Кодекс професійної етики аудиторів

· ідеологічні погляди  не повинні впливати на професійний  обов'язок аудитора;

· дотримання ідей демократії і правової держави є обов'язковим[2, c. 37-40].

Культура поведінки аудитора повинна відповідати його високій  моральній свідомості, під якою розуміють не лише службову, а й побутову поведінку.

Аудитор завжди й всюди  має бути носієм морально-правових норм, виступати творцем нових моральних цінностей у контролі, пропагувати та доводити на власному прикладі, що будувати життя треба за законами моралі.

Ознаками правової культури аудитора є:

· знання облікової та економіко-правової теорії - основних обліково-економічних понять, категорій, термінів та закономірностей функціонування господарюючих суб'єктів;

· знання чинного законодавства, включаючи стандарти обліку, - досконала орієнтація у змісті основних законів з метою їх реалізації у професійній діяльності;

· навички щодо реалізації законодавства - вміння тлумачити закони, правила, положення, статути, інструкції тощо, тобто здатність розуміти їх зміст, застосовувати законодавчі норми в конкретних життєвих ситуаціях;

· повага та дотримання чинного законодавства.

Психологічна культура для  аудитора має велике практичне значення. Передусім вона визначає його ділове мовлення, мислення, що дає змогу  зрозуміти своє місце в суспільстві  та серед колег, уникати зверхності у спілкуванні, формального ставлення до справи.

Крім цього, психологічна культура активізує свідомість, розвиває почуття, забезпечує аудитору розумну (обґрунтовану, виважену) дію його волі.

Особливості видів психологічної  культури доцільно розглядати за такою ознакою, як темперамент особистості аудитора, який характеризує його відносно стабільно з погляду динамічності, тонусу, врівноваженості психічної діяльності.

Мова йде про такі типи темпераментів (типи нервових систем): холеричний, сангвінічний, флегматичний і меланхолійний. У зв'язку з цим  можна говорити про психологічну культуру аудитора-сангвініка, аудитора-холерика, аудитора-флегматика, аудитора-меланхоліка.

Загалом інтелект - це якісні й кількісні характеристики розуму, своєрідний його критерій. Якщо розум дається людині природою, то інтелект, в основному, є результатом соціалізації особи. Інтелект має такі властивості, як абстрактність, розсудливість, особливості сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, а також творчість, яка проявляється у практичному мисленні, наявна глибина пізнання, широта творчості, високий потенціал, свобода мислення, розвиненість емоцій та особиста активність.

Внутрішні елементи культури аудитора формуються під впливом певних норм. Практично всі моральні принципи та норми можна вважати основними засобами впливу на внутрішні елементи культури аудитора. Це, насамперед, ввічливість, вдумливість, поміркованість, тактовність, чесність, правдивість, відвертість, простота, скромність, великодушність, вірність, чуйність, уважність, моральна чистота, взаємоповага, взаємодопомога тощо.

Внутрішню культуру аудитора визначають такі основні принципи: збереження професійної таємниці, дотримання слова, толерантність, взаємоповага, духовний і моральний самоконтроль, самовідданість.

Емоційна культура проявляється в певних принципах: пошук істини, емоційна оптимальність та ефективність, емоційно-правова рівновага, аудиторська зацікавленість.

Загалом мета емоційної культури - сприяти самовідволіканню аудитора від усіх емоційних недуг, забезпечувати  стан рівноваги почуттів, необхідний для успішної аудиторської діяльності.

Педагогічна культура аудитора передбачає, що аудитор повинен мати хоча б елементарні педагогічні знання, здібності та навички виховної роботи.

Основними принципами педагогічної культури аудитора є: педагогічні здібності, внутрішня зібраність під час вибору лінії поведінки, мовний етикет, відповідальне ставлення до виховання громадян, почуття міри, принциповість, поступливість, почуття гумору.

Етична культура аудитора - це знання моральних прав і обов'язків та використання їх у професійній діяльності. Етична культура аудитора включає два аспекти:

· визначення існуючих моральних  норм ж необхідних регуляторів поведінки;

· дотримання цих норм у  професійній діяльності.

Зовнішність аудитора також  відіграє роль у формуванні образу аудитора і його намаганні справити гарне враження з самого початку  аудиту. Аудитор повинен виглядати  інтелігентно та по-діловому, чисто  та охайно, тому що завжди має місце  перше враження від зустрічі[5, c. 215-218].

До основних принципів  естетичної культури аудитора належать: аудиторська гармонія, естетична  домінанта, феномен творчої волі, аудиторська алегоричність, професійна мажорність, службовий дизайн. Складовими естетичної культури аудитора є:

• культура мови - це літературна мова, вільне володіння обліково-економічною термінологією, відсутність слів-паразитів, уміння обрати правильний тон у розмові;
• культура зовнішнього вигляду - це вміння добирати одяг, зачіску відповідно до віку, посади, часу. Для аудиторів характерні офіційність і стриманість в одязі, відсутність екстравагантності, тому що посада має офіційний характер;
• культура організації робочого місця - це створення естетичної обстановки діяльності аудитора, комфортності;
• культура підготовки аудиторських документів - це відсутність технічних, структурних порушень, організаційних і пунктуаційних помилок, нерозбірливого рукописного тексту тощо.

Функціонування інформаційної  культури аудитора визначають наступні принципи: достовірності, точності, повноти, необхідності, корисності, справедливості, раціональності, доцільності, вільного обміну, об'єктивності, відповідальності, надійності інформації.

Основними принципами економічної культури аудитора є: цивілізованість, мобільність, компенсаційність, контрольованість, знання тіньового ринку, логічні економічні переконання, раціональність, діловитість.

Важливими функціями економічної культури аудитора є: сприяння дотриманню податкової дисципліни (ліквідація проблеми неплатежів, пропаганда фінансово-податкового законодавства, посилення відповідальності суб'єктів права за невиконання договірних зобов'язань тощо) та перетворенню тіньової економіки на державну; встановлення причинно-наслідкових зв'язків між економічними та правовими явищами; формування нового економічного мислення.

Основними принципами акторської культури аудитора є: життєва правда, творча свобода, віра у справедливий аудиторський висновок, економічно-правова імпровізація, використання потенціалу аудиторських дій.

Акторській культурі аудитора властиві наступні функції:

· творчого висунення, складання  та вирішення аудиторських версій;

· виявлення аудиторського  підтексту;

· створення необхідних емоційних  ситуацій;

· запобігання аудиторської монотонності;

· забезпечення динамічності службових відносин з учасниками аудиту.

Основні функції зовнішньої культури аудитора зводяться до того, що вона формує службовий етикет аудиторської діяльності, є підґрунтям культури професійних дій, слугує основою професійно-етичного кодексу.

Більшість умов престижу аудитора визначають суспільство і держава. Проте, і людина повинна робити все, що від неї залежить, для підтримання цього престижу на належному рівні.

Це означає, що соціальний статус аудитора, його престиж пов'язаний з тією роллю і станом контролю, які відводяться йому в державному устрої. Він характеризується соціальною та економічною значимістю, з особливостями функціонування аудиторських фірм у порівнянні з іншими органами, що здійснюють контрольну діяльність. Крім того, авторитет аудитора визначається його соціальною роллю як посадової особи, яка виступає від імені певного органу та одночасно громадянина, що володіє сукупністю визначених прав і обов'язків перед суспільством. Щодо професії аудитора, престиж означає вплив, повагу, якими користується особа, яка здійснює контрольно-перевірочну діяльність.

До умов, які сприяють підвищенню престижу професії аудитора, відносять також рівень професійної підготовки.

Аудит великих багатогалузевих  підприємств за своїм характером і обсягом надзвичайно різноманітний. Різноплановість роботи аудитора передбачає його широку бухгалтерську, економічну, фінансову, правову і загальну ерудицію, вміння приймати безпомилкові рішення у зв'язку з виявленими відхиленнями, різними за своїм характером, складністю та способами здійснення. Аудитор повинен бути добрим психологом, тонким знавцем бухгалтерсько-правової справи. У ході аудиту він найчастіше зустрічається з бухгалтерськими, фінансовими та правовими питаннями й тому для нього обов'язковими є знання методики аудиту, точність думки та переконливість аргументації.

Діяльність аудитора пов'язана з виконанням великого обсягу роботи з виявлення і попередження господарських порушень, що викликає необхідність безпосереднього контакту, зв'язку з працюючими. Звідси, престиж аудитора значною мірою зумовлений характером оцінки якості та ефективності його діяльності. Це означає, що поінформованість, обізнаність колективу підприємства, яке підлягає аудиту, про належну, відповідну функціональним обов'язкам діяльність аудитора, служить позитивним фактором престижу і, навпаки, неякісне проведення аудиту, недобросовісне ставлення аудитора до справи зменшує довіру до нього, знижує його авторитет.

Велике значення має професійний  такт аудитора, дотримання ним норм етики. На практиці зустрічається некоректне ставлення аудиторів до матеріально  відповідальних і посадових осіб, інших учасників аудиту, недооцінка думок, що висловлюються обліковими працівниками та іншими особами. Таких вчинків необхідно уникати та підтримувати свій авторитет і престиж професії на належному рівні.

Умови ринкової економіки, в  яких функціонують підприємства, є дуже жорсткими, і як ніколи потрібно вміло вибрати правильний шлях і засоби ефективної діяльності при наявності конкуруючих підприємств як вітчизняних, так і зарубіжних. Це накладає додаткові обов'язки на аудиторів, які повинні правильно оцінити фінансовий стан підприємства і перспективи його подальшої роботи. Слід зазначити, що традиційний аудит обмежується консультацією, оцінкою минулих фактів і поточних подій, які швидко стають минулими. Аудит повинен не тільки оцінювати минулі та теперішні факти, але й передбачати події, які можуть вплинути на господарську діяльність підприємства та її результати.

З окремих фактів, на основі порівняння і вивчення, необхідно виявляти тенденції у розвитку господарської діяльності, прогнозувати обсяг попиту на ту чи іншу продукцію, роботи й послуги, майбутні доходи та витрати, величину прибутку та рівень рентабельності підприємства. Звичайно, це висуває підвищені вимоги до кваліфікації аудитора, який повинен володіти здатністю до певного передбачення, що ґрунтується на методах економічного аналізу господарської діяльності, використовує великий досвід економіко-математичного апарату та сучасну комп'ютерну техніку. Це підвищить цінність консультування з боку аудитора, оскільки точний прогноз набагато корисніший за повний опис минулих подій, коли вже неможливо будь-що змінити або виправити[1, c. 52-54].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

1. Дотримання загальнолюдських і професійних етичних норм - неодмінний обов'язок і вищий борг кожного аудитора, керівника й співробітника аудиторської фірми.
2. Порушники етичних норм професійного поводження проявляють неповагу до всього аудиторського співтовариства й наносять йому моральний і матеріальний збиток.
3. У своїй діяльності аудитори мають дотримуватися основних принципів, які не тільки дозволяють створити гарну репутацію аудиторській фірмі та її працівникам, але й є загальноприйнятими етичними нормами поведінки в даній області.
4. Основними принципами етичної культури аудитора є: гуманне ставлення до людини, чесність і правдивість, доброзичливість і чуйність, простота і скромність, дотримання службової і комерційної таємниці.
5. Неетичне поводження окремих аудиторів заслуговує осудження й покарання, аж до виключення зі співтовариства аудиторів, позбавлення кваліфікаційного атестата й ліцензії на проведення аудиторської діяльності.
6. Зовнішній аудитор зобов'язаний діяти в інтересах не тільки замовника аудиторських послуг (клієнта), але й усього суспільства, всіх користувачів бухгалтерської звітності. Виконуючи аудита за замовленням певного клієнта, аудитор зобов'язаний дозволяти виникаюче між ними об'єктивне протиріччя на користь суспільних інтересів.

Захищаючи інтереси клієнта  в податкових, судових і інших  органах влади, а також у його взаєминах з іншими юридичними й  фізичними особами, аудитор повинен  бути переконаний, що захищені інтереси виникли на законних і справедливих підставах.

 

 

 

Список використаної літератури

1. Аудит в Україні: закони  і законодавчі акти/ Шеф-редактор  В. С. Ковальський. - К.: Юрінком  Інтер, 2006. - 318 с.

2. Аудиторська діяльність  в Україні: Нормативна база/ Укл.  О. М. Роїна. - К.: КНТ, 2006. – 246 с.

3. Аудит: теорія і практика: Навчальний посібник/ А. Г. Загородній, М. В. Корягін, А. В. Єлісєєв, Л. М. Полякова та ін.. - 2-е вид., перероб. і доп.. - Львів: Львівська політехніка, 2004. - 453 с..

4. Безуглова Т. Організація  і методика аудиту: Навчальний  посібник для дистанційного навчання/ Тетяна Безуглова, Наталія Усик,; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". - К.: Університет "Україна", 2007. - 371 с.