Бухгалтерський облік та його складові

1.3. Предмет та об’єкти бухгалтерського  обліку

Предметом бухгалтерського  обліку є окремі сторони багатогранного процесу розширеного відтворення: господарські факти, явища і процеси (операції), що зумовлюють рух господарських засобів, а також джерел їх утворення. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення -тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання. Так, на цукровому заводі предметом бухгалтерського обліку є процес виробництва, реалізації цукру тощо; на машинобудівельному підприємстві - процес виробництва машин, обладнання тощо та їх відтворення. Таким чином, предмет бухгалтерського обліку вивчає стан і використання засобів підприємства в процесі господарської діяльності та джерел їх утворення.

Об'єктами бухгалтерського  обліку підприємства є господарські засоби й джерела господарських засобів.

Згідно з  Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні господарські засоби підприємства групують за трьома ознаками:

1. Необоротні активи.

2. Оборотні  активи.

3. Витрати майбутніх  періодів.

 

1. До необоротних  активів належать:

а) Нематеріальні  активи - це придбані права користування природними ресурсами, майном, об'єктами інтелектуальної власності тощо.

б) Основні  засоби, до яких належать будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, тварини робочі й продуктивні та ін. Вони використовуються в господарській діяльності в незмінній натуральній формі тривалий час, як правило більше року, зношуються поступово і тому переносять свою вартість на готову продукцію частинами, у міру зносу. Це, наприклад, будівля, що належить вашому підприємству, де знаходяться офіс, оргтехніка, автомобілі та ін., що є власністю вашого підприємства тощо.

в) Інші необоротні активи, до яких належать:

- незавершене будівництво;

- довгострокові фінансові інвестиції, інші фінансові інвестиції;

- довгострокова фінансова заборгованість;

- відстрочені податкові кредити;

- інші необоротні активи.

2. До оборотних активів  належать:

а) Запаси, до яких віднесені:

- виробничі запаси (матеріали, паливо, запасні частини, насіння та  корми).

Вони використовуються в процесі  виробництва одноразово й повністю споживаються протягом одного виробничого  циклу, тому вся їхня вартість одразу переноситься на собівартість готової продукції. Наприклад, на виробництво цукру за добу перероблено п'ять тисяч тонн цукрового буряку. Вартість цукрового буряку повністю перейшла на собівартість готової продукції - цукру;

- тварини на вирощуванні та  відгодівлі

- малоцінні та швидкозношувані предмети терміном служби до 1 року - незавершеному виробничому - це предмети, що перебувають у незавершеному виробничому процесі (наприклад жовтий цукор у дифузії);

- готова продукція - це закінчена  в обробці продукція, що відповідає  встановленим технічним умовам, знаходиться на складі підприємства-виготувача або відвантажена споживачу;

- товари - це продукти праці,  вироблені й призначені для  продажу. Будь-який товар має  дві властивості — споживчу  вартість і вартість. Споживча  вартість — здатність речі задовольнити яку-небудь людську потребу і здатність обмінюватися на інші речі. Одні речі задовольняють людські потреби безпосередньо, як предмети споживання (наприклад, хліб, одяг тощо), інші, непрямі, - як засоби виробництва (сировина, верстати тощо).

6) Дебіторська заборгованість - це заборгованість різних підприємств та фізичних осіб перед вашим підприємством. Наприклад, заборгованість за товари або інші матеріальні цінності, відвантажені покупцям, але не оплачені, за виконані роботи та послуги, за підзвітні суми, видані працівникові під звіт, по векселях одержаних, по авансах виданих та ін. Підприємства й особи, винні вашому підприємству, називаються дебіторами, а їхня заборгованість вашому підприємству - дебіторською заборгованістю.

До дебіторської заборгованості належить також заборгованість з нарахованих доходів, а також поточні фінансові інвестиції.

в) Грошові кошти та їхні еквіваленти:

- у національній валюті;

- в іноземній валюті;

- інші оборотні активи.

3. До витрат  майбутніх періодів належать витрати, що здійснені у даному звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів. До таких витрат належать:

- витрати з освоєння  виробництва, нових видів продукції;

- суми передплати періодичних  видань та ін.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні джерела господарських засобів групують за чотирма ознаками:

1. Власний капітал.

2. Забезпечення майбутніх  витрат і платежів.

3. Довгострокові зобов'язання.

4. Поточні зобов'язання.

1.Власний капітал

До власного капіталу належать:

а) Статутний  капітал (капітал - це джерело створення підприємства).

На підприємствах державної  власності Статутним капіталом  називається розмір коштів, наданих  підприємству державою для виконання  встановленого йому плану. Статутний  капітал як розмір коштів насамперед втілюється в основні засоби підприємства. Тому будь-які зміни величини основних засобів підприємства призводять до зміни величини Статутного капіталу.

Частина Статутного капіталу, втілена в основні засоби підприємства, називається основною частиною Статутного капіталу або Основним капіталом; частина цих же коштів втілюється також і в оборотні засоби в запасах матеріалів, готової продукції, щоденних витратах виробництва, необхідних підприємству для його нормальної роботи.

Частина Статутного капіталу, втілена в оборотні засоби підприємства, називається оборотною частиною Статутного капіталу або Оборотним капіталом.

Облік Статутного капіталу ведеться без розподілу його на основну  й оборотну частини, оскільки такий  розподіл можна визначити шляхом простого розрахунку по балансу підприємства. З цією метою сума залишку Статутного капіталу зіставляється із сумою залишку основних засобів на ту ж дату. Перевищення суми Статутного капіталу над сумою основних засобів становитиме оборотну частину Статутного капіталу.

Основна й оборотна частини  Статутного капіталу підприємства змінюються. Зміни основної частини Статутного капіталу зумовлюються змінами основних засобів підприємства. Зміни оборотної частини Статутного капіталу на державному підприємстві зумовлюються або вилученням з підприємства частини оборотних засобів (у випадках, коли виявляється їх надлишок), або передаванням оборотних засобів вищою організацією підприємству, коли внаслідок збільшення обсягу роботи підприємство потребує більше оборотних засобів, ніж воно має.

На підприємствах  з іншими формами власності (крім державної) Статутний капітал - це сумарний підсумок внесків (вкладів) учасників (власників) підприємства у майно (кошти) для забезпечення нормальної господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства.

Статутний капітал підприємства, яке  викуповується його колективом, розраховується як сума майна по залишковій вартості (за вирахуванням зносу), готівки, коштів на Розрахунковому рахунку і в дебіторській заборгованості за вирахуванням кредиторської заборгованості.

Якщо підприємство перетворюється на акціонерне товариство, то на величину розрахованого таким чином Статутного капіталу випускаються акції, які розміщуються серед членів колективу (акціонерне товариство закритого типу) або реалізуються всім бажаючим (акціонерне товариство відкритого типу).

Вклади до Статутного капіталу (в оплаті акцій) можуть бути внесені коштами, майном, матеріальними  цінностями, нематеріальними активами, облігаціями й іншими цінними  паперами.

Майно і нематеріальні  активи можуть передаватися або у  власність підприємства, або в  користування. Активи, надані у власність, не повертаються колишньому власникові, а надані в користування - повертаються власникові по закінченні встановленого  терміну.

Оцінюються майно і  нематеріальні активи, передані у  власність підприємства, спільним рішенням учасників на зборах засновників, а  майно, передане в користування, оцінюється виходячи з орендної плати за користування цим майном, обліченої за встановлений засновниками термін.

б) Пайовий  капітал. При переведенні колгоспів на пайові відносини власності (йдеться про КСП - колективні сільськогосподарські підприємства) неподільний фонд, що обліковується на рахунку 40 "Неподільний капітал", розподіляється на дві частини - основний (резервний) і пайовий (базовий) капітали. Суми цих капіталів обліковуються на відповідних субрахунках, що відкриваються до рахунка 40 "Статутний капітал".

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р. майно КСП належить за правом спільної часткової власності його членам. Пай (частка у пайовому капіталі) є власністю члена підприємства, а право розпоряджатися своїм, паєм на власний розсуд член КСП набуває після припинення членства в підприємстві (ст.9). Суми майнового паю (натурою, грошима або цінними паперами), на які громадянин має право у разі виходу з КСП, не включаються до сукупного оподатковуваного доходу і не підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян ("Вісник податкової служби України", № 6, 1997 р., с. 40).

Пай кожного члена КСП може складатися з таких складових частин:

- базовий пай;

- збільшений пай (сума, сплачена наприкінці кожного  року);

 

- суми індексації основних  засобів (провадяться за рішенням уряду країни);

- дивіденди;

- особисті внески (за  письмовою заявою власника паю  нараховані дивіденди можуть  бути спрямовані на збільшення  його паю).

Видача майнового паю  натурою (готовою продукцією, виробничими  запасами, худобою тощо) у бухгалтерському  обліку відображається як продаж-реалізація, а основними засобами - через рахунок "Статутний капітал".

в) Додатковий вкладений капітал - це емісійний дохід, інший вкладений капітал, дооцінка активів, безкоштовно одержане майно, інший додатковий капітал.

г) Резервний  капітал утворюють підприємства за участю іноземного капіталу, а також акціонерні товариства відкритого і закритого типів. Відрахування до нього здійснюються по досягненні ним розмірів, передбачених установчими документами, але не більше 25% оплаченого Статутного капіталу. Джерело коштів - прибуток. Сума відрахувань до Резервного капіталу не повинна перевищувати 50% прибутку.

д) Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Прибуток звітного року (основна частина прибутку) - це, як правило, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Прибуток утворюється з доходів від реалізації за вирахуванням повної собівартості продукції. Друга частина прибутку -прибуток від іншої реалізації (вибуття основних засобів тощо). Складовою частиною прибутку є прибуток від часткової участі в діяльності інших підприємств: дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству; одержані штрафи, відшкодування збитків тощо. Вони називаються прибутками від позареалізаційних операцій і зменшуються на суму витрат по сплаті штрафів, пені, неустойок. Після цього утворюється позареалізаційний результат, який або додається до прибутку від реалізації, або вираховується з нього.

Нерозподілений прибуток минулих  років використовується на поповнення Резервного капіталу, на збільшення Статутного капіталу, на виплату дивідендів засновникам підприємства та ін.

е) Неоплачений капітал.

є) Вилучений  капітал - викуплені акції, вилучені вклади і паї, інший вилучений капітал.

2. Забезпечення  майбутніх витрат і платежів - суми, зарезервовані у встановленому порядку з метою рівномірного включення витрат та платежів до витрат або обороту, тобто суми наступної оплати відпусток (включаючи відрахування на соціальне страхування) працюючих; щорічної винагороди за вислугу років; оплати предметів прокату; витрат на спорудження тимчасових будинків та споруд; виробничих витрат на підготовчі роботи в сезонних галузях промисловості тощо. До них належать:

а) забезпечення оплати відпусток;

б) додаткове пенсійне забезпечення;

в) забезпечення гарантійних зобов'язань;

г) забезпечення інших  витрат і платежів.

Цільове фінансування і цільові  надходження:

- рахунки за об'єктами  фінансування.

 Страхові резерви:

- за видами резервів.

3. Довгострокові  зобов'язання.

а) Довгострокові  кредити банків - це кредити на строк більше одного року в українській та іноземній валютах, отримані у банках на території України та за кордоном. Порядок кредитування, оформлення кредитів та їх погашення регулюється правилами банків та кредитними договорами.

Кредитний договір укладається  як правило на рік, але якщо підприємство постійно користується кредитами банку, то договір може бути укладений і  на більш тривалий термін. По позиках  на капіталовкладення та інших довгострокових кредитах договір укладається на термін наданого кредиту.

До довгострокових кредитів банків належать також відстрочені довгострокові кредити в національній та іноземній валютах, інші довгострокові кредити в національній та іноземній валютах.