Брокерська діяльність в Україні

   Особливість угоди з відстроченим придбанням цінних паперів полягає в різниці у часі укладання угоди та передачі цінни паперів покупцеві. Тривалість періоду між моментом укладання угоди та передачі цінних паперів встановлюється кожною біржею залежно від їх виду. За цей період часу контракт може продаватись кілька разів, аж поки не буде вичерпано його термін дії.Об’єктом торгівлі при форвардних угодах, як правило, є товари, цінні папери.Як свідчить досвід, за мірою становлення ринкових відносин обсяги форвардних угод зростають і, як правило, домінують на фондовому ринку.Однак, при укладанні угоди з відстроченою  передачею, існує ціновий ризик, оскільки ціна на цінні папери з передачею у майбутньому може змінитися, що спричинить фінансові втрати одного з контрагентів.У ринкових умовах, у разі виникнення такої ситуації, втрати від зміни у ціні є однаковими як для продавця, так і для покупця. Однак, в умовах формування ринкових відносин, які супроводжуються високим рівнем інфляції, фінансові втрати від зміни у цінах завжди має продавець. У цьому зв’язку товарні біржі передбачають у Правилах біржової торгівлі систему заходів по страхуванню від цінового ризику, які будуть розглянуті  далі.При форвардних угодах існує також і ризик непередачі цінних паперів в обумовлені строки. Такі ситуації можуть виникати у двох випадках.

   По-перше, це пов’язано із специфікою випуску цінних паперів. Випуск та передача цінних паперів можуть бути менших обсягів, інших параметрів або взагалі не здійснюватися, оскільки цінні папери можуть бути не випущені.

   По-друге, коли при укладанні форвардної угоди продавець початково не передбачає здійснювати передачу цінних паперів. Мета такої угоди полягає у прагненні продавця одержати авансування, яке використовується як безкоштовний кредит з боку покупця. В умовах інфляційних процесів такі фінансові ризики для покупця можуть бути суттєвими. Для зниження ризику контрагентів при укладанні угод на випущені цінні папери з відстроченою передачею застосовують систему так званих "особливих умов”. Вони можуть, до певної міри, страхувати ризики, при цьому не змінюючи сутності форвардних угод.Слід зазначити, що угоди з системою "особливих умов”, як явище на біржовому товарному ринку, характерні тільки для періоду формування ринкових відносин. Необхідність їх використання обумовлена рядом факторів, основними серед яких є:

- нестабільність економічного  розвитку в період формування ринкових відносин; 

- зниження обсягів  випуску та високі  темпи інфляції; 

- практична відсутність договірної дисципліни при розрахунках тощо.

   Світовий досвід свідчить, що ціна під час укладення форвардного контракту встановлюється у центральному місці, через електронну систему, за участю брокера або через прямі переговори між постачальником та клієнтом. Іноді укладення форвардних контрактів відбувається через системи централізованих біржових серверів, але це не надто поширене. Найпоширенішим методом є проведення прямих  переговорів між покупцем та продавцем.Ціна форвардного контракту відображає вартість готівкового ринку для конкретного базового активу, що поставляється в майбутньому на підставі цін, домовлених сьогодні. Форвардні ціни відображають відносний попит для базового активу протягом певного часу в майбутньому та дозволяє виробникам планувати виробництво, а споживачам планувати споживання.На устояних форвардних ринках частка невиконаних форвардних контрактів є невисокою, особливо серед учасників. Тому ціни можуть вважатись надійними та тим самим значно покращуватиметься процес планування як виробників, так і споживачів. Чим більший коефіцієнт недотримання зобов’язань або чим вищий коефіцієнт спорів за контрактами, тим нижча кредитоспроможність форвардних цін та тим більше будуть дисконтуватися форвардні ціни учасниками ринку. Це дисконтування цін може відбуватися на рівні виробник – покупець та на рівні комерційних учасників, коли укладаються угоди з іншими комерційними учасниками.

   Ф’ючерсний ринок в дечому схожий на готівковий та форвардний ринки, оскільки покупці та продавці погоджуються та зобов’язуються щодо певних цін, часу та місця поставки базового активу. Але на відміну від укладення угод на готівковому ринку, де власність на фізичні активи змінюється з кожною угодою, угода на ф’ючерсному ринку передбачає лише зобов’язання з боку покупців та продавців. Цим розвиненим ринкам іноді закидають надмірну спекулятивність, але це не так. Ф’ючерсні ринки виконують важливу функцію страхування, оскільки вони можуть надавати захист проти несприятливого розвитку цін на готівковому ринку. Це може додати загальної ринкової стабільності, оскільки покупці та продавці отримують більшу безпеку у своїх операціях.Експерти ЮНКТАД дають наступне визначення ф'ючерсного контракту. Ф'ючерсний контракт – це угода про покупку або продаж права або зобов’язання придбати базовий актив у визначену дату в майбутньому по встановленій ціні. Угоди відбуваються на біржах через розрахункові палати. Всі контракти стандартизовані. У момент укладання контракту здійснюється сплата маржі. У будь-який день може знадобитися додаткова маржа. Немає ризику невиконання контракту. Відкрита позиція в будь-який день може бути закрита. Фізичне постачання базового активу необов'язкове. Терміни – до 18 (рідше 36) місяців. Ф'ючерси призначені для хеджування цін, одержання короткострокових фінансових засобів, а також можуть використовуватися в тих же цілях, що і форвардні контракти. Основні користувачі – хеджери (виробники, споживачі, переробники), спекулянти (фізичні і юридичні особи), а також учасники ринку, що хочуть гарантувати себе від ризику невиконання контракту іншою стороно.

   Національне законодавство, зокрема Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України, визначає ф’ючерсний контракт як стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент укладення зобов’язаннь сторонами контракту.Ф’ючерсні угоди укладаються не з метою купівлі-продажу реального базового активу, а для його страхування від можливих несприятливих змін цін. Такі угоди укладаються за стандартизованими умовами на основі біржових типових контрактів по кожному виду товару. Об’єктом ф’ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції визначеної якісної характеристики. Ф’ючерсні угоди укладаються не на обсяги базового активу, а тільки на визначене  число контрактів. Сумарні обсяги певного виду базового активу по ф’ючерсних угодах визначаються кількістю контрактів, а обсяги певного виду базового активу в кожному контракті стандартизовані.

   Отже, ф’ючерсний контракт, будучи максимально стандартизованим, відображає конкретні вимоги продавців і покупців до базового активу.У ф’ючерсному контракті всі параметри стандартизовані і регламентуються Правилами біржової торгівлі. Погоджуються в контракті тільки дві умови: ціна і позиція, тобто строк поставки базового активу. Однак на товарних біржах, як правило, позиція (строк поставки) по основному асортименту біржового товару також регламентована, тому, практично, у типовому контракті погоджується тільки ціна.

   Стандартизація основних параметрів ф’ючерсного контракту, що є в обігу на біржовому товарному ринку, передбачає наступні параметри контракту: обсяг базового активу, що охоплюється одним контрактом (лот даного контракту); якісний стандарт азового активу; базис поставки активу; строк завершення контракту (тривалість, довжина позиції); останній день торгівлі ф’ючерсними контрактами; останній день поставки базового активу при реалізації ф’ючерсного контракту.За таких умов стандартизації при укладанні ф’ючерсної угоди погоджується тільки ціна, яка фіксується на момент укладання біржового контракту.Крім стандартизації якісних і кількісних параметрів ф’ючерсного контракту повній уніфікації підлягають організаційно-розрахункові заходи, а саме: форма оплати; гарантії виконання; санкції за порушення умов контракту; порядок арбітражу тощо.Стандартизація і уніфікація ф’ючерсного контракту забезпечує йому знеосібленість на ф’ючерсному ринку, завдяки чому продавці і покупці можуть обмінювати один контракт на інший або  перекладати свої зобов’язання відносно поставки чи покупки реального активу

   Характерним для ф’ючерсних контрактів є те, що поставка товару може здійснюватися впродовж обумовленого контрактом періоду. Вибір для поставки базового активу в межах обумовленого ним строку виконання надається продавцю. Покупець може вимагати обов’язкової поставки тільки в останню декаду встановленого строку.В процесі обігу ф’ючерсного контракту на біржовому ринку може виникати ситуація, коли покупець вимагає поставки базового активу, а реальний товар відсутній у продавця. Таку поставку протягом 5 днів здійснює сама біржа, купуючи цінні папери відповідних характеристик за ціною, яка сформувалася на біржовому ринку за рахунок продавця.

   Аналіз сутності, форми даних контрактів дозволив виділити ряд спільних їх рис та відмінностей.Найбільш розвиненою формою біржової торгівлі (видом біржових угод) є ф'ючерсна (строкова) торгівля (ф'ючерсні контракти).Значного просування на шляху до створення ф'ючерсної біржі в Україні не відбувається. Однією з важливих причин для такого становища є несприятливе правове та регуляторне середовище.В результаті аналізу законодавчої бази – прийнятих та діючих в Україні законодавчих актів щодо біржової торгівлі, зокрема, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про цінні папери та фондовий ринок” встановлено, що має місце невідповідність окремих законодавчих положень економічній природі фінансових інструментів на біржовому ринку, до яких відноситься і ф’ючерсний контракт. Більш того в Україні відсутнє спеціальне законодавство щодо регулювання їх обігу. Наявні нормативні акти стосуються переважно спотового ринку – діюче законодавство лише містить визначення окремих термінів із сфери понятійного апарату функціонування деривативів, зокрема форвардної та ф’ючерсної торгівлі, які до того ж не позбавлені протиріч.Відсутність чітких правових норм, які регламентують ринок форвардів та ф’ючерсів, призводить до нерозвиненості його інфраструктури та стагнації цього ринку.Удосконалення вітчизняного законодавства повинне бути спрямоване на впорядкування й надання терміновим угодам чіткого правового статусу. 
 
 

2.2.Характеристика  форвардних та  ф'ючерсних контрактрактів.

   Форвардні та ф’ючерсні контракти мають як спільні характерис-тики, так і певні особливості. Ці фінансові інструменти використо-вуються для хеджування фінансових ризиків попереднім фіксуван-ням ціни базового активу до моменту здійснення реальної операції купівлі-продажу. Ф’ючерсні контракти — це специфічна, стандар-тизована форма форвардних угод. Але зазначені види деривативів різняться за умовами здійснення, характеристиками та механізмом дії.

   Дослідження щодо порівняння ф’ючерсних і форвардних цін по-казали, що в цілому вони мають бути однакові. На практиці на ряд базових активів, наприклад валюту, форвардні і ф’ючерсні ціни майже не різняться між собою. Для інших фінансових інструментів, наприклад казначейських векселів, спостерігаються істотні різниці в цінах, причому ф’ючерсні ціни перевищують форвардні. Відмін-ність у цінах може бути зумовлена різними факторами, такими як податкові ставки, комісійні, ліквідність контрактів, гарантійні внес-ки і т. ін.

   Форвардні біржові контракти надзвичайно ризикові і на біржах світу не використовуються. Спотова та ф'ючерсна - ось дві ціни, що постійно порівнюються при біржовій торгівлі.

   Ф'ючерсними називають угоди, пов'язані з взаємною передачею прав і обов'язків у відношенні стандартних контрактів на постачання біржового товару. При цьому такі угоди на відміну від угод на реальний товар не передбачають зобов'язання сторін поставити чи прийняти реальний товар (у термін, обумовлений контрактом), а припускають купівлю і продаж прав на товар (паперові угоди). Крім того ф'ючерсна торгівля дозволяє прискорювати повернення авансованого капіталу в грошовій формі в кількості, максимально близькому спочатку авансованому капіталу плюс відповідний прибуток. При цьому відбувається своєрідний поділ функцій між банком і біржею: банк кредитує тільки ту частину товарної вартості, що, на його думку, буде відшкодована незалежно від кон'юнктурних коливань, а ф'ючерсна біржа покриває різницю між банківським кредитом і ціною реалізації товару. Ф'ючерсна торгівля забезпечує економію резервних засобів, які підприємець тримає на випадок несприятливої кон'юнктури.

ПОРІВНЯННЯ  ФОРВАРДНИХ І Ф’ЮЧЕРСНИХ КОНТРАКТІВ