Ключові аспекти перетворень та розвитку операційної системи

ТЕМА 9. Ключові аспекти  перетворень та розвитку операційної системи

9.1 Рушійні сили процесу  розвитку операційної  системи

     Забезпечення  усталеного процесу розвитку підприємства та підвищення його конкурентоспроможності в умовах посилення конкурентної боротьби, стає можливим за умов цілеспрямованого формування адекватного техніко-технологічного і організаційного рівня усіх його підсистем. Враховуючи особливості сучасної стадії суспільно-економічного розвитку, коли суттєво змінюється характер відносин між суб’єктами ринку, а процеси інформаційного обміну набувають глобального масштабу, питання розвитку операційної системи усе гостріше постають перед керівництвом усіх без винятку компаній. Рішення щодо налагодження процесів ефективного управління планомірними і поступовими змінами в рамках операційної системи, потребують застосування більш виважених і обґрунтованих підходів з боку вищого керівництва і стають усе більш необхідними.

     Для обґрунтування виважених рішень в процесі перегляду операційної  стратегії та зміни стратегічних пріоритетів розвитку, слід враховувати характер тих глобальних змін, що відбуваються у суспільстві і торкаються базових складових виробничої функції, а також принципів організації виробничої системи. Якщо за умов індустріального суспільства (кінець ХVІІІ ст. – друга половина ХХ ст.), базовими складовими виробничої функції виступали земля, праця, капітал, то при переході до постіндустріального суспільства (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ ст.), поряд із працею з’являються інновації як окрема складова, а капітал набуває не лише фінансової форми, а й інтелектуальної. Інформаційна стадія суспільно-економічного розвитку (початок ХХІ ст. - сьогодення) кардинально змінює традиційні уявлення про базові складові виробничої функції, коли на перше місце виходять інтелектуальний капітал, інформаційні ресурси, інформаційно-комп’ютерні технології і інновації.

     Тобто, «обличчя» сучасного підприємства і його стійку конкурентоспроможність на конкретному ринку визначають не стільки матеріальні складові виробничої діяльності («hard» - чинникик), а в більшій мірі, нематеріальні аспекти функціонування. Згідно сучасних досліджень фахівців в галузі менеджменту фактично саме вони визначають можливості і потенціал розвитку підприємства із будь-якою галузевою належністю. Аналізуючи зміну споживчих вподобань в контексті відзначених тенденцій суспільно розвитку, Е.Тоффлер зазначав, що «інформаційна революція, яка суттєво змінює сутність процесу створення цінностей» призводить до «демасофікації» виробництва, тобто відмови від економіки масового виробництва. Саме ці процеси обумовлюються характер і тенденції змін у процесі функціонування і розвитку підприємств у глобальній економіці. З точки зору окремих суб’єктів господарювання, визначені тенденції відбиваються на характері розвитку кожного з них, торкаючись, в першу чергу, виробничих аспектів діяльності.

     Розвиток  операційної системи здійснюється в системі розвитку підприємства. Виходячи з цього слід розуміти, що розвиток не можна вважати простим  синонімом змін або ж прирівнювати його до прогресу. Це процес, який є більш складним, ніж зміни або їх сукупність. Принципове значення має характер і тенденції змін. Головна особливість, яка відрізняє розвиток від інших динамічних процесів – це якісна зміна параметрів, що характеризують стан системи, що розвивається. Виходячи з того, що підприємство є складною відкритою системою, тенденції його розвитку можливо охарактеризувати у відповідності з еволюційною теорією. Згідно з нею, поступова і монотонна зміна деякого параметра на протязі визначеного часового інтервалу супроводжується поступовою зміною стану системи. Але, у визначений момент простежується втрата поступовості: стан системи змінюється стрибкоподібно і вона переходить на якісно новий рівень функціонування.

     Найбільш  узагальнено розвиток виробничої системи можна визначити як якісну зміну сукупності процесів і структури за допомогою компетенцій персоналу і цілеспрямованого використання ресурсів підприємства з метою задоволення запитів зацікавлених сторін. Ідея концепції розвитку операційної системи зводиться до того, що продемонструвати усталений позитивний ріст за рахунок окремих “підштовхувань” не можливо. Організації потребують систематичної виваженої стратегії, яка повинна будуватись і реалізовуватись на основі поєднання зовнішніх можливостей і внутрішніх ресурсів підприємства. Відтак, усі чинники, що визначають необхідність перетворень та впливають на розвиток операційної системи можна поділити на дві групи: внутрішньоорганізаційні і зовнішні чинники.

     Внутрішньоорганізаційні чинники – це насамперед зміна цілей організації, перегляд загальнокорпоративної, бізнесової, конкурентної, функціональних (маркетингова, фінансова) стратегій. Навіть якщо жодних змін у середовищі функціонування не відбувається і не передбачається у майбутньому, але організація ставить за мету розвиток та ініціювання змін – йдеться про активний варіант управління (рис.9.1). 
 
 

Рис. 9.1. Активний варіант управління підприємством

(відштовхуючись  від пріоритетів  розвитку операційної  системи)

     Зовнішні по відношенню до організації чинники – це всі ті зовнішні зміни, що впливають на цілі та стратегії організації, і на які вона має реагувати.  До таких чинників слід віднести:  появу нових продуктів; появу нових технологій; появу нових методів організації виробництва або ж управління виробництвом; появу нових матеріалів, устаткування, засобів (автоматизація, комп’ютеризація тощо). У даному випадку йдеться про реактивний варіант управління підприємством (рис.9.2). 
 

Рис. 9.2. Реактивний варіант управління підприємством

(з  точки зору впливу  на пріоритети  розвитку операційної  системи)

     На  практиці розвиток операційної системи  тісно пов’язаний з інноваційною діяльністю підприємства, а результати останньої знаходять своє відображення в організаційно-технічному рівні виробництва.

     Технічний розвиток виробництва полягає у  створенні та підвищенні рівня техніко-технологічного потенціалу, який би відповідав поточним і стратегічним цілям підприємства. Але, тенденції розвитку інформаційного суспільства підтверджують, що власне високий рівень розвитку техніки і технології не гарантує підприємству досягнення успіху. Технології виступають акселераторами, а не причинами розвитку компаній на глобальному ринку. Саме тому, організаційний розвиток – це невід’ємна складова розвитку операційної системи і підприємства в цілому. Під організаційним розвитком слід розуміти ефективну організацію функціонування операційних процесів, впровадження нових управлінських технологій, методів, форм організації праці й виробництва, управління персоналом.

     Крім  врахування особливостей сучасного  етапу суспільно-економічного розвитку, в процесі управління процесами  перетворення операційної системи, слід враховувати існуючий перелік  можливих мотивів перетворень виробництва та специфічний набір рушійних сил розвитку операційної системи, склад яких залежить від типу стартових умов процесу розвитку.

     Серед ключових зовнішніх мотивів розвитку виробничої системи виділяються  наступні:

• задоволення вимог споживача;
• підвищення прибутковості діяльності;
• мотив творчості;
• підвищення престижу (репутація);
• прагнення до подолання існуючих проблем;
• оздоровлення екологічного середовища тощо.

     Стосовно  внутрішніх рушійних сил розвитку операційної  системи слід зазначити, що їх характер тісно пов’язаний із етапом життєвого циклу виробничої системи. Початкові умови нового етапу розвитку підприємства визначаються стадією життєвих циклів його технології та попиту, на якій здійснюється перехід на новий рівень. За умов, коли старт перетворень здійснюється на етапі проектування і запуску операційної системи, діють дві групи рушійних сил розвитку:

1. непрогресивність технології, яка є наслідком революційних технологічних змін;
2. відсутність можливостей зайняти гідне положення на ринку через помилки у прогнозах на попит або різке загострення конкурентної боротьби.

     За  умов, коли перетворення здійснюються на етапі зрілості (стабільного функціонування) операційної системи найбільший впливовими є такі рушійні сили розвитку:

1. уповільнення зростання попиту на продукцію, що виробляється;
2. загострення конкуренції, яка призводить до втрати позицій на ринку;
3. насичення ринку або зменшення попиту, що призводить до втрати ринкової частки.

     Старт перетворень операційної системи  на етапі її деградації (накопичення протиріч у функціонуванні) ініціюється такими рушійними силами розвитку, як:

1. втрата конкурентоспроможності;
2. ризик банкрутства.

     Ідентифікація та аналіз рушійних сил та мотивів  розвитку надає можливість прийняття  виважених та обґрунтованих рішень щодо напрямів вдосконалення системи  операційної діяльності.

     В цілому слід зазначити, що прагнення  до самовдосконалення і розвитку є природною властивістю будь-якої економічної системи. Важливим завданням, що постає в процесі управління розвитком  операційної системи, є необхідність варіювання напрямів розвитку та перетворень операційної системи з урахуванням технічної, технологічної, соціальної орієнтації організації. Так, загальновідомим фактом є те, що впровадження автоматизованих ліній призводить до збільшення продуктивності і зменшення тривалості виробничого циклу, але при цьому постає проблема монотонності і рутинності виконання операцій працівниками. Нехтування даною проблемою може призвести до зниження продуктивності на окремих ділянках або виробничих операціях, збільшення помилок і дефектів, що в межах системи може звести нанівець фізичні можливості устаткування щодо покращання основних виробничих характеристик процесу. Або ж інший приклад – застосування автоматизації та зменшення питомої ваги ручної праці у виробничій системі локально (на дільниці чи в окремому цеху) дійсно призведе до збільшення продуктивності і зменшення операційних витрат, але, з точки зору результатів діяльності операційної системи в цілому  відповідні покращання будуть нівельовані недосконалою організацією виробничих процесів у часі і просторі. Тобто, локальні вдосконалення системи не призводять до покращення результуючих характеристик операційної діяльності: якості продукту, швидкості виготовлення, ціни тощо. Розуміння взаємозв’язків та взаємовпливів наведених складових виробництва з позицій системного підходу, дозволяють здійснювати розвиток операційної системи у заданих параметрах досягаючи синергійного ефекту.

9.2 Перетворення операційної  системи при засвоєнні  нових продуктів/нових процесів

     Однією  з умов початку перетворень операційної системи є діагностика поточного стану виробничого апарату й аналіз показників технічного та організаційного рівня розвитку виробництва. Сферами, що охоплюються процесами перетворень є: продукти; методи й технологія виробництва; поведінкові аспекти у функціонуванні операційної системи. Зміни, які відбуваються по відзначених сферах, призводять до покращання організаційно-технічного рівня підприємства, що безпосередньо пов’язано з його інноваційною діяльністю.

     Інноваційна діяльність – це комплекс дій, спрямованих на втілення результатів наукових досліджень у нових продуктах, технологіях, устаткуванні, організаційних рішеннях тощо. Відповідно, об’єктами технічних нововведень, які безпосередньо пов’язані із розвитком операційної системи, можуть бути:

• продукти, що пропонуються зовнішнім і внутрішнім споживачам;
• процеси виробництва;
• форми організації виробництва.

     Вдала реалізація інноваційних проектів стосовно даних об’єктів залежить певною мірою  від організаційної стійкості, яка  виступає джерелом забезпечення усталеного функціонування операційної системи. З цієї точки зору, певний інтерес викликає одна із сучасних концепцій організаційної зрілості підприємства, адаптована до використання в реаліях українського бізнесу в рамках дослідження специфіки діяльності софтверних підприємств. Характеристика рівнів зрілості підприємства у відповідності з даною концепцією представлено у табл.9.2.

     Таблиця 9.2

     Характеристика  рівнів зрілості підприємства