Методика обліку і організація аналізу і аудиту виробничих запасів підприємства (ТзОВ „Уніплит”)

2.4. Особливості обліку  результатів інвентаризації та  переоцінки виробничих запасів

Одним з основних методів бухгалтерського  обліку є інвентаризація. Інвентаризація- це спосіб виявлення фактичної наявності  та стану ціностей на певну дату за допомогою реєстрації вимірювання, зважування і т.д. з подальшим порівнянням отриманих даних із даними бухгалтерських записів.Класифікація інвентаризацій за ознаками відображено на рис.2.4.

Рис.2.4. Класифікація інвентаризація

Інвентаризація на підприємстві проводиться  відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову  звітність в Україні” від 16.07.99р., №996 XIV та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 №69.

Відповідно до Інструкції №69 основними  завданнями інвентаризації є:

– виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва;

– встановлення надлишку або нестачі  цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

– виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів  і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

– перевірка дотримання умов та порядку  збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання  та експлуатації основних фондів;

– перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на поточному, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні” передбачено, що перед  складанням річної фінансової звітності  підприємства зобов’язані проводити  інвентаризацію. В інших періодах періодичність і об’єкти інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків обов’язкового проведення інвентаризації.

За постановою Кабінету Міністрів  України від 28 лютого 2000р. №419 проведення інвентаризації є обов’язковим у  таких випадках:

1) при передаванні майна державних підприємств в оренду або його приватизації;

2) перед складанням річного бухгалтерського  звіту;

3) при зміні матеріально відповідальних  осіб;

4) при встановленні фактів крадіжок;

5) після пожеж, стихійних явищ  і техногенних аварій;

6) за приписом судово-слідчих  органів;

Без інвентаризації не обійтись у  разі зміни керівника (бригадира) колективу, а також при ліквідації підприємства, при передачі підприємств та структурних  підрозділів до складу інших органів  управління (інших підприємств).

Керівник підприємства має організувати проведення інвентаризації в якнайоптимальніші  строки і якнайменшими затратами  – призначивши кваліфікованих фахівців, виділити необхідну кількість робітників для пересування цінностей при  зважуванні, вимірюванні, тощо.

Безпосередньо інвентаризаційну роботу проводять постійно діюча інвентаризаційна комісія, а також робочі інвентаризаційні комісії. Склад цих комісій затверджує керівник підприємства, який її очолює. У склад комісії входять також  керівники структурних підрозділів, провідні фахівці виробничих та економічних служб. В обов’язки постійно діючої комісії входить:

– проведення профілактичної роботи із забезпечення, збереження цінностей;

– контроль перевірки правильності проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання та переробки;

– перевірка правильності визначення інвентаризаційних різниць, обґрунтованість  пропозицій щодо заліків пересортиці  цінностей в усіх місцях їх зберігання;

– у разі встановлення серйозних  порушень правил проведення інвентаризації та в інших випадках проводити за дорученням керівника підприємства повторні суцільні інвентаризації;

– розгляд письмових пояснень осіб. Які допустили нестачу чи псування цінностей або інших порушень і відображення в протоколі своїх пропозицій щодо регулювання виявлених нестач та втрат від псування цінностей, заліку внаслідок пересортиці.

На підприємстві, де через великий  обсяг робіт інвентаризації не може бути забезпечена однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях збереження та виробництва наказом керівника створенні робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, економіста, бухгалтера та інших працівників, які добре знають об’єкт інвентаризації. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії тих самих матеріально – відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд. При цьому слід пам’ятати, що матеріально відповідальні особи до складу інвентаризаційних комісій не входять.

Робочі інвентаризаційні комісії:

– здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, і незавершеного виробництва  у місцях зберігання та виробництва;

– разом з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач у межах норм природного збитку;

– вносять пропозиції з питань упорядкування, зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшення обліку і контролю за їх зберігання, а також реалізації непотрібних підприємству матеріальних цінностей і майна;

– несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку проведення інвентаризації відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту  і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках;

– оформляють протокол із зазначеним в ньому стану складського  господарства, результатів інвентаризації і висновків щодо них, пропозицій про залік нестач та лишків за пересортицею, списання нестач в списках норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Інвентаризація проводиться після підписання наказу керівника підприємства про проведення інвентаризації.

До початку проведення інвентаризації необхідно:

– вивести залишки цінностей  на день інвентаризації;

– матеріально –відповідальній  особі всі видаткові та прибуткові документи й цінності здати в бухгалтерію, цінності що надійшли-оприбуткувати, а ті, що вибули – описати;

– опломбувати місця зберігання, що мають окремі входи і виходи;

– перевірити стан вимірювального господарства-точність ваг, гир і іншої апаратури.

Відповідно до листа Мінфіну  України від 21.10.2003р. №31-04200-30-23/154 проводити  інвентаризацію в неповному складі інвентаризаційної комісії забороняється.

Запаси належать до оборотних активів  і є найрухомішою частиною активів  підприємства, тому їх облік та інвентаризації на ТзОВ „Уніплит” приділяють значну увагу.

Матеріально відповідальна особа  дає комісії розписку, в якій підтверджує, що всі прибуткові та видаткові документи  здані в бухгалтерію, а всі  матеріальні цінності оприбутковані  й знаходяться в приміщенні складу.

Після чого комісія приступає безпосередньо  до проведення інвентаризації. Оскільки одиницею обліку запасів є кожне  найменування або однорідна група, то інвентаризації підлягають кожне  найменування чи однорідна група.

Їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. У разі зберігання матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання, Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить у наступне приміщення.

Кількість цінностей, що знаходяться  у непошкодженій упаковці постачальника, може визначатись на підставі документів за умови обов’язкової перевірки в натурі частини зазначених цінностей.

В разі надходження матеріальних цінностей  від постачальника під час  проведення інвентаризації на прибуткових  документах матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка „після інвентаризації” з посиланням на дату опису, де записані ці цінності.

При відпуску матеріальних цінностей  зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера на видаткових документах у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка і вони заносять їх до окремого опису в порядку, аналогічному порядку, для цінностей, що надійшли під час інвентаризації.

При інвентаризації матеріальних цінностей, що перебувають у дорозі, неоплачені у строк покупцями відвантаженні  цінності, та на ті , що перебувають  на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), інвентаризаційні описи складаються окремо.[76]

Усі дані отримані інвентаризаційною  комісією під час інвентаризації, вносять в інвентаризаційні описи, в яких назву цінностей, їх кількість  наводять у номенклатурі, а також  в одиницях. Проте інвентаризаційні описи не ведуться,а лише інвентаризаційні переліки (Додаток Д).

На кожній сторінці опису прописом проставляють кількість порядкових номерів цінностей записаних  на цій сторінці. Після цього оформлений інвентаризаційний перелік здають до бухгалтерії де результати інвентаризації зіставляють з обліковими даними у порівняльній відомості. Внаслідок такого зіставлення може бути виявлено:

1. Відповідність фактичних даних  і бухгалтерських записів.

2. Вартісна оцінка фактичного  залишку менша від облікової  - нестача.

3. Вартісна оцінка фактичного залишку більша від облікової - надлишок.

Пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних  розбіжностей ґрунтуються на таких  підходах:

1. Надлишки запасів мають бути  включені до балансу із збільшенням  доходів підприємства.

2. Взаємний залік нестач і надлишків внаслідок пересортиці може бути здійснений тільки щодо запасів однакового найменування, однієї і тієї самої групи запасів в тотожній кількості та в однієї і тієїж самої матеріально відповідальної особи.

Якщо при взаємному заліку нестач і надлишків внаслідок пересортиці вартість цінностей, що виявились у надлишку, перевищує вартість запасів, яких не вистачає, то цю різницю додають до облікової вартості запасів, що виявились у нестачі, над вартістю надлишкових цінностей (взаємний залік кількісних розбіжностей неприпустимий) розглядають як вартісну нестачу, списують на операційні витрати підприємства з одночасним визнанням доходів по вартості, якщо конкретних винуватців нестачі не встановлено.

Після взаємного заліку внаслідок  пересортиці до нестач можуть застосовуватись норми природного убитку тільки при виявлені фактичних нестач.

Після виконання наведеного порядку  врегулювання інвентаризаційних розбіжностей нестачі цінностей для відшкодування  винними особами оцінюються відповідно до законодавства про обчислення шкоди від розкрадання, нестачі, знищення і псування матеріальних цінностей.[77]

Матеріали інвентаризації та рішення  щодо регулювання розбіжностей оформляються протоколом та затверджуються керівником підприємства. До протоколу додаються всі документи інвентаризації, а також відомість результатів інвентаризації.

Механізм визначення розміру збитків  від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного  каміння та валютних цінностей встановлений Постановою Кабінету Міністрів України „Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” від 22.01.96р. №116.

Відповідно до цього Порядку  розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Р3= [ (Бв- А)*Інфл.+ПДВ+Азб]*2, (2.1)

де, Р3 – розмір збитків (у гривнях);

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі,

знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях);

А – амортизаційні відрахування (у гривнях);

Інфл. – загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно  визначених Держкомстатом індексів інфляції;

ПДВ – розмір податку на додану вартість (у гривнях);

Азб – розмір акцизного збору (у  гривнях).

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів  та іншої продукції, що виготовляється підприємством для внутрішньо-виробничих потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається на підставі собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2.

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виготовлення вин, шампанського, коньяків, спирту коньячного, соків спиртових, спиртових напоїв визначається на підставі оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням акцизного збору (за встановленими ставками) та податку на додану вартість. До визначеної у такий спосіб ціни застосовується коефіцієнт 3.