Кодекс професійної етики аудиторів

       Кодекс включає також правила поведінки, яких повинен дотримуватись кожен аудитор у своїй діяльності. Оскільки розділ Кодексу, у якому викладено правила поведінки, є єдиним, дотримання вимог якого є обов'язковим, він викладений більш чітко, ніж концепції професійної етики[6 c. 156-157].

      Серед правил поведінки, установлених Кодексом професійної етики, є як дуже специфічні (наприклад, Правило 503), так і найбільш загальні (наприклад, Правило 501).

Наведемо для прикладу деякі з цих правил.

Правило 503 - комісійна винагорода. Аудитор не повинен сплачувати комісійну  винагороду, щоб отримати від клієнта  замовлення. Аудитор також не повинен  отримувати комісійну винагороду від клієнта за висловлення своєї думки щодо виробництва товарів чи надання послуг іншим клієнтам. Це правило не забороняє платежів за придбання самої аудиторської фірми або пенсійних платежів особам, які раніше займалися аудиторською практикою.

Правило 501 - дискредитуючі  вчинки. Аудитор не повинен учиняти  дій, що шкодять його професії.

Правило 102 - чесність і об'єктивність. Аудитор не повинен свідомо перекручувати факти. Коли аудитор надає аудиторські чи бухгалтерські послуги, включаючи консультації з податкових питань і з питань управління бізнесом, він не повинен ставити свою думку у залежність від думок інших, вищестоящих аудиторів. Надаючи консультаційні та аудиторські послуги з питань оподаткування, аудитор може зняти сумніви, які у нього виникли, на користь клієнта, якщо у нього є для цього достатні підстави.

Роз'яснення правил поведінки. Потреба у роз'ясненні правил поведінки виникає тоді, коли від  аудиторів-практиків надходять запитання  щодо застосування якогось окремого правила. Відділ професійної етики  Американського інституту дипломованих бухгалтерів дає необхідні роз'яснення з цього приводу, які перед набуттям статусу офіційних розсилаються до багатьох аудиторів-практиків, щоб отримати їхній відгук.

    Аудиторська палата України рішенням № 73 від 18 грудня 1998 р. ввела в дію Кодекс професійної етики аудиторів України, який запроваджує правила надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики, яких мусить дотримуватися аудитор. Норми і фундаментальні засади етики, викладені у Кодексі етики, обов'язкові для виконання усіма аудиторами під час надання ними аудиторських послуг.

Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед українським  суспільством. Метою професії незалежного  аудитора є забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці, спрямованої на задоволення потреб українського суспільства. Для реалізації Цієї мети необхідно дотримуватись чотирьох основних вимог суспільства до професії аудитора - вірогідність (потреба в користуванні достовірною інформацією), професіоналізм, якість послуг і довіра. Для досягнення мети, що стоїть перед аудитором, він зобов'язаний дотримуватися таких фундаментальних засад етики: чесність, об'єктивність, конфіденційність, професійна поведінка, професійні норми. Аудитор, котрий успішно склав іспити в аудиторській палаті України, після одержання сертифіката зобов'язаний виголосити клятву, у якій він присягається суворо виконувати свої професійні обов'язки і закони України і вимагати цього від інших.

Клятва адресована керівникові  атестаційної комісії аудиторської палати України. Після усного виголошення клятви аудитор підписує її текст.

Текст клятви:

"Я, (ім'я, прізвище) виголошую клятву аудитора й урочисто обіцяю виконувати свої професійні обов'язки з честю і гідністю, дотримуватися законів України, Національних нормативів аудиту. Кодексу професійної етики аудиторів України і вимагати дотримання їх іншими"[8, c. 144-146].

3. Категорії етики  аудитора та їх характеристика

У процесі аудиту аудитору часто доводиться давати роз'яснення, вказівки з питань організації документування, обліку та звітності, обґрунтовувати свої пояснення посиланнями на законодавчі акти тощо. Для цього у аудитора повинен бути довідковий матеріал, на який він може посилатись.

Аудитор повинен бути компетентним в організації обліку та звітності, плануванні та в інших питаннях, пов'язаних з проведенням аудиту; він зобов'язаний добре знати основні прийоми аналізу господарської діяльності підприємств.

Виявляючи факти та відображаючи їх в аудиторському висновку, аудитор  повинен бути принциповим і об'єктивним. Від оцінки ним стану справ залежить правильність, конкретність і оперативність рішень керівників підприємства, що замовляють проведення аудиту.

Однією з етичних норм є доброзичливе, лояльне ставлення  до клієнта. Кожного перевіряючого, в тому числі аудитора, на підприємстві зустрічають з недовірою. Тому з самого початку знайомства з підприємством і його працівниками аудитор повинен показати себе в жодному разі не суддею, який викриває персонал підприємства, а помічником в усуненні наявних недоліків і відхилень. Не одразу приходить розуміння, що аудитор - не ревізор, а аудит - не ревізія. Аудитор, по суті, захищає майнові інтереси власників, будь-то колективний власник в особі акціонерного товариства чи іншого товариства або індивідуальний власник, який запросив аудитора на перевірку звітності або для консультування з облікових, податкових або правових питань. Між аудитором і клієнтом повинні існувати відверті відносини.

Недоторканим правилом аудитора є конфіденційність, тобто повне  дотримання комерційної таємниці стосовно клієнтів (підприємств в особі керівництва, що замовили перевірку), їх господарських операцій і фінансового стану.

Серйозною етичною проблемою  можна назвати недостатність  розміру оплати аудиторських послуг. Досить часто, вперше зіштовхуючись  з аудитом, не розуміючи його важливості та необхідності, а також високих  кваліфікаційних вимог, що висуваються  до аудиторів, клієнти аудиторських фірм іноді пропонують досить низьку оплату. Природно, виплата високих гонорарів, які вимагають за свою роботу транснаціональні аудиторські фірми, вітчизняним підприємствам і навіть комерційним банкам (за рідким виключенням) просто не під силу. Необхідно пояснити клієнту, що таке аудит і чим він корисний підприємству, якими є витрати аудиторів і як вони впливають на розмір оплати, і, в деяких випадках, якщо можливо, поступитись ціною. Але практика показує, що підприємства, які раніше не були зобов'язані проходити щорічні перевірки і відмовлялися від послуг аудиторів, згодом були вимушені платити значні суми штрафів і пені, стягнуті податковими органами. Своєчасно проведений аудит дозволив би цим підприємствам зберегти якщо не всі ці суми, то значну їх частину за умови, що зауваження аудиторів були б своєчасно враховані та в бухгалтерські записи і розрахунки по податках, зборах і платежах були внесені необхідні виправлення[12, c. 87-89].

Етика аудиту нерозривно пов'язана з етикою клієнтів, які користуються аудиторськими послугами. І з тієї, і з іншої сторони передбачається дотримання певних етичних норм. Проте у своїй практиці аудитори не раз зіштовхуються з певними вадами у вихованні та мисленні керівників і працівників підприємств-клієнтів. Іноді на підприємствах по-різному ставляться до аудиторів. Аудитора бояться, до нього підлещуються, просять спростити ("покращити") аудиторський висновок. Так як аудитора запрошують і пропонують йому виконати роботу за певну плату, це іноді дає підґрунтя до дещо легковажного ставлення до аудитора і його думки.

Аудиторів справді запрошують для виконання платної роботи. Але саме вони можуть обирати своїх  клієнтів. З клієнтом, який ставиться до них зневажливо, в майбутньому вони ніколи не будуть співпрацювати.

Професійна етика аудитора не вичерпується кількома наведеними правилами поведінки. Концепція  професійної поведінки поширюється  на всі сфери діяльності аудитора. Етика та її дисциплінуючий вплив є основою саморегулювання діяльності аудитора.

Категорії етики - це основні  поняття етичної науки, що відображають найсуттєвіші елементи моралі.

При всьому різноманітті підходів до визначення системи етичних категорій можна виділити загальновизнані, найважливіші в теоретичному і практичному відношенні категорії (табл.1)[7, c.96-97].

4. Складові професійної  культури аудитора

Існує багато аспектів теорії і практики аудиту, на які впливають  ціннісні орієнтації спеціалістів і користувачів фінансової інформації.

Культура як історичне  явище означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених  у минулому та створюваних людством на сучасному етапі, а також сукупність усіх видів перетворювальної діяльності, за допомогою якої формуються ці цінності. Розвиток культури залежить від змін соціально-економічних формацій і характеризується рівнем оволодіння людством силами природи, а також рівнем розвитку кожної окремої людини и людства в цілому. Разом з тим культура має певну самостійність щодо змін своєї матеріальної основи. Така самостійність виявляється у спадкоємності та взаємодії культур різних народів.

Побутові звичаї як нормативна система закріплюють історично сформовані зручні й тому звичні зразки побутової поведінки людей. Оскільки звичаї є усталеними правилами поведінки, вони не потребують будь-якої зовнішньої сили, яка б забезпечувала їх регулюючу дію. Звичаї не створюють чіткої єдиної системи; вони не взаємопов'язані й регулюють лише окремі суспільні відносини.

Культура часто розглядається  як вираження норм, цінностей і  звичаїв, які відображають типово поведінкові характеристики. При цьому виділяють три основні моменти:

а) культура - поняття колективне, а не таке, що характеризує певну  особистість;

б) культура закладена в  розумі, отже, вона невидима й проявляється в поведінці людини;

в) культура цікава лише тією мірою, якою вона дозволяє розрізняти категорії людей, тобто в характеристиках, властивих одним людям і невластивих  іншим.

Поняття "професійна культура" тісно пов'язане з поняттям "культура праці". Однак вони не ідентичні. Коли йдеться про будь-яку працю, у тому числі некваліфіковану, повсякденну, де не потрібні спеціальні знання, тут доцільно вживати термін "культура праці". Але це поняття може означати і кваліфіковану працю, пов'язану зі спеціалізацією, професіоналізмом, виробничою діяльністю. Це означає, що культура праці охоплює й професійну культуру, тобто перше поняття ширше, ніж друге.

Професійну діяльність аудитора характеризують такі категорії: професійна орієнтація, професійне самоствердження, професійна майстерність, талант, соціальні почуття, професіоналізм, продуктивна діяльність тощо. Наприклад, професійне самоствердження аудитора не може відокремлюватися від культурного й морального стану суспільства.

Професійна майстерність аудитора визначається передусім високим  рівнем теоретичної підготовки, продуктивністю діяльності, талантом, високими моральними якостями, розвиненими соціальними почуттями. Провідну роль відіграють талант і соціальні почуття. Під талантом аудитора розуміють високий рівень здібностей аудитора, схильність до контрольно-аудиторської діяльності, вміння відчувати нове, що виявляється у результатах службової діяльності. Талант, як відомо, вроджена якість. Зрозуміло, талановитим може бути не кожен. Проте творчі інтелектуальні здібності повинен розвивати кожен аудитор.

Соціальні почуття аудитора знаходять прояв у професійних емоційних переживаннях, що мають чітко виражений правовий і моральний характер. Це стійкість, врівноваженість, стриманість у прояві емоцій[3, c. 132-134].

Одним із критеріїв професіоналізму  аудитора є вироблення власного стилю  аудиторської діяльності, постійна потреба  продуктивно працювати, виховання  необхідних навичок і звичок.

Виходячи з цього, під професіоналізмом аудитора слід розуміти ступінь знання основ обліку, фінансів, юридичної практики, навички застосування законодавства, мистецтво спілкування, що знаходять прояв у повсякденній діяльності.

Продуктивність праці  у професійній діяльності аудитора проявляється у прагненні встановити істину й прийняти правильне рішення, застосовуючи нові, прогресивні засоби, уникаючи приниження честі та гідності людини.

Культура особи - це максимально якісні, індивідуальні здобутки людини в матеріальній і духовній сферах і впровадження набутих цінностей у її життєдіяльність. Культура аудитора складається з різних компонентів і тільки високий рівень культури дає можливість реалізувати аудитору високе соціальне призначення.

Структурними  елементами духовної культури аудитора повинні бути:

· філософське знання законів  Всесвіту;

· інтелектуальне осмислення історії людства, народних традицій, релігії, художньої літератури, мистецтва;

· дотримання норм аудиторської етики;

· використання загальнолюдських цінностей у правовому полі.

Духовну культуру аудитора як сукупність видів культур визначають такі принципи: державність, моральність, інтелектуальність, людяність, глибинність, синтез культурних здобутків людства, безмежність, пріоритет духовного над матеріальним.

Ознаками національної культури аудитора є державна українська мова, мовлення (слово), режим професійну діяльність мовлення та етикет.

Поряд із національним обов'язком  для національної культури аудитора велике значення має його конституційний (державний) обов'язок, який випливає із Конституції України. Згідно з ним, аудитор зобов'язаний захищати свою Вітчизну, незалежність, територіальну цілісність держави, спрямовувати громадян на збереження природи, національної культурної спадщини.

Політичній культурі належить важливе місце у професійній  культурі аудитора, оскільки його діяльність стосується таких важливих політичних сфер, як держава і підприємництво.

Політична культура аудитора проявляється у реалізації здобутих знань:

• розумінні закономірностей виникнення конкретних політичних явищ;
• розумінні суті та призначення цих явищ;
• вмінні прогнозувати політичні явища.

Реальне втілення політичних знань і вмінь проявляються у  тому, що аудитор у своїй діяльності враховує наступні положення:

· загальнолюдські цінності та інтереси мають пріоритет над груповими;

· громадський обов'язок повинен бути важливішим за особисті інтереси;