Аудит витрат на ремонт і модернізацію основних засобів

-   правильність складання прибуткових документів;

- правильність оприбуткування матеріалів матеріально-відповідальними особами.

      Якщо  ремонт виконується підрядним способом, необхідно ретельно перевірити зміст  рахунка-фактури:

- загальну суму оплати за виконані роботи;

- розцінку за окремими видами робіт;

- додержання норм списання будівельно-ремонтних матеріалів.

      Також  потрібно за об’єктами, де проводиться  ремонт, уточнити:

• наявність фактично проведених обсягів робіт;
• якість проведених робіт;
• наявність на об’єкті ремонту списаних будівельно-ремонтних матеріалів.

       Джерелом  інформації аудиту витрат на ремонт основних засобів є:

1. Лімітно-забірні картки;
2. Накладні (внутрігосподарського призначення) ф. ВЗСГ-8
3. Наряди на відрядну роботу ф. № ПСГ – 5
4. Облікові листки тракториста-машиніста ф.№ ПСГ -3
5. Подорожні листки вантажного автомобіля ф. №2
6. Відомості нарахування амортизації
7. Рахунок-фактура ф. № 868.
8. Вимога-доручення

9. Приймально-здавальний акт відремонтованих, реконструйованих (модернізованих об’єктів ф. 03СГ – 2.)

       При здійсненні аудиту витрат на ремонт і модернізацію основних засобів використовують наступні методичні прийоми:

1. Методи економічного аналізу та відповідні йому процедури:

• організація, вибір методики та об`єктів контролю;

• оформлення результатів аналізу.

2. Статистичні розрахунки:

• вибір об`єктів, методики та інформаційного забезпечення розрахунків;
• статистичне групування та узагальнення;
• оформлення результатів статистичних розрахунків.

3. Економіко-математичні методи:

• вибір об`єктів та методик дослідження;
• економіко-математичні розрахунки та оформлення їх результатів.

4. Інформаційне моделювання:

• вибір нормативно-правової, планової, облікової, звітної та іншої інформації для моделювання об`єкта контролю з метою його вивчення і регулювання поведінки;
• створення інформаційної бази.

5. Дослідження документів:

• вибір об`єктів контролю і нормативно-правового їх забезпечення;
• обліково-розрахункові та бухгалтерські процедури: перевірка документів по формі та змісту, їх зустрічна перевірка, взаємний контроль операцій, аналітична і логічна перевірка.

6. Нормативно-правове регулювання:

• класифікація та групування недоліків господарської діяльності по економічній однорідності та хронологічній послідовності.

7. Аналітичне групування:

• складання таблиць, схем, графіків, відомостей, машинограм по даним виявлених аудитором недоліків в діяльності підприємства.

       Велике  значення при аудиторській перевірці  витрат на ремонт і модернізацію основних засобів має складання загального плану аудиту (Додаток А) і програми (додаток Б).

       Обсяг планування може змінюватися залежно  від величини суб’єкта підприємницької діяльності, набутого досвіду аудиторської роботи з клієнтом і знання особливостей його діяльності. Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов’язань, формування портфеля замовлень.

       Отже, планування – це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Наступна дія аудитора підготування програми перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.

       Програма  аудиторської перевірки – це основа детального планування часу і витрат.

       Плани допомагають проводити роботу в  межах часу, необхідного клієнту  і аудитору, і є підставою для  встановлення гонорару. Вони мають  бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і ефективно розпоряджатися своїм часом.

       Якщо  клієнт використовує комп’ютери, аудиторській групі будуть потрібні спеціальні навики. Аудитор повинен володіти достатніми знаннями в комп’ютерній сфері.

       План  аудиту має бути повідомленний аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь.

       При плануванні вивчаються напрями бізнесу  замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведені. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що на його , можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію. Необхідно також встановити рівень довіри до даних внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни і глибину аудиторських процедур.

         Планування перевірки і розподіл  робіт є підставою для складання  такого документу, як: «Бюджет,  витрат часу» (Додаток В).  

       1.2.Процедура укладання договору з фірмою-клієнтом в процесі надання аудиторських послуг 

       Міжнародним стандартом аудиту №210 «Умови завдань  аудиторської перевірки» передбачається порядок домовленості про проведення перевірки.

       Укладанню договору може передувати обмін листами між аудитором і клієнтом. Лист-замовлення (Додаток Г) на проведення аудиторських послуг та Лист-зобов'язання про згоду на проведення аудиту (Додаток Д).

         Форма і зміст листа-зобов'язання про проведення аудиторської перевірки витрат на ремонт і модернізацію основних засобів має наступні елементи:

• мета аудиторської перевірки витрат на ремонт і модернізацію основних засобів;
• обсяг аудиторської перевірки, посилання  на чинне законодавство, положення або норм професійних організацій, яких дотримується аудитор;
• вимога про вільний доступ до всіх бухгалтерських записів, документації та іншої інформації, що її запитуватимуть в зв’язку з проведення аудиторської перевірки та інше.

       Після обміну листами-зобов'язаннями на їх основі укладається договір на проведення аудиту (Додаток Е ).

       Договір на проведення аудиту є основним документом, який свідчить про досягнення домовленості між замовником і виконавцем про  проведення аудиторської перевірки. Договір документально завіряє, що сторони дійшли згоди за всіма пунктами, визначеними в ньому. Щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов’язань, умов їх виконання та прийнятого розміру відповідальності, потрібно максимально чітко визначити в договорі всі істотні аспекти взаємостосунків, які виникають у зв’язку з його укладанням.

       Основні положення договору на проведення аудиту мають наступний вигляд:

1. Мета аудиту.

2. Масштаб аудиту.

3. Умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту.

4. Форма, в якій засновнику буде представлена інформація про результати проведеної аудитором роботи.

5. Можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, пов'язаної з діяльністю клієнта.

6. Відповідальність керівництва підприємства, що перевіряється, за надану аудиторам інформацію, та інше.

       В ході проведення аудиту також складається Протокол узгодження договірної ціни на аудиторські послуги (Додаток Ж).

       Після укладання договору аудитору необхідно для проведення перевірки визначити аудиторський ризик (Додаток З). 

       Ризик аудиту, або загальний ризик, полягає у тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде зроблено аудиторський висновок без зауважень.

       Ризик аудиту має такі три складові: внутрішній ризик, ризик контролю, ризик не виявлення..

       Властивий ризик – сукупність можливих ризиків  пов’язаних із функціонуванням підприємства

       На  величину внутрішнього ризику впливають  наступні ризики:

       1) зовнішні – зміни у законодавстві, політична, економічна нестабільність тощо.

       2)  внутрішні – невдала складена облікова політика підприємства, ефективність управління, рівень кваліфікації облікових працівників та інші.

       Внутрішній  ризик не може дорівнювати нулю, а також аудитор не може на нього впливати.

       Ризик невиявлення помилок представляє собою міру готовності аудитора визнати, що проведені ним процедури недадуть змоги виявити суттєві помилки, якщо такі є.

       Рівень  ризику не виявлення цілком залежить від аудитора, від його кваліфікації, уважності тощо, і ніколи не буде дорівнювати нулю.

       Одна  із головних проблем на етапі планування перевірки постає саме правильне  визначення рівня ризику не виявлення.

       Отже, ризик не виявлення ми розраховуємо за наступною формулою:

РН = ЗАР / ВР * РК,

ЗАР = 5%, ВР = 80%, РК = 50%

РН = ЗАР / ВР * РК = 0,05/0,8*0,5 * 100% = 12,5 %

       Таким чином, щоб підтвердити  рівень ризику аудитор повинен перевірити не менше ніж 87,5% всієї інформації.

       Також аудитор визначає суттєвість ризику (Додаток И). За наведеними розрахунками, ми бачемо, що за Розділом 1 Балансу Основні засоби,  рівень суттєвості є не значним. Найбільш суттєвим значенням є за первісною вартістю основних засобів, що складає 420,89 тис.грн. і помилки за даними розрахунками можливі.

         Критерій суттєвості представляє  собою міру втраченої або точно  розкритої облікової інформації. Яка у обставинах, що склалася  породжує ймовірність того, що  думка кваліфікованого користувача  інформації може змінитися від  такого пропуску і невірного відображення даних яким він надає великого значення. 

       1.3. Законадавчі акти  та нормативна  база проведення  аудиту 

       Для проведення аудиторської перевірки витратів на ремонт і модернізацію основних засобів  використовують наступні законодавчі акти, а саме: