Аудит витрат на ремонт і модернізацію основних засобів

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України». Даний Закон  визначає правові засади регулювання,  організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні[1].
2. У веденні податкового обліку, зокрема основних засобів, велику роль відіграє Податковий Кодекс України. В якому у Розділі III «Податок на прибуток підприємств», зокрема в Статті 144 «Об'єкти амортизації» встановлена нова класифікація груп основних засобів»[3].
3. Закон України «Про аудиторську діяльність». Положення цього Закону  діють   на   території   України   і поширюються  на  усіх  суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності. Існують також й інші законодавчі акти[2].

       Під час проведенню аудиту перевірки  витрат на ремон і модернізацію основних засобів необхідно враховувати вимоги наступних нормативних документів:

- П(С)БО №2 – «Баланс» форма №1 (Додаток К). За даними цього документу Основні засоби знаходяться в Активі за Розділом I «Необоротні активи»; на рядку (030), де зазначена залишкова вартість основних засобів; рядок (031) – первісна вартість основних засобів, рядок (032) – знос основних засобів, що в балансі зазначається зі знаком мінус. За розрахунком Первісна Вартість – Знос= Залишкову вартість[5].

- П(С)БО №3 – «Звіт про фінансові результати» форма №2 (Додаток Л). Відображається амортизаційні відрахування основних засобів, зазначається е Розділі II «Елементи операційних витрат» за рядком (260) - амортизація.  Таким чином, амортизація у даному випадку розраховується прямолінійним методом та за даними звітного періоду становить 296520 тис.грн[6].

-    П(С)БО №4 –  «Звіт про рух грошових коштів», форма №3 (Додаток М).

За  Розділом I «Рух коштів у результаті операційної діяльності» зазначається у рядку (020) амортизація необоротних активів. У Розділі II «Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності» відображається рядок (190) реалізація необоротних активів, рядок(250) – придбання необоротних активів[7].    

-   П(С)БО №5 – «Звіт про власний капітал» форма №4 (Додаток Н). У даному документі ми розглянемо у розділі «Пареоцінки» активів» наступні статті: Дооцінка основних засобів рядок (060), Уцінка основних засобів, рядок (070)[8].

-   П(С)БО №6 – «Примітки до річної фінансової звітності», форма №5 (Додаток П). У Розділі II, зазначено основні засоби за наступними статтями: Земельні ділянки рядок (100); Капітальні витрати на поліпшення земель – (110), Будинки, споруди та передавальні пристрої – (120), Машини та обладнання рядок (130) тощо[9].

-  П(С)БО №7 – «Основні засоби». Даний нормативне положення дає визначення терміну  «Основні засоби». Обгрунтовує наступні поняття первісної вартості; витрат, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані; суми дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів, уцінки об’єктів основних засобів; амортизації основних засобів; строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, та інше[10].

-    П(С)БО №11 «Зобов'язання». У якому зазначено, що після завершення робіт з демонтажу, переміщення об'єктів основних засобів та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання, залишок (недостатність) забезпечення на відновлення земельних ділянок визнається іншим операційним доходом (іншими операційними витратами) [11].

-  П(С)БО №15 «Дохід». Зазначені наступні положення, що стосується основних засобів[12]:

- цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів;

- дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість тощо.

-    П(С)БО №16 «Витрати». У даному Положенні зазначено наступне, щодо основних засобів[13]:

-  до  складу загальновиробничих витрат  відноситься амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); та інше.

-   П(С)БО №32 «Інвестиційна нерухомість». Зазначає, якщо певний об'єкт основних засобів уключає частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу, та іншу частину, що є операційною нерухомістю, і ці частини можуть бути продані окремо (або окремо надані в оренду згідно з договором про фінансову оренду), то ці частини відображаються як окремі інвентарні об'єкти. Якщо ці частини не можуть бути продані окремо, об'єкт основних засобів визнається інвестиційною нерухомістю за умови її використання переважно з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу[14].

       Отже, наведена у переліку нормативно-правова база не є повною, є ще інші Положення, які регулюють основні засоби, у тому числі, і витрати на ремонт та модернізацію основних засобів.

       Таким чином, аудиторська перевірка витрат на ремонт і модернізацію основних засобів полягає у перевірці  господарських операцій, та наявність  і правильна організація документації на підприємстві. Аудитор складає план та програму аудиту витрат на ремонт і модернізацію основних засобів а також бюджет витрату часу. Визначає аудиторський ризик та суттєвий ризик.

Домовленість  на проведення аудиторської перевірки  складається у вигляді договору. При аудиторської перевірці аудитор використовує Положення (Стандарти) Бухгалтерського обліку та інші законодавчі акти. 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  II ОСНОВНИЙ ЕТАП ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ВИТРАТ НА РЕМОНТ І МОДЕРНІЗАЦІЮ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 

       2.1. Перевірка додержання  облікової політики  та нормативно-правової бази ВАТ «ПівнГЗК» 

       Підприємство  самостійно визначила облікову політику. По ВАТ «ПівнГЗК» діє Наказ «Про облікову політику» № 9 від 1 квітня 2006 року (Додаток Р).

       Згідно  із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, облікова політика – це сукупність принципів , методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [2].

       Тобто це вибір самим підприємством  певних і конкретних методик, форми  і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з чинних нормативних актів і особливостей діяльності підприємства. Основна її мета – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що є необхідним для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

       Облікова  політика підприємства затверджується Наказом керівника, що висвітлює  такий перелік питань, визначених також в Наказі «Про облікову політику» № 9:

1. Теорія – включає принципи обліку, законодавчі акти, наукові положення конструювання підсистем обліку. Основним змістом цього розділу є визначення теоретичних основ бухгалтерського обліку (предмет, методи, правила складання документів, регістрів, звітності), положення та нормативні акти з питань організації обліку в Україні.
2. Організація роботи бухгалтерської служби – визначає структуру бухгалтерії (централізовану, децентралізовану, змішану систему обробки інформації), розробку інструкцій, внутрішніх стандартів, спосіб ведення обліку, взаємодію бухгалтерії з управлінськими службами та інші аспекти діяльності облікового апарату.
3. Методика бухгалтерського обліку – включає принципи та правила отримання, обробки, фіксації, передачі інформації, оцінки, ведення рахунків, критеріїв розмежування основних засобів та МШП, нарахування амортизації, обліку ремонтів, оцінки запасів та готової продукції, списання витрат майбутніх періодів, визначення обсягу реалізації продукції, встановлення резерву сумнівних та безнадійних боргів, обліку та розподілу накладних витрат і включення їх до собівартості, утворення статутного (акціонерного, додаткового, резервного) капіталу, визначення результатів діяльності (щомісяця, щокварталу, раз на рік), фондів спеціального призначення тощо.
4. Організаційно-технічні аспекти організації обліку передбачається використання наступних елементів:

• План рахунків бухгалтерського обліку;

• форма бухгалтерського обліку;
• документообіг;
• організація внутрішнього контролю;
• порядок складання регістрів обліку та форм звітності;
• проведення інвентаризації майна та зобов`язань.

       Відповідно  до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику.

       Вивчивши  Наказ „Про облікову політику”  №9 ВАТ «ПівнГЗК» видно, що він складений з дотриманням всіх вимог по складанню такого Наказу; в ньому висвітлений повний перелік питань, які мають бути розкриті в Наказі, що стосуються порядку організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. При дослідженні даного Наказу видно, що змін в його змісті, а також організації та методології обліку протягом звітного періоду не відбулося. 

       Переваги  впровадження облікової політики на підприємстві:

1). створення  соціальних гарантій для захисту  зовнішніх користувачів шляхом  забезпечення єдності інтерпретації  даних бухгалтерського та податкового  обліків і показників фінансової та податкової звітності; 
2). отримання ефекту від використання раціональної облікової політики, тобто оптимальне забезпечення інформацією потреб управління, скорочення обсягів документообігу, підвищення дієвості системи внутрішнього контролю на підприємстві;

3). використання наданої свободи дій з питань організації бухгалтерського обліку для створення дієвої системи бухгалтерського обліку на підприємстві, яка забезпечить дотримання інтересів власника;

4). за допомогою елементів облікової політики та за умови конкретизації вимог до характеру необхідних даних досягається найбільш повне та ефективне забезпечення інформацією всіх рівнів управління на підприємстві;

5). сталість облікової політики та розкриття у фінансовій звітності дозволяє на її основі будувати прогнози майбутнього фінансового стану підприємства.

       Так, вивчивши Наказ про облікову політику ВАТ «ПівнГЗК» щодо організації  обліку витрат на ремонт і модернізацію основних засобів, видно, що фактичні витрати на поточний, капітальний ремонт основних засобів, які проводяться для підтримання об'єкта основних засобів у робочому стані, первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, і не покращують його початкових якостей, включати до складу витрат виробництва, в тому періоді в якому проведені ці роботи та здані документи до бухгалтерії.

       Заходи  з модернізації, реконструкції, дообладнання, добудові об'єктів основних засобів, які призводять до збільшення майбутніх  економічних вигод, відносити на збільшення первісної вартості об'єкта з переглядом строку корисного використання.

        До нормативно правової бази підприємства належать: Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Закон України «Про Податковий Кодекс України», та інші нормативно-правові документи та законодавчі бази.

       Також була проведена аудитором Анкета оцінки додержання облікової політики ВАТ  «ПівнГЗК» (С) та Анкета оцінки додержання законодавчо-нормативної обліку витрат на ремонт і модернізації основних засобів (Т). 

       2.2. Оцінка системи  бухгалтерського  обліку та внутрішнього  контролю 

       Оцінюючи  систему бухгалтерського обліку аудитор в ході аудиторської перевірки  перевірив відповідність організації  системи бухгалтерського обліку, завдяки  Анкети вивчення системи бухгалтерського обліку (Додаток У).

       Де  визначено, що на даному підприємстві працюють висококваліфіковані працівники, постійно відбувається контролювання достовірності облікової інформації,  також на підприємстві застосовується графік документообігу та розроблений свій власний план рахунків.

       У результаті, визначили, що система бухгалтерського обліку ведеться належним чином, що сприяє відповідної організації роботи працівників підприємства.

       Також аудитор провів аналіз і оцінку відомостей, а саме:

1). облікової політики і основні принципи ведення бухгалтерського обліку.

2).організаційної структури підрозділу, відповідального за ведення бухгалтерського обліку і підготовку бухгалтерської звітності;

3). розподілу обов'язків і повноважень між працівниками, які беруть участь у веденні обліку і підготовці звітності;

4). організації підготовки, обороту і збереження документів, які відображають господарські операції;

порядок відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського  обліку, форми і методи узагальнення даних таких регістрів;