Облік витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції машинобудування

 

      Відомість зведеного обліку витрат виробництва  заповнюється таким чином. Залишки незавершеного виробництва на початок звітного періоду у відомості показуються по нормах попереднього звітного періоду. Вони даються в початковій інформації.

      У зв'язку з введенням в поточному звітному періоді нових норм проводиться перерахунок незавершеного виробництва з виявленням по ньому змін норм. Для перерахунку незавершеного виробництва заповнюється окрема відомість (Форма № 23). У ній незавершене виробництво до зміни норм витрат переноситься з відомості зведеного обліку витрат виробництва. При цьому беруться ті калькуляційні статті витрат, по яких змінилися норми витрат. Зведення про нормативну собівартість виду продукції до зміни і після зміни норм витрат заповнюються з нормативної калькуляції. Індекс змін норм (у %) визначається по кожній калькуляційній статті витрат відношенням нових норм до раніше діючих норм витрати. Наприклад, індекс змін норм за цехом №1 по статті сировина та матеріали дорівнює : (190/195) * 100% = 97,44 %.

      Залишок незавершеного виробництва по раніше діючих нормах витрати помножується на обчислений індекс, і додаток ділиться на 100. Отриманий результат є залишком незавершеного виробництва по знов введених нормах витрати. Наприклад, залишок незавершеного виробництва по знов введених нормах витрати за цехом № 1 по статті сировина та матеріали дорівнює: (1700*97,43)/100 = 1656,48 грн.

      Розмір  змін норм витрати обчислюється в  результаті віднімання з собівартості залишків незавершеного виробництва  по нормах витрати до їх зміни собівартості тих же залишків по нормах витрати після їх зміни. Наприклад, розмір змін норм витрати за цехом № 1 по статті сировина та матеріали дорівнює: 1700 – 1656,48 = 43,52 грн.

      Обчислені таким чином зміни норм витрати  переносяться в розділ "Перерахунок незавершеного виробництва" відомості зведеного обліку витрат виробництва. Причому якщо відбулося зниження норм, то в графі "по поточних нормах" запис проводиться із знаком мінус, а в графі "по змінах норм" із знаком плюс, при підвищенні норм витрат ці записи робляться із зворотними знаками.

      Витрати виробництва за звітний період по всіх калькуляційних статтях витрат відбиваються у відомості зведеного  обліку витрат виробництва з підрозділом  їх по поточних нормах і по відхиленнях  від норм витрати. Ці відомості, окрім втрат від браку, приводяться в початковій інформації.

      Розділ "Разом витрат виробництва із залишком" заповнюється на основі показників попередніх розділів зведеної відомості.

      Індекс  змін норм витрат розраховується діленням суми змін норм витрат на суму витрат виробництва по поточних нормах і множенням на 100. Наприклад, індекс змін норм за цехом № 1 по статті сировина та матеріали дорівнює: (283,52/10586)*100% = 2,68 %.

      Розділ "Списано витрат виробництва на випуск" заповнюється в наступному порядку:

а)    собівартість випуску продукції  по поточних нормах витрати визначається по всіх калькуляційних статтях витрат множенням частки витрат цеху по нормативній  калькуляції на кількість верстатів, випущених заводом;

б)    зміни норм витрати розраховуються по калькуляційних статтях витрат множенням собівартості випуску продукції по поточних нормах витрати на індекс змін норм і діленням на 100. Таким чином, зміни норм витрати за цехом № 1 по статті сировина та матеріали дорівнює: (9500*2,68)/100 = 254,6 грн.

в)    відхилення від норм витрати, виявлені за звітний період, повністю включаються  в собівартість готової продукції.

      Залишок незавершеного виробництва на кінець звітного періоду визначається безпосередньо  у відомості зведеного обліку витрат виробництва за допомогою розрахунково-балансового методу:

1)по  поточних нормах - незавершене виробництво  на початок звітного періоду  мінус перерахунок незавершеного  виробництва плюс витрати виробництва  за звітний період мінус списано  витрат виробництва на брак і випуск продукції. Тобто, незавершене виробництво на кінець звітного періоду по поточних нормах за цехом №1 по статті сировина та матеріали дорівнює : 10586,48 – 380 – 9500 = 706,48 грн.

2)по  змінах норм - незавершене виробництво  на початок звітного періоду плюс перерахунок незавершеного виробництва і мінус списано витрат виробництва на випуск продукції. Тобто , незавершене виробництво на кінець звітного періоду по змінах норм за цехом №1 по статті сировина та матеріали дорівнює : 283,52-254,6 = 28,92 грн.

      Після складання відомостей зведеного  обліку витрат виробництва по цехах  заповнюється "Калькуляційна відомість  собівартості випуску готової продукції". Показники в калькуляційну відомість  переносяться з розділу "Списано  витрат виробництва на випуск" цехових відомостей зведеного обліку витрат виробництва.

      В бухгалтерському обліку мають бути зроблені наступні проведення:

1) Відображена вартість остаточного браку за цехом № 1 верстатів НС:

Д 24   К 23111    (670)

2) Відображена вартість остаточного браку за цехом № 2 верстатів НС:

Д 24   К 23121    (814)

3) Відображені витрати сировини та матеріалів на виправлення браку верстатів НС:    Д 24   К201     (30)

4) Відображені витрати оплати праці на виправлення браку верстатів НС:

                                                   Д 24   К 661    (55)

5) Відображені витрати відрахувань на соціальні заходи на виправління браку верстатів НС:    Д 24  К 65   (15)

6) Відображені інші витрати на виправління браку верстатів НС:

                                                    Д 24   К 91  (139)

7) Віднесена вартість остаточного браку верстатів НС на винуватців:

                                                     Д 375 К 24  (830)

8) Утримано з винуватців браку верстатів НС:  Д 301  К 375    (830)

9) Відображена вартість опибуткованого металобрухту :     Д 209  К 24   (250)

10) Відображені на рахунку «Відхилень» втрати від браку:

Д«Відхилення» К24   (643)

11) Здана на склад закінчена виробництвом продукція (верстати НС):

- за фактичною  собівартістю: Д 261   К  23121   (57800)

- по змінам  від норм:               Д 261   К 23121   (908)

12) Віднесена на собівартість релізованої продукції сума відхилень(за верстатом НС):  Д 90  К «Відхилення» (1655)

Висновок. Останнім етапом обліку витрат виробництва є складання звітної калькуляції на вид продукції на верстат НС. Звітна калькуляція заповнюється по всіх калькуляційних статтях витрат на основі калькуляційної відомості. Для цього сума витрат по нормах, змін норм і відхилень від норм по кожній калькуляційній статті витрат, які утворюють виробничу собівартість, ділиться на кількість випущених за звітний період верстатів НС, а потім всі калькуляційні статті витрат підсумовуються, а зворотні відходи віднімаються. У висновку можна сказати, що по проведеним розрахункам ми знайшли суму виробничої собівартості, яка склала 1227,26 грн. також, можна зробити висновок, що в результаті зіставлення фактичної собівартості з плановою були виявлені наступні відхилення: за статтею сировина та матеріали економія в розмірі 2,27 грн. (200-197,7), за статтею покупні вироби і напівфабрикати  перевитрата в розмірі 22,05 грн. (630-652,05), за статтею паливо та енергія на технологічні цілі економія в розмірі 1 грн. (6-5), за статтею основна оплата праці виробничих робітників економія в розмірі 1,19 грн. (80-78,81), за статтею відрахування на соціальні заходи економія в розмірі 2 грн. (23-21). Загальне відхилення  фактичної виробничої собівартості від планової склало 28,8 грн (економія). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

      В данній роботі були проведенні заходи щодо визначення головних питань моєї курсовой роботи, а саме: що таке собівартість, методи калькулювання собівартості та методи зниження собівартості на данному підприємстві.

      Провівши  вивченя цих питань можно сказати, що собівартість показує “у що обходиться підприємству продукція, яку воно випускає”. [6].

      В даний час впровадження нормативного методу є актуальним завданням, тому що на багатьох підприємствах можна  виявити недоліки у використанні матеріальних і трудових ресурсів, в організації виробництва, постачання, нормированії і виявити наявні внутрішні резерви. Виявляючи відхилення, їх причини та винуватців, загострюється увага, де виникли неполадки і скільки можна втратити в кожному конкретному випадку, а саме головне, що можна зробити, щоб таких втрат не було. Тому тільки нормативний метод обліку витрат на виробництво дає можливість в ході виробництва контролювати витрати, що впливають на собівартість продукції і приймати відповідні рішення.

      Використання  цього методу дозволяє організувати управління витратами за відхиленнями. Оперативна інформація про відхилення розкриває величезні можливості та переваги управління. Вона автоматично, без особливого пошуку та аналізу фіксує увагу керуючого органу на негативних явищах і тим самим сигналізує про необхідність виявлення їх причин та прийняття відповідних управлінських рішень щодо їх усунення, своєчасної коригування процесу виробництва безпосередньо в ході його здійснення, дозволяє вжити своєчасних заходів щодо уточнення матеріального забезпечення, усунення виникаючих диспропорцій і т.п [4]

      Таким чином, можна зробити висновок, що нормативний метод в цілому досить ефективно вирішує завдання управління витратами. Зокрема, він представляє  можливість контролю над витратами  шляхом порівняння фактичних значень з нормативними. Крім того, керівнику предоставляяется можливість оперативно вживати заходів під час виробничого процесу, а не тільки після закінчення звітного періоду.

      Перевага  нормативного методу в тому, що він  без складних вибірок, додаткових зведень  та проміжних документів надає всі необхідні відомості, що випливають із самої системи обліку, зосереджуючи увагу на негативних моментах. Але в той же час є і ряд недоліків нормативного методу, виявлених в ході вивчення даної теми в курсовій роботі. Наприклад, збільшення трудомісткості обліково-обчислювальних робіт та необхідність організації обліку як у межах норм витрат, так і за відхиленнями від них.

      Також в результаті написання курсової роботи був проведен ряд розрахунків  і заповнені відомісті, на основі чого була визначена фактична собівартість верстата НС, яка склала склала 1227,3 грн. також, можна зробити висновок, що в результаті зіставлення фактичної собівартості з плановою були виявлені наступні відхилення: за статтею сировина та матеріали економія в розмірі 2,3 грн. (200-197,7), за статтею покупні вироби і напівфабрикати  перевитрата в розмірі 22,1 грн. (630-652,1), за статтею паливо та енергія на технологічні цілі економія в розмірі 1 грн. (6-5), за статтею основна оплата праці виробничих робітників економія в розмірі 1,4 грн. (80-78,6), за статтею відрахування на соціальні заходи економія в розмірі 2 грн. (23-21). Загальне відхилення  фактичної виробничої собівартості від планової склало 28,8 грн (економія).

      В фактичній виробничій собівартості доля сировини та матеріалів складає 16 % (або 197,7 грн), покупних виробів і напівфабрикатів 53% (або 652,1 грн),  павлива та енергії на технологічні цілі 0,4 % (5 грн), основна оплата праці виробничих робітників склала 7 % (78,6 грн), додаткова оплата праці виробничих робітників 0,6 % (8 грн), відрахування на соціальні потреби 2% (21 грн), витрати на підготовку та освоєння виробництва склали 0,3 % (4 грн), знос інструментів і пристроїв цільового призначення 0,4% (5 грн) , витрати з утримання та експлуатації обладнання  13% (160,2 грн), загальновиробничі витрати 6% (69,7 грн), витрати від браку 1 % (13 грн), інші виробничі витрати склали 0,3 % (3 грн) і разом склали 1227,3 грн. 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV
2. П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати
3. П(С)БО 16 «Витрати»
4. Мякота В. Собівартість продукції: від випуску до реалізації. – 2-ге вид., перероб. І доп. – Х.: ФАКТОР, 2003. – 268 с.
5. Друри К. Управленческий и производственный учт. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 1423 с.
6. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. – К.: Лібра, 2008. – 704 с.
7. Лень В.С. Управлінський облік: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 287 с.