Облик власного капиталу

 

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ

 

Однією із основних складових власного капіталу підприємства є статутний капітал. У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і являє собою вартість майна підприємства. Статутний капітал на підприємствах різних форм власності (крім державної) – це сумарний внесок вкладів у майно засновниками підприємства при його створенні. Згідно П(С)БО 2 «Баланс» cтатутний капітал представляє собою зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Розмір Статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується в Статуті підприємства.

Розглянемо більш детально формування статутного капіталу на підприємствах різної організаційно-правової форми, а саме формування капіталу акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та комунального підприємства.

Згідно з законом України «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства (ПАТ) та приватні акціонерні товариства (ПрАТ).

Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) – це акціонерне товариство, кількісний склад акціонерів якого не може перевищувати 100 акціонерів. Публічне акціонерне товариство (ПАТ) – це акціонерне товариство, відповідно кількісний склад акціонерів якого може перевищувати 100 осіб [8].

Основними критеріями для поділу акціонерних товариств на публічні та приватні є здатність акцій вільно обертатись. Публічне акціонерне товариство може здійснювати як закрите (приватне) розміщення акцій, так і публічне (відкрите) розміщення. Приватне акціонерне товариство може здійснювати лише закрите розміщення акцій. Акціонери публічного акціонерного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства, при цьому статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі.

Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.

Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів), майном і майновими правами, нематеріальними активами, що мають грошову оцінку. У бухгалтерському обліку формування статутного капіталу відбувається на основі первинних документів (акт приймання-передачі основних засобів, накладна, прибутковий касовий ордер, виписка банку, права та ліцензії). Документування операцій з власним капіталом наведено в додатку А.

У процесі створення товариства установчі збори затверджують ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), погоджену з оцінювачем. Розмір статутного капіталу складає не менше 1250 мінімальних заробітних плат. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Створення акціонерного товариства шляхом заснування передбачає такі етапи:

1)    прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2)    реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

3)    присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

4)    укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій;

5)    закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;

6)    оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;

7)    затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

8)    реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

9)    подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

10)    реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій, отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

11)    видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

Перше розміщення акцій товариства є виключно закритим (приватним) серед засновників.

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариство з обмеженою відповідальністю. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасником такого товариства можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної одній мінімальній заробітній платі, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства. До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж 50% суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Вкладом до статутного капіталу можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Грошові кошти засновники вносять на тимчасовий рахунок у банку. Для надання документів до органів реєстрації засновницький опис майна нотаріально засвідчується. Враховуючи те, що внески до статутного капіталу можуть здійснюватися не лише грошовими коштами в національній (іноземній) валютах, але й основними засобами, нематеріальними активами, виробничими запасами, використовують натуральні та грошові вимірники. Однак загальна вартість майна на початку діяльності підприємства визначається в грошовому вимірнику відповідно до принципу єдиного грошового вимірника.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Однією з особливостей змісту установчих документів товариства є те, що вони, крім відомостей, загальних для всіх видів господарських товариств, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного капіталу, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталу.

Управління товариством здійснюється згідно з його установчими документами. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства. У товаристві створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор.

Комунальне підприємство – юридична особа, заснована на власності відповідної громади. Комунальне підприємство в Україні є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, який може здійснювати виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Відносини органів місцевого самоврядування з комунальними підприємствами будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою. Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить. Його очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові. Збитки, завдані підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду. Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених господарським кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законодавством.

Власний капітал підприємств комунальної власності, як правило, не поділяється на зареєстрований і незареєстрований, оскільки сума статутного капіталу, який є внеском власника (територіальної громади міста) не визначалася в його Статуті і не фіксувалася при державній реєстрації, а була умовно-змінною. (В статутах деяких комунальних підприємств є перелік майна, яке передано їм на праві повного господарського відання. Крім того, деякі з них мають акти прийому-передачі майна як додаток до Статуту). Вважаємо, що у випадках створення нових комунальних підприємств чи перереєстрації вже діючих розмір статутного капіталу повинен вказуватися обов'язково.

Тому в разі збільшення або зменшення майна, що передається підприємству або вилучається у нього за рішенням відповідної ради здійснюються бухгалтерські записи по рахунку 40 "Статутний капітал". Такими найбільш поширеними в діяльності комунальних підприємств господарськими операціями є: передача комунальному підприємству майна в господарське відання і управління для здійснення статутної діяльності, яке знаходилося на балансі інших підприємств і організацій комунальної власності або отримане територіальною громадою від підприємств державної власності.

Організація формування статутного капіталу наведена на рис. 2.1.

У регістрах при журнальній формі ведення бухгалтерського обліку операції з обліку власного капіталу, забезпечень зобов'язань, цільового фінансування і цільових надходжень, а також страхових резервів відображаються у Журналі 7.

У Журналі 7 відображаються операції про зміну в складі власного капіталу підприємства, про нарахування та витрачання забезпечень майбутніх витрат і платежів та коштів цільового призначення. Відомості 7.1, 7.2, 7.3 забезпечують накопичення аналітичних даних щодо додаткового капіталу, використання прибутку, забезпечень майбутніх витрат і платежів за період з початку поточного року. Записи до Журналу 7 здійснюються на підставі підсумків відомостей аналітичного обліку або (при невеликій кількості операцій) безпосередньо на підставі первинних документів.

Дані з рахунків 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 48 «Цільове фінансування і цільові надходження», 49 «Страхові резерви» знаходять відображення у Журналі 7 підсумками за місяць кредитових та дебетових оборотів і сальдо за зазначеними рахунками у розрізі статей аналітичного обліку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Організація формування статутного капіталу

 

РОЗДІЛ 3

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПРИБУТКУ І СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

Результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв і господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або знижують розмір прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності.

Облік фінансових результатів – прибутків і збитків – здійснюється на фінансово-результативному рахунку «Фінансові результати». На цьому рахунку збираються всі затрати, доходи (прибутки і збитки) підприємства, які групуються в аналітичному обліку за характером прибутків і збитків. На кредиті цього рахунка відображують прибуток, а на дебеті – збитки і втрати.

Розмір і характер прибутків і збитків за кожний період діяльності підприємства є найважливішими підсумковими показниками їх роботи.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) є складовою частиною власного капіталу, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.