Необоротніе активі підприемства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3   Порядок проведення інвентаризації необоротних активів підприємства та відображення її результатів в обліку

 

 

Активи підприємства в бухгалтерському обліку поділяють  на оборотні та необоротні. До оборотних  належать грошові кошти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання впродовж операційного циклу чи дванадцяти місяців з дати балансу.

Необоротні активи - це матеріальні і нематеріальні  ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Термін корисної експлуатації є основним визначальним критерієм  віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Підприємство самостійно визначає термін корисної експлуатації необоротних активів. Відбулося  це, у момент їхнього придбання і надалі не переглядалося. Визначення терміну корисної експлуатації здійснювалося комісією, створеною за наказом керівника, з урахуванням технічних характеристик об’єкта, зазначених у його паспорті, практики використання аналогічних об’єктів, передбачуваної інтенсивності експлуатації об’єкта в даній установі й інших факторів.

Визначившись з тим, чи є той чи інший об’єкт необоротним  активом, переходимо до складу необоротних  активів.

Усі вони розділені на три групи:

1. Основні засоби.

2. Інші необоротні  матеріальні активи.

3. Нематеріальні активи.

Оскільки кожному об’єкту  основних засобів присвоюється інвентарний  номер, то їх прийнято називати інвентарним  об’єктом [10].

До основних засобів  відносяться необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить більше 1000 гривень.

Необоротні активи, вартість яких менше 500 гривень за одиницю (комплект) не відносяться до першої групи (основних засобів) і не відображаються на рахунку 10.

Основні засоби - матеріальні  активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Інші необоротні матеріальні  активи - усі інші необоротні 
активи, що мають матеріальну форму й не ввійшли до переліку 
основних  засобів.

 Нематеріальний актив — об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

При інвентаризації основних засобів здійснюється перевірка  правильності включення до складу основних засобів, перевірка правильності нарахування  амортизації, перевірка правильності проведеної переоцінки          (індексації). За першу половину 2009 року перевірка амортизаційних відрахувань і переоцінки здійснюється по нормативних документах, що діє в той час. Правильність віднесення цінностей до основних фондів контролюється з урахуванням вимог законодавства.

Спочатку комісія  перевіряє дані бухгалтерського обліку про наявність основних фондів, знайомлять із записами про рух і технічний стан окремих об'єктів в інвентарних картках або інших документах, що характеризують окремі основні засоби, і наявність документів підтверджуюче право власності на них.

Після  ретельного вивчення облікової інформації члени комісії  проводять огляд об'єктів у  натурі з метою перевірки їхньої фактичної наявності в певних розпорядницькими документами керівника підприємства місцях експлуатації й установлення їхньої придатності для подальшого використання по прямому призначенню. В  інвентаризаційний опис заносять їхня повна назва, призначення, інвентарний і заводський номери, рік випуску, дату уведення в експлуатацію, балансову вартість. При встановленні непридатних до експлуатації основних фондів на них складається акт ліквідації, типова форма ОЗ - 3  і даються рекомендації про подальше їхнє використання в іншій якості. Такі об'єкти заносять об  окремий опис. Об'єкти які по  своїх економічних характеристиках не ставляться до основних засобів, переводяться до  складу інших активів (товарно - матеріальні цінності, малоцінні необоротні матеріальні активи, або  малоцінні швидкозношувані предмети).

При виявленні необлікових  основних засобів установлюється коли й за чиїм наказом споруджені необлікові  об’екти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списані витрати на їх спорудження. Ці відомості відбиваються в протоколі засідання інвентаризаційної комісії. У випадку неможливості встановлення первісної вартості по фактичних витратах невраховані об'єкти оцінюються по їхній справедливій вартості на дату їхнього з'ясування. Зношування визначають експертним шляхом залежно від технічного стану відповідного об'єкта.

Інвентарні об'єкти, що перебувають поза підприємством підлягають інвентаризації до моменту їхнього тимчасового вибуття з підприємства, а якщо це можливо - заносяться в окремий опис на підставі документів які підтверджують перебування  таких засобів у ремонті, користуванні й  т.д.

На  основні  засоби, що перебувають в оренді підприємства складається окремий опис у двох екземплярах з обов'язковою перевіркою відповідних документів, які підтверджують факт  одержання в оренду (договір, угода, акт приймання - передачі). Один екземпляр опису направляється орендодавцеві. На основні засоби передані в оренду  комісія зобов'язана одержати інвентаризаційний опис від орендаря й  тільки на її підставі ухвалити рішення щодо  включенні таких засобів у  списки інвентаризації.

До нематеріальних активів  відносяться нематеріальні активи, які не  мають матеріальної форми можуть бути ідентифіковані й утримуються підприємством з метою використання в  період більше одного року для  торгівлі, адміністративних потреб або надання в оренду іншим особам .

Методичні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи  викладені в П(З)БО 8 «Нематеріальні активи».

Інвентаризаційна комісія  спочатку визначає правильність віднесення сум, що значаться на сальдо рахунку 12 «Нематеріальні активи», саме до  складу нематеріальних активів. У випадку виявлення сум, що не ставляться до нематеріальних активів, комісія відбиває ці факти в акті інвентаризації, після ухвалення рішення про врегулювання інвентаризаційних разниц бухгалтерія робить сторнуючі запису.

З огляду на особливості даного об'єкта інвентаризації, при її проведенні необхідно переглянути наявні документи на право володіння нематеріальними активами - ліцензійні договори або угоди, патенти або свідчення, видані відповідними державними органами. Комп'ютерні програми повинні бути в робочому стані й безпосередньо використатися в господарській діяльності, у противному випадку вони не  можуть визнаватися активами й ураховуватися на балансових субщетах.

Затвердженого акту інвентаризації нематеріальних активів нема тому для  роботи інвентаризаційних комісій пропонується форма, що базується на «Відомостях обліку нематеріальних активів та нарахованої амортизації(зношування)».

Інвентаризація  необоротних  активів на підприємстві проводиться , як правило раз  у  рік. Хоча снують і деякі винятки , а саме: проведення інвентаризації є обов'язковим:

• перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких здійснювалась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація приміщень, споруд та іншої нерухомості зі складу основних фондів може проводитись один раз на три роки;

• при заміні матеріально  відповідальних осіб  (на день приймання-передачі справ);

• при встановленні фактів зловживання, розкрадань або псування цінностей - у день установлення таких фактів;

• за розпорядженням судово-слідчих  органів (у перший день після отримання  розпорядження);

• у випадках пожежі, стихійного лиха інвентаризація призначається  в день ліквідації таких явищ;

• при передачі підприємства або його структурних підрозділів до складу інших підприємств чи органів управління;

• при отриманні відмови  постачальника задовольнити претензію  недовантаження окремих товарно-матеріальних цінностей відповідно до них інвентаризація розпочинається найближчим годиною  після отримання відмови;

• у випадку ліквідації підприємства.

Інвентаризація у випадках її обов'язкового проведення повинна  охопити не лише майно, цінності, розрахунки й зобов'язання, що належати підприємству на правах власності, але й орендовані й ті, що знаходяться на відповідальному зберіганні. Облік їх ведеться на позабалансових рахунках.

На субрахунку 976 "Списання необоротних активів" , за дебетом  цього субрахунку відображається залишкова  вартість списаних необоротних активів  та витрати, пов'язані з їх ліквідацією (розбирання, демонтаж), а  по  кредиту списання на  фінансовий результат.

На   субрахунку   746   "Інші   доходи   від   звичайної   діяльності"

узагальнюється інформація про інші доходи від звичайної  діяльності,  які  не відображені  на інших субрахунках рахунку 74  "Інші  доходи",   зокрема   від

списання кредиторської  заборгованості, що не виникли   в  ході  операційного

циклу, по закінченні  позовної  давності,   від  вартості  негативного гудвілу, яка визнається доходом.

На субрахунку 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” ведеться облік розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач та розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено.

Останнім етапом інвентаризаційного процесу є регулювання інвентаризаційних різниц і оформлення пропозицій про прийняття рішень про виявлені порушення ( розкрадання, халатне відношення до службових обов'язків і т.д.).

Всі рішення комісія  приймає на засіданні колегіально  й заносить їх до протоколу. При підготовці пропозицій про регулювання інвентаризаційних різниц   комісія повинна  керуватися законами України й інструкцією № 69, п.11.12, яке при регулюванні інвентаризаційних разниц передбачає наступне:

- перевищення вартості  цінностей, які виявлені в надлишку, над вартістю цінностей, які виявлені в недостачі при пересортиці, ставиться на збільшення даних обліку  відповідних матеріальних  цінностей, які виявлені в недостачі при пересортиці, ставиться на збільшення даних обліку  відповідних матеріальних цінностей і результатів  фінансово - господарської діяльності;

-взаємний залік надлишків  і недостач внаслідок пересортиці  може допускатися тільки відносно  товарно - матеріальних цінностей  однакового найменування й у  тій же кількості за умови, що надлишки й недостачі утворилися за той самий період,що перевіряється, і в однєї тієї самої особи,яку перевіряють;

- у випадку, якщо  при заліку недостач надлишками  при пересортиці вартість цінностей,  які виявлені в недостачі, більше  вартості цінностей, які виявилися в надлишку, різниця вартості повинна відноситися на винних осіб;

- якщо  винуватці пересортиці   не встановлені, ті сумові різниці  розглядаються як недостача цінностей  поверх норми природного збитку  з віднесенням їх на результати  фінансово - господарської діяльності. По таким сумовим різницям у протоколах інвентаризаційної комісії повинні приводитися вичерпні роз'яснення причин, по яких різниці не можуть відноситися на винних осіб.

Розбіжності фактичної  наявності матеріальних цінностей і засобів з  бухгалтерськими даними, установлені при проведенні інвентаризації й інші перевірки, регулюються підприємством у наступному порядку:

1. основні засоби, ТМЦ,  цінні папери, засоби й інше  майно, що виявилося в надлишку, підлягають оприходиванию й зарахуванню відповідно на результат фінансово - господарської діяльності з наступним установленням причин виникнення надлишку у винних у цьому осіб;

2. збиток цінностей  у межах затверджених норм  списується за рішенням керівника підприємства відповідно до витрат виробництва. Норми природного збитку можуть застосуються тільки у випадку виявлення фактичних недостач, при відсутності норм збиток розглядається як наднормативні витрати;

3. наднормативні втрати  й недостачі ТМЦ, включаючи  готову продукцію, у тих випадках, якщо винні не встановлені або в стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки. У документах, якими оформляються списання втрат і наднормативні недостачі, повинні вказуватися вжиті заходи  по недопущенню таких недостач у майбутньому[1].

До протоколу заносяться всі виявлені факти порушень чинного  законодавства, установленого порядку  зберігання товарно - матеріальних цінностей, правил ведення обліку; установлені  недостачі, надлишки, виявлені й доведені факти перевитрати, розкрадання майна, коштів і т.д.; розроблені заходи щодо порядку врегулювання виявлених розбіжностей по конкретних об'єктах  інвентаризації; затверджені заходи для їхнього недопущення в майбутньому; указуються прийняті види покарання конкретних фізичних осіб, причетних до цих порушень, і рішення про направлення матеріалів у судово - слідчі органи.