Аудит імпортної діяльності

При тестуванні СВК аудитор повинен не тільки встановити наявність у перевіреній організації елементів СВК, здатність застосовуваних засобів СВК ефективно перешкоджати виникненню суттєвих перекручень бухгалтерської звітності і виявляти їх. Необхідно звернути увагу на те, чи працюють засоби контролю з однаковою ефективністю протягом усього звітного періоду. Деякі засоби контролю можуть бути ефективні в цілому, але не забезпечувати результативності в окремі періоди часу у зв'язку з короткочасними замінами працівників, відповідальних за здійснення певних засобів контролю; через сезонного характеру діяльності аудируемого особи; можливістю одиничних і випадкових помилок, інших факторів.

Тестування засобів контролю, зокрема, включає:

· Перевірку документів, що відображають проведення фінансово - господарських операцій, та отримання у зв'язку з цим аудиторських доказів того, що засоби контролю функціонували належним чином;

· Опитування і спостереження за оформленням операцій з метою отримати аудиторські докази функціонування засобів контролю;

· Використання результатів інших аудиторських процедур для отримання даних про працездатність засобів контролю;

· Використання даних аудиту минулих років.

Результати оцінки СВК, формування думки аудитора про її надійності та ефективності СВК використовуються при плануванні та здійсненні аудиту, визначенні складу і кількості процедур аудиторської програми, розміру вибірки, визначенні виду аудиторського висновку. Чим більшою мірою аудитор збирається спиратися при підготовці своєї думки на певні засоби контролю, тим ретельніше він повинен перевіряти їх надійність і ефективність.

Один з найбільш поширених тестів засобів контролю пропонує ввести таблицю з чотирьох колонок: іменника, що характеризує перелік елементів СВК, а також трьох стовпців - «так», «ні», «не характерно». «Так» відповідає наявності в обстежуваної організації відповідного елемента, «ні» - відсутності зазначеного у переліку елемента, «не характерно» - свідчить, що в організації немає потреби в елементі.

Процентне відношення позитивних відповідей до загальної кількості тестів, які беруть участь в опитуванні, використовується для оцінки СВК. Якщо дане відношення становить 40-60%, оцінку СВК можна визначити як середню, при відношенні менше 40% - рівень СВК кваліфікується як низький, при відношенні більше 60% - як високий.

На етапі первинної оцінки надійності СВК пропонується проаналізувати такі частини, як організаційна структура, поділ обов'язків, повноважень і відповідальності, кадрова політика, заходи, що проводяться СВК, і т.п. Підтвердження оцінки СВК здійснюється у тому разі, якщо на першому етапі рівень СВК оцінений не нижче, ніж середній. При цьому оцінці підлягають такі суттєві елементи, як облікова система, договірні зобов'язання, засоби контролю в системі комп'ютерної обробки даних.

Викладену методику відрізняє простота в практичному використанні, наявність не тільки якісних, але і кількісних оцінок надійності та ефективності системи внутрішнього контролю.

5. Визначення суттєвості та аудиторського ризику

5.1 Визначення суттєвості

У ході проведення перевірок аудиторські організації не повинні встановлювати достовірність звітності з абсолютною точністю, але зобов'язані встановити її достовірність у всіх істотних відносинах, тобто такий ступінь точності показників, при якій кваліфікований користувач цієї звітності зможе робити на її основі правильні висновки і приймати правильні економічні рішення .

Тут вводиться поняття суттєвості - граничне значення помилки бухгалтерської звітності, починаючи з якої кваліфікований користувач цієї звітності з великим ступенем імовірності не зможе робити на її основі правильні висновки рішення.

При оцінці суттєвості переслідуються наступні цілі:

· Визначення прийнятного рівня перекручень у фінансовій звітності;

· Оцінка обсягу майбутнього аудиту;

· Оцінка наслідків виявлених спотворень.

У ФПСАД № 4 не наводяться методики оцінки суттєвості. Аудиторським фірмам рекомендується для цієї мети розробляти внутрішні аудиторські стандарти на основі відповідних федеральних правил, однак у вітчизняному стандарті аудиту «Суттєвість в аудиті» дана рекомендована методика розрахунку рівня суттєвості викривлень інформації з бухгалтерської звітності в цілому.

Приклад розрахунку рівня суттєвості

Рівень суттєвості розраховується наступним чином. У другій стовпець записуються показники, взяті з бухгалтерської звітності економічного суб'єкта. У третій пишуться цифри, що характеризують рівень суттєвості базових показників, вони повинні бути визначені внутрішньою інструкцією аудиторської фірми і застосовуватися на постійній основі. Вживані при знаходженні рівня суттєвості значення показників визначаються шляхом множення значень показників бухгалтерської звітності на рівень їх суттєвості і записуються в четвертому стовпці.

Далі знаходиться середнє арифметичне значення показників, що застосовуються для розрахунку рівня суттєвості:

(3184 + 3413 + 1605 + 4350 + 2051) / 5 = 2921 тис. руб.

Найменше значення відрізняється від середнього на:

(2921 - 1605) / 2921 x 100% = 45%.

Найбільше значення відрізняється від середнього на:

(4350 - 2921) / 2921 x 100% = 49%.

Оскільки і в тому, і в іншому випадках відхилення найбільшого і найменшого показників від середнього і від всіх інших є значним, приймаємо рішення відкинути значення 1605 тис. руб. і 4350 тис. руб. і не використовувати їх при подальшому усередненні. Знаходимо нову середню величину:

(3184 + 3413 + 2051) / 3 = 2883 тис. руб.

У даному прикладі відкидання одночасно найбільшого і найменшого показників мало позначилося на середньому значенні, проте в загальному випадку може виявитися інакше.

Отриману величину допустимо округлити до 3000 тис. руб. і використовувати даний кількісний показник в якості значення рівня суттєвості.

5.2 Визначення аудиторського ризику

Аудиторський ризик - це підприємницький ризик аудитора (аудиторської фірми), який означає ймовірність наявності в бухгалтерській звітності економічного суб'єкта невиявлених істотних помилок і перекручувань після підтвердження її достовірності або ж ймовірність визнання суттєвих перекручень у ній, у той час як насправді такі відсутні спотворення. При проведенні аудиту аудитор повинен вжити необхідних заходів для того, щоб знизити аудиторський ризик до розумного мінімального рівня.

Між суттєвістю і аудиторським ризиком існує зворотна залежність, тобто чим вище рівень суттєвості, тим нижче рівень аудиторського ризику, і навпаки. Зворотна залежність між суттєвістю і аудиторським ризиком приймається до уваги аудитором при визначенні характеру, строків проведення та обсягу аудиторських процедур.

Аудиторський ризик складається з трьох компонентів:

1) Внутрішньогосподарський ризик

Під внутрішньогосподарським ризиком розуміється суб'єктивно визначається аудитором ймовірність появи істотних викривлень у даному бухгалтерському рахунку, статті балансу, однотипної групи господарських операцій, звітності економічного суб'єкта в цілому до того, як такі викривлення будуть виявлені засобами системи внутрішнього контролю або за умови допущення відсутності таких коштів.

2) Ризик засобів контролю

Під ризиком засобів контролю (контрольним ризиком) розуміється суб'єктивно визначається аудитором ймовірність того, що існуючі на підприємстві і регулярно вживані засоби системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю не будуть вчасно виявляти та виправляти порушення. Ризик засобів контролю характеризує ступінь надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю на підприємстві.