Аудит фінансової звітності

     Важливий  етап – перевірка правильності  відображення в обліку руху  запасів. Надходження запасів  відбувається внаслідок закупівлі, обміну на подібні та неподібні активи, внесення частки у статутний капітал, безоплатного отримання, виготовлення власними силами. В кожному випадку аудитор відстежує (вибірково) правильність документального оформлення надходження запасів. Необхідно перевірити правильність визначення первісної вартості запасів, керуючись при цьому П(С)БО 9 “Запаси”. Визначення справедливої вартості запасів під час безоплатного отримання або обміні може потребувати залучення експертів.

     Відповідно  до П(С)БО 9 “Запаси” при відпуску запасів у виробництво, продажі та іншому вибутті  застосовується один з методів оцінки, а саме:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.

     Аудитор  вибірково перевіряє застосування  методів оцінки під час відпуску  запасів, а також доцільність  застосування обраного методу.

     Оскільки  запаси відображаються в обліку та звітності за найменшою з двох оцінок – первісною вартістю або чистою вартістю реалізації – аудитор повинен переконатися в своєчасності проведення інвентаризації та правильності складання актів переоцінки і віднесення сум уцінок на відповідні рахунки (946 “Втрати від знецінення запасів”) та сторнування сум дооцінки.

     Перевіряється  дотримання порядку зберігання  запасів на складах, відповідність  місць зберігання умовам збереження, наявність договорів з матеріально  відповідальними особами.

     Доречно  звернути увагу на реальність  залишків незавершеного виробництва  на кінець кожного місяця, оскільки  від обґрунтування розподілу  витрат між річною продукцією  і незавершеним виробництвом  залежить достовірність облікових  і звітних даних про собівартість продукції і фінансові результати.

     Перевірка  фінансових вкладень (“Довгострокові  фінансові інвестиції”, “Поточні  фінансові інвестиції”) передбачає  підтвердження їх фактичної наявності,  вартості та відповідності усіх  реквізитів. Ретельніше досліджуються розрахунок вартості інвестицій методом участі в капіталі. Прибуток, отриманий інвестованим підприємством, а також виплачені дивіденди, змінюють вартість інвестицій пропорційно частці в статутному капіталі.

     Важливий  етап аудиту “Балансу” – правильність відображення грошових коштів, що передбачає порівняння їх залишків по Головній книзі з балансовими даними, а також вибіркову перевірку правильності ведення касових операцій. Поточний рахунок перевіряється на основі виписок банку та відповідних документів (платіжні доручення, об’яви на внесення готівки, накладні і т. д.).

     У  ході перевірки дебіторської  заборгованості, аудитор перевіряє  правильність створення резерву  сумнівних боргів, що здійснюється  на основі двох методів: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів чи на основі класифікації дебіторської заборгованості. В першому випадку, необхідна фінансова звітність підприємства-дебітора, що дозволяє вирахувати три стандартних коефіцієнта ліквідності та платоспроможності. Другий метод передбачає класифікацію дебіторської заборгованості термінами погашення та встановлення коефіцієнта сумнівних боргів для кожної групи, що потребує наявності фактичних даних за попередні періоди.

<p class=MsoToc