Бухгалтерська фінансова звітність на підприємстві

Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики. Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, то це розглядається і відображається як зміна облікових оцінок.

Події після дати балансу можуть вимагати коригування певних статей або розкриття інформації про ці події у примітках до фінансових звітів.

Події, що відбуваються після дати балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події слід розкривати в примітках до фінансових звітів, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення.

Дивіденди за звітний  період, які оголошені після дати балансу, слід розкривати в примітках  до фінансових звітів.

Якщо події  після дати балансу свідчать про  наміри підприємства припинити діяльність або про неможливість її продовження, то фінансова звітність складається без застосування принципу безперервності діяльності.

Нижче наводиться орієнтовний перелік подій після  дати балансу.

Події, які надають  додаткову інформацію про обставини, що існували на дату балансу: оголошення банкрутом дебітора підприємства, заборгованість якого раніше була визнана сумнівною; переоцінка активів після звітної дати, яка свідчить про стійке зниження їх вартості, визначеної на дату балансу; продаж запасів, який свідчить про необґрунтованість оцінки чистої вартості їх реалізації на дату балансу; отримання від страхової організації матеріалів про уточнення розміру страхового відшкодування, переговори щодо якого велись на звітну дату.

Події, які вказують на обставини, що виникли після дати балансу: прийняття рішення щодо організації підприємства; придбання цілісного майнового комплексу; рішення про припинення операцій, які становлять значну частину основної діяльності підприємства; знищення активів підприємства внаслідок пожежі, аварії, стихійного лиха або іншої надзвичайної події; не прогнозовані зміни індексу цін і валютних курсів; прийняття законодавчих актів, які впливають на діяльність підприємства; дивіденди за звітний період, які оголошені підприємством після дати балансу.

Згідно П(С)БО 6 помилки поділяють на: такі, що допущені при складанні звітів у попередніх періодах; такі, що відносяться до попередніх періодів.

Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється коригуванням сальдо нерозподіленого  прибутку на початок звітного періоду.

Виправлення помилок, що відносяться до попередніх періодів, здійснюється повторним відображенням відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. Суму коригування допущеної суттєвої помилки, що належить до попередніх періодів, відображають у Звіті про власний капітал за статтею "Нерозподілений прибуток".

Помилки виникають  внаслідок арифметичних розрахунків, неправильного застосування принципів обліку або навмисно. При виправленні помилок важливо простежити вплив допущеної помилки на фінансові результати і похідні розрахунки, а саме податок на прибуток, нарахованих дивідендів, формування резервного капіталу, розрахунку показника прибутковості акцій.

Для виправлення  помилок необхідно: визначити суму помилки, допущеної в попередні звітні періоди, що призводить до коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду; відобразити суму коригування нерозподіленого прибутку за попередній звітний період у Балансі; відобразити суму коригування нерозподіленого прибутку за попередній звітний період у Звіті про власний капітал; розкрити інформацію про вплив помилки і коригування в Примітках до фінансової звітності.

При формуванні облікової політики підприємство повинно  використовувати одинакові методи обліку безперервно впродовж періоду діяльності. Виходячи з принципу послідовності, для ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємства використовують методи обліку, які ґрунтуються на певних оцінках. Внаслідок невизначеності підприємницької діяльності не всі статті фінансової звітності можуть бути точно виміряні, їх можна тільки попередньо оцінити.

Облікова оцінка, як правило, застосовується для оцінки сумнівної дебіторської заборгованості за товари, роботи (послуги), нарахування  резерву, визначення терміну корисної експлуатації необоротних активів при нарахуванні амортизації тощо. Потреба в перегляді попередньої оцінки може виникнути у зв’язку зі зміною обставин, на яких ґрунтується оцінка, появою нової інформації тощо. Перегляд облікових оцінок не впливає на суму нерозподіленого прибутку минулого періоду, оскільки стосується поточного і майбутнього періодів. Внаслідок зміни облікової оцінки змінюється сума витрат поточного і наступних звітних періодів, а тому зміст бухгалтерського запису залишається без змін, а уточнюється суму.

Підприємства  здійснюють розрахунок впливу змін облікової  політики, якщо: зміна активів в результаті перегляду корисності основних засобів приводять до зміни в нарахуванні зносу основних засобів та виробничих витрат, на які віднесена сума амортизації; зміна методів вибуття виробничих запасів, що може також призвести до зміни включених у витрати виробництва вартості матеріальних запасів, що впливає на фінансовий результат та суму податку на прибуток.

Згідно із загальними положеннями П(С)БО 6 подією після дати Балансу — є подія, яка відбулася між датою Балансу і датою затвердження фінансової звітності та вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

При формуванні фінансової звітності інформація про значні події має бути доведена до відома, щоб не допустити виправлення її. Часовою межею відсікання господарських операцій і подій, які приймаються до увага при складанні звітності, є дата затвердження звітності. Події після дати балансу можуть призвести до позитивних чи негативних результатів (доходів чи витрат).

Підприємство  повинно провести розрахунки та відобразити  всі уточнення на рахунках щодо господарських операцій, що стали відомі після дати балансу і які призводять до зміни оборотів по рахунках, наприклад, уточнення страхового відшкодування страховою компанією по загибелі посівів від стихійного лиха в сторону зменшення. Після дати балансу сума визначеного зменшення збільшує суму непокритого збитку підприємства.

Наказом МФУ  від 29.11.2000 р. № 302 "Про примітки до річної фінансової звітності" затверджена ще одна форма звітності, яку майже всі підприємства (крім бюджетних установ, суб'єктів малого підприємництва та іноземних представництв} повинні заповнювати за підсумками роботи за рік, — форма № 5 "Примітки до фінансової звітності" (форма 46). Її заповнюють на підставі даних бухгалтерського обліку та показників форм фінансової звітності "Баланс", "Звіт про фінансові результати", "Звіт про рух грошових коштів".

Відповідно  до наказу № 302 підприємства, крім передбачених стандартних форм звітності, готують додаткову інформацію. Вона подається в довільній формі у вигляді так званої пояснювальної записки (письмове пояснення, таблиця, графік тощо). Ця записка повинна містити наказ про облікову політику підприємства та інформацію про виправлення помилок, припущених у попередніх періодах: зміст і суму помилки; статті фінансової звітності минулих періодів, що були перераховані з метою повторного надання порівняльної інформації; факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення (це стосується підприємств, звітність яких підлягає оприлюдненню).

Примітки мають  подаватися підприємствами лише у складі річного звіту у вигляді уніфікованої таблиці як додаток до річного звіту. Під примітками до фінансових звітів необхідно розуміти сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, що передбачена відповідними положеннями (стандартами).

У примітках  до фінансових звітів слід розкривати: облікову політику підприємства; інформацію, яку не наведено безпосередньо у  фінансових звітах, але є обов'язковою  за відповідними положеннями (стандартами); інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Обсяг інформації, який наводиться в примітках, та форму  викладення матеріалу (у вигляді  тексту, таблиць, схем тощо) підприємства визначають самостійно, дотримуючись вимог діючих нормативних актів. Показники, що підлягають розкриттю в примітках, регламентуються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

У примітках до фінансової звітності наводиться також інформація про зміну розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками).

3.4. П(С)БО 20 «Консолідована  фінансова звітність»

П(С)БО 20 визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо її складання.

Зведена (консолідована) фінансова звітність — звітність групи підприємств, подана як фінансова звітність єдиного підприємства.

Консолідована звітність дозволяє одержати загальну картину про групу компаній, взаємопов'язаних в економічному та фінансовому напрямках, виявити результати роботи та перспективи розвитку групи в цілому.

Завдання консолідації фінансової звітності визначає наступні етапи: отримання стандартної і спеціальної фінансової звітності від дочірніх і залежних компаній в єдиній валюті і єдиній обліковій політиці; перевірка даних одержаної звітності на взаємну узгодженість; усунення виявлених неузгоджень в даних; консолідація (сума) показників по групі підприємств за правилами, що враховують частку взаємної участі компаній в капіталі одна одної; виключення з консолідованої звітності сальдо і оборотів за внутрішньо груповими господарськими операціями; розрахунок часток меншості та їх використання для коригування показників зведеної фінансової звітності.

Консолідації підлягають звіти об'єднань підприємств, створених шляхом придбання акцій. Готує і подає такі звіти материнське підприємство, яке здійснює контроль за діяльністю дочірніх підприємств. П(С)БО 20 визначає зміст основних термінів та їх значення:

Внутрішньогрупові операції — операції між материнським та дочірніми підприємствами або між дочірніми підприємствами однієї групи.

Внутрішньогрупове сальдо — сальдо дебіторської заборгованості та зобов'язань на дату балансу, яке утворилося внаслідок внутрішньо групових операцій.

Нереалізовані прибутки та збитки від внутрішньо групових операцій — прибутки та збитки, які виникають внаслідок внутрішньо групових операцій (продажу товарів, продукції, виконання робіт, послуг тощо) і включаються до балансової вартості активів підприємства.

Консолідовану фінансову звітність подає материнське підприємство. Материнське підприємство, яке є дочірнім підприємством іншого підприємства, не подає консолідовану фінансову звітність за умови: якщо воно повністю належить іншому підприємству; згоди власників частки меншості.

До консолідованої фінансової звітності включають показники фінансової звітності всіх дочірніх підприємств, за винятком показників фінансової звітності тих дочірніх підприємств, які не включаються з певних причин.

Показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включаються до консолідованої фінансової звітності, якщо: контроль дочірнього підприємства є тимчасовим, оскільки воно було придбане й утримується лише з метою його наступного продажу протягом короткострокового періоду; дочірнє підприємство здійснює діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти материнському підприємству. Активи таких дочірніх підприємств відображаються як фінансові інвестиції відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції".

Фінансова звітність материнського підприємства та його дочірніх підприємств, що використовується при складанні консолідованої фінансової звітності, складається за той самий звітний період і на ту саму дату балансу.

Консолідовану фінансову звітність складають з фінансової звітності групи підприємств з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо при складанні консолідованої фінансової звітності неможливо застосувати єдину облікову політику, то про це повідомляється у примітках до консолідованої фінансової звітності.

Консолідована фінансова звітність складається шляхом впорядкованого додавання показників фінансової звітності дочірніх підприємств до аналогічних показників фінансової звітності материнського підприємства. Склад і форми фінансової звітності визначені Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 1-5.

При складанні консолідованої фінансової звітності можуть не наводитися статті (рядки) форм фінансової звітності, по яких у групи підприємств відсутні показники (крім випадків, якщо такі показники були в попередньому звітному році), та підлягають виключенню: балансова вартість фінансових інвестицій материнського підприємства в кожне дочірнє  підприємство і частка материнського підприємства в кожному дочірньому підприємстві; сума внутрішньо групових операцій та внутрішньо групового сальдо; сума нереалізованих прибутків та збитків від внутрішньо групових операцій (крім збитків, які не можуть бути відшкодовані).