Методика проведення аудиту поточних зобовязань

    На  сучасному етапі функціонування суспільства в Україні відбуваються істотні зрушення, що призводять до змін у веденні бухгалтерського обліку. Це насамперед пов’язано з намаганням наблизити аудит до міжнародних стандартів і нестабільною законодавчою базою.

      Існує безліч законів, положень, постанов, указів та інших законодавчих  актів,  якими керуються в своїй  роботі  аудитори.

    Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни або відміняють норми права. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудиту [17]. Нормативна база що використовується для організації перевірок, поділяється на зовнішню і внутрішню.

    Зовнішня  нормативна база – це відповідні закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, з оподаткування національні  положення (стандарти) бухгалтерського обліку та Закон України «Про аудиторську діяльність»,

    Закони  України «Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні», «Про аудиторську діяльність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про ПДВ», «Про оплату праці», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», П(С)БО-11 «Зобов’язання», П(С)БО-2 «Баланс» потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірність відображення господарської операції по зобов’язаннях підприємства, відповідність ведення обліку та фінансової звітності проведення аналізу, складання висновку.

    Закон України «Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. N 996-XIV визначає правові  засади регулювання,  організації, ведення  бухгалтерського обліку та складання  фінансової звітності в Україні. У ст. 1. цього закону визначено термін поняття «зобов’язання»[2.]

    Законодавче закріплення аудиту в нашій країні відбулося з прийняттям Закону України  «Про аудиторську діяльність» Верховною  Радою 24 квітня 1993 року. В даному законі наведено загальні положення, визначено порядок сертифікації аудиторської діяльності; повноваження, порядок створення, регламентація діяльності Аудиторської палати України і Спілки аудиторів України; порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг; права, обов'язки та відповідальність аудиторів і аудиторських фірм; обов'язки господарюючих суб'єктів при проведенні аудиту.

    Крім  даного закону регулювання аудиторської діяльності здійснюється через постанови, накази, рішення, інструкції, положення, листи АПУ, ДПАУ.

Важливою  подією став переклад та публікація нової  редакції Міхнародних стандартів аудиту надання впевненості та етики [10].

    Міжнародні  стандарти аудиту (далі - МСА) покликані  уніфікувати підхід до аудиту в міжнародному масштабі й сприяти розвитку аудиту в країнах, де рівень професіоналізму нижче загальносвітового.

    Аудиторські стандарти – документи, що формулюють єдині базові вимоги й загальні підходи  до проведення аудиту. Кожний стандарт характеризується лаконічністю. Загальні вимоги до структури стандарту мають включати: вступ, основний зміст, практичну спрямованість [12].

    У П(С)БО 2 «Баланс» визначені зміст  і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статтей. У балансі  відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. У розділі IV «Поточні зобов’язання» відображається узагальнена інформація про зобов’язання у розрізі статтей.

    П(С)БО 11 «Зобов’язання»  визначає методологічні  засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності.

    Джерелами інформації для перевірки  розрахунків  з постачальниками та підрядниками є: Закон України «Про податок  на додану вартість» від 03.04.97 року №168/97-ВР., П(С)БО 7 «Основні засоби», 8 «Нематеріальні активи», 9 «Запаси», 10 «Дебіторська заборгованість», 11 «Зобов’язання», 16 «Витрати», План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р., Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку тощо.

    Під час аудиторської перевірки правильності вирахування і сплати окремих  видів податків аудитор керується: Законом України «Про систему  оподаткування» від 18.02.97 р. № 77 / ВР., Законом  України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними і державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р., Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22. 05. 2003р. №889-IV., Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року №168/97ВР., тощо.

    Перевіряючи розрахунки з оплати праці, аудитор  керується Законом  України  «Про оплату праці» від 24.03.1995р.№108/95 – ВР, а також Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом  Міністерства статистики України від 11.12.95 № 323 та Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату № 171 від 07.07.95.

    Під час проведення  перевірки розрахунків  з органами страхування необхідно керуватися: Кодексом законів про працю, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» від 18.01.01 р. № 2240-ІІІ, Законом України «Про розміри внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.01 р. № 2213-ІІІ.

      Внутрішня нормативна база – це облікова політика підприємства методичні, інструкції та розпорядчі документи з організації  фінансово-господарської діяльності підприємства (наказів, розпорядження, посадові інструкції.).  
 
 

3. Методика  аудиту поточних зобов'язань

    Аудит – це дослідження, а будь – яке  дослідження визначається поставленою  метою. В загальному значенні мета аудиту полягає в досить глибокому і  докладному ознайомлені з предметом  аудиторської перевірки, щоб скласти про нього компетентну думку[1].

    Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.[2.] Зобов'язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

    Проведення  аудиту операцій пов’язаних із зобов’язаннями полягає у встановленні достовірності  певних даних відносно наявності зобов’язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображання первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов’язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображання стану зобов’язань у звітності господарюючого суб’єкта.

    Аудитор перевіряє, чи дотримано порядку, за яким кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів. У кредитному договорі банк бере на себе зобов'язання надати кредит, а позичальник - використати, сплатити борг і повернути його.

    Аудитор з'ясовує, чи дотримано умов кредитної угоди:

• чи своєчасно сплачуються нараховані відсотки;
• чи своєчасно погашаються отримані позики.

    Кредитний договір укладають установа банку  і підприємство. У ньому передбачається об'єкт кредитування, умови одержання  і сплати позик, процентні ставки плати у кредит, строки, на які видаються позики. Завдання аудитора - перевірити законність одержання і використання банківських кредитів за цільовим призначенням, своєчасність погашення їх [22].

    Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, аудитор з'ясовує, якими видами позик користувалось підприємство. Для перевірки дотримання порядку кредитування, оформлення позик та їх погашення аудитор керується Інструкцією №3 «Про відкриття банками рахунків» затверджену постановою Правління НБУ від 27.05.96 №121

    Аудитор перевіряє правильність відомостей про забезпечення виданих позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту використання позик на тимчасові потреби. Особливій перевірці підлягають факти виникнення простроченої заборгованості, при цьому встановлюють причини, суму збитків від сплати процентів за підвищеною ставкою.

    Відносно  короткострокових позик підприємства аудитор перевіряє такі первинні документи як: виписки банку (дод.5), видаткові касові ордера (дод.6), платіжні доручення (дод.7), накладні, претензії, розрахунки та довідки бухгалтерії , бухгалтерська звітність, договори застави, договори страхування неповернення кредитів та ін.

    При перевірці розрахункових операцій з постачальниками та підрядниками аудитор, в першу чергу, одержує список постачальників із зазначенням сум заборгованості перед ними на кінець року, проводить вибіркову перевірку найбільш вагомих сум, вивчає наявні відповідні договори та первинні документи.

    Наступним кроком є перевірка попередньо проведених інвентаризацій кредиторської заборгованості. Аудитор повинен ознайомитись та проаналізувати матеріали проведених інвентаризацій розрахунків. Якщо такі дані відсутні, то аудитор має право  вимагати проведення інвентаризації, що дозволить виявити реальний стан кредиторської заборгованості [21].

    Для вивчення оцінки правильності відображення в обліку зобов’язань  аудитор  звертає увагу на правильність відображення в обліку позикових коштів, перевіряє  наявність відповідних договорів, встановлює правильність формування статей балансу (дод.14), які відображають дані по розрахунках з постачальниками і підрядниками.

    В процесі вивчення облікових регістрів  уточнюється відповідність залишку  по рахунку №63, відображеного у Головній книзі, залишкам аналітичного обліку в журналі №3, розділ І.

    В окремих випадках можливе проведення документальної перевірки кожного  запису в журналі №3. При великій  кількості операцій можна застосувати  вибірковий спосіб дослідження, при  цьому перевірити:

• доброякісність рахунків-фактур постачальників (дод.8) і повноту оприбуткування матеріальних записів. Перевірку можна проводити, звіряючи рахунки з доданими до них прибутковими документами (дод.9), даними складського і бухгалтерського обліку;
• кореспонденцію рахунків, зазначену  в рахунках-фактурах, і перенесення суми рахунку в графи відповідних дебетових рахунків у журналі №3;
• правильність списання недостач, втрат від псування записів з вини постачальників;
• розрахунки по невідфактурованих або неоплачених поставках.

    При перевірці діючих форм розрахунків  з постачальниками та підрядниками аудитору слід звернути увагу на утримання  законодавчо встановлених форм порядку  та обмежень розрахунків [16].

    Перевірка правильності відображення по статтях  балансу відповідних залишків заборгованості здійснюється шляхом порівняння залишків по кожному виду розрахунків на початок періоду що вивчається, із залишками по відповідних статтях балансу.

    Повнота обґрунтування запасів встановлюється шляхом порівняння даних платіжних документів, які надійшли від матеріально відповідальних осіб, книг складського обліку, регістрів аналітичного обліку по розрахунках з постачальниками. Окрема увага повинна приділятися вивченню документальної обґрунтованості проведених операцій, також необхідно впевнитися в достовірності документів і правильності їх оформлення.

    Первинними  документами з обліку розрахунків  з постачальниками і підрядниками є договори купівлі-продажу, накладні, рахунки – фактури, рахунки, акти приймання-передачі робіт (послуг) (дод.10), податкові накладні (дод.11), товарно-транспортні накладні (дод.12), вантажні, митні декларації, акти експертизи, довідки бухгалтерії про наявність курсових різниць при перераховуванні заборгованості тощо.

    Розрахунки  за податками і  платежами. На початку перевірки аудитор, шляхом усного опитування встановлює, за якими платежами, і податками підприємство веде розрахунки з бюджетом. Після чого по кожному виду розрахунків з бюджетом по податках, зборах та платежах перевіряється стан внутрішнього контролю розрахунків з бюджетом, правильність визначення бази оподаткування з використанням прийомів прослідковування, звірки документів та регістрів бухгалтерського обліку.