Облік прямих виробничих витрат

      виконувати норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

                    2.2. ДОКУМЕНТУВАННЯ РУХУ ПРЯМИХ ВИРОБНИЧИХ

                                                 ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

При веденні бухгалтерського обліку витрат обробка та оформлення первинних документів має велике значення для ведення безпомилкового та прозорого обліку.                                                                                                                              Документування – це основа бухгалтерського обліку, що передбачає відображення в документах всіх господарських операцій та фактів господарської діяльності.                                                                                                                                                                                       У бухгалтерському обліку зазначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення [17, с.118].                                                                       У теорії та практиці бухгалтерського обліку традиційно терміном ,,первинний документ" називають документ, на основі якого здійснюється господарська операція та робляться записи у відповідних регістрах обліку.

Первинні документи, у тому числі на паперових і машинозчитувальних носіях інформації, повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені якого складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарських операцій і правильність її оформлення [29, с.168].                            Так на ДП «Лужанський експериментальний завод» підставою для списання матеріальних витрат на собівартість продукції є Акт на списання матеріалів на витрати основного виробництва. Для відображення в обліку отриманих від постачальників та підрядників робіт і послуг на досліджуваному підприємстві слугує Акт прийому-здачі виконаних робіт, складений на основі договору про їх отримання. Підставою для віднесення вартості отриманих підприємством послуг на витрати є також рахунок, виписаний постачальником. На досліджуваному підприємстві підставою для відображення в обліку витрат на оплату послуг зв’язку є податкова накладна, виписана постачальником наданих послуг. Первинним документом для обліку заробітної плати є розрахунково-платіжна відомість. Проте, на досліджуваному підприємстві такий документ не складається , а для обліку заробітної плати передбачено складання Відомості обліку заробітної плати.               Характеристика основних документів з обліку витрат наведена в таблиці 10.             

Таблиця 10                                                                                                                                   

Характеристика основних документів з обліку прямих виробничих витрат підприємства

Отже, після укладання керівником підприємства договору з покупцем про вироблення продукції на замовлення, головний бухгалтер підприємства оформлює платіжне доручення на попередню оплату. При отриманні робіт і послуг, отриманих від підрядників для виробничих потреб, керівник підписує акт приймання-здачі виконаних ними робіт, який стає підставою для віднесення головним бухгалтером цих витрат на собівартість продукції. Від начальника цеху головний бухгалтер отримує звіт про рух продукції і напівфабрикатів, а також виробничий звіт з відповідними первинними документами. Після звірки даної документації головний бухгалтер робить записи до регістрів аналітичного обліку, звідки дані переносяться до журналу-ордеру.

    2.3. СИНТЕТИЧНИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ПРЯМИХ                                 ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок  бухгалтерського обліку 23 «Виробництво». Цей рахунок використовується для обліку на окремих субрахунках витрат [13, с.174]:

      промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;

      підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-пошукових робіт;

      підприємств транспорту та зв’язку на надання послуг;

      науково-дослідних підприємств на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт;

      підприємств громадського харчування на випуск власної продукції;

      підприємств торгівлі, постачання і збуту на здійснення діяльності з продажу товарів;

      дорожніх господарств на утримання й ремонт автомобільних шляхів;

      інших підприємств та організацій;

      допоміжних (підсобних) виробництв;

                  на виконання некапітальних робіт (будівництво тимчасових споруд, демонтаж припиненого будівництвом об’єкта). По відношенню до балансу цей рахунок активний, основний, витратний, призначений для обліку господарських засобів, які використані у виробництві.                                                                                                                              Прямі витрати відносяться безпосередньо на виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), оскільки вони є технологічно необхідними і за допомогою документування фактів витрачання ресурсів завжди можна визначити, на який виріб вони списані [14, с. 144].                                                                                                                              Витрати виробництва підлягають групуванню та віднесенню на центри витрат (цехи, дільниці, бригади), а в середині центрів – на окремі види продукції, що забезпечує повне і достовірне визначення фактичної собівартості, аналіз використання ресурсів та результатів діяльності структурних підрозділів підприємства, ефективність заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції.                                                                                                                                                                                                    За дебетом рахунка 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робі, послуг), з кредиту списуються суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції (в дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунка 90). За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних послуг тощо) [13, с.175].                                                                                                                              Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки [13, с.181].                                                                                                                                                                                                    Основні господарські операції з обліку витрат виробництва та кореспондуючі рахунки за ними наведені у таблиці 11.                                                                                                                                                                                                                                               

                                                                                                                       Таблиця 11                             

                    Відображення в обліку витрат виробництва [12, с.237-240]             

              РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ПРЯМИХ ВИРОБНИЧИХ

                                             ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

          3.1. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОБЛІКУ ПРЯМИХ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ

Усі розвинуті країни вважають нормальним явищем використання МСБ, оскільки при цьому зростає  довіра з боку іноземних інвесторів до фінансової звітності, зменшується ризик фінансових витрат через незадовільну організацію національної системи обліку та звітності [31, с.39].

Отже, якнайшвидше введення міжнародної системи обліку та звітності в Україні дасть змогу повніше врахувати інформаційні потреби управління, сприятиме швидкому залученню іноземного капіталу до розвитку економіки нашої держави.

Статус головного бухгалтера як державного контролера не відповідає ринковим умовам. За організацію і стан бухгалтерського обліку на підприємстві повинен нести  відповідальність тільки її власник або керівник підприємства, який відповідає перед власником за майно, зобов’язання підприємства, його ефективну діяльність і кінцеві результати роботи. Цілком справедливо, що тільки власник або керівник відповідає перед державними податковими органами за достовірність обліку, правильність нарахування і сплати податків [31, с.40].

Для відображення обліку прямих виробничих витрат у зарубіжному досвіді візьмемо для порівняння США. У даній країні немає єдиної чіткої класифікації витрат виробництва. У промисловості їх класифікація залежить від інформації, яка потрібна менеджеру. Є чимало випадків, коли всередині однієї фірми застосовують різні види групувань затрат для обчислення собівартості продукції.

Виробничі витрати, на підставі матеріалів американських промислових фірм, поділяються (групуються) за кількома принципами. Саме в залежності від способу віднесення витрати поділяють на прямі та непрямі. Під прямими розуміють витрати, які безпосередньо можна віднести на виробництво виробів: прямі матеріальні витрати, пряму заробітну плату робітників. Непрямі – це  витрати, розподілені через певні співвідношення (заробітна плата управлінського персоналу, непрямі матеріальні витрати тощо) [31, с.124].

В американських  фірмах застосовують переважно два методи обліку виробничих витрат і калькуляції собівартості продукції: метод обліку витрат за замовленнями (позамовний) та метод обліку витрат за процесами (попроцесний).

Перший з них майже відповідає методам обліку витрат за замовленням, а другий – методові обліку витрат на виробництво. Обидві системи обліку витрат на виробництво, які застосовуються в промислових фірмах США, за своїми функціями значно ширші, ніж методи обліку витрат в Україні, оскільки поряд з обліком витрат і обчисленням собівартості одиниці продукції вони включають також контрольну й аналітичну функції за статями витрат виробництва.