ЗМІСТ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

     Аудит як складова економічного контролю виявляє  і розкриває нові можливості підприємницької  діяльності, визначає її ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам, досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість випущеної продукції, достовірність відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма формами обороту суспільне необхідного продукту. Метод аудиторської діяльності. Метод - шлях пізнання, дослідження. Загальний метод пізнання - діалектика. Метод - це спосіб дослідження явищ, процесів створених людиною систем та сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єкта, що вивчається.

     В аудиті застосовуються загальнонаукові методичні прийоми дослідження: спостереження й експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, гіпотеза й аналогія, вимірювання та обчислення, опитування і порівняння тощо.

     За  останні роки в науку увійшли  методичні прийоми соціології, математичної логіки, теорії та інформації. Систематичні завдання і мистецтво аудиторів полягає в тому, щоб застосовувати під час проведення аудиторських послуг найефективніші методичні прийоми для успішного виконання поставлених завдань. 
 
 
 

     АУДИТОРСЬКИЙ  ВИСНОВОК ТА ІНШІ ПІДСУМКОВІ ДОКУМЕНТИ

     1. Структура аудиторського  висновку та загальні  вимоги до нього

     Відповідно  до ст.7 Закону України "Про аудиторську  діяльність", під аудиторським висновком  слід розуміти документ, що складений  відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

     Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела " [2].

     Стандарти і рекомендації щодо виконання завдань  з надання впевненості, за якими  аудитор висловлює свою думку, формат та зміст висновку незалежного аудитора описані в МСА 700 "Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення", МСА 701 "Модифікація висновку незалежного аудитора", МСА 800 "Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення", МСЗО 2400 "Завдання з огляду фінансових звітів", МСЗО 2410 "Огляд проміжної фінансової інформації, що виконується незалежним аудитором суб'єкта господарювання", МСЗНВ 3000 "Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації", МСЗНВ 3400 "Перевірка прогнозної фінансової інформації".

     Кожен стандарт має свою мету і свої особливості, але загальними вимогами є те, що аудиторський висновок повинен містити  чітко сформульовану думку щодо фінансових звітів. Ця вимога випливає з мети проведення аудиторської перевірки, яка полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку.

     Стандарти аудиту передбачають застосування певної термінології, яку аудитор може використати  для висловлення своєї думки -"складені фінансові звіти представляють достовірно, в усіх суттєвих аспектах...", або "складені фінансові звіти справедливо і достовірно відображають...". Ці терміни є еквівалентними. Використання однієї з цих фраз в конкретній країні визначається законодавчими або нормативними актами щодо аудиту фінансових звітів в цій країні, або практикою, що склалася в цій країні.

     Думка аудитора формується в контексті застосування основи фінансової звітності, а перелічені стандарти аудиту встановлюють більш конкретні та зрозумілі вимоги до процесу формування аудиторської думки.

     Цей процес включає оцінку, розгляд та вивчення обставин, які надають аудиторові достатньої впевненості, що фінансові  звіти не містять суттєвих викривлень. Чинні в Україні МСА надають рекомендації щодо форми і змісту аудиторського висновку. Встановлені також вимоги щодо обов'язкової кількості елементів аудиторського висновку, основних з них -11:

1. Заголовок.
2. Адресат.
3. Вступний параграф.
4. Відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіти.
5. Відповідальність аудитора.
6. Аудиторська думка.
7. Інші питання.
8. Інші обов'язки стосовно надання висновку.
9. Підпис аудитора.
10. Дата аудиторського висновку.
11. Адреса аудитора.

     Одноманітність  структури аудиторських висновків, складених до визнаних стандартів, значно полегшує розуміння із змісту користувачами.

     У табл. 1 представлено відповідність змісту аудиторського висновку основним його елементам.

     Таблиця 1 Зміст основних елементів аудиторського висновку

     2. Види аудиторських  висновків

     МСА 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення» розглядає обставини, коли аудитор може надати безумовно-позитивний висновок. Існує чіткий зразок аудиторського висновку щодо фінансових звітів, підготовлених відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності, який включає всі його елементи та висловлює безумовно-позитивну думку [5, С.721]. Якщо є необхідність у модифікації аудиторського висновку, аудитору необхідно керуватися стандартами і рекомендаціями, які надає МСА 701 "Модифікація висновку незалежного аудитора".

     Аудиторський  висновок вважається модифікованим, якщо до нього додається пояснювальний  параграф або якщо думка аудитора не є безумовно-позитивною. Модифікується  текст аудиторського висновку для  таких випадків, як:

     питання, що не впливають на думку аудитора, - аудитор повинен модифікувати аудиторський висновок, додаючи пояснювальний параграф, що висвітлює: суттєве питання, яке стосується проблеми безперервності діяльності суб'єкта господарювання, існування значної невизначеності, вирішення якої залежить від майбутніх подій та може вплинути на фінансові звіти, інші питання;

     питання, що впливають на думку  аудитора, - умовно-позитивна думка, відмова від висловлення думки, негативна думка.

     Умовно-позитивна  думка висловлюється, якщо аудитор доходить висновку, що не можна висловити безумовно-позитивну думку, але вплив будь-якої незгоди з управлінським персоналом стосовно прийнятності обраної облікової політики, методу її застосування або адекватності розкриття інформації у фінансовій звітності або обмеження обсягу роботи аудитора, коли аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення та зібрати достатньо доказів, не є достатньо суттєвим і всеохопним, щоб вимагати від аудитора негативного висновку або відмови від висловлення думки.

     Відмова від висловлення думки відбувається, коли можливий вплив обмеження обсягу є настільки суттєвим і всеохопним, що аудитор не зміг отримати достатньої кількості аудиторських доказів  і, як наслідок, не може висловити думку  про фінансові звіти.

     Негативна думка висловлюється, якщо вплив незгоди з управлінським персоналом на фінансові звіти є настільки суттєвим і всеохопним, що аудитор доходить висновку, що висловлення умовно-позитивної думки (чи інша модифікація висновку) про звітність не є адекватним для розкриття оманливого чи неповного характеру фінансових звітів.

     На  рис. 1 відображено різні види аудиторських висновків, їх зміст, перелік певних питань та обставин, що впливають на аудиторську думку [3].

     Рис. 1. Види висновків незалежного аудитора щодо фінансової звітності 

     Якщо  облікова політика поточного  періоду постійно не застосовувалася щодо залишків на початок періоду, і якщо зміна облікової політики не була як належить урахована й розкрита, аудитор повинен висловити умовно-позитивну або негативну думку.

     Якщо  аудиторський висновок щодо фінансових звітів суб'єкта господарювання за попередній період було змінено, аудитор  розглядає вплив цього факту на фінансові звіти поточного періоду. Наприклад, якщо було обмеження обсягу аудиту через неможливість визначити залишки запасів на початок попереднього періоду, аудитор може не висловлювати умовно-позитивної думки або відмовитися від висловлення думки щодо поточного періоду. Однак якщо зміна фінансових звітів попереднього періоду залишається доречною й суттєвою для фінансових звітів поточного періоду, то аудитор повинен змінити аудиторський висновок за поточний період.

     Якщо  щодо вхідного залишку  на рахунку є неточності, які можуть істотно вплинути на фінансову звітність поточного періоду, аудитор повинен проінформувати керівництво підприємства, і тільки в разі його згоди повідомити попередньому аудитору. Якщо неточні дані не відображено відповідними чином і така інформація неадекватно розкрита, аудиторам слід зробити умовно-позитивний висновок або відмовитися від висновку залежно від ситуації.

     Якщо  в обліковій політиці підприємства не збігалися  значення вхідних  і вихідних залишків на рахунках або якщо зміни не були враховані  і адекватно відображені, аудиторові доведеться надати умовно-позитивний чи негативний висновок або відмовитися від надання аудиторського висновку.

     Якщо  зміст аудиторського  висновку за попередній період був перероблений попередником, слід звернути увагу на вплив змін на фінансову звітність поточного періоду. Наприклад, якщо є суттєві зміни в аудиторському висновку, які стосуються звітності за попередній період і пов'язані з поточною звітністю підприємства, аудитор повинен внести до поточного аудиторського висновку відповідні зміни.

     Якщо  аудитор висловлює  думку іншу, ніж  безумовно-позитивна, він повинен чітко описати у висновку всі обґрунтовані причини і, по змозі, дати кількісний опис можливого впливу на фінансові звіти.