Аудит рохрахунків з бюджетом

 

ПЛАН 

1. Економічна  сутність аудиту розрахунків з бюджетом.
2. Економіко – правовий аналіз нормативної і спеціальної літератури з питань дослідження.
3. Коротка організаційно – економічна характеристика ТОВ інститут «Закарпатагропроект».
4. Інформаційна база ТОВ інститут «Закарпатагропроект» для проведення аудиту.
5. Методика проведення аудиту.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

    На  даному етапі підприємства та організації  несуть великий податковий тягар. Підприємства сплачують обов’язкові загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори, визначені органами місцевого самоврядування.

    Загальнодержавні  податки встановлюються державою і  є обов’язковими.

    Органи  місцевого самоврядування встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Вони мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

    У зв’язку з величезним податковим тиском на підприємства, останні намагаються  оптимізувати податки як законними  так і незаконними методами.

    Так, нарахування амортизації йде  врозріз з порядком її нарахування  за бухгалтерським обліком(а бухгалтерський облік ведеться за аналогом міжнародних стандартів); податок на прибуток нараховується за схемою, теж далекою від порядку визначення прибутку за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, складеною за вимогами національних та міжнародних стандартів. В результаті часто буває , що підприємство має фінансові збитки і платить податок на прибуток. Тобто фіскальна політика направлена лише на поповнення державної казни без врахування інтересів платників податків. Тому підприємства приховують правдиву інформацію щодо бази оподаткування, намагаються знизити шляхом обману податковий тиск, а нестабільність податкового законодавства , часті нововведення в розрахунки з бюджетом приводять до помилок в нарахуванні і сплаті податків. В зв’язку з цим зростає ризик не виявлення та аудиторський ризик в цілому.

    Аудиторський  ризик – це побоювання, що аудитор  може висловити думку про фінансову  звітність підприємства, яка відмінна від реального стану справ. Тобто, це ризик хибного висновку після завершення усіх аудиторських процедур, що приводить до неефективності аудиторської перевірки і втрати або погіршення репутації аудиторської фірми внаслідок низької якості проведення аудиту.

     Тому  аудит розрахунків з бюджетом є одним із найбільш трудомістких, складних і відповідальних в аудиторській практиці.

     Метою аудиту розрахунків з бюджетом є  висловлення аудитором думки  про

те, чи відповідають ці розрахунки за всіма  податками і зборами в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок їх нарахування та сплати до відповідних рівнів бюджету.

     В якості об’єкта дослідження виступають організація та методологія обліку та аудиту розрахунків з бюджетом, які виникають в процесі господарської діяльності ТОВ інститут «Закарпатагропроект».

     Предметом дослідження є комплекс теоретичних та практичних питань бухгалтерського обліку та аудиту розрахунків з бюджетом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Економічна  сутність аудиту  розрахунків з  бюджетом.

    Податки – це обов’язкові платежі, що справляються з юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

    Збори (обов’язкові платежі) – обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб за послуги, надані їм державними органами.

    Сукупність  податків і зборів, що справляються в порядку, встановленому законами України, формують систему оподаткування. Принципи побудови системи оподаткування, податки і збори, а також права, обов’язки та відповідальність їх платників визначає Податковий кодекс України затвердженим постановою Верховної Ради України від 02.12.2010р.

    Зміст кожного виду податку розкривають  його основні елементи:

суб’єкт (платник податку);  об’єкт податку; джерело податку; ставка податку; податкові пільги; строк сплати податку; спосіб справляння податку.

    Податковим  кодексом України, затвердженим ВРУ, передбачено справляння таких податків:

· загальнодержавні податки і збори (обов’язкові  платежі);

· місцеві  податки і збори (обов’язкові  платежі);

    В даній таблиці наведено перелік  податків і зборів, які справляються до бюджету :

Таблиця 1.

    Податок на додану вартість (ПДВ) – загальнодержавний податок, який є головним джерелом наповнення Державного бюджету України. За класифікацією ПДВ – загальний непрямий податок.

    Особа, зареєстрована як платник ПДВ , отримує  право на нарахування податку  та складання податкової накладної  при продажу товарів, робіт, послуг.

    Згідно  Податковим кодексом України з наступними змінами і доповненнями, об’єктами оподаткування є:  

      1) будь-яка особа,  що провадить господарську  діяльність  і реєструється  за  своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

      2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає  реєстрації як платник податку;

      3) будь-яка особа, що  ввозить  товари  на  митну територію України  в  обсягах, які  підлягають  оподаткуванню, та  на  яку покладається відповідальність   за   сплату   податків   у  разі переміщення товарів через  митний  кордон  України  відповідно  до Митного кодексу України ( 92-15 ), а також:

      а) особа, на  яку  покладається дотримання вимог митних режимів,  
які  передбачають  повне  або  часткове  умовне   звільнення   від  
оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених  
митним законодавством;

      б) особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на  
митну   територію   України,   податкову  пільгу  не  за  цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно  із цим  Кодексом,  а  також  будь-які  інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

      Норми цього пункту не застосовуються до операцій  з  ввезення на  митну територію  України  фізичними  особами (громадянами) чи суб'єктами  підприємницької  діяльності,  які  не   є   платниками податку, культурних цінностей,   зазначених   у   пункті   197.7 статті 197 цього Кодексу;

      4) особа,  що веде  облік результатів діяльності за  договором  
про спільну діяльність без утворення юридичної особи;  
      5) особа -  управитель  майна, яка  веде окремий податковий облік з податку на додану вартість  щодо  господарських  операцій, пов'язаних  з  використанням майна,  що  отримане в управління за договорами управління майном.

      Для цілей   оподаткування    господарські    відносини    між  управителем майна  з  власної  господарської  діяльності  та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих  цивільно-правових  договорів.  Норми  цього  підпункту не поширюються   на  управителів  майна, які  здійснюють  управління активами  інститутів  спільного  інвестування, фондів банківського управління,  фондів  фінансування будівництва та фондів операцій з  
нерухомістю,  створених  відповідно  до  закону;

      6) особа,  що  проводить операції з постачання конфіскованого  
майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність  держави  (у тому числі майна,  визначеного у статті 172 Митного кодексу України) ( 92-15 ), незалежно від того, чи досягає вона   загальної   суми  операцій  із  постачання  товарів/послуг, визначеної  пунктом  181.1  статті  181  цього  Кодексу,  а  також  
незалежно  від  того,  який  режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

      7) особа,  що  уповноважена  вносити   податок   з   об'єктів оподаткування, що    виникають    внаслідок   поставки   послуг підприємствами залізничного транспорту з їх  основної  діяльності, що  перебувають  у  підпорядкуванні  платника  податку  в  порядку ( 187-2011-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України.

      Особою,  відповідальною  за  нарахування   та   сплату податку до бюджету  у разі постачання послуг нерезидентами,  у тому числі  їх  постійними  представництвами,  не  зареєстрованими   як платники  податку,  якщо  місце  постачання  послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

      Особи, зазначені у пункті 180.2  цієї  статті,  мають права, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку.

      Положення  цієї  статті  не  поширюються  на  осіб  - нерезидентів,  які надають  послуги з підготовки до зняття і  зняття енергоблоків  Чорнобильської  АЕС  з  експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на  екологічно  безпечну  систему, фінансування яких   здійснюється   за   рахунок  коштів  міжнародної  технічної допомоги, що надається на безоплатній  та  безповоротній  основі,   відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком   реконструкції    та    розвитку    стосовно    діяльності Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні ( 996_004 ) та Угоди про грант   (проекту   ядерної   безпеки   Чорнобильської   АЕС)   між Європейським  банком  реконструкції  та  розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно з Грантом з Рахунка ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією ( 996_729 ).