дохід, отриманий орендодавцем при наданні  нерухомості в оренду, якщо орендар  є фізичною особою, яка не є суб'єктом  підприємницької діяльності;

     дохід у вигляді виграшу в азартні  ігри в казино, інших гральних місцях чи домах;

     дохід, отриманий платником податку  протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів (цінних паперів, корпоративних прав тощо);

     дохід у вигляді нецільової благодійної  допомоги від благодійника – фізичної особи у розмірі, що сукупно перевищив 890 грн. за рік (якщо громадянин не має права на отримання податкової соціальної пільги);

     дохід у вигляді цільової благодійної  допомоги, яка надається резидентами  – юридичними або фізичними особами  у будь-якій сумі (вартості) закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з окремих видів лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, зокрема витрат на косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями), водолікування та геліотерапію, не пов'язані з хронічними захворюваннями, лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни, аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування), операції з переміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування), лікування тютюнової чи алкогольної залежності; клонування людини або її органів, придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не підпадають під перелік життєво необхідних, установлений Кабінетом Міністрів України;

     сума  цільової благодійної допомоги у вигляді коштів, якщо така допомога не використовується її набувачем протягом установленого строку та не повертається благодійнику до його закінчення;

     іноземні  доходи, тобто дохід, відмінний від  доходу з джерелом його походження з території України;

     сума коштів, отриманих на відрядження або під звіт та не повернутих таким платником податку протягом установленого строку;

     невикористана сума страхового відшкодування, якщо платник  податку, який отримав таке страхове відшкодування, не здійснює заміни (відновлення) застрахованого майна протягом установлених строків.

     Крім  того, подавати декларацію повинні  платники податку, які здійснюють наукове  дослідження або розробку, для  відшкодування вартості обладнання, матеріалів, інших витрат (крім виплат заробітної плати, додаткових благ, інших особистих витрат), у разі якщо після завершення таких робіт у набувача такої допомоги залишаються об'єкти власності, надані благодійною організацією, та платники податку – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання.

     З 1 січня 2009 року Законом України від 2 вересня 2008 року № 347-VI “Про внесення змін до статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” звільняється від обкладення податком на доходи фізичних осіб вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України:

     - працівникам з видобутку (переробки)  вугілля та вуглебудівних підприємств; 

     - пенсіонерам, які пропрацювали  на підприємствах з видобутку  (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах – не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше ніж 7 років 6 місяців – для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, – не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше ніж 12 років 6 місяців – для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках – не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше ніж 15 років – для жінок;

     - інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками “Шахтарська слава” або “Шахтарська доблесть” I, II, III ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності;

     - сім'ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, що отримують пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

     Законом України від 25.12.2008 р. № 800-VI “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, який набуває чинності з 1 січня 2009 року, до 1 січня 2012 року продовжено звільнення від обкладення податком на доходи фізичних осіб коштів, які відповідно до Закону “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” виплачуються фізичним особам за договорами пенсійних внесків, укладених у період дії експерименту.

     Цей Закон прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності  населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної  підтримки, стимулювання розвитку будівельної  та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи.

     Крім  того, цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній  галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

     Відповідно  до Закону України “Про податок  з доходів фізичних осіб” податкова  соціальна пільга застосовується до доходу у вигляді заробітної плати, нарахованої протягом звітного податкового місяця, якщо її розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

     У разі перевищення місячної заробітної плати понад встановлений розмір питання щодо надання податкової соціальної пільги не розглядається, незалежно  від категорії платника податку, що її одержує.

     До  доходів, відмінних від заробітної плати, застосування податкової соціальної пільги Законом не передбачено.

     Законом України “Про Державний бюджет України  на 2009 рік” встановлено з 1 січня 2009 року розмір прожиткового мінімуму для  працездатних осіб у сумі 669 грн та розмір мінімальної заробітної плати у сумі 605 гривень.

     При цьому податкова соціальна пільга (ПСП) у 2009 році дорівнює:

     100 % (п.п. 6.1.1 Закону № 889): 605 х 50 % = 302,50 грн,

     150 % (п.п. 6.1.2 Закону № 889): 302,50 х 150 % = 453,75 грн, 

     200 % (п.п. 6.1.3 Закону № 889): 302,50 х 200 % = 605 грн.

     Граничний розмір зарплати, до якої застосовується податкова соціальна пільга, визначається як сума прожиткового мінімуму для  працездатної особи, що діє на 1 січня  звітного податкового року, помножена  на 1,4 та округлена до найближчих 10 гривень. Відповідно до статті 54 Закону “Про Державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум на працездатну особу на 1 січня 2009 року встановлено в розмірі 669 гривень.

     Таким чином, протягом 2009 року граничний розмір зарплати для отримання податкової соціальної пільги становитиме:

     669 х 1,4 = 936,60 грн. до найближчих 10 грн. = 940 грн.

     Крім  того, необхідно зазначити, застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати підприємців не передбачено, а також до доходів самозайнятої особи, одержаних безпосередньо від здійснення підприємницької діяльності. Отже, працівник підприємства, який зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, не має права на застосування податкової соціальної пільги до отримуваних ним доходів у вигляді заробітної плати, як це і передбачено пп. 6.3.3 „е” п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22 травня 2003 року № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб”.

7. Зарубіжний досвід щодо аналізу ПДФО

     На  початковому етапі свого функціонування податкова система України спричинила кризові явища у механізмі розподілу фінансових ресурсів мільйонів громадян на користь держави, а тому сформувала чіткий стереотип несправедливості, який трансформувався в досить розвинений інститут приховування доходів. У цій ситуації податкове законодавство довело свою недієздатність в пошуку оптимального відношення податкових ставок, податкових пільг, які б враховували складну соціально-економічну ситуацію в країні на фоні кризових явищ у всіх сферах суспільного життя. 
На відміну від вітчизняних реалій зовсім інший підхід до платників податків із доходів фізичних осіб в іноземних державах, де стан демократії та суспільні норми в значній мірі мають вплив на побудову та функціонування фіскальної політики, яка передовсім спрямована на вирішення соціальних питань та економічну мотивацію домогосподарств, а вже потім на забезпечення уряду фінансовими ресурсами.

     В умовах створення в Україні соціально  орієнтованої ринкової економіки пошук  шляхів удосконалення власної системи оподаткування доходів фізичних осіб із урахуванням світових здобутків у цій сфері є досить актуальним. 
Питанню вивчення основ побудови податкових систем іноземних держав та порядку оподаткування фізичних осіб присвячується досить багато наукових праць, зокрема вагомих результатів досягли О.Д. Василик, Г.П. Толстоп'ятенко, Я.В. Литвиненко, І.Д. Якушик, Н.М. Ткаченко та інші.

     Іноземні  системи прямого оподаткування  доходів фізичних осіб мають уже  досить апробовану часом практику становлення  та розвитку на базі глибокого усвідомлення кожним платником податку свого конституційного обов'язку — сплати податків.

     Значні  соціальні видатки та постійна увага  держави до платника податків поступово  виховали свою податкову культуру, яка зовсім інша від вітчизняних  реалій. Також по іншому розуміється і сутність категорії «податок»: в Німеччині - це підтримка, яку громадяни надають державі; у Великобританії - це обов'язок перед державою; у США податок розуміється як «такса»; у Франції - як обов'язкова плата. Для нашої держави, як не прикро, розуміння даної фінансової категорії зводиться лише до примусового платежу. 
На відміну від України, де порядок, ставки, правила оподаткування податком із доходів фізичних осіб встановлюються виключно на загальнодержавному рівні, в іноземних державах органам місцевого самоврядування надано досить широке право в сфері податкової юрисдикції. У таких країнах Європи, як Болгарія, Кіпр, Естонія, Греція, Латвія, Норвегія, Румунія, особистий прибутковий податок належить до місцевих податків, а в Бельгії, Данії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії органи місцевого самоврядування самостійно визначають ставки, за якими будуть оподатковуватися доходи громадян. 
Досить цікавою є практика справляння податку в Китайській Народній Республіці. Держава надає право податковим агентам компенсувати витрати на забезпечення сплати податку в розмірі 2% від суми утриманого податку. На відміну від вітчизняних реалій, в яких передові комп'ютерні технології в процесі подання податкової звітності тільки почали застосовуватися на практиці, в Австралії визначення податкового зобов'язання та суми податку, що підлягає поверненню, за допомогою інформаційних технологій є вже досить широко апробованим. Пересічний платник податку може скористатися через мережу Інтернет так званим tax calculator - податковим калькулятором, робота якого побудована за принципом алгоритму. Задаючи суму отриманого доходу та параметри, що є характерними для платника податку (пільги, знижки, витрати), програма самостійно обраховує необхідні фіскальні показники. 
Податки на спадщину як одна із складових прибуткового оподаткування у розвинутих країнах світу не відіграє значної ролі, якщо розглядати його з точки зору ефективного фіскального інструменту. У деяких країнах, таких як Італія, Люксембург, Австралія, Канада і Нова Зеландія, спадок узагалі не розглядається як об'єкт, з якого сплачується податок.

     Світовий  Податковий кодекс закріплює такі основні  вимоги, яких потрібно притримуватися при створені ефективної податкової системи:

     - запровадження єдиного загального кодексу на всі податки замість безлічі податкових законів;

     - відмова від протекціоністських  податків. Ця умова є обов'язковою  для виконання в контексті  інтеграції в світову економіку;

     - відмова від податкових пільг  і закріплення їх субсидіюванням;

     - створення ефективно діючої й  високо компетентної податкової  служби.

     В усьому світі в системі податкових відносин важливе місце посідає  показник «граничний дохід» — мінімальний  розмір отриманого доходу, з якого  починається сплачуватися податок. У розвинутих країнах світу система прибуткового оподаткування будується таким чином, що показник «граничний дохід» залежить від кількості дітей, сімейного стану платника та способу оподаткування за єдиною чи роздільною системою.

     В таких країнах, як Ірландія, Корея, Мексика, Туреччина, середньозважена величина граничного доходу (неоподатковуваного мінімуму), з якого починається сплачуватись податок з доходів фізичних осіб становить 30% від середньої заробітної плати у виробничому секторі. Якщо порівнювати з нашою державою, то ця цифра становить 17грн., тобто приблизно лише 3% від мінімальної заробітної плати, що є зовсім не відповідним. За ці мізерні кошти людина не може задовольнити навіть свої мінімальні потреби. 
Іноземні системи оподаткування спрямовані на формування кінцевого доходу домогосподарств таким чином, щоб кожна фізична особа мала в користуванні після оподаткування дохід, достатній для фінансування всіх необхідних витрат на задоволення своїх потреб.

     Одна  з найбільш розвинених систем індивідуального  прибуткового податку із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків і відрізняються сумою, на яку дозволено зменшувати оподатковуваний дохід (в євро на одну дитину). Тому з метою нівелювання певних негативних наслідків, посилення соціальної складової системи та стимулювання демографічної ситуації в нашій країні, дієвим буде прив'язати розмір і право на надання податкової соціальної пільги до сімейного складу одружених платників із урахуванням кількості неповнолітніх дітей.