Зміст 
 

Вступ

 
 

     Кожна конкретна податкова система  є відображенням податкової політики, яка проводиться державою. Податкова  система - це сукупність податків, зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

     Актуальність  теми курсової роботи полягає в тому, що важлива роль у формуванні ефективної податкової політики належить обґрунтуванню оптимальних принципів оподаткування. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платників податків.

     Предмет досліджень курсової роботи: податок з доходів фізичних осіб.

     Об'єкт  досліджень роботи: податкові відносини, що виникають в процесі регулювання  податків з доходів фізичних осіб, основні тенденцій розвитку оподаткування  фізичних осіб в Україні.

     Мета  досліджень роботи: аналіз розрахунків з бюджетом по податках з доходів фізичних осіб.

     Задачі  досліджень роботи:

     - надання загальної характеристики підприємства;

     - розгляд нормативно-правової бази;

     - аналіз структури і динаміки ПДФО;

     - узагальнення результатів та виявлення резервів більш ефективного використання;

     - удосконалення ПДФО у новому податковому кодексі;

     - Розкрити інформацію щодо зарубіжного досвіду ПДФО.

     Інформаційне  забезпечення: статистичні дані ВАТ «Укртелеком».

     Методологічне забезпечення: аналітична обробка та групування показників в динаміці.

     Питання теорії і практики податкових відносин, зокрема системи прямого оподаткування  фізичних осіб, знайшли своє відображення у працях українських та зарубіжних вчених: В. Андрущенко, О. Василик, А. Гальчинський, П. Гензель, А. Гропеллі, А. Даниленка, О. Данілов, Т. Єфіменко, В. Загорський, В. Зимовець, А. Ісаєв, Дж. Кейнс, А. Крисоватий, І. Кулішер, Ф. Лассаль, А. Лаффер, І. Лукінов, І. Луніна, К. Макконел, В. Мельник, П. Мельник, Ф. Меньков, Н. Мікеладзе, М. Мітіліно, В. Найдьонов, Є. Нікбахт, С. Огородник, І. Озеров, В. Опарін, А. Пігу, А. Поддєрьогін, Г. П'ятаченко, Д. Рікардо, Д. Робінсон, П. Самуельсон, А. Соколовська, М. Сивульський, А. Сміт, М. Соболев, А. Соколов, В. Степаненко, А. Столерю, В. Суторміна, Л. Тарангул, Л. Шаблиста, В. Федосов, Н. Фліссак, Ф. Хайєк, Й. Шумпетер, С. Юргелевич, С. Юрій, Л. Яснопольський та ін.

     При написанні курсової роботи були використані як сучасні наукові роботи загального характеру - Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. «Податкова система», Олійник О.В., Філон І.В. «Податкова система», Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. «Податкова система», Золотько І.А. «Податкова система», Соколовська А.М. «Податкова система держави: теорія і практика становлення», в монографіях яких досліджуються методологічні основи становлення податкової системи, історична еволюція оподаткування у взаємозв'язку з еволюцією державного устрою, форм правління, зміною основ економічного життя, закономірності функціонування та розвитку податкових систем у промислово розвинутих країнах, особливості становлення податкових систем постсоціалістичних країн, так і більш спеціалізовані видання Державного Університету Податкової служби України (м.Ірпень), а саме: учбові посібники Мельника П.В. «Розвиток податкової системи в перехідній економіці», Азарова М.Я. «Податкове законодавство України «в яких дається загальна характеристика механізму реформування прямого податку з доходів фізичних осіб, внесені пропозиції щодо удосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб з урахуванням досвіду США, де він є основним бюджетоутворюючим податком.

1. Загальна характеристика  підприємства

 
 

     Після проголошення незалежності України в серпні мiсяцi 1991 року мережа електрозв’язку колишнього СРСР на території України повністю перейшла під юрисдикцію Мiнiстерства зв’язку України.

     Підгалузь електрозв’язку в Україні, як i в усьому колишньому СРСР, значно відставала від розвинених країн як за рівнем технологій, так i за рівнем забезпечення попиту на послуги зв’язку.

     Магiстральнi лiнiї зв’язку були майже всі аналоговими, винятково на металевому кабелі.

     Телекомунiкацiйне  обладнання було застарілим та відставало від актуального стану техніки на кілька десятків років. За основними показниками розвитку зв’язку Україна посідала шосте місце серед республік колишнього СРСР.

     Зв’язок абонентів України з зарубіжними країнами здійснювався тільки через комутацiйнi телефонні та телеграфні станції Москви.

     В 1991 році загальна кiлькiсть номерів телефонів становила 7630 тис., що складало 14,6 номера на 100 мешканців (на даний час кiлькiсть телефонів на 100 мешканців України складає 19,8).

     В 1993 році було розроблену Концепцію розвитку телекомунiкацiй України, на базі якої Уряд затвердив Комплексну програму створення Єдиної національної системи зв’язку України.

     Для більш ефективного управління галуззю зв’язку було здійснено її реорганiзацiю. Мiнiстерство зв’язку прийняло радикальне рішення про розподіл системи зв’язку на дві пiдгалузi — пошту та електрозв’язок — i створення на базі державних підприємств зв’язку двох об’єднань: Українського об’єднання поштового зв’язку «Укрпошта» та Українського об’єднання електрозв’язку «Укртелеком» (до 1994 року — «Укрелектрозв’язок»). Таким чином, 15 грудня 1993 року зареєстровано Українське об’єднання електрозв’язку «Укрелектрозв’язок», на якого було покладено функції та повноваження національного оператора електрозв’язку в Україні.(39)

     На час створення об’єднання «Укртелеком» до його складу входили лише сім підприємств та органiзацiй, а саме: Українське підприємство міжнародного та мiжмiського зв’язку та телебачення «Укртек», «Київський телеграф», Київська міська радiотрансляцiйна мережа, Центр iнформацiйних технологій, Державний Інститут по розвідуванню та проектуванню засобів та споруд зв’язку «Укрзв’язокпроект», Державний Інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Дiпрозв’язок» та «Закарпаттелеком».

     Наступним визначним кроком стало приєднання у сiчнi 1995 року ще 22 обласних, Кримського республіканського i Севастопольського міського підприємств електрозв’язку.

     Наприкiнцi 1995 року було створене i включене до складу об’єднання Українське державне підприємство супутникового зв’язку «Укрзв’язоксупутник».

     Останнім до складу Укртелекому увійшов «Днiпротелеком» в сiчнi 1996 року.

     Протягом 1994–97 років Укртелеком став загальновизнаним державним оператором електрозв’язку на національному та міжнародному рівнях. Проте згодом накопичились проблеми, які почали стримувати розвиток об’єднання, в складі якого функціонувало 35 державних підприємств та органiзацiї зв’язку на правах юридичної особи з 738 фiлiями. Це призвело до того, що в рамках єдиної з технологічної точки зору компанії розвиток зв’язку в окремих регіонах відбувався нерiвномiрно. Гальмуючим фактором стала й недосконалість органiзацiйної структури Укртелекому, її неадекватність умовам ринкової економіки.

     В зв’язку з цим було прийнято рішення про реорганiзацiю об’єднання «Укртелеком» в єдине державне підприємство. На початку 1998 року Кабінет Мiнiстрiв України затвердив Програму реструктуризації Укртелекому, яка передбачала проведення комплексу органiзацiйно-економiчних, фінансових, правових та технічних заходів. Реструктуризацію було заплановано здійснити в два етапи: I етап — реорганiзацiя об’єднання державних підприємств електрозв’язку «Укртелеком» у єдине державне підприємство (1998 рік); II етап — акціонування державного підприємства електрозв’язку «Укртелеком» (1999–2000 рр.).

     У квiтнi 1998 року об’єднання «Укртелеком» було реорганізовано в єдине підприємство з дворівневою вертикальною структурою управління. Державні підприємства електрозв’язку, які входили до складу об’єднання, набули статусу фiлiй Українського державного підприємства електрозв’язку «Укртелеком».

     10 червня 1999 року за загальною схемою перетворення державних підприємств на акцiонернi товариства розпочалася корпоратизація Укртелекому. Цей процес було завершено 27 грудня 1999 року підписанням Акта оцінки цiлiсного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв’язку «Укртелеком» та наказу Державного комітету зв’язку та iнформатизацiї України про перетворення державного підприємства «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство.

     5 сiчня 2000 року було зареєстровано відкрите акціонерне товариство «Укртелеком». 13 липня 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», а 16 листопада 2000 року Кабінет Мiнiстрiв України ухвалив рішення про початок приватизації Укртелекому.

     18 січня 2001 року створено Комiсiю з приватизації ВАТ «Укртелеком». В період з 1 жовтня 2001 року до 1 лютого 2002 року відбувся основний етап пільгового продажу акцій ВАТ"Укртелеком. На сьогодні у складі підприємства функціонують 33 фiлiї (в т.ч.27 регіональних філій) з 373 відокремленими структурними пiдроздiлами.

     Укртелеком  вбачає свою місію в тому, щоб  бути лідером телекомунікацій України:

• задовольняти потреби підприємств та громадян України в телекомунікцаійних послугах високої якості;
• забезпечувати інтереси своїх акціонерів шляхом досягнення високих фінансових результатів діяльності;
• забезпечувати інтереси суспільства у створенні високорозвиненої інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури держави;
• забезпечувати доступність соціально значимих телекомунікаційних послуг для соціально вразливих верств населення.

     Головною  метою ВАТ “Укртелеком” у сфері  якості щодо надання телекомунікаційних послуг є постійне задоволення зростаючих потреб споживачів.

     Основні задачі, що стоять перед ВАТ "Укртелеком":

• поліпшити діяльність товариства за рахунок впорядкування і оптимізації процесів;
• продемонструвати споживачу, що ВАТ “Укртелеком” може стабільно надавати послуги заданого рівня якості, тобто задовольняти всі його вимоги.

Реалізація  зазначених цілей дозволяє:

• покращити рівень обслуговування споживачів;
• підвищити конкурентоспроможність;
• поліпшити організацію управління підприємством, зробити її більш прозорою;
• підвищити ефективність виробництва;
• забезпечити рентабельність і підвищити прибутки товариства;
• прискорити вирішення процедурних проблем;
• покращити партнерські стосунки;
• посилити позитивний імідж компанії.

     Виконання вказаних вище задач буде досягнуто  за рахунок:

• постійного аналізу своєї діяльності в порівнянні з діяльністю конкурентів по задоволенню споживачів;
• постійного впровадження нових технологій, на базі можливостей сучасного технологічного устаткування;
• придбання матеріалів високої якості шляхом проведення гнучкої системи вибору постачальників та роботи з ними;
• підвищення професійного рівня фахівців;
• ефективної системи мотивації активності і якості праці персоналу, обліку та аналізу будь-яких пропозицій працівників та їх реалізація;
• проведення благодійних акцій тощо.