Облік необоротніх акривів

Трансформація господарського механізму та входження  України в світовий економічний  простір зумовили появу нових  об'єктів та необхідність розробки такої системи обліку, яка б відповідала потребам зацікавлених користувачів та узгоджувалася з прогресивними здобутками бухгалтерської науки. До складу цих об'єктів належать і нематеріальні активи. Розширення сфери використання нематеріальних активів, недосконалість законодавчої бази та класифікації об'єктів, недостатня розробка методики оцінки зумовлюють потребу в удосконаленні їх обліку.Метою роботи є дослідження питань визначення та складу нематеріальних активів, що є основою для повного і достовірного відображення їх в бухгалтерському обліку [ 6, с 241].

Трансформація господарського механізму та входження  України в світовий економічний  простір зумовили появу нових  об'єктів та необхідність розробки такої системи обліку, яка б  відповідала потребам зацікавлених користувачів та узгоджувалася з прогресивними здобутками бухгалтерської науки. До складу цих об'єктів належать і нематеріальні активи.

Розширення  сфери використання нематеріальних активів, недосконалість законодавчої бази та класифікації об'єктів, недостатня розробка методики оцінки зумовлюють потребу в удосконаленні їх обліку.

Метою роботи є дослідження питань визначення та складу нематеріальних активів, що є основою для повного і  достовірного відображення їх в бухгалтерському  обліку.Принципи і методика формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи регулюється в Україні Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», розробленим на основі Міжнародного стандарту фінансової звітності 38 «Нематеріальні активи» [ 4, с 125].

  Відповідно до нього нематеріальний  актив - немонетарний актив, який  не має матеріальної форми,  може бути ідентифікований та  утримується підприємством з  метою використання протягом  періоду більше одного року (або  одного операційного циклу) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду[3, c 78 ].

Ряд вітчизняних спеціалістів, які досліджують  проблеми обліку нематеріальних активів, мають своє бачення об'єкта нематеріальних активів.

  Так, Завгородній В. П.  вважає, що нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу) для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей чи надання в оренду іншим особам. Пилипенко І. І., у свою чергу, доводить, що нематеріальні активи - це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Покропивний С. Ф. розрізнює поняття нематеріальні ресурси і нематеріальні активи, де останні - це доступ до прав власності автора, які захищено правами, "що самі по собі і є нематеріальними активами".

Неоднозначність у визначенні об'єкта такої власності  призводить до того, що єдиних підходів до обліку, нарахування амортизації та списання нематеріальних активів немає[ 1, c 156].

Разом із тим, залишаються невирішеними питання  класифікації нематеріальних активів. До складу нематеріальних активів згідно з НП(С)БО 8 відносять: права користування природними ресурсами,право користування майном, права на комерційні позначення, права на об'єкти промислової власності, авторське право та суміжні з ним права, гудвіл, інші нематеріальні активи.

  У відповідності до МСФЗ 38 до  основних нематеріальних активів відносяться: патенти, авторські права, торгова марка, лізгольд, організаційні витрати, франшиза, гудвіл. Порівняння П(С)БО 8 з національними стандартами інших пострадянських країн, проведене у роботі Охрамовича О. Р., показує, що у більшості цих країн, на відміну від України, до нематеріальних активів відносяться організаційні витрати, пов'язані зі створенням юридичної особи . В Україні ці витрати не входять до складу нематеріальних активів, оскільки вони безпосередньо не пов'язані з отриманням від них економічних вигод (створене підприємство може  виявитися неприбутковим) [ 11, c 189].

В наукових працях вченими викладені альтернативні  думки щодо питань визнання і класифікації нематеріальних активів. Нашкерська Г. вважає, що не завжди є обґрунтованим визнавати у складі витрат звітного періоду витрати на дослідження, мотивуючи свою думку тим, що проведені дослідження дадуть підприємству можливість випередити конкурентів і отримати реальні економічні вигоди . Тарасова І. пропонує не включати до складу нематеріальних активів користування надрами та іншими ресурсами природного середовища, оскільки природні ресурси - це матеріальний об'єкт, а право користування ними - це дозвіл органів державної влади, який сам по собі не може бути використаний у виробництві, торгівлі, в адміністративних цілях чи для надання в оренду, і саме тому не може бути активом [ 9, c 257].

Може  бути доцільним віднесення до складу нематеріальних активів витрат на дослідження  і розробки, але  лише в тому випадку, коли ці витрати носять систематичний характер і перевищують певну граничну суму коштів, яка повинна визначатися стандартом. Важливо відокремити одну загальну особливість нематеріальних  активів, що відрізняє їх від інших необоротних активів: при здійсненні операцій при вибутті всі активи перестають бути власністю підприємства, не мають матеріального та фізичного складу й не враховуються в складі активів, а деякі нематеріальні активи можуть продовжувати використовуватися на підприємстві або можуть неодноразово здійснювати процес вибуття з підприємства, при цьому продовжуючи приносити економічні вигоди [ 3, c 57].

Облік нематеріальних активів - проблема, яка  досить актуальна в практиці роботи підприємств. Вона пов'язана передусім  з питаннями визначення і класифікації нематеріальних активів. Постановка цих питань в українському обліковому законодавстві є спірною і потребує подальшого вдосконалення.

1.3 Відображення нематеріальних  активів в обліковій політиці підприємства

З розширенням  видів господарських зв’язків та організаційно-правових форм підприємництва, упровадженням  національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку виникла потреба у використанні кількох варіантів відображення  об’єктів господарської діяльності в обліку [ 5, c 142].

Все це зумовило необхідність формування на підприємствах облікової політики.Процес формування облікової політики передбачає вибір конкретного способу ведення бухгалтерського обліку із декількох альтернативних, що визначені стандартами обліку.

У випадку, якщо стандартами не встановлено способів ведення обліку за окремими об’єктами, то формування облікової політики полягає в розробленні підприємством індивідуальних способів, виходячи із загальних вимог законодавства. Вибрані способи та процедури ведення бухгалтерського обліку підприємства повинні бути підтверджені документально [3, c 423].

Питанню облікової політики належну увагу  почали приділяти нещодавно, проте  на сьогодні сформувалися стійкі погляди  авторів на об’єкти, які слід розглядати в обліковій політиці підприємства.

Облікова політика має формуватися на підставі системного підходу з метою максимальної оптимізації інформації для потреб управління. Виходячи з такої вимоги, пропонуємо сукупність правил, яких потрібно дотримуватися під час вибору альтернативного варіанта щодо нематеріального активу в обліковій політиці підприємства:

− збалансованість цілей обліку та планування в рамках єдиної системи управління;

− дотримання принципу відповідності доходів і витрат під час формування інформації про нематеріальні активи;

− визначення мінімально достатнього обсягу інформації, необхідної для цілей управління, оскільки зайва деталізація інформації є невиправданою у випадку, якщо вона не потрібна для ухвалення управлінських рішень .Правильно сформована облікова політика дає змогу здійснювати порівняльний аналіз показників діяльності підприємства за різні звітні періоди, а також порівняльний аналіз діяльності різних підприємств, а отже, на основі проведеного аналізу ухвалювати рішення щодо удосконалення порядку обліку нематеріальних витрат на підприємстві.Серед основних елементів концепції облікової політики нематеріальних активів підприємств вважаємо за доцільне використовувати такі положення:

1. Основним змістом діяльності підприємства в конкурентному середовищі є забезпечення постійного розвитку. Тому до системи бухгалтерського обліку повинні включатися регістри інформації про нематеріальні активи, які відображають стан процесів розвитку та дозволяють ефективно керувати процесами розвитку підприємства торгівлі, у тому числі розвитку нематеріальних активів підприємств [4, c 321].
2. Розвиток – це процес інтенсивних змін, якісно трансформованих технологій, продукцію, спосіб організації виробництва, систему управління підприємством.В умовах комп’ютеризації основна частка нематеріальних активів припадає на програмне забезпечення та бази даних інформаційної системи підприємства. Особливості розвитку інформаційних систем підприємства полягають у тому, що поки створюється нова інформаційна система електронного обліку, яка відповідає новим вимогам та умовам роботи підприємства, існуюча система повинна продовжувати функціонувати. Контроль за ходом проведення змін та аналіз виконання планів переходу на нову інформаційну систему здійснюється з використанням спеціальних программ управління проектом переходу, які повинні бути інформаційно пов’язані з процедурами та програмами управлінського обліку нематеріальних активів підприємства [ 5, с 231].

2. Дані  про облік нематеріальних активів  повинні переміщатися між системами  фінансового та управлінського  обліку. Управлінський облік повинен забезпечувати деталізовані результати.

Обмін інформацією повинен здійснюватись  або через спеціальну систему  рахунків у випадку 

відокремленої побудови систем фінансового та управлінського обліку, або циркулювати в межах  єдиної інтегрованої системи підприємства.В якості цільової орієнтації в цьому напрямку підприємство повинно прагнути до створення внутрішніх звітів для менеджерів (Internal Management Report). Такі звіти в розвинутих країнах Заходу є базою для побудови облікової системи [ 3 c 264].

3. Бухгалтерський  облік містить найбільш повну  інформацію про діяльність підприємства. У той же час насьогодні  в базах даних систем бухгалтерського  обліку відсутні показники, які  можуть використовуватись у процесах  стратегічного планування. З цією метою слід мати не тільки вартісні, але й натуральні показники, які характеризують ефективність використання нематеріальних активів[ 4, c 124].

Це  можуть бути показники, які раніше використовувались  у системах маркетингу, такі наприклад, як число користувачів даного електронного магазину, число відвідувачів Web-сайта та ін. Насьогодні відсутня система показників, яка відображала б дані за такими аналітичним напрямком, як групи товарів та споживачів, ефективність банерної реклами, обсяги продажів за різноманітними торговельними точками в мережі, кількість та обсяги розрахунків за покупки в розрізі різноманітних способів розрахунків.

4. Облік  та аналіз нематеріальних активів  повинен базуватись на використанні  засобів комп’ютеризації, які  організуються як автоматизовані робочі місця бухгалтерів. Найбільш перспективним напрямком є використання Windows-технологій в організації ведення комп’ютерного обліку. Переваги Windows-технологій забезпечуються сукупністю їх особливостей. Це, насамперед, багатовіконний принцип роботи – кожен документ відкривається в окремому екранному вікні. Це дозволяє бухгалтеру одночасно працювати з декількома документами, маніпулюючи ними в природній формі, подібно тому, як він це виконує з традиційними документами. Багатовіконний режим Windows надає можливість бачити, як зміни показників одного документа відбиваються на інформації інших, пов’язаних з ним документів.Графічний інтерфейс передбачає спілкування з програмою не тільки через традиційні комп’ютерні меню, але й їх графічні образи – піктограми або екранні кнопки. Це дуже зручно для людей, далеких від комп’ютерної техніки. За допомогою навігації вивіряння даних документів перетворюється в досить зручний та природний процесс [ 5, c 142].

5. В  обліку таких нематеріальних активів, як «кваліфікований та підприємницький потенціал», а також активів, які є інформаційними ресурсами (програми, бази даних) слід використовувати облік синергічного ефекту, пов’язаного зі взаємодією активів цих двох видів у бізнес-процесах підприємства . Суть даного ефекту полягає в тому, що інформаційні ресурси

посилюють можливості кваліфікаційного та підприємницького потенціалу персоналу підприємства. З іншого боку, підприємницький потенціал  знаходить нові рішення з використання (та з використанням) програмного забезпечення та баз даних інформаційних систем підприємства.

6.  Для обліку та аналізу нематеріальних  активів слід використовувати  систему таких показників, які  дозволяють приймати ефективні  управлінські рішення, пов’язані  з використанням коштів на придбання та підтримку працездатності активів. Дійовим засобом при цьому є використання економіко-математичних моделей. В даному напрямку можуть бути використані два класи економіко-математичних моделей: економіко-статистичні моделі, які характеризують кореляційні зв’язки між показниками, які вивчаються, та оптимізаційні моделі для вибору найкращого складу програмно-технічних засобів електронного магазину (торговельного майданчика), системи бухгалтерського обліку та інформаційної системи підприємства в цілому [ 1, c 62 ].

7.  Нематеріальні активи підлягають  амортизації впродовж розрахункового  терміну економічної корисності  або фіксованого терміну служби.Для  амортизації нематеріальних активів  згідно Податкового кодексу України  використовується лінійний метод, тобто кожний окремий вид нематеріального активу амортизується однаковими частками, виходячи з первісної вартості з урахуванням індексації впродовж терміну, що визначається платником податку самостійно, виходячи із терміну діяльності платника податку, але не більш ніж 10 років безперервної експлуатації.