Фінансовий облік основних засобів підприємства "Зоря Поділля"

       П – первісна вартість об'єкта.

         Отриманий результат необхідно  помножити на 100. Наприклад, термін  корисного використання стільця  - 2 роки, первісна вартість об'єкта - 200 грн., ліквідаційна вартість -1 грн.  Річний відсоток амортизації  складе 92,93%.

       Щомісячний - 7,74%. Помісячну амортизацію необхідно  нараховувати на залишкову вартість об'єкта на початок року.

       Цей метод досить трудомісткий і найбільше  підходить для амортизації об'єктів, що швидко знецінюються, тому що на первісному етапі (перший рік експлуатації) знос значно перевищує наступні нарахування.

Прискорений метод:

       Відрізняється від прямолінійного (вираженого у  відсотках) тільки тим, що нараховується  на залишкову вартість об'єкта основних засобів і при цьому сума амортизації  збільшується на 2.

       У той же час через те, що амортизація  нараховується на залишкову вартість об'єкта, прискорений метод має  ті ж властивості, що і процентний, а саме: велику суму амортизації  в перший рік і поступове її зменшення до кінця терміну експлуатації об'єкта.

  Кумулятивний  метод:

       Суми  амортизації визначаються за допомогою  множення первісної вартості об'єкта (за мінусом ліквідаційної вартості) на кумулятивний коефіцієнт, що розраховується по формулі (Формула №3.8.2):       

      Формула №3.8.2 — Формула нарахування амортизації  кумулятивним методом 

       Кількість років,  що залишаються до кінця 

                  Кк ₌ очікуваного терміну використання об'єкта ОЗ

                           Сума числа років його корисного  використання 

       Значення  знаменника у формулі визначається в такий спосіб: якщо, приміром, термін служби об'єкта дорівнює 10 рокам, то сума років експлуатації -10 + 9 + 8 + 7 + 6 + 5 + 4 + + 3 + 2 + 1 = 55.

       Цей метод, так само, як процентний і  прискорений, має на увазі зменшення амортизації, що нараховується, до кінця терміну експлуатації об'єкта, тобто чим менше залишається років експлуатації об'єкта, тим менше коефіцієнт і сума амортизації.

  Виробничий  метод:

       Це  найпростіший і ефективний метод  нарахування амортизації. Суть його полягає в тому, що підприємство визначає обсяг продукції, що підприємство планує зробити з використанням конкретного об'єкта ОЗ, і виходячи з цієї суми розраховує розмір амортизації на кожну гривню готової продукції.

       Наприклад, очікуваний обсяг готової продукції  по верстаті складає 2000000 грн., вартість верстата -100000 грн. Таким чином, на 1 гривню готової продукції приходиться знос верстата в сумі 5 копійок, чи 5% (100000:2000000 х 100 = 0,5%).

       Щомісячна сума амортизації буде визначатися  як множення обсягу готової продукції  на коефіцієнт. Наприклад, у травні 2009 року з використанням верстата  зроблено продукції на 22433 грн., амортизація верстата складе 22433 х 0,5% = 112,17 грн.

       Значним недоліком виробничого методу можна  вважати необхідність довгострокового  планування ціни готової продукції  підприємства, що в умовах нестабільної економіки зробити досить складно.

  Податковий  метод:

       Цей метод зрівнює предмети, що мають  зовсім різні терміни використання і функціональні можливості, що не приводить до економічно обґрунтованого нарахування амортизації.

       Деякі бухгалтери помиляються, розуміючи  під податковим методом застосування всіх правил нарахування амортизації, викладених у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. Якщо притримуватись такої позиції, будуть порушені вимоги П(С)БО 7, що неприпустимо. Насправді  під податковим нарахуванням амортизації  варто розуміти використання відповідних  коефіцієнтів і поділ основних засобів на групи, і не більш того. Тобто помісячне нарахування амортизації, продаж, реконструкція, поліпшення й інші операції з ОЗ у бухгалтерському обліку повинні проводитися тільки згідно П(С)БО 7.

    На  підприємстві "Зоря Поділля" прийнятий один метод амортизації основних засобів – прямолінійний. Приклад кореспонденції рахунків амортизації основних засобів на даному підприємстві наведено в таблиці, яка містить відображення в бухгалтерському обліку операцій по нарахуванню амортизації основних засобів на підприємстві "Зоря Поділля".

    Таблиця 2.3 Відображення в бухгалтерському  обліку операцій по нарахуванню амортизації  основних засобів

      
 
 
 
 
 
 

Розділ  3 Проблеми та методи вдосконалення фінансового обліку основних засобів 

3.1 Основні проблеми  обліку основних  засобів на підприємстві "Зоря  Поділля"

     Реформування  бухгалтерського обліку в Україні  на основі Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам ринкової економіки та міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, привело до суттєвих змін в обліку основних засобів. В опублікованих нормативних актах – Плані рахунків, затверджену наказом МФУ від 30 листопада 1999р. № 291 із змінами та доповненнями; Інструкції про застосування Плану рахунків, затвердженій МФУ від 30 листопада 1999р. № 291 із змінами та доповненнями; П(С)БО 7 "Основні засоби" - не охоплено всіх без винятку питань, які виникли у зв’язку з реформуванням обліку основних засобів та їх зносу. У зв’язку з цим у практичній діяльності виникають проблеми, що стосуються обліку та амортизації основних засобів.

     З моменту введення нового Плану рахунків і Національних стандартів, за якими  підприємства України ведуть бухгалтерський облік, пройшло немало часу і це дало змогу виявити їх недоліки та переваги.

     До  переваг можна зарахувати:

1. Зрозумілість вітчизняного обліку для іноземних інвесторів.
2. Узгодженість Плану рахунків з фінансовою звітністю.
3. Регламентація основних ділянок обліку окремими положеннями, які дають змогу при його веденні використовувати різні варіанти й кожному підприємству обирати найефективніші для нього методи

     Серед недоліків можна виділити:

1. Велику трудомісткість трансформаційних процесів.
2. Низка стандартів, зрештою, як і більшість законів в Україні, написані важкодоступною мовою і є не досить зрозумілими.
3. В опублікованих нормативних актах не охоплено без винятку питань, які виникли у зв’язку з реформуванням обліку основних засобів.

     Амортизація по основних засобах починає нараховуватися в бухгалтерському обліку з наступного місяця після введення їх в експлуатацію. В П(С)БО 7 такої чіткості немає, у  п.29 стандарту зазначено, що "нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт став придатним для корисного використання". Однак придатним для корисного використання може бути й обладнання, яке не потребує монтажу і зберігається на складі, а також інші види капітальних інвестицій. Таке визначення може спричинити формування неправильної думки на практиці стосовно того, що по капітальних інвестиціях теж можна нарахувати амортизацію. У зв’язку із зазначеним, передостанній абзац п.29 П(С)БО 7 треба викласти в такій редакції: "Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів було введено в експлуатацію".

     Важливу роль при амортизації основних засобів  відіграє вибір методу нарахування  амортизації. Найбільший вплив на вибір  методу нарахування амортизації  у практичній діяльності справляють такі фактори:

     1) простота (складність) методу та  можливість його застосування;

     2) вплив на собівартість продукції  й вартість засобів у звітності;

     3) кваліфікація працівника, уповноваженого  вирішувати це питання;

     4) наявність корпоративної політики  у сфері нарахування зносу.

     Не  існує єдиної думки щодо найкориснішого або найдоцільнішого з методів. Тому в питанні вибору методу нарахування  амортизації пропонується виходити з двох позицій :

     1) принцип обачності;

     2) очікуваний спосіб отримання  економічних вигід від використання  об’єктів.

     Найбільше принципу обачності відповідає метод  зменшення залишкової вартості, при  якому нараховується найбільша  сума амортизації в перші роки використання об’єкта. Наступним є  метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод. За рівномірного випуску продукції показники  виробничого методу наближається до прямолінійного.

     Дослідження процесу нарахування амортизації  в інших країнах свідчить, що прогресивним підходом є законодавчий поділ основних засобів на групи із встановленням  строків корисного використання.

     Іншим ключовим моментом є визначення ліквідаційної  вартості основних засобів.

     Ліквідаційну  вартість доцільно розраховувати лише для об’єктів, що знаходяться на рахунках 103, 104, 105 та мають у своїй  структурі суттєву однорідну  складову (метал, будівельні конструкції  і т.д.). Для всіх інших пропонуємо встановлювати ліквідаційну вартість у мінімальному розмірі 1 грн. (це пояснюється  тим, що для розрахунку амортизації  методом зменшення залишкової вартості обов’язково потрібна ліквідаційна вартість, більша за нуль).

     Значною мірою це пояснюється визначеннями поняття "амортизація" в податковому законодавстві і в бухгалтерському обліку. За П(С)БО 7, амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

     Відповідно  до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", амортизація основних фондів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань, передбачених цією статтею.

     Ще  однією проблемою є те, що первинна облікова інформація про наявність, рух, капітальний ремонт та інші операції щодо основних засобів на підприємстві "Зоря Поділля" відображається в численних спеціалізованих регістрах. Це не сприяє якісному веденню обліку, збільшує трудомісткість опрацювання та відображення інформації, створює певні труднощі у формування документообігу й забезпеченні необхідними видами бланків.

     Так, діючі форми первинної документації з обліку основних засобів та інвентаризаційні описи дублюють один одного. Майже  зовсім не відрізняються за змістом інвентарні картки форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8. Водночас у наявних формах обліку не передбачено відображення устаткування, придбаного підприємством для резерву, до запровадження в експлуатацію, що на практиці створює певні труднощі при розрахунку амортизаційних відрахувань.

     Не  знайшла відображення у формах обліку й інформація про зміни первинної  вартості інвентарного об’єкта після  переоцінки та індексації. Порівняння інвентарних карток форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8 з формою ОЗ-1 "Акт приймання-передачі основних засобів" засвідчує, що в них відсутня лише інформація про висновок приймальної комісії й підписи її членів. Проте, сам факт складання акта і відкриття інвентарних карток свідчить про позитивний висновок комісії, адже при невідповідності технічним умовам об’єкт прийманню не підлягає й інвентарна картка не виписується. Таким чином, доповнивши інвентарну картку підписами членів комісії, можна скоротити форму ОЗ-1. А якщо ввести в неї ще й підписи здавача та одержувача, то при внутрішньому переміщенні об’єктів можна скоротити форму ОЗ-2. Доповнення інвентарної картки підписами комісії з упровадження основних засобів після ремонту, реконструкції, модернізації, а також графою для відображення змін після таких операцій дає змогу скоротити форму ОЗ-3. Можна також не використовувати форму ОЗ-4, якщо доповнити її підписами ліквідаційної комісії й відобразити окремим рядком результати ліквідації об’єкта. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.2 Шляхи вдосконалення  обліку основних  засобів на підприємстві "Зоря Поділля"