Облік прямих виробничих витрат

24

                                                                 ВСТУП

Виробництво будь-якої продукції, робіт чи послуг вимагає певних витрат, пов’язаних із споживанням капіталу, праці та матеріальних ресурсів. Різниця між споживанням ресурсів на одиницю продукції за нормою і фактичним витрачанням за певний період характеризує економічність виробництва. У випадку, коли фактично витрачається ресурсів менше від норми, підприємство отримує економію, що позитивно впливає на формування прибутку. Оскільки на виготовлення продукції за технологією використовуються різноманітні ресурси, виникає необхідність розробляти детальні норми витрат матеріальних цінностей, розцінки оплати праці та її нормування, норми часу та витрати на одну годину роботи устаткування.

Характерною особливістю виробничих процесів є виникнення витрат на виробництво продукції. Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку від цієї реалізації – головна  мета виробничої діяльності підприємства.

Стан виробництва характеризується ефективністю, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю робітника у виробничому процесі. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності виникає потреба постійного порівняння понесених витрат і отриманих доходів. Ця потреба посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно порівнювати з майбутніми витратами, що значною мірою залежить від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх і зовнішніх факторів з’являється завдяки раціонально організованому обліку витрат на виробництво.

Механізм господарювання підприємства визначається ступенем управління витратами. Вимоги управління визначають окреме вивчення методики визначення витрат виробничої діяльності та необхідність розробки для підприємств системи контролю за собівартістю продукції  виробничих підрозділів на основі розширення аналітичності групувань витрат, що застосовують в обліку.

Облік витрат на виробництво необхідно розглядати як сукупність взаємопов’язаних, послідовних, організаційних, логічних, розрахункових операцій і процедур формування інформації про витрати. В обліковому процесі здійснюється реєстрація, групування, систематизація даних, а також калькулювання собівартості продукції.

Актуальність теми: витрати виробництва є важливою не тільки економічною, але й обліково-аналітичною категорією, яка істотно впливає на обсяги та динаміку прибутку. Тому здійснення дієвого контролю витрат виробництва з метою постійного зниження їх величини стає однією із важливих задач системи управління виробництвом на підприємстві. Створення системи господарювання зумовлює необхідність розвитку однієї із основних ділянок обліково-аналітичного процесу - обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції.

Мета і завдання дослідження: метою є з'ясування сучасної природи витрат діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, обґрунтування теоретичних і методичних положень щодо удосконалення системи їх обліку, аналізу та контролю, а також вивчення напрямків удосконалення бухгалтерського обліку з використанням автоматизованих систем обробки інформації.

Для розкриття мети передбачається вирішити такі завдання :

1.      розкрити сутність витрат виробництва як економічної та обліково-аналітичної категорії в сучасних умовах господарювання;

2.      визначити порядок групування витрат за економічними елементами;

3.      дослідити особливості методів обліку витрат на виробництво з метою їх адаптації до потреб управління витратами виробництва;

4.      на основі порівняння теоретичних знань і практики діяльності базового підприємства сформулювати висновки та пропозиції по удосконаленню обліку і практичному використанню контролю та аналізу витрат підприємства.

Об’єктом дослідження є господарські процеси формування витрат на виробництво на ДП «Лужанський експериментальний завод».

Предмет дослідження – система обліку, аналізу та контролю господарських операцій, пов'язаних з виробничими витратами діяльності підприємства.

Методи дослідження:

1.      загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: групування і порівняння, спостереження – у процесі дослідження особливостей виробництва та їх впливу на побудову системи обліку і аналізу витрат;

2.      абстрактно-логічний, конкретизування – під час вивчення особливостей формування і розподілу прямих  виробничих  витрат;

3.      аналіз і синтез, історичний та економіко-математичне моделювання – для дослідження факторів впливу на виробничі витрати;

4.      інші економіко-статистичні методи.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ПРЯМИХ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ

1.1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ВИТРАТ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Витрати  в бухгалтерському розумінні  відрізняються від витрат в  економічному тлумаченні. Витрати – це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють «затрати втрачених можливостей», тобто суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному з усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином , економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнюють його вартості за найкращою з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати – це тільки конкретні витрати ресурсів [12, с.571].

Згідно П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», витрати – це  зменшення економічних вигод у вигляді майбутніх активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) за звітний період [3, с.16], [4, с.36].

П(С)БО 16 «Витрати» [5, с.152] визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Критерії визнання витрат:

      витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань;

      витрати звітного періоду визнаються  або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

      витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені;

      витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені;

      якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

      платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на корить комітента, принципала тощо;

      попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

      погашення одержаних позик;

      інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, властивим витратам;

      витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

До витрат, пов’язаних із зменшенням економічних вигод (активів) або із збільшенням зобов’язань протягом облікового періоду відносяться [45, с.612]:

а) витрати, що виникають у зв‘язку зі зменшенням активів: списання сировини, матеріалів на виробництво (рахунок 23),матеріалів для ремонту обладнання, на адміністративні потреби;

      витрати від знецінення запасів;

      нестачі запасів (сировини, комплектуючих, готової продукції, товарів тощо);

      нарахування амортизації;

      списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

      визнані економічні санкції – штрафи, пені, неустойки, що підлягають сплаті чи сплачені;

      нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, що не може бути погашена.

б) витрати, що збільшують зобов’язання підприємства:

      заробітна плата;

      податки, збори, обов’язкові платежі;

      відрахування на обов’язкове та добровільне страхування;

      транспортні витрати;

      послуги сторонніх організацій (консультаційних, юридичних, медичних, аудиторських);

      оренди, витрати зв’язку, послуг з реклами, комунальних послуг, інше нарахування витрат, пов’язаних зі збільшенням зобов’язань.

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Необхідність виділення різних класифікацій витрат зростає з ускладненням господарської діяльності підприємства. Класифікація витрат є передумовою успішної організації планування, обліку, контролю, аналізу та ефективного управління витратами [12, с.572].

За Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості №47 від 2 лютого 2001 р. витрати класифікуються за відповідними ознаками [45, с. 625]:

1.      За центрами відповідальності:

      витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби;

2.      За відношенням до виробничого процесу[12, с.572]:

      основні – витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг);

      накладні – витрати пов’язані з організацією, обслуговуванням виробництва та управлінням ним.

3.      За статтями калькуляції:

      підприємство самостійно обирає статті калькуляції (матеріали, паливо, енергія, основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, загально виробничі витрати).

4. За відношенням до обсягів виробництва:

      постійні – витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється при зміні обсягу виробництва;

      змінні – витрати, величина яких змінюється пропорційно обсягу виробництва.

5.      За єдністю складу:

      одноелементні – включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення;

      комплексні – витрати складаються з декількох економічних елементів.

6.      За доцільністю:

      продуктивні – витрати, до яких відносяться виправдані або доцільні для даного виробництва витрати;

      непродуктивні – витрати, що виникають з причин, які свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв).

7.      За способом включення до собівартості:

      прямі – витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості економічно доцільним шляхом, тобто на підставі первинних документів без додаткового розподілу;

      непрямі – витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкту витрат економічно доцільним шляхом, а тому потребують розподілу. 

8.      За видами діяльності:

      витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльності);

      витрати надзвичайної діяльності.

9. За економічними елементами[14, с.142]:

      матеріальні витрати (сировина, матеріальні витрати, напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, енергія, будівельні матеріали, запасні частини, тара й тарні матеріали, допоміжні матеріали, відходи виробництва та інші);

      витрати на оплату праці (заробітна плата за тарифами і розцінками, премії та заохочення, компенсаційні витрати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці);

      відрахування на соціальні заходи (витрати на пенсійне забезпечення, страхування на випадок безробіття, соціальне страхування персоналу підприємства, страхування від нещасних випадків на виробництві, медичне страхування);

      амортизація (витрати з нарахованої амортизації основних засобів, необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів за обраним методом і нормами відрахувань);

      інші операційні витрати (витрати на відрядження, на послуги зв’язку, матеріальна допомога, плата за розрахунково-касове обслуговування в банках, орендна плата, податки тощо).

10. За видами продукції:

      вироби, група однорідних виробів, валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція.

11. За календарним періодом:

      поточні – здійснюються  систематично;