Облик власного капиталу

Харків 2011 

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП………………………………………………………………………….……….3

РОЗДІЛ 1. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА………………………….……………4

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ…………………………………………………….………………………10

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПРИБУТКУ І СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ…………………………………………………...………………....17

РОЗДІЛ 4. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ…………………………………………………………………………….21

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….… ….27

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА……………………………………………………………29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….………52

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….………54

 

ВСТУП

 

Розвиток ринкових відносин в Україні обумовив відродження і правове закріплення різних форм власності. Розширення та поглиблення ринкового середовища спонукає до дослідження процесу формування та поповнення власного капіталу суб’єктів підприємницької діяльності та використання власного капіталу як фінансової основи діяльності підприємств. Саме тому дане дослідження є досить актуальним.

Вагомий внесок у дослідження теоретичних основ та методологічних аспектів обліку власного капіталу внесли такі науковці, такі як: Саблук П.Т., Бутинець Ф.Ф., Білуха М.Т., Сопко В.В., Палій В.Ф., Соколов Я.В. та ін. Проте у працях цих учених ще не склалося єдиної думки щодо методики відображення в обліку формування й руху власного капіталу та його складових, що вимагає більш глибокого дослідження.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних та методичних питань організації обліку власного капіталу.

Об’єктом дослідження є обліковий процес щодо формування власного капіталу.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та методичних питань з обліку власного капіталу.

Для реалізації поставленої мети було поставлено такі завдання:

1. дослідити сутність власного капіталу як економічної категорії в системі бухгалтерського обліку;
2. систематизувати механізм формування статутного капіталу підприємств різної форми власності;
3. оцінити організацію обліку прибутку і створення резервів забезпечення;
4. охарактеризувати первинний та синтетичний облік формування власного капіталу.

 

РОЗДІЛ 1

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА

 

Власний капітал – це загальна вартість власних засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Згідно П(С)БО 1 «Фінансова звітність» та П(С)БО 2 «Баланс», власний капітал – частина в активах підприємства, що залишаються після вирахування його зобов’язань. Можна виокремити три підходи до визначення суті власного капіталу, які наведені на рис. 1.1 [14].

 

 

Рис. 1.1. Підходи до визначення поняття власного капіталу

 

Правове значення капіталу полягає в тому, що його розмір визначає межі мінімальної матеріальної відповідальності, які суб’єкт господарювання має за своїми зобов’язаннями. Економічна роль власного капіталу полягає в забезпеченні підприємства власними фінансовими ресурсами, необхідними як для початку, так і для продовження реальної господарської діяльності. Капітал виступає основним чинником виробництва; характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять прибуток; використовується як головне джерело формування добробуту його власників; є головним виміром ринкової вартості підприємства. Його динаміка є важливим показником ефективності господарської діяльності. В обліковому аспекті це джерело формування активів суб’єкта господарювання.

Також класифікують власний капітал за формою та рівнем відповідальності. Класифікація власного капіталу за формою дозволяє визначити частину капіталу, який був інвестований засновниками; одержаний безоплатно; зароблений протягом звітного періоду. Класифікація за рівнем відповідальності дає змогу ділити капітал на юридично закріплений в установчих документах та нерегламентований як обов’язковий чинним законодавством. Дану класифікацію наведено на рис. 1.2.[6].

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Класифікація власного капіталу

Власний капітал є основою для започаткування і здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників,оскільки виконує такі функції:

1) довгострокове фінансування, бо власний капітал перебуває в розпорядженні підприємства необмежений час;

2) фінансування ризику, оскільки власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на які можуть не погодитися кредитори;

3) самостійного прийняття рішень, тому що саме розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності, владних повноважень і впливу його власника;

4) розподіл доходів і активів, бо частки окремих власників у капіталі є підставою для розподілу фінансового результату,а також майна у разі ліквідації підприємства. [17]

Складові власного капіталу розміщено у розділі І пасиву балансу «Власний капітал», до якого входять:

а)    статутний капітал;

б)    пайовий капітал;

в)    додатковий капітал;

г)    резервний капітал;

д)    нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

е)    неоплачений капітал;

є)    вилучений капітал.

Основним елементом власного капіталу є статутний капітал – частина капіталу , яка утворюється за рахунок сукупності вкладів у вигляді матеріальних, нематеріальних або фінансових ресурсів засновників у майно підприємства для забезпечення діяльності господарюючого суб’єкта згідно меж, які визначені установчими документами; один з основних показників, що характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства. Винятком є інвестиційні проекти, в яких статутний капітал відображається в бухгалтерському обліку і звітності в міру його сплати та в розмірах, що фактично склалися на звітну дату.

Формування статутного капіталу за рахунок внесків засновників (учасників) фіксується в засновницьких документах підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов'язково реєструються в Державному реєстрі господарських одиниць. Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, мають бути тотожними. Невкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються зі знаком мінус.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Пайовий капітал складається із сум пайових внесків, членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) у сільському господарстві, одержаних у результаті розподілу на паї колективної власності.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, тобто доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу.

Резервний капітал являє собою суму резервів, створених відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. Кошти резервного (страхового) капіталу використовують відповідно до напрямків, передбачених в установчих документах: як правило, у разі нестачі прибутку за рахунок резервного (страхового) капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Ст. 19 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено створення в акціонерному товаристві резервного (страхового) капіталу в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше як 15 % статутного капіталу, а також інші капітали, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) капіталу передбачається установчими документами, але не може становити менше ніж 5 % суми чистого прибутку.

Нерозподілений прибуток – це прибуток, одержаний в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшений на суму прибутку, використаному у звітному році, включаючи нарахування податку на прибуток. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансові результати діяльності збиткові, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Неоплачений капітал – заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства.

Вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених у учасників. Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на певний момент не розміщені серед акціонерів.

Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу, а лише показує, що цей капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал має бути або перепроданий, або анульований.

Зміни, що відбулися в складі власного капіталу протягом звітного періоду, відображають у спеціальному звіті про власний капітал. Форма, зміст і вимоги до розкриття інформації у цьому звіті встановлені П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Для повного і достовірного подання власного капіталу у звітності важливе місце набуває обрання відповідного способу оцінки капіталу. Оцінка елементів капіталу повинна дорівнювати оцінці тих активів, з яким вони пов’язані. Оцінка елементів капіталу наведена в табл. 1.1. [17].

Таблиця 1.1.

Оцінка елементів капіталу

Елементи капіталу	Оцінка	Складові оцінки
1	2	3
Оплачений (вкладений) капітал	Дорівнює оцінці вкладених в обмін на корпоративні права активів, за вирахуванням облікової вартості активів, витрачених на викуп корпоративних прав самим підприємством
Статутний (пайовий) капітал	Дорівнює номінальній сумі зареєстрованого статутного(пайового) капіталу	Від 1250 мінімальних заробітних плат для АТ, 1 мінімальної заробітної плати для ТОВ до будь-якої вартості майна, вкладеного власниками і оціненого експертами
Додатково вкладений капітал	Різниця між оцінкою вкладеного капіталу та номінальною вартістю статутного капіталу	Розраховується: – як різниця між ринковою і номінальною вартістю акцій (емісійний дохід); – сума дооцінки необоротних активів
Неоплачений капітал	Дорівнює вартості неоплаченого статутного капіталу	Зменшує облікову вартість власного капіталу на частку статутного (пайового) капіталу, зареєстровану, але не передану в якості майна підприємству
Вилучений капітал	Дорівнює собівартості викуплених самим товариством акцій (часток/паїв), тобто фактичній вартості їх придбання
Інший додатковий капітал	Дорівнює обліковій оцінці елементів, що з ним пов'язані
Нерозподілений прибуток(непокритий збиток)	Визначається наростаючим підсумком за весь період існування підприємства і дорівнює оцінці результату його , діяльності за вирахуванням: суми оцінки всіх активів, що розподілялись між – власниками (акціонерами, учасниками) як дохід від корпоративних прав (дивіденди та інші вилучення прибутку); суми, на які накладена заборона щодо розподілу між власниками	По суті, складається з суми чистих прибутків за всі роки існування підприємства, скоригованої на суми, що визнані помилками в минулих періодах, мінус чисті збитки за всі роки існування підприємства і мінус суми, розподілені між власниками
Резервний капітал	Розмір резервного капіталу передбачено статутом або законодавством	15% від статутного фонду, щорічних відрахувань до резервного фонду – 5% від суми чистого прибутку.