Oблік нарахування на заробітну плату

Система пенсійного забезпечення в Україні складається  з трьох рівнів.  

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,базується  на принципах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах і в порядку передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах і в порядку,передбачених законом.

Третій рівень - це система недержавного пенсійного страхування, яка грунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень і яка забезпечує застрахованій особі після виходу на пенсію отримання,крім пенсії за державному пенсійному страхуванню, додаткової пенсії шляхом добровільних пенсійних внесків до недержавних пенсійних фондів, які стануть основою цієї системи, в тому числі й ті,які створені за корпоративними та професійними ознаками.

Основною складовою  системи державного пенсійного забезпечення є чинна, так звана солідарна, пенсійна система, що діє на території  України протягом століття.Вона розвивається, вдосконалюється і пристосовується  до суспільного життя з огляду на економічний та політичний стан в державі.Ця система спирається на принцип «негайної виплати», коли страхові внески до Пенсійного фонду негайно виплачуються пенсіонерам, тобто відбувається солідарний (горизонтальний) перерозподіл доходів нинішніх працівників на користь нинішніх пенсіонерів.Іншими словами можна сказати, що відбувається солідарність поколінь, коли працююче нинішнє покоління утримує нинішніх пенсіонерів, які, у свою чергу, працювали і містили пенсіонерів того часу.  

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а зокрема статті 1 «Право громадян України на державне пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності,у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках,передбачених цим Законом.

Законом України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (стаття 1) визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата  в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках,визначених цим Законом. 

 У цій системі призначаються і виплачуються такі види пенсій:  

- Пенсії за  віком;  

- Пенсії по  інвалідності;  

- У разі втрати  годувальника.  

Умовами призначення  пенсії за віком у солідарній системі  пенсійного страхування є: досягнення пенсійного віку особою, яка звертається  за пенсією, та наявність у цієї особи відповідного страхового стажу.  

Право на призначення  цього виду пенсії мають чоловіки, які досягли пенсійного віку - 60 років, а жінки - 55 років. Поряд з цим  передбачено право більш пізнього виходу на пенсію та відмови від  отримання пенсії при роботі (за умови сплати внесків до Пенсійного фонду).Завдяки цьому призначена після звільнення пенсія підвищується на певний відсоток за шкалою в залежності від кількості років відкладеного виходу на пенсію . 

Стаття 26 цього  закону вимагає, щоб особа, яка звертається за призначенням пенсії за віком, мала не менше п'яти років страхового стажу, а також визначені статтею 28, зокрема на її призначення особа має право за наявності страхового стажу: у чоловіків - 25 років, а у жінок - 20 років.У цьому випадку мінімальна пенсія встановлюється на рівні 20% середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики.Якщо особа має менший страховий стаж, мінімальну пенсію встановлювати пропорційно наявному страховому стажу.  

Статтю 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено  два варіанти обчислення розміру  пенсії за віком, з яких особа може обирати найбільш вигідний для себе варіант. За першим варіантом розмір пенсії обчислюють за новою формулою:  

П = Зп * Кс, де  

 Зп - осучаснений  заробіток (дохід), тобто скоригована  заробітна плата;  

 Кс - коефіцієнт  страхового стажу застрахованої  особи.  

Другий варіант передбачає обчислення пенсії за двоскладовою формулою У цьому випадку пенсія складається з двох частин: частина пенсії, яка припадає на період стажу до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та частина пенсії,яка припадає на період страхового стажу після набрання чинності зазначеного закону.Частина пенсії, обчислена за період страхового стажу до 1 січня 2004, буде проіндексована відповідно до визначеного порядку індексації розмірів пенсій та етапів такої індексації за період до моменту фактичного виходу на пенсію і підсумована з другою частиною пенсії,обчисленої за період страхового стажу після 1 січня 2004 року.Обидві частини пенсії за віком виплачуватися застрахованій особі однією сумою.

 Реалізація права на відповідний вид пенсійного забезпечення проходить такі стадії:  

- Звернення  за призначенням пенсії;  

- Призначення  пенсії;  

- Виплата пенсії.

Отже, в сучасних в умовах пенсію можна розглядати як грошову винагороду чи виплату  в розрахунку на місяць, що призначається відповідно до встановлених державою правил громадянам, що досягли встановленого законом пенсійного віку,або які придбали спеціальний стаж установленої тривалості, або яким встановлена ​​інвалідність чи які втратили годувальника, або за інших обставин, передбачених законами України «Про пенсійне забезпечення»,«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Недержавне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду, Накопичувального пенсійного фонду, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, недержавних пенсійних фондів, а також коштів,асигнованих на ці цілі державою з Державного бюджету. 

2.4 Страхові  внески на обов'язкове страхування  від нещасних випадків. 

Законодавчими актами визначається перелік об'єктів обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права та обов'язки учасників страхування, а також коло страхових організацій,яким доручається здійснення обов'язкового страхування.

 Обов'язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на обов'язкове державне й обов'язкове.

Необхідність  проведення обов'язкового державного особистого страхування працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників інших відомств була зумовлена ​​необхідністю їх соціального захисту,оскільки вони стоять на захисті інтересів держави і їх діяльність постійно пов'язана з високим ступенем ризику.Страхувальниками, а відповідно і платниками страхових платежів, виступали відповідні міністерства і відомства.

 Досвід проведення  такого страхування показала  недосконалість умов його проведення  та низьку ефективність.Тому Законом  України «Про внесення змін  до Закону України" Про страхування "» доручено Кабінету Міністрів України внести до Верховної Ради України проект Закону України,яким передбачити заміну обов'язкового державного страхування на безпосереднє здійснення потерпілим компенсаційних виплат з Державного бюджету України головними розпорядниками бюджетних коштів за цільовими платежами за місцем роботи потерпілого.До прийняття такого закону стосовно цих категорій працівників діють норми, встановлені законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання державного захисту цих категорій працівників.

Страхові суми виплачуються у випадках загибелі або  смерті застрахованого залежно від  розміру грошового утримання  за останньою посадою, яку займав застрахований, а у разі втрати ним  працездатності або встановлення йому інвалідності страхові суми виплачуються в розмірі,визначеному з розрахунку середньої заробітної плати пропорційно терміну втрати працездатності чи залежно від встановленої групи інвалідності.

Обов'язкове державне страхування інших категорій здійснюється у разі загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов'язків, втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності,відбулась при виконанні службових обов'язків.Розмір страхової суми залежить від грошового утримання за останньою посадою та ступеня втрати працездатності. Інші умови є аналогічними.

Розмір виплати  страхової суми залежить від ступеня  втрати працездатності або смерті застрахованого.

Виплата страхової  суми здійснюється у строки, визначені  компетентним органом, після отримання  страховиком всіх необхідних документів. [8; c. 332-334] 
 
 
 

      Висновки 

      У всіх галузях господарства України, у зв’язку з реформуванням  форм власності і господарювання, відбулися докорінні зміни в економічних взаємовідносинах, з’явилися нові організаційні форми виробництва, виникла необхідність у забезпеченні соціального страхування громадян, яке визначене законом «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР. Завдання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування полягає у встановленні гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включать право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною або дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї, смерті громадянина та членів його сім’ї тощо.

      Оплата  праці на сьогодні найактуальніша тема для усього працюючого населення, і  тому дуже важливо для кожного  підприємства, в якому працюють люди, якнайбільше скоротити грошові  витрати на оплату праці. Завдяки новим технологіям і автоматизації системи обліку оплати праці, це має бути можливим. Серед основних причин зниження матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї діяльності необхідно відзначити небездоганність системи ціноутворення, нестабільну фінансово-кредитну і податкову політику, знецінювання грошей, а на основі цього відносно низький рівень заробітної плати.

      Сьогодні  коли економіка більшості країн  потерпає від світової кризи, уряди  різних держав намагаються зменшити рівень податкового навантаження. Зменшення ставок, а то й мораторій на сплату податків – спроба врятувати економіку, яка серйозно постраждала у світовій кризі.

      Нажаль, Україна не слідує світовому досвіду  та самостійно намагається вирішити проблеми оподаткування в часи кризи. Замість того, щоб шукати можливості послабити податкове навантаження, уряд шукає нові способи наповнити бюджет. Таким чином уряд України не лише не збільшить надходження у державний бюджет, але й ускладнить і без того нелегке становище підприємств і населення. Збільшиться тінізація економіки, рівень безробіття та «зарплата в конвертах», що в результаті зменшить податкові надходження.

      Для поліпшення свого становища Україні  необхідно поступово знижувати  податкове навантаження, використовуючи міжнародний досвід, адаптуючи його до специфіки та умов розвитку нашої країни, створювати умови, в яких майже неможливо буде ухилитися від сплати податкових зобов’язань, що призведе до поступового збільшення надходжень до державного бюджету, а також подбати про те, щоб податкові надходження були доцільно розподілені. За умови ефективного реформування податкової системи в частині зниження реального податкового навантаження, Україна матиме шанси стати серйозним суб’єктом податкової конкуренції на світовому просторі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури 

1. Фінансовий  облік. Навчальний посібник. / За ред. В.Н. Орлової, М.С. Орлів, С.В. Хоми. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: Центр учбової  літератури, 2010. – 510 с.
2. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: Навчально-практичний посібник. / Н.І. Верхоглядова, В.П. Шило, С.Б. Ільїна та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 536 с.
3. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 6-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 756 с.
4. Сук Л.Н. Фінансовий облік: Навчальний посібник. / Л.К. Сук. – К.: Знання, 2010. – 631 с.
5. Голов С.Ф., Костюченко В.М., Кравченко І.Ю., Ямборко Г.А. Фінансовий облік: Підручник, - К.: Лібра, 2005. – 976 с.
6. Сердюк В.Н., Акаев Ш.М., Фабрая И.Н. Финансовый учет. - Донецк: Норд-Пресс, 2007. - 339 с.
7. Гладких Т.В. Фінансовий облік: Навч. посібник. К.; Центр навчальної літератури, 2007. – 480 с.
8. Таченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облікна підприємствах України: Підруч. Для студ. Екон. Спец. Вищ. Навч. Закл. – 6-те вид. – К.: А.С.К., 2002. – 784 с.
9. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства. – К.: ЦУЛ, 2002. – 640 с.
10. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. – 4-е вид. доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 688 с.
11. Лишиленко О.В. Фінансовий облік: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури, 2008. – 556 с.
12. Чебанова Н.В., Єфіменко Т.І. Фінансовий облік: Підручник. — К.: ВЦ «Академія», 2007. — 704 с.
13. Новий план рахунків: вчимося працювати по-новому // Все про бухгалтерський облік. - №7. – С.7-17.
14. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 40, ст.365 [Електроний ресурс. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14].
15. “План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій” затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291 [Електроний ресурс. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0893-99].
16. Пушкар М. С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 628 с.
17. Лень В. С., Гливенко В. В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 576 с.
18. Райзберг Б. А., Лозовський Л. Ш., Стародубцева О. Б. Сучасний економічнтй словник. — 2-е вид., випр. М.: ИНФРА-М, 1999.  – 479 с.
19. Інструкція “Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій” №291 від 30.11.1999р. [Електроний ресурс. – Режим доступу: http//zakon.rаda.gоу.uа].