Облік необоротніх акривів

  Але для нарахування амортизації  нематеріальних активів підприємство  самостійно встановлює первісну  вартість та норми амортизації  нематеріальних активів, виходячи  з умов отриманих майбутніх  економічних вигод, отриманих підприємством від використання нематеріального активу[ 7 c 84].

Таким чином, формування облікової політики нематеріальних активів має важливе  значення в організації ефективної системи управління підприємством.Правильно  сформована облікова політика дає змогу здійснювати порівняльний аналіз показників діяльності підприємства за різні звітні періоди, а також порівняльний аналіз діяльності різних підприємств, а отже, на основі проведеного аналізу приймати рішення щодо удосконалення порядку обліку нематеріальних активів на підприємстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4 Законодавчо-нормативна база  нематеріальних активів

Бухгалтерський  облік та аналіз нематеріальних активів  ведеться щодо кожного об'єкту за групами, які визначені НП(С)БО 8 "Нематеріальні активи" та класифіковані.

Інші  види нематеріальних активів зустрічаються  дуже рідко і в сферах зі специфічними умовами праці (місце на товарній біржі).

Основним  документом, яким потрібно керуватися при обліку та аналізі НМА є  “Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р.

Документ  містить наступні загальні положення:

• Визнання і оцінка нематеріальних активів
• Переоцінка нематеріальних активів
• Амортизація нематеріальних активів
• Зменшення корисності нематеріальних активів
• Вибуття нематеріальних активів
• Розкриття інформації щодо нематеріальних активів у примітках до фінансових звітів

Положення (стандарт) визначає методологічні  засади формування у бухгалтерському  обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності[ 5, c 254].

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Це  положення (стандарт) не поширюється  на гудвіл, що виникає внаслідок  об'єднання підприємств, та операції з нематеріальними активами, особливості  обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Зазвичай  підприємство придбаває основні засоби, нематеріальні активи або інші довгострокові активи з метою отримання від них максимальної ефективності. Але в певний момент може виявитися, що ефективність (або, як зараз висловлюються, - корисність) придбаних довгострокових активів різко зменшується внаслідок якої-небудь події або обставин, що змінилися[5, с 321].

Нерідко бухгалтери та аналітики підприємств  вважають зменшення корисності активу різновидом переоцінки. Однак для  того, щоб зробити переоцінку, бухгалтер  повинен стежити за справедливою вартістю активу, тоді як зменшення корисності активу в бухгалтерському обліку відображається на підставі економічного розрахунку. Виконання економічних розрахунків, за ідеєю, не є функцією бухгалтера, тому йому доведеться або підтримувати постійний контакт з планово-економічним відділом (якщо такий є), або ж виконувати такі розрахунки самостійно[9, c 136].

Отже, щоб оцінити, чи відбулося зменшення  корисності того чи іншого активу, бухгалтеру доведеться постійно стежити за ефективністю роботи активу, за його можливістю генерувати кошти. Якщо, наприклад, на якомусь етапі стає очевидним, що з якоїсь причини актив не принесе тих економічних вигод, які від нього очікувалися спочатку, то варто замислитися: чи не з'явилися об'єктивні причини для відображення в обліку зменшення корисності активу?

Українські  стандарти не акцентували увагу  на ознаках, які вказували б на те, що актив почав втрачати або  вже втратив свою корисність. Воно й зрозуміло: не можна вмістити цілу науку в кілька стандартів. Тому звернімося до Міжнародного стандарту 36 "Зменшення корисності активу", який пропонує бухгалтерові кожного разу при складанні бухгалтерської звітності аналізувати довгострокові активи на предмет можливої втрати ними їх корисності. При цьому МСФЗ 36 наводить список зовнішніх та внутрішніх ознак, які могли б допомогти бухгалтеру[ 6. c 432].

Якщо  події або зміни обставин вказують на те, що поточна вартість активу, можливо, не буде відшкодована в майбутньому, підприємству не завадило б оцінити  майбутній грошовий потік, очікуваний внаслідок використання цього активу.

У пункті 18 НП(С)БО 8 зазначено, що "первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей, які будуть сприяти збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод".

Практика  оцінки вартості, наприклад, товарного  знака зазвичай передбачає нагромадження: а) витрат на розробку знака; б) витрат на реєстрацію юридичного права (оплата зборів і послуг спеціалістів з питань інтелектуальної власності); в) витрат на маркування бланків, вивіски, упакування товарів, проспектів тощо; г) оплат судових розглядів; і, нарешті, д) витрат на рекламу.

Якщо  пункти а, б стосуються первісної  вартості, то пункти в, г, д - витрат, пов'язаних з "підвищенням можливостей", які сприятимуть збільшенню майбутніх вигод[ 8, c 242].

Однак пунктом 9 НП(С)БО 8 передбачено, що "не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, витрати на рекламу та просування продукції на ринку".

Консультації  з філологами, поглиблений аналіз синтаксису і пунктуації української  мови дозволили зробити висновок, що капіталізація витрат на рекламу  об'єктів інтелектуальної власності - нематеріальних активів не суперечить НП(С)БО 8.

Іншою актуальною проблемою є проблема переоцінки нематеріальних активів. Переоцінка (дооцінка і зниження ціни) основних фондів і нематеріальних активів  ніколи не була легкою справою і  вимагала певних професійних навичок. З переходом бухгалтерського обліку на нові Положення (стандарти) трудомісткість цих процесів зростає, відповідно зростає кількість питань у бухгалтерського персоналу. Розглянемо механізм переоцінки, передбачений НП(С)БО 8 для нематеріальних активів, оскільки він істотно не відрізняється від механізму переоцінки основних коштів[ 3, c 58].

По-перше, відповідно до пунктів 19,20 НП(С)БО 8, кожне підприємство має право здійснювати переоцінку нематеріальних активів за справедливою вартістю, однак це стосується тільки тих активів, щодо яких наявний активний ринок. Проте знайти його реально навряд чи можливо, оскільки активний ринок - це коли в будь-який момент на ньому можна знайти зацікавлених продавців і покупців, а інформація про ціни має бути загальнодоступною. Але навіть якщо ці умови будуть виконані, проблеми не вирішаться, оскільки при переоцінці одного нематеріального активу потрібно переоцінити й усі інші нематеріальні активи даної групи (крім тих, щодо яких нема активного ринку). Якщо підприємство провело переоцінку нематеріальних активів групи, то надалі переоцінку потрібно буде проводити щороку.

Переоцінка  проводиться в кілька етапів:

• встановлення справедливої вартості нематеріального активу, яка буде прийнята як нова залишкова вартість;
• встановлення величини дооцінки або зниження ціни за залишковою вартістю у вигляді різниці між справедливою вартістю і залишковою;
• визначення індексу переоцінки;
• визначення переоціненої первинної вартості нематеріального активу;
• визначення величини дооцінки або зниження первинної вартості;
• визначення величини дооцінки або зниження вартості за зносом як різниці між величиною дооцінки (зниження ціни) за первинною вартістю і залишковою вартістю;
• складення бухгалтерських записів після    порівняння сум попередніх дооцінок і знижень ціни.

Техніка підрахунку визначається за пунктом 21 НП(С)БО 8:

1. Переоцінена  вартість = первинна вартість х  індекс переоцінки.

2. Знос  при переоцінці = знос за балансом  х індекс переоцінки.

3. Індекс  переоцінки = справедлива вартість  об'єкта: залишкова вартість об'єкта.

При цьому необхідно чітко уявляти, що справедливою вартістю в цьому  випадку є нова залишкова, а не первинна вартість, що трохи незвично для бухгалтера, оскільки раніше при  проведенні переоцінок спочатку визначалася  нова первинна вартість, а тепер акценти змістилися. Отже, змінилася методологія бухгалтерського обліку.

Затверджено Наказом Міністерства фінансів України  від 16 листопада 2009 р. N 1327

1.1. Методичні рекомендації з бухгалтерського  обліку нематеріальних активів (далі - Методичні рекомендації) можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами, їх філіями та іншими виділеними на окремий баланс підрозділами (далі - підприємства) незалежно від організаційно-правових форм господарювання (крім бюджетних установ). Методичні рекомендації не поширюються на гудвіл.

1.2. Нематеріальними активами вважаються  немонетарні активи, які не мають  матеріальної форми та можуть  бути ідентифіковані (незалежно  від строку їх корисного використання (експлуатації)).

1.3. Бухгалтерський облік нематеріальних  активів ведеться щодо кожного  об'єкта за такими групами:

1.3.1. Права користування природними  ресурсами (право користування  надрами, іншими ресурсами природного  середовища, геологічною та іншою  інформацією про природне середовище тощо).1.3.2. Права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).

1.3.3. Права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо).

1.3.4. Права на об'єкти промислової  власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо).

1.3.5. Авторське право та суміжні  з ним права (право на літературні,  художні, музичні твори, комп'ютерні  програми, програми для електронно-обчислювальних  машин, компіляції даних (бази даних) виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо). До літературних, письмових творів наукового, технічного або іншого характеру належать також результати науково-дослідних, пошукових, дослідно-конструкторських, дослідно-технологічних робіт у формі звіту, документації, комплекти конструкторської і технологічної документації (первинні зразки) тощо.

1.3.6. Незавершені капітальні інвестиції  в нематеріальні активи.

1.3.7. Інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, право на використання економічних та інших привілеїв, право на використання вигод від скорочення викидів парникових газів тощо).

1.4. Уведення в господарський оборот  об'єктів інтелектуальної власності,  їх інвентаризація, виведення (списання) з господарського обороту та ведення аналітичного обліку оформлюється типовими формами первинного обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2004 N 732, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 14.12.2004 за N 1580/10179. Для ведення аналітичного обліку та оформлення операцій з іншими нематеріальними активами можуть також застосовуватися ці типові форми первинного обліку із зазначенням у цьому разі назви і реквізитів форми щодо нематеріальних активів.

1.5. На кожний об'єкт нематеріальних активів комісією підприємства складається (в одному примірнику) Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів. У цьому документі зазначаються, зокрема, правові умови введення об'єкта нематеріальних активів в господарський оборот, тобто зазначаються назви документів, згідно з якими такий об'єкт вводиться в господарський оборот, - договір на використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір, дата акта приймання-передачі об'єкта нематеріальних активів, документи (довідки), що описують сам об'єкт нематеріальних активів або порядок його використання (письмовий та/або образотворчий опис з формулою, креслення, схема, зразок, дискета, аудіо-, відеокасета тощо), вартість, строк корисного використання, особа, відповідальна за використання об'єкта[ 10, c 241].

  Акт введення в господарський  оборот права на використання  вигод від скорочення викидів  парникових газів складається  за наявності верифікаційного висновку про обсяги скорочення антропогенних викидів парникових газів. При складанні Акта комісія пересвідчується у наявності документів, що дають змогу ідентифікувати об'єкт нематеріального активу, який уводиться у господарський оборот.

Первинні  документи про витрати на об'єкт нематеріальних активів, отриманий в результаті розробки, повинні, зокрема, містити інформацію про зміст витрат (виконання робіт зі створення нематеріального активу, витрачання матеріальних цінностей на створення об'єкта), кількісні і вартісні показники таких витрат, підписи уповноважених посадових осіб [9, c 289].

1.6. На кожний об'єкт нематеріальних  активів бухгалтерською службою  підприємства, за даними Акта  введення в господарський оборот, відкривається Інвентарна картка  обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів. Допускається також ведення аналітичного обліку в одній інвентарній картці групи однотипних за призначенням та умовами використання об'єктів, що уводяться (надійшли) у господарський оборот в одному календарному місяці та закріплюються за однією відповідальною за їх використання особою.