Бухгалтерська фінансова звітність на підприємстві

Квартальна фінансова  звітність подається не пізніше 25 числа наступного за звітним кварталу. Консолідована квартальна фінансова звітність подається не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу.

3.1. П(С)БО 1 «Загальні  вимоги до фінансової звітності».

П(С)БО 1 визначає значення термінів, що використовуються при складанні фінансової звітності, її мету, склад та елементи фінансової звітності, звітний період, якісні характеристики фінансової звітності, принципи її підготовки та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про рух грошових коштів — звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Звіт про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Примітки до фінансової звітності — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними Положеннями (стандартами).

Консолідована фінансова звітність — звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Кожна стаття фінансової звітності може наводитися тоді, коли: існує вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод; оцінка статті може бути достовірно визначена.

При підготовці фінансової звітності важливо дотримуватись  визначених для неї якісних характеристик:

- зрозумілість — доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання в сфері ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити наступні дані про підприємство: дату звітності та звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру; відповідні показники (етапи) за звітний та попередній період; облікову політику підприємства та її зміни; аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки та пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; а також іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами);

- доречність — вплив на економічні рішення користувачів, оцінку минулих, теперішніх і майбутніх подій, прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що дозволяє належним чином впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій;

- надійність — в представленій у звітності інформації не повинно бути суттєвих помилок і виправлень. Достовірність досягається відсутністю помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність  повинна надати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди; фінансові звіти різних підприємств. Передумовою зі ставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову помилку та її зміни.

Фінансова звітність  підприємства формується з дотриманням  таких принципів:

- автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

- безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

- періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

- історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, якій передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки та доходів підприємства;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги.

Система вимог до звітності визначається на основі теорії управління, законодавчих актів, нормативно-правових документів. Класифікація вимог до звітності наведена на рис. 1.2.

Рис.1.2. Класифікація вимог до звітності

Узагальнюючи вимоги до звітності можна констатувати, що вона повинна: гарантувати реальність та достовірність даних, які забезпечуються документальним обґрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризацій, дотриманням правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і витрат за відповідними звітними періодами.

Умови правильності складання бухгалтерських балансів: повнота відображення всіх господарських операцій за звітний період; тотожність даних синтетичного і аналітичного обліку; тотожність показників бухгалтерських звітів, балансів.

Фінансові звіти містять окремі статті (елементи), склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами). Визнання — це процес опису, оцінки та включення певної статті до фінансового звіту.

В примітках до фінансових звітів підприємство повинно розкрити: обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки та методів обліку окремих статей звітності; інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але повинна обов'язково розкриватися за відповідними положеннями (стандартами); інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Облікова політика обирається керівництвом підприємства таким чином, щоб фінансові звіти відповідали вимогам П(С)БО. При цьому керуються правилом — якнайточніше відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зі ставність фінансових звітів.

Фінансова звітність складається за календарний рік. Проміжна (місячна, квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Ці вимоги до фінансової звітності застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

План рахунків дуже тісно взаємопов'язаний з фінансовою звітністю. Кожен клас плану рахунків можна співвіднести з тим або з іншим розділом балансу або звіту про фінансові результати (табл. 1.8).

Таблиця 1.8.

Таблиця узгодженості плану рахунків і фінансової звітності

Бухгалтерська звітність являє собою систему узагальнених показників, що характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного обліку і є його завершальною стадією. Показники звітності показуються в сукупності звітних форм. Іноді один і той же показник відбивається у двох або декількох формах. Тому при складанні звітності необхідно враховувати порівняльність показників бухгалтерського звіту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. П(С)БО 2 «Баланс».

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує. Таку інформацію можна отримати з балансу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс” визначається зміст і форма балансу, загальні вимоги до визначення і розкриття його статей. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої інформації про фінансовий стан підприємства на звітний період. Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому, є: активи, зобов'язання, власний капітал.

Згідно з П(С)БО 2 "Баланс", п. 4 активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Актив відображається у балансі за умови, якщо його оцінка може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням. Активи мають визнаватись і відображатись у балансі в грошовому виразі з використанням встановленої оцінки.

З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів, баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для кращого сприйняття і розуміння цих даних необхідна структуризація цієї інформації. Структурною одиницею кожного розділу балансу є стаття. Стаття за П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" — елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, установленим цим П(С)БО.

У П(С)БО 2 "Баланс" наводяться значення основних використовуваних у балансі термінів, визнання та зміст статей Балансу, а також оцінка та розкриття статей Балансу.

 

 

3.3. П(С)БО 6 «Виправлення  помилок і зміни у фінансових  звітах».

Необхідною умовою складання фінансової звітності є повне висвітлення інформації про операції та події, що можуть вплинути на прийняття фінансових рішень користувачами інформації, а також достовірна оцінка минулих, поточних й майбутніх подій.

Принцип повного висвітлення передбачено ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", де записано, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Між звітною датою (31.12) та датою затвердження фінансової звітності є проміжок часу, протягом якого в діяльності підприємства можуть відбуватися події, які вплинуть на облікові оцінки і облікову політику, може виникнути потреба у виправленні помилок, допущених у попередніх звітних періодах.

Внаслідок зазначених причин інформація не повинна втратити якісної характеристики, а тому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6, встановлено порядок коригування фінансової звітності або розкриття інформації в проміжках. Норми цього стандарту застосовуються для юридичних осіб всіх форм власності (крім бюджетних установ).

Дата балансу — дата на яку складено баланс підприємства. Звичайною датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду (31.03; 30.06; 30.09; 31.12).

Облікова оцінка — попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

Подія після дати балансу — подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула або. може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.

Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом: коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року; повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.