Брокерська діяльність в Україні

   Перед призначенням керівник брокерської контори і брокери повинні витримати кваліфікаційний іспит, що організовується щорічно Біржовим комітетом, а також пройти реєстрацію й одержати дозвіл на ведення біржових операцій як із реальним товаром, так і по угодах на термін. Поряд із реєстрацією в державних органах, керівник брокерської контори і брокери реєструються також Біржовим комітетом тієї біржі, при якій відкрита дана брокерська контора. Для того щоб бути допущеним до кваліфікаційного іспиту, необхідно пред'явити дві рекомендації членів біржі, які повинні письмово засвідчити високу компетентність претендента з обраного фаху, його знання ринку і незаплямованої комерційної репутації. Члени біржі відповідають за дані ними рекомендації. У випадку серйозних проступків із боку керівника брокерської контори або брокера, на членів біржі, що дали їм свої рекомендації, можуть бути накладені відповідні стягнення.Число брокерів у брокерській конторі визначається членом біржі, що її відкрив, за узгодженням із Біржовим комітетом виходячи з розмірів біржового обороту і розміру паю, внесеного членом біржі в Статутний фонд.Брокери працюють з брокерською фірмою за терміновим контрактом, якщо інше не передбачено договором між брокерською фірмою і членом біржі, що її відкрив.

Структура брокерської фірми  в умовах ринку  повинна:

•   всебічно сприяти  вирішенню тих  цілей і завдань, які передбачені  установчими документами. Це означає, що в структурі обов'язково повинні бути спеціальні підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання цих завдань;

•   забезпечувати оптимальне поєднання і координацію  діяльності усіх підрозділів фірми;

•   забезпечувати спрямування  діяльності кожного  підрозділу на кінцеві результати роботи цієї фірми в цілому;

• бути гнучкою, тобто включати в себе елементи розвитку і адаптації до нових умов і зовнішнього середовища.

   Такі загальні принципи організаційної структури більшості брокерських фірм. Звичайно, сама по собі структура не забезпечить виконання вище перерахованих умов. Багато що залежить від рівня професійної компетентності брокерів, працюючого персоналу і керівників фірми та від розробленої системи оплати праці, (рис. 1). 

Рис. 1. Типова організаційна структура брокерської фірми 

Схема роботи брокерської фірми наведена на рисунку 2.

Рис.2. Послідовність етапів роботи брокерської контори (фірми) 
 
 

1 – погодження  купівлі-продажу біржових товарів на товарній біржі; 

2 – погодження  умов закупівлі товарів поза біржею з метою реалізації їх на товарній біржі за умови підвищення ціни на біржовому ринку;

3 – заявки клієнтів-покупців  купити товар (контракт) на певних умовах;

4 – закупівля товарів  з метою перепродажу  на товарній біржі;

5 – купівля-продаж  товару від імені  брокерської фірми  і за її рахунок  та від імені  клієнтів і за їх рахунок;

6 – винагорода  за укладені угоди.

Організаційна структура брокерської  фірми також може включати:

•   Відділ нових рахунків – перевіряють документи і фінансовий стан клієнта і присвоюють новому клієнту номер рахунка.

•   Відділ маржі –  після відкриття рахунка цей відділ встановлює вимоги щодо маржі для клієнта і дозволяє йому торгівлю. Після початку операцій службовці відділу слідкують за станом рахунка і виписують вимогу про поповнення маржі, якщо це необхідно. Цей відділ разом з керівником фірми приймає рішення у випадку дефіциту на рахунку клієнта, а також дозволяє знімати кошти з рахунка клієнта.

•   Відділ указів –  забезпечує постійний  зв'язок з біржею і виконання всіх вказівок, що надходять з місцевих відділів. Вказівки надходять в операційний зал по телефону або телеграфу, оскільки брокерські фірми використовують власні телеграфні системи – електронні комунікації, які з'єднують кожен їх відділ з операційним залом біржі.

•   Відділ обробки даних  – приймає всі вказівки після їх виконання. Тут угоди перевіряються і вводяться в комп'ютер, який видає звіти за угодами.

•   Відділ постачання займається постачанням і  одержанням товару за форвардними і  ф'ючерсними контрактами, а також: розрахунками за тими ф'ючерсними  контрактами, де не потрібне реальне постачання товару.

•   Відділ продажу –  це відділ, який відповідає за управління місцевими  відділами.

Організаційна структура брокерської  фірми може бути різною, але основні підрозділи і їхні функції аналогічні.

   Організаційна структура і штат брокерської фірми, оплата зайнятих у ній осіб встановлюються її власником або керівником в залежності від рівня прибутковості фірми. У штат брокерської контори входять її керівник (старший брокер), брокери і необхідний технічний персонал. Керівник брокерської контори і брокери призначаються членом біржі, який відкрив брокерську контору, якщо інше не передбачено договором між брокерською конторою і членом біржі. Брокери, як правило, спеціалізуються на операціях із певними видами товарів або товарними групами.Перед призначенням керівник брокерської контори і брокери повинні витримати кваліфікаційний іспит, що організовується щорічно Біржовим комітетом, а також пройти реєстрацію й одержати дозвіл на ведення біржових операцій як із реальним товаром, так і по угодах на термін. Поряд із реєстрацією в державних органах, керівник брокерської контори і брокери реєструються також Біржовим комітетом тієї біржі, при якій відкрита дана брокерська контора. Для того щоб бути допущеним до кваліфікаційного іспиту, необхідно пред'явити дві рекомендації членів біржі, які повинні письмово засвідчити високу компетентність претендента з обраного фаху, його знання ринку і незаплямованої комерційної репутації. Члени біржі відповідають за дані ними рекомендації. У випадку серйозних проступків із боку керівника брокерської контори або брокера, на членів біржі, що дали їм свої рекомендації, можуть бути накладені відповідні стягнення.

   Число брокерів у брокерській конторі визначається членом біржі, що її відкрив, за узгодженням із Біржовим комітетом виходячи з розмірів біржового обороту і розміру паю, внесеного членом біржі в Статутний фонд.Брокери працюють з брокерською фірмою за терміновим контрактом, якщо інше не передбачено договором між брокерською фірмою і членом біржі, що її відкрив.Структура брокерської фірми в умовах ринку повинна:

* всебічно сприяти  вирішенню тих  цілей і завдань,  які передбачені  установчими документами.  Це означає, що в структурі обов'язково повинні бути спеціальні підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання цих завдань;

* забезпечувати оптимальне  поєднання і координацію  діяльності усіх  підрозділів фірми;

* забезпечувати спрямування  діяльності кожного  підрозділу на кінцеві результати роботи цієї фірми в цілому;

* бути гнучкою,  тобто включати  в себе елементи  розвитку і адаптації  до нових умов  і зовнішнього  середовища.

   Такі загальні принципи організаційної структури більшості брокерських фірм. Звичайно, сама по собі структура не забезпечить виконання вище перерахованих умов. Багато що залежить від рівня професійної компетентності брокерів, працюючого персоналу і керівників фірми та від розробленої системи оплати праці.

  Організаційна структура брокерської фірми також може включати:

* Відділ нових рахунків - перевіряють документи і фінансовий стан клієнта і присвоюють новому клієнту номер рахунка.

* Відділ маржі - після відкриття рахунка цей відділ встановлює вимоги щодо маржі для клієнта і дозволяє йому торгівлю. Після початку операцій службовці відділу слідкують за станом рахунка і виписують вимогу про поповнення маржі, якщо це необхідно. Цей відділ разом з керівником фірми приймає рішення у випадку дефіциту на рахунку клієнта, а також дозволяє знімати кошти з рахунка клієнта.

* Відділ указів - забезпечує  постійний зв'язок  з біржею і виконання  всіх вказівок, що надходять з місцевих відділів. Вказівки надходять в операційний зал по телефону або телеграфу, оскільки брокерські фірми використовують власні телеграфні системи - електронні комунікації, які з'єднують кожен їх відділ з операційним залом біржі.

* Відділ обробки  даних - приймає  всі вказівки після їх виконання. Тут угоди перевіряються і вводяться в комп'ютер, який видає звіти за угодами.

* Відділ постачання  займається постачанням  і одержанням товару  за форвардними  і ф'ючерсними  контрактами, а  також: розрахунками  за тими ф'ючерсними  контрактами, де  не потрібне реальне  постачання товару. 

2.Порівняльна  характеристика форвардних  та ф'ючерсних  контрактрактів.

2.1. Поняття форвардних  та ф'ючерсних  контрактракту.

Світовий досвід господарювання в ринкових умовах свідчить, що серед організаційних форм торговельної діяльності, зокрема цінними паперами одно з основних місць посідає біржова торгівля. За рівнем функціонування біржового ринку в світовій практиці сьогодні визначається стан розвитку ринкової економіки країни.

   Щорічний біржовий обіг в економічно розвинених країнах (США, Англія, Франція, Німеччина) вимірюється трильйонами доларів і сягає 30-40 % від обсягу внутрішнього валового продукту.Організаційно-економічний механізм біржового ринку дозволяє забезпечити гарантованість реалізації договірних зобов'язань учасників торговельних операцій, страхування і перерозподіл ризиків виконання укладених угод про майбутні купівлі цінних паперів.

   Світовий біржовий ринок є переважно строковим, а контракти з реальним товаром займають незначну частку в загальній структурі.Проте в Україні біржовий сегмент ринку незначний. Проте, попри всі позитивні сторони та беззаперечні аргументи привабливості біржової діяльності з точки зору економічних переваг, що випливають із світової практики організації торгівлі, рівень її розвитку в Україні дуже низький.Біржі України (хоча їх і нараховувалося станом на 1 січня 2006 р. 467 одиниць, в тому числі товарних і товарно-сировинних 258 одиниць) не справляються з виконанням властивих їм згідно цілей створення завдань. Дуже слабо використовуються строкові біржові інструменти з їх можливою строковою основою. Проте, попри всі позитивні сторони та беззаперечні аргументи привабливості біржової діяльності з точки зору економічних переваг, що випливають із світової практики організації торгівлі цінними паперами, рівень її розвитку в Україні дуже низький.

   Відсутність у структурі біржового обороту строкових хеджевих контрактів свідчить, що на сучасному етапі біржі України практично не виконують властивим їм стабілізаційних функцій.Залишається гострою проблема аналізу видів строкових контрактів: форварду та ф’ючерсу, встановлення їх переваг та можливості запровадження і удосконалення, враховуючи те, що в Законі України "Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року № 3480-IV термінологічно не визначено поняття „форвардний контракт”, ф’ючерсний контракт”

   Зарубіжні експерти дають наступне визначення форвардного контракту. Це угода про покупку або продаж цінного паперу у визначену дату в майбутньому по встановленій ціні. Кожний контракт складається індивідуально. Ризик невиконання контракту поділяють між собою обидві сторони. Контракт майже неможливо "закрити" до закінчення його терміна. За контрактом передбачається купівля (продаж) цінного паперу в майбутньому, в термін переважно до року. Основні користувачі – ті, хто зацікавлений у встановленні довгострокових зв'язків, а також торгові партнери, що здійснюють багаторічне співробітництво і довіряють один одному.Форвардний контракт, згідно з п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №632 від 19.04.1999 року "Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів], Законом України "Про оподаткування прибутку підприємства”, віднесено до деривативів. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів” дає таке визначення форвардного контракту: двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.Угода з відстрочененим придбанням цінних паперів (передачею) оформлюється як договір купівлі-продажу. Продавець бере зобов’язання здійснити передачу цінних паперів у строк, обумовлений угодою, а покупець бере зобов’язання прийняти цінні папери та здійснити оплату за цінами контракту, у випадку якщо відсутній повний розрахунок чи передоплата при укладанні угоди.