  витрати по встановлених нормах;

О - відхилення від діючих норм витрат;

И - зміни  діючих норм витрат.

     На  підприємствах тих галузей промисловості, де планові норми витрат близькі  до діючих (гумової, меблевої й деяких інших), для визначення фактичної собівартості продукції замість нормативної може бути використана планова калькуляція.

     Для визначення фактичної собівартості одиниці продукції полічену фактичну собівартість всієї продукції ділять на число виготовлених виробів.

     Розрахунок  фактичної собівартості і являє собою елемент зведеного обліку виробляється у звітних калькуляціях.

     Слід  зазначити, що при використанні нормативного методу обліку витрат на виробництво  не допускається знеособлений облік  витрат на виробництво, при якому  відсутній поточний контроль по витратах, і визначення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) виробляється шляхом розподілу фактичних витрат між готовою продукцією (роботами, послугами) і незавершеним виробництвом, а також між виробами.