Амортизація

Зміст

Вступ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОБЛІКУ ЗНОСУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

1.1 Склад необоротних активів

1.2 Поняття зносу (амортизації) необоротних активів

1.3 Методи нарахування амортизації основних засобів

1.4 Методи нарахування амортизації нематеріальних активів

2. СТАН ОБЛІКУ ЗНОСУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ 

2.1 Завдання обліку зносу необоротних активів

2.2 Первинний облік зносу необоротних активів

2.3 Синтетичний і аналітичний облік зносу необоротних активів

2.4 Нарахування амортизації в податковому методі

Висновок

Список використаної літератури 

 

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  ОБЛІКУ ЗНОСУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

1.1 Склад необоротних  активів

Необоротні активи – сукупність майнових цінностей  підприємства, які неодноразово беруть участь у процесі господарської  діяльності та поступово переносять свою вартість на продукцію.

Необоротні (або фіксовані) активи менш ліквідні, ніж оборотні (поточні), призначені для використання протягом тривалого періоду часу. Вони важко реалізуються, тому що необхідний певний час та додаткові витрати.

Необоротні активи включають в себе:

1. Нематеріальні  активи - придбані права користування  природними ресурсами, майном  і об’єктами інтелектуальної  власності.

2. Основні засоби  являють собою засоби праці,  що багаторазово використовуються  в господарському процесі, не змінюючи при цьому свою матеріально-натуральну форму.

3. Інші необоротні  активи, до яких належать:

— незавершене будівництво;

— довгострокові  фінансові інвестиції, інші фінансові  інвестиції;

— довгострокова  фінансова заборгованість;

— відстрочені податкові кредити;

— інші необоротні активи.

У міжнародній практиці необоротні активи, їх ще називають  внеоборотні, являють собою засоби, що:

мають термін корисної служби більше одного року;

використовуються  в діяльності підприємства;

не підлягають перепродажеві покупцям.

У цю групу не включається  земля, призначена для продажу та будинки, що більше не використовуються у процесі виробництва.

Принципи оцінки необоротних активів підприємства в Україні і міжнародній практиці відображені в стандартах бухгалтерського обліку. Стандарти бухгалтерського обліку - це нормативно-правові акти, що визначають принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Основні засоби

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

До основних засобів  належать власні та отримані на умовах фінансового лізингу об’єкти  та орендовані цілісні майнові комплекси, а також інші необоротні матеріальні  активи.

Життєвий цикл основних засобів складається з наступних етапів:

надходження - участь у виробничому процесі - переміщення  усередині підприємства - ремонт - здача  в оренду – інвентаризація - вибуття.

Вартість основних фондів (за винятком земельних ділянок) частинами, по мірі їхнього зносу, переноситься на вартість продукції (послуги) і відшкодовується в процесі її реалізації. Цей процес називається амортизацією. Грошові суми, що відповідають зношуванню основних засобів, накопичуються в амортизаційному фонді. Амортизаційний фонд, або грошовий фонд відшкодування, знаходиться в постійному русі.

Особливості відтворення  основних фондів визначаються низкою характерних ознак, до яких відносяться: поступовий перенос вартості основних фондів на вартість виготовленої продукції; рух споживчої вартості і вартості; оборот вартості фондів; часткове відтворення вартості в готовій продукції та її нагромадження в грошовій формі; поновлення основних фондів у матеріально-натуральній формі через більш-менш тривалі періоди часу, що створює можливість маневрування засобами амортизаційного фонду

Основні засоби в  Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням розрізняють

виробничі - основні  засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або  сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері  матеріального виробництва;

невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою  основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку тощо.

У залежності від  призначення, з урахуванням натурально-речовинних ознак основні засоби підрозділяються:

1. будинки

2. спорудження

3. передатні пристрої

4. машини й устаткування

5. транспортні засоби

6. інструменти, виробничий  інвентар, господарчий інвентар

7. робітник і продуктивна  худоба

Інші основні засоби

За приналежністю  основні засоби бувають: власним  і орендованими, у тому числі з правом викупу. Перші належать підприємству і числяться на його балансі; другі отримані від інших підприємств і організацій у тимчасове користування за плату.

За призначенням - виробничі і невиробничі (основні  засоби об'єктів житлово-комунальної і соціально-культурної сфери).

До виробничих основних засобів відносяться: будинки і  спорудження виробничого призначення, передатні пристрої, верстати, машини, устаткування, транспортні засоби, засоби обчислювальної техніки, інструмент, виробничий і господарський інвентар, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг). Вони знаходяться у виробничих (цехах, ділянках) і функціональних (відділах, службах) підрозділах підприємства і закріплені за ними.

Невиробничі - це основні  засоби, призначені для соціально-побутового обслуговування членів трудового колективу  підприємства. До них відносяться: житлові  будинки, що числяться на балансі  підприємства, об'єкти побутового обслуговування (лазні, перукарні, пральні та ін.), соціального (поліклініка, будинок відпочинку, табір праці і відпочинку, їдальня та ін.) і культурного (будинок культури, бібліотека та ін.) призначення.

Нематеріальні активи

Нематеріальні активи представляють вкладення коштів підприємства (його витрати) у нематеріальні об'єкти, що використовуються протягом довгострокового періоду в господарській діяльності та приносять прибуток.

Активи приймаються  до обліку в якості нематеріальних при одночасному виконанні наступних  умов:

а) відсутність матеріально-речовинної (фізичної) структури.

б) можливість ідентифікації (виділення, відділення) організацією від іншого майна;

в) використання у  виробництві продукції, при виконанні  робіт або наданні послуг або  для управлінських потреб організації;

г) використання протягом тривалого часу, тобто терміну  корисного використання, тривалістю понад 12 місяців або звичайний  операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців;

д) організацією не передбачається наступний перепродаж даного майна;

е) здатність приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому;

ж) наявність належно  оформлених документів, що підтверджують  існування самого активу і виключного права в організації на результати інтелектуальної діяльності (патенти, свідчення, інші охоронні документи, договір придбання патенту, товарного знаку і т.п.).

До нематеріальних активів відносяться права користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, "ноу-хау", програмне  забезпечення, авторські права, монопольні права і привілеї (включаючи права на винаходи, патент, ліцензію на визначені види діяльності, промислові зразки, моделі, використання художньо-конструкторських рішень), організаційні витрати (включаючи плату за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце і т. ін.), торговельні марки, товарні і фірмові знаки, ціна фірми.

За характером застосування нематеріальні активи схожі на основні  засоби. Вони використовуються тривалий період, приносять прибуток, і з  часом велика частина з них  втрачає свою вартість. Особливістю нематеріальних активів є відсутність матеріально-речової структури, складність визначення вартості, невизначеність при виявленні прибутку від їхнього застосування. Оцінка нематеріальних активів відбувається за узгодженням сторін при їхньому внеску в статутний капітал на основі цін світового або внутрішнього ринку. У вартість нематеріальних активів входять покупна ціна, витрати, зв'язані з придбанням і приведенням у стан готовності цих активів. Вартість нематеріальних активів включається в собівартість продукції шляхом нарахування зносу.

Виділяють 4 види нематеріальних активів:

· об'єкти інтелектуальної  власності;

· права користування природними ресурсами;

· відкладені витрати;

· ціна фірми.

Об'єкти інтелектуальної  власності розділяють на два види: регульовані патентним правом (об'єкти промислової власності) і регульовані авторським правом.

Права користування природними ресурсами складають  право користування земельною ділянкою, надрами і право на геологічну та іншу інформацію про надра.

Відкладені витрати - організаційні витрати і витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки.

Ціна фірми - різниця  між вартістю фірми як єдиного  цілісного майнового-фінансового  комплексу, що має визначену репутацію, і балансовою вартістю майна цієї фірми.

Інші необоротні активи

Незавершене виробництво  – це вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі  для фінансування такого будівництва.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.

Довгострокова дебіторська  заборгованість - заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає  в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців  з дати балансу.

Відстрочені податкові активи - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Інші необоротні активи - необоротні активи, які не можуть бути включені до ви

1.2 Поняття зносу  (амортизації) необоротних активів

Нарахування амортизації  починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання.

Нарахування амортизації  припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного  використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються наприкінці звітного року, якщо у наступному періоді очікуються зміни терміну  корисного використання активу або  зміни умовного одержання його форми отримання очікуваних економічних вигод.

Амортизація нематеріального  активу нараховується виходячи з  нового методу нарахування амортизації  і терміну використання, починаючи  з місяця, наступного за місяцем  змін.