Аналіз та опис типових форм первинного обліку основних засобів розроблених для різних галузей економіки

      Для визначення об’єкту основних засобів  вартісний критерій, згідно НП(С)БО 7, не застосовується.

          Під основними фондами, згідно пп. 8.2.1. п. 8.2.ст. 8 закону про оподаткування прибутку, розуміються матеріальні цінності, які використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, перевищуючого 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. При цьому пп.. 8.2.1. встановлено, що деякі матеріальні цінності, що використовується податкоплатником більше 365 днів, можуть не включатися до складу основних фондів, якщо вони віднесені згідно рішення кабміну України до категорії МТП, але з 01.01.2000 р. для віднесення об’єкту до основних фондів вартісний критерій вже не застосовується. [15]

          Таким чином, для віднесення матеріального об’єкту до основних засобів та основних фондів він повинен відповідати трьом критеріям.

          а) бути активним;

          б) використовуватись для суворо визначених цілей;

          в) мати строк експлуатації (використання) більше 365 днів.

          Згідно закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а також п. 6 НП(С)БО 7 об’єкт основних засобів визнається активом, якщо має місце ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. [6]

          НП(С)БО 7 також встановлює конкретний перелік цілей, для яких використовуються основні засоби:

          а) виробництво, постачання товарів, надання послуг;

          б) здавання в оренду;

          в) здійснення адміністративних;

          г) здіснення соціально-культурних функцій;

          Закон про оподаткування прибутку висовує лише більш загальну мову:

      Об’єкт  повинен використовуватись в  “господарській діяльності”, тобто  в діяльності яка приносить підприємству дохід у грошовій, матеріальній та нематеріальних формах. [5]

          Не використовуванні в господарській діяльності об’єкти соціально-культурного призначення можуть бути визнані основними засобами, але вони не є основними фондами. Поняття операційного циклу визначає НП(С)БО “Баланс”, згідно п. 4 кого операційний цикл – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності по отриманню коштів від реалізації виготовлених з них продукції або товарів та послуг. Це поняття еквівалентне поняттю строку оберту капіталу, який залежить від визначеного технологією строку виготовлення продукції та від швидкості її збуту.

          Підприємство самостійно визначає тривалість свого операційного циклу. Прикладом виробництв з операційним циклом, що триває більше року, може бути виробництво турбін, суден, зйомка кінофільмів, тото виробництво унікальних об’єктів, типове для одиночного виробництва. [16]

          Прикладом об’єктів основних фондів, які не визнаються основними засобами, тобто об’єктів з очікуваним строком використання більше одного року, однак менше одного операційного циклу, є допоміжні споруди, необхідність яких визначена технологією виробництва, зокрема, тимчасові не титульні споруди, що використовуються для монтажу. Такі об’єкти можуть бути досить дорогими, що неминуче призведе до неcпівпадання ставок та методів нарахування амортизації податкового обліку та ставок і методів бухгалтерського обліку.

          Таким чином, об’єкти, строк використання яких більше одного року але менше операційного циклу будуть визнані основними фондами, не будуть визнані основними засобами. 
 
 
 

   3. Сутність, кваліфікація і оцінка основних засобів 

          Для правильної організації бухгалтерського обліку основних засобів та нарахування амортизації, для складання статистичної звітності про склад та рух, а також для аналізу їх використання всі основні засоби об’єднуються в однорідні групи. Таке групування називається класифікацією.

          По відношенню до виробничого процесу основні засоби діляться на:

          1) виробничі;

          2) невиробничі.

          По галузям сільського господарства основні засоби діляться на:

          1) рослинництва;

          2) тваринництва;

          3) загального призначення.

          По галузям несільського господарства основні виробничі запаси діляться на:

          1) промисловості;

          2) будівництва.

          По своїй належності господарству основні виробничі засоби діляться на:

          1) власні;

          2) орендовані.

          По характеру використання в процесі виробництва основні засоби діляться на:

          1) діючі;

          2) недіючі.

          По речовому складу основні засоби діляться на:

          1) інвентарні;

          2) неінвентарні.

          Розглянемо більш детально, як основні засоби класифікуються за натурально речовими признаками та обліковуються по групах. Під групою основних засобів розуміється сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенню та умовам використання необоротних матеріальних активів (п. 4 НП(С)БО 7).

          Перелік груп основних засобів встановлений п. 5 НП(С)БО 7. для кожної групи основних засобів в Плані рахунків передбачено рахунок другого порядку (субрахунок).

          Таким чином можна вділити дві групи основних засобів – необоротних активів:

          1) основні засоби;

          2) інші необоротні матеріальні активи.

          До складу групи основних засобів слід віднести:

          1) земельні ділянки;

          2) транспортні засоби;

          3) капітальні витрати на покращення земель;

          4) будівлі і споруди;

          5) машини та обладнання;

          6) інструменти, прилади та інвентар;

          7) робоча та продуктивна худоба;

          8) багаторічні насадження;

          9) інші основні засоби.

          До складу групи інших необоротних матеріальних активів слід віднести:

          1) бібліотечні фонди;

          2) малоцінні необоротні матеріальні активи;

          3) тимчасові (не титульні) споруди;

          4) природні ресурси;

          5) інвентарна тара;

          6) предмети прокату;

          7) інші не бороні матеріальні активи.

          До складу споруд відносяться інженерно-будівельні об’єкти, призначенням яких є створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва або забезпечення досягнення будь-яких невиробничих цілей шляхом виконання тих чи інших технічних функцій не зв’язаних із змінами предмету праці. [16]

         Машини – це технічні пристрої, при допомозі яких при виконанні визначених операцій технологічного процесу здійснюється безпосередній впив на предмет праці в результаті чого відбувається перетворення енергії, матеріалів.

          До класу обладнання відносяться пристрої, що виробляють або перетворюють енергію на використовуванні для впливу електричної, теплової, хімічної та іншою енергією на матеріали.

          Об’єкти основних засобів, які призначені для переміщення людей та матеріальних цінностей в просторі та рухаються при цьому самі, називаються транспортними засобами.

          Інструментом є знаряддя ручної праці або виконуючий механізм машини для виробництва різних робіт. [13]

          Під приладом розуміють засоби виміру, аналізу, обробки та надання інформації, пристрої регулювання, автоматичні та автоматизовані системи управління.

          Інвентарем називають сукупність різних предметів господарського вжитку та виробничого призначення,

          Робоча худоба – це тварини, що використовуються для виконання робіт, перш за все зв’язаних з перевезенням, а також з охороною.

          Продуктивна худоба – це тварини, що використовуються для виробництва продукції природним шляхом.

          Багаторічними насадженнями є рослини, що використовуються в процесі виробництва (наприклад, для вирощування плодів, ягід), для здачі в оренду або в соціально-культурних цілях (декоративні дерева та кущі).

   Малоцінними необоротними матеріальними активами визначаються малоцінні матеріальні активи зі строком служби більше одного року або операційного циклу.

          До 01.01 2000 р. багато з цих об’єктів не облікувались окремо, а здійснювались по однорідним групам основних засобів.

          Для оподаткування основні засоби діляться на три групи, склад яких визначений в пп. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку:

          А) група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини;

          Б) група 2 – автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та улаштування до них;

          В) група 3 – будь-які інші основні фонди, що не були включені до групи 1 та групи 2. [3]

          Під окремим інвентарним об’єктом розуміється закінчений пристій, окремий предмет чи комплекс предметів зі всіма прилаштуваннями та приладдям, що виконують разом одну загальну господарську функцію.   Багато з об’єктів, що входять до складу основних засобів є допоміжними або обслуговуючими інші об’єкти. Ці допоміжні об’єкти можуть обслуговувати або один основний об’єкт, або декілька. В першому випадку допоміжний об’єкт повинен обліковуватись, як складова частина основного об’єкту, у другому – як самостійний інвентарний об’єкт.

          Об’єктом обліку багаторічних насаджень є площа, зайнята цими насадженнями, а по культурно-технічних роботах – площа, на якій здійснені витрати по покращенню земель.

          Число інвентарних об’єктів на сучасних сільськогосподарських підприємствах велике, що обумовлює специфіку організації обліку цих видів господарських засобів. [7]

          Далі слід зазначити, що всі основні засоби мають певну грошову оцінку.

   В НП(С)БО 7 “Основні засоби” визначені  наступні види основних засобів.

          Первісна вартість основних засобів визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання або створення необоротних активів.

          Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

          Вартість, яка амортизується представляє собою первісну або переоцінену вартість об’єкта основних засобів за вирахуванням ліквідної вартості. [9]

          Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатацію), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією) цього об’єкту.

          Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання.

          Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об’єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати. [11]