Облік собівартості продукції шляхом калькулювання за повними витратами

короткий виробничий цикл та майже не мають незавершеного  виробництва (видобувна промисловість, електростанції, транспортні підприємства тощо), застосовують простий (однопередільний) метод калькулювання собівартості продукції, при якому облік витрат ведеться в цілому по підприємству, a собівартість готової продукції визначається сумою всіх витрат звітного періоду;

2. підприємства, що виробляють різні види продукції (великий

асортимент), мають відносно тривалий виробничий цикл та значні розміри  незавершеного виробництва, облік  витрат ведуть у розрізі окремих  виробничих процесів, стадій виробництва, видів продукції, а при калькуванні  собівартості враховують зміну залишків незавершеного виробництва:

Собівартість готової  продукції = Витрати звітного періоду + (Незавершене виробництво на початок періоду - Незавершене виробництво на кінець періоду).

Залишки незавершеного виробництва визначають за даними оперативного обліку або шляхом інвентаризації та оцінюють за плановою (нормативною) собівартістю або собівартістю еквівалентної одиниці продукції.                             

Найбільш складним є процес калькулювання собівартості в умовах, коли

технологічний процес складається  з окремих стадій (фаз, переділів), які можуть здійснюватися послідовно або паралельно. Прикладом послідовної  технології може бути організація металургійного виробництва (виплавка чавуну ® виплавка сталі ® прокатне виробництво). Собівартість кінцевого продукту повинна послідовно включати витрати всіх попередніх стадій обробки. Паралельна технологія обробки застосовується у багатьох галузях машинобудування (виготовлення шасі, двигуна, кузова тощо ® складальний цех), у взуттєвій промисловості і т. д. Ці особливості технології повинні бути враховані при організації аналітичного обліку витрат, їх узагальненні та обчисленні собівартості готової продукції.[5, с. 98]

  На підприємствах окремих галузей промисловості використовують напівфабрикатний метод організації виробництва, при якому продукція, закінчена обробкою в окремих підрозділах, передається на склад напівфабрикатів (і обліковується на синтетичному рахунку 25 «Напівфабрикати»), а потім зі складу передається для подальшої обробки у наступних технологічних процесах або для реалізації іншим підприємствам. У таких випадках необхідне визначення собівартості не лише закінченої готової продукції, а й напівфабрикатів.

У зарубіжній практиці при калькулюванні собівартості продукції за процесами широко використовують метод розрахунку умовних еквівалентних одиниць готової продукції, під якими розуміють кількість продукції, обробленої за звітний період, в перерахунку на відсоток її готовності. Наприклад, якщо на кінець місяця залишилося 500 од. незавершеного виробництва із середнім рівнем готовності 50%, то за витратами на обробку це рівноцінно 250 од. готової продукції.

Калькулювання за процесами  при цьому методі передбачає:

• розрахунок кількості умовних еквівалентних одиниць готової продукції;
• визначення суми витрат на обробку цієї продукції;
• калькулювання собівартості еквівалентної одиниці продукції;
• калькулювання собівартості готової продукції та залишку незавершеного виробництва.

Порядок розрахунку собівартості залежить від прийнятого на підприємстві методу оцінки запасів: за середньою собівартістю або за методом ФІФО. Але при любому методі розрахунки виконують у розрізі елементів витрат: матеріали та витрати обробки (оплата праці і накладні витрати).

При використанні методу середньозваженої собівартості для розрахунку кількості  умовних еквівалентних одиниць  готової продукції не враховують кількість одиниць продукції у незавершеному виробництві на початок звітного періоду, оскільки припускають, що вона закінчена обробкою і включена до складу готової продукції звітного періоду.

При використанні методу ФІФО продукція незавершеного виробництва  на початок періоду в першу  чергу повинна бути закінчена  обробкою в поточному періоді. Вартість незавершеного виробництва на початок  періоду окремо відноситься на готову продукцію, у собівартість одиниці  продукції включають тільки витрати  поточного періоду.

Метод ФІФО є більш точним, але застосовується на практиці рідко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     1.4. Порівняльна характеристика калькулювання  собівартості за замовленнями  і процесами

Калькулювання собівартості за замовленнями в окремих випадках має ряд переваг порівняно  з калькулюванням за процесами, але  застосовувати цей метод на всіх підприємствах неможливо, враховуючи особливості технології та характер організації виробництва і виготовленої продукції.[5, с. 99]

Порівняльну характеристику різних методів обліку витрат і калькулювання  собівартості можна навести за окремими ознаками (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика калькулювання собівартості за замовленнями і процесами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Продовження таблиці 1.1

 

 

 

 

 

Таким чином, для позамовного методу характерне більш конкретне віднесення витрат та обчислення собівартості, більш висока питома вага прямих витрат, а отже і більш точне визначення собівартості конкретних виробів. Все це створює умови для обґрунтованішого контролю витрат та управління їх рівнем.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Практична частина

           1. Підприємство ТОВ «Аргон» виробляє один вид продукції. За даними таблиці 1 необхідно визначити:

           1.1) точку беззбитковості у натуральному та грошовому вимірниках і у відсотках до проектної потужності, накреслити графік точки беззбитковості;

           1.2) суму чистого прибутку (збитку), який отримає підприємство при досягненні проектної потужності;

          1.3) яку кількість продукції необхідно реалізувати, щоб отримати чистій прибуток у розмірі:

         а) 8000 грн.;

 б) 8 грн. на одиницю реалізованої продукції;

         в) 20 % від обсягу реалізації.

1.4) яку необхідно встановити  ціну за одиницю продукції,  щоб підприємство при досягненні  проектної потужності могло одержати 10000 грн. чистого прибутку?

1.5)  запас міцності  в натуральному і грошовому виразі, якщо підприємство запланувало отримати 30000 прибутку;

1.6)  коефіцієнт запасу  міцності, обрати найкращий варіант  і зробити відповідні висновки.

Таблиця 2.1

Вихідні дані

 

№ п/п	Показники	2 варіант	3 варіант
1	Ціна за од., грн.	46	66
2	Змінні витрати на од., грн.	26	36
3	Постійні витрати, грн.	1006	14006
4	Проектна потужність, од.	806	1506
5	Податок на прибуток, %	21	21

1.1)   Т. б. нат. од. = ПВ ¸ МД од.;                      Т. б. грош. од. = ПВ ¸ КМД,

де ПВ – постійні витрати;

МД од. – маржинальний дохід на одиницю;

КМД – коефіцієнт маржинального доходу.

МД од. = Ц од. – ЗВ од.;                                            КМД = МД од. ¸ Ц од.,

де Ц од. – ціна за одиницю;

ЗВ од. – змінні витрати  на одиницю.

Т. б. у % = (Т. б. нат. од. ¸ Проект. пот. од.) × 100%;

де Т. б. нат. од. – точка беззбитковості в натуральних одиницях;

Проект. пот. од. – проектна потужність на одиницю.

2 варіан                                                   3 варіант

МД од. = 46 – 26 = 20 грн.;                    МД од. = 66 – 36 = 30 грн.;

КМД = 20 ¸ 46 = 0,4;                            КМД = 30 ¸ 66 = 0,5;

Т. б. нат. од. =1006¸20=50 од.;              Т. б. нат. од. = 14006 ¸ 30 = 467 од.;

Т. б. грош. од. =1006¸0,4=2515 грн.;        Т. б. грощ. од. =14006¸0,5=28012 грн.;

Т. б. у % =(50¸806)×100%=6,2 %.            Т. б. у % = (467 ¸ 1506) × 100% = 31 %.

 

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2) Ч Пр. = [(Проект. пот. × МД) – ПВ ] × Под. пр.,

де Под. пр. – податок на прибуток.

2 варіант

Ч Пр. = [(806× 20) – 1006] × 0,79  = 11940 грн.

3 варіант

Ч Пр. = [(1506× 30) – 14006] × 0,79  = 24628 грн.

1.3)  а) Пр = Ч Пр. ¸  (1 – t),

де t – ставка податку на прибуток.

КРП = (Баж. Пр. + ПВ) ¸ МД,

де Баж. Пр. – бажаний прибуток.

2 варіант

Пр. = 8000 ¸  (1 – 0,21) = 10127 грн.;

КРП = (10127 + 1006) ¸ 20 = 557 од.

          3 варіант

Пр. = 8000 ¸  (1 – 0,21) = 10127 грн.;

КРП = (10127 + 14006) ¸ 30 = 804 од.

          б) [(Ч Пр. ¸ 0,79) × Х + ПВ] ¸ МД =Х,

          2 варіант                                                                 3 варіант

[(8 ¸ 0,79) × Х + 1006] ¸ 20 =Х,                            [(8 ¸ 0,79) × Х + 14006] ¸ 30 =Х,

10,1Х + 1006 = 20Х,                                               10,1Х + 14006 = 30Х,

1006 = 20Х – 10,1Х,                                               14006 = 30Х – 10,1Х, 

Х = 102 од.                                                              Х = 704 од.

          в)   ,

          2 варіант                                                                 3 варіант

              
                                                 

1006 = 20Х – 11,6Х,                                                   14006 = 30Х – 16,7Х,

Х = 120 од.                                                                  Х = 1053 од.

         1.4)    Ц од. = [(Баж. Пр.¸(1 – t) + ПВ) ¸ Проект. пот.] + ЗВ,

2 варіант 

Ц од. = [(10000.¸0,79 + 1006) ¸ 806] + 26 = 43 грн.

          3 варіант

Ц од. = [(10000.¸0,79 + 14006) ¸ 1506] + 36 = 54 грн.

1.5)    ЗМ в нат. од. = КРП – Т. б. нат. од.;

ЗМ в грош. од. = ДРП – Т. б. грош. од.,

де ЗМ в нат. од. – запас міцності в натуральних одиницях;

ЗМ в грош. од. – запас міцності в грошових одиницях;

КРП – кількість реалізованої продукції;

ДРП дохід від реалізованої продукції.

КРП = (Баж. Пр. + ПВ) ¸ МД;

ДРП =(Баж. Пр. + ПВ) ¸ КМД.

2 варіант

КРП = (30000 + 1006) ¸ 20 = 1550 од.;

ДРП = (30000 + 1006) ¸ 0,4 = 77515 грн.;

ЗМ в нат. од. = 1550 – 50 = 1500 од.;

ЗМ в грош. од. = 77515 – 2515 = 75000 грн..

          3 варіант

КРП = (30000 + 14006) ¸ 30 = 1467 од.;

ДРП = (30000 + 14006) ¸ 0,5 = 88012 грн.;

ЗМ в нат. од. = 1467 - 467 = 1000 од.;

ЗМ в грош. од. = 88012 - 28012 = 60000 грн..

          1.6)    КЗМ = ЗМ ¸ КРП;

          2 варіант                                                                3 варіант

КЗМ = 1500 ¸ 1550 =  0,97 %;                                      КЗМ = 1000 ¸ 1467 = 0,68 %.

          Висновок: розрахувавши коефіцієнт запасу міцності по підприємству, ми можемо зробити висновки про те, що оптимальною є програма 2 варіанту, так як коефіцієнт дорівнює 0,97 і перевищує значення коефіцієнта 3 варіанту на 0,29. Отже, виробнича програма 2 варіанту є доцільнішою у використанні, оскільки чим більше значення  КЗМ, тим менша ймовірність того, що підприємство понесе збитки у разі зниження обсягів реалізації.

 

2. ТОВ <<Аргон>> купує напівфабрикати для виготовлення основної продукції за ціною 50 грн. за одиницю. Річна потреба складає 50000 одиниць за рік. Витрати на одне замовлення становлять 700 грн.. Прямі витрати на зберігання одного напівфабрикату дорівнюють 2 грн.. Вартість капіталу підприємства складає 25 %.

Необхідно:

2.1) скласти таблицю релевантних  витрат  на зберігання напівфабрикатів та виконання замовлення і визначити оптимальний розмір замовлення (таблиця 2). При цьому необхідно рахувати мінімальний запас, який дорівнює 16:

Таблиця 2.2

Розрахунок оптимального розміру замовлення табличним способом

¸

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сер. запас = (1016 + 16) ¸ 2 = 516 од.;