Аналіз зовнішнього боргу України та шляхи його реструктуризації

Рис.3.1. Динаміка валового зовнішнього богру України (за даними Нацфонального банку України)

Як можемо бачити з вище наведеного графіку, то валовий зовнішній борг у % до ВВП найвищих показників досяг  у 2010 післякризовому році, він перетнув позначку 120млрд.дол.США.

Протягом І півріччя 2011 року обсяг  валового зовнішнього боргу України  збільшився на 6.0 млрд. дол. США (на 5.1%) і за станом на 01.07.2011 р. дорівнює 123.4 млрд. дол. США. Стосовно ВВП борг скоротився до 81.9% порівняно з 85.0% на початок року[22].

За рахунок операцій платіжного балансу в І півріччі 2011 року обсяг  зовнішнього боргу України збільшився на 4.5 млрд. дол. США. Курсові різниці та інші зміни збільшили обсяг боргу на 1.5 млрд. дол. США. Майже три чверті приросту валового зовнішнього боргу у звітному періоді було забезпечено зовнішніми залученнями уряду, державних банків та компаній.

Рис.3.2.Приріст обсягів валового зовнішнього боргу України

Далі проаналізуємо зміни зовнішньої заборгованості України по кожному  сектору. І так, перший сектор який ми будемо аналізувати буде сектор державного управління.

Майже три чверті приросту валового зовнішнього боргу у звітному періоді було забезпечено зовнішніми залученнями Уряду, державних банків та компаній. Зовнішній борг секторів державного управління (далі - ДУ) та органів  грошово-кредитного регулювання (далі - ОГКР) збільшився на 2.6 млрд. дол. США (на 8.0%) – до 35.1 млрд. дол. США (23.5% від ВВП), у тому числі за рахунок курсової різниці – на 0.9 млрд. дол. США. Протягом першого півріччя 2011 року Уряд розмістив ОЗДП на 2.8 млрд. дол. США. Одночасно відбулося планове погашення ОЗДП 2004 року на 600 млн. дол. США. Протягом першого півріччя 2011 року Уряд розмістив ОЗДП на 2.8 млрд. дол. США. Одночасно відбулося планове погашення ОЗДП 2004 року на 600 млн. дол. США. Інвестиції нерезидентів в облігації внутрішньої державної позики (далі – ОВДП) скоротилися на 0.3 млрд. дол. США. Зобов’язання ОГКР перед МВФ зросли за звітний період на 0.3 млрд. дол. США до 7.8 млрд. дол. США за рахунок зміни курсу спеціальних прав запозичень

Рис.3.3. Заборгованість державного сектору (за офіційними даними Національного Банку)

Заборгованість банківського сектору  ми можемо спостерігати за діаграмою, яка буде нижче наведена. На графіку видно, що у першому півріччі 2011 року українські банки продовжили скорочувати свої зовнішні боргові зобов’язання. З початку року вони зменшилися на 0.6 млрд. дол. США – до 27.5 млрд. дол. США (18.4% від ВВП). З кінця 2008 року борг банківського сектору скоротився майже на третину (на 12 млрд. дол. США). Протягом звітного півріччя спостерігалося зменшення зовнішніх зобов’язань банків за кредитами (переважно довгостроковими) на 1.8 млрд. дол. США (на 9.3%). Одночасно зобов’язання за валютою та депозитами нерезидентів в українських банках зросли на 0.9 млрд. дол. США.

Рис.3.4. Заборгованість банківського сектору(за офіційними даними Національного Банку)

У цілому чисте зменшення боргу  банків за рахунок операцій становило 0.8 млрд. дол. США, у той час як курсова різниця та інші зміни протягом першого півріччя 2011 року збільшили його на 0.2 млрд. дол. США[22].

І нарешті проаналізуємо зовнішню заборгованість за іншими секторами. Знову  ж таки звертаємось за даними до Національного Банку України, які відображено на рис.3.5 [22].

Рис.3.5. Заборгованість інших секторів економіки.(за офіційними даними Національного Банку)

Зовнішній борг інших секторів економіки (включно з міжфірмовим боргом) за перше півріччя 2011 року зріс на 4.1 млрд. дол. США (на 7.2%) – до 60.8 млрд. дол. США (40.7% від ВВП). За рахунок власне операцій обсяг боргу зріс на 3.6 млрд. дол. США, а за рахунок курсової різниці та інших змін – на 0.5 млрд.дол.США. Звітний період відзначився: зростанням кредиторської заборгованості підприємств за зовнішньоторговельними операціями (на 2 млрд. дол. США – до 15.8 млрд. дол. США); накопиченням простроченої заборгованості за негарантованими кредитами до 4.7 млрд. дол. США порівняно з 3.8 млрд. дол США на початок року; залученням під гарантії Уряду 0.7 млрд. дол. США за єврооблігаціями на фінансування інфраструктурних проектів.

Короткострокова складова боргу інших  секторів внаслідок швидкого накопичення  зобов’язань за торговими кредитами  та простроченою заборгованістю зросла до 36.1% порівняно з 33.5% на початок 2011 року.

Узагальнюючи всі показники  зовнішньої заборгованості України  по різних секторах економіки за останні 3 роки і беручи за основу методологію  МВФ [додаток В] можна зробити  аналіз наступним чином. З кожним роком заборгованість країни зростала. Взагалі заборгованість України  має стабільну тенденцію зростання. Якщо взяти до уваги 2009 – 2011роки, то за цей період зовнішня заборгованість збільшилася на 22840 млн. дол. США. За останній 2011 рік валовий зовнішній борг збільшився на 8890 млн. дол. США. Ці показники ще в черговий раз підтверджують негайну необхідність в імплементації нових діючих заходів щодо покращення кризової ситуації в Україні.

3.2 Шляхи подолання зовнішньо-боргової кризи в Україні

Як і для більшості країн  світу, для України державні запозичення  є основним джерелом покриття дефіциту бюджету, при чому як державного так  і місцевих бюджетів. Розмір державного боргу, його динаміка і структура, та темпи росту є одним з показників фінансового стану держави та ефективності державної боргової політики. Дефіцит державного бюджету, залучення  та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в  Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього державного боргу, а також відповідно зростання  витрат на його обслуговування обумовлюють  необхідність вирішення проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення  механізму його управління.

Погашенням зовнішньої заборгованості в Україні займається: Міністерство Фінансів України; Національний Банк України; Державне казначейство України, тощо. Зменшення зовнішнього боргу  України здійснюється за допомогою  таких 3-ох основних джерел:

• із бюджету
• за рахунок золотовалютних резервів
• приватизації власності
• із нових запозичень

Для того, щоб ефективно управляти  та скоротити державний борг найчастіше використовують такий метод як рефiнансування державного боргу (погашення основної частини заборгованості за рахунок засобів отриманих від розміщення нових позик).

Для вирішення проблеми зовнiшньої заборгованості Кабінет міністрів України ухвалив Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009 – 2013 роки. Цю концепцію прийняли з метою задовольнити нагальні потреби реформування первинного ринку державних цінних паперів в Україні [23]. Також в період економічної нестабільності, відсутності додаткових резервів залучення коштів Україні доведеться «тяжкo попотіти» у найближчі пару років, щоб виконати стратегічний план складений Міністерством фінансів України (рис.3.6.)

 

Рис.3.6. Стратегічний план Міністерства фінансів України

Вище наведена діаграма погашення  основної суми боргу протягом наступних 8 років за даними Мінфіну показує  високу напругу протягом наступних 4 років. Міністерство фінансів планує у 2014 році отримати практичну відсутність  боргову завантаженість, та його зменшення  починаючи з 2016 року[24].

Шляхами зменшення зовнішньої заборгованості України можна вважати наступні:

1. Врaховуючи специфіку стану державної заборгованості України (левова частка зовнішнього боргу Укрaїни — державний борг, обслуговування якого проводиться з державного бюджету), дуже важливо рoзробити кoмплексну систему показників, які, окрім загальної платоспроможності та тимчасової ліквідності, включали б також індикатори гранично безпечного боргового навантаження на бюджет.
2. З метoю запобігання зростанню простроченої заборгованості в економіці слід усвідомлювати, щo в основі функціонування ринкової економіки лежить принцип довіри господарюючих суб’єктів oдне до одного. Підрив цієї довіри означатиме неминучу кризу. Oсь чому не можна не підтримувати дії Нaцбанку, спрямовані на подолання пaніки серед клієнтів банків.
3. Мaє бути посилений митний контроль за надходженням у країну так званого «сiрого» та «чорного» iмпорту, який, крім несплати мита та інших податків, призводить до подальшого вивезення іноземної валюти з країни. Необхідні також заходи нетарифного характеру, спрямовані на скорочення ввезення побутових товарів з країн Сходу та інших регіонів світу. Задля цього потрібно істотно підвищити контроль за якістю товарiв, котрі надходять в Україну.
4. Має бути взята за основу теза, що уряд та Національний банк зобов’язані не допустити зниження курсу гривні по відношенню до долара. Нa відміну від ситуації 1998–1999 років, падіння курсу національної валюти до іноземних валют, враховуючи oбсяг залучених іноземних та виданих валютних кредитів, матиме вкрай негативні нaслідки, адже спровокує масові прострочення зобов’язань за цими крeдитами та оголошення неплатоспроможними суб’єктів, що їх отримали.
5. Нeобхідно рoзширити та пришвидшити розвиток внутрішнього фінансового ринку для активізації купівлі державних зобов’язань.

На думку експертiв Нaціональний банк, для погашення зовнішньої заборгованості України, повинен розробити програму-підтримку банкам в період фінансової нестабільності, і передбачити спрощені механізми підтримки їх ліквідності. А, наприклад, перед комерційними банками стоїть таке питання як, переглянути темпи зростання кредитних портфелів у бік зменшення.

Висновки до розділу 3:

Співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення економічної  незалежності та економічної безпеки. Реалії сучасних міжнародних економічних  відносин вимагають пошуку взаємоприйнятних компромісів між державами для  розв'язання актуальних валютно-фінансових проблем, що мають загальносвітове значення.

У цілому співробітництво  з міжнародними фінансовими інституціями має базуватися на стратегічних пріоритетах  економічного і соціального розвитку України. При цьому в основу взаємовідносин мають бути покладені такі засади:

• відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими  інституціями пріоритетам п економічного та соціального розвитку;

• мобілізація й ефективне  використання внутрішніх фінансових ресурсів, сприяння надходженню прямих іноземних  інвестицій;

• дотримання економічно обґрунтованих  і загальновизнаних меж і порогів  рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності  держави;

• залучення альтернативних зовнішніх  джерел фінансування на основі геостратегічної  диверсифікації міжнародних  фінансових відносин України.

Врегулювання зовнішньої заборгованості України потребує застосування системного підходу зважаючи на складність процедур управління, що задіяні при цьому. Існує необхідність врахування системної  реакції економіки країни, постійного запровадження коригуючих сигналів й аналізу наступних відгуків системи. На підставі цього можна  підвищити рівень управління зовнішнім  державним боргом, більш ефективно  використовувати переваги та можливості здійснення державою зовнішніх запозичень, оптимізувати його структуру, уникнути або пом'якшити негативний вплив, пов'язаний з його обслуговуванням.

Комплексне вирішення  проблеми зовнішнього державного боргу  із врахуванням запропонованих заходів  сприятиме розбудові державних  фінансів та покращанню фінансового  стану України.

Аналіз зовнішнього державного боргу України показав, що хоча сума боргу на даний момент не критично великою, подальше зростання державного боргу спричинить погіршення показників бюджетної безпеки, негативно спливатиме на стан платіжного балансу та інвестиційну привабливість України, загрожуватиме  стабільності грошово-кредитного та валютного  ринків України.

Обслуговування та погашення  вказаних боргових зобов'язань у  майбутньому  може призвести до неспроможності вирішення  нагальних соціально-економічних  потреб, що загрожуватиме втратою  суверенітету і руйнуванням вітчизняної  фінансової системи

Враховуючи специфіку  стану  державної заборгованості України (левова частка зовнішнього  боргу  України— державний борг, обслуговування якого проводиться  з державного бюджету), дуже важливо  розробити  комплексну систему показників, які, окрім загальної платоспроможності  та тимчасової ліквідності, включали б  також індикатори гранично безпечного боргового навантаження на бюджет. Необхідність розрахунку таких індикаторів  зумовлена тим, що рівень державної  заборгованості значно впливає на бюджетно-податкову  політику держави, обмежуючи можливість управління видатками бюджету для  досягнення цілей макроекономічної стабілізації у майбутньому.

Боргові проблеми України  не є  унікальними і мають зарубіжні  аналоги. Але використання досвіду  розвинутих країн щодо управління боргом є проблематичним, оскільки західна  практика базується на засадах досконалої конкуренції, відповідності ціни грошей на боргових та інвестиційних ринках, передбачуваності темпу кругообороту капіталу тощо. Потрібна індикативна корекція такого досвіду відповідно до специфіки економічного розвитку різних країн з урахуванням поточної ситуації.

 

Загальні  висновки

Зовнішня  заборгованість країни являє собою  сукупний державний борг, який у  свою чергу вбирає в себе всю заборгованість держави по різних секторах: сектор державного управління, сектор грошово-кредитного регулювання, банківський сектор, інші сектори, прямі інвестиції (між фірмовий борг).

Державний борг – це основна непогашена сума фінансових зобов’язань держави , яка  виникає в наслідок державного запозичення. Державний борг є невідємною складовою державних фінансів і несе негативні економічні та соціальні наслідки. При наявності заборгованості держава не може ефективно керувати регулюванням власної, внутрішньої, економіки. Значна частина державного бюджету йде на покриття боргу, це у свою чергу тягне за собою погіршення державної економіки, незадоволення населення та інші негативні наслідки. Тому треба впроваджувати ефективні методи вирішення проблеми.

Найбільш поширеним методом  погашення заборгованості є кредитування, але для України цей метод  більше не підходить . «Ми вже так  залізли по вуха у кредити, що беремо їх в одних, щоб погасити заборгованість перед іншими». Як доказ цьому  можна навести приклад, що Світовий Банк розглядає можливість розірвання угоди «stand by» між Україною і Міжнародним валютним фондом через велику суму заборгованості та невиконання Україною вимог поставлених МВФ.