Індивідуальний підхід до дитини у процесі виховання на основі знань з психології

Дата добавления: 20 Сентября 2011 в 22:00
Автор: Пользователь скрыл имя
Тип работы: курсовая работа
Скачать полностью (59.11 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

КУрсова.doc

  —  266.00 Кб

вивчення рівня  трудових навичок. Дуже важливо знати  ці особливості,

тому що завищені вимоги приводять до того, що діти утомлюються , втрачають

впевненість у  свої силах і в зв'язку з перевантаженням виникає негативне

відношення до будь-якого трудового процесу.

Необхідно погоджувати  вимоги до дитини з боку

дитячого саду і родини, щоб вони були єдиними. Дотримання цієї

умови багато в  чому забезпечує успіх у правильному  трудовому вихованні.

Для здійснення індивідуального підходу до дітей у процесі

трудового виховання  педагог повинний добре знати  не тільки

практичні уміння і навички кожної дитини, але і  його моральні

якості.

Вивчення індивідуальних особливостей дітей у трудовій

діяльності показує, з одного боку, велика розмаїтість їх як

у відношенні інтересу до різних видів праці, так і в  рівні розвитку

умінь і навичок; з іншого боку, в індивідуальних проявах

помічається не тільки різне, але і багато загального.

Знання й облік  індивідуальних особливостей дітей усієї групи

дає можливість краще організувати колективну роботу. Таким

чином, здійсненню індивідуального підходу до старших  дошкільників

багато в чому допомагає визначена організація  їх у процесі

колективної праці.

Велике значення для індивідуального підходу до дітей у процесі

трудового виховання  має контакт до родиною, єдність  вимог до

дитини в дитячому саду і будинку.

Індивідуальні прояви в трудовій діяльності - дуже

характерні якості, що показують не тільки відношення дитини до

праці, його уміння і навички, але і рівень моральної вихованості,

його "суспільне" особа - готовність допомогти товаришам, трудитися не

тільки для  себе, але і для інших.

Індивідуальний  підхід впливає   на

формування особистості  кожної дитини за умови, якщо він

здійснюється у визначеній послідовності і системі, як

безперервний, чітко  організований процес.

Прийоми і методи індивідуального підходу не є

специфічними, вони загальпедагогічні. Творча задача вихователя

- відібрати з  загального арсеналу засобів  ті, котрі найбільш діючі

в конкретній ситуації, відповідають індивідуальним особливостям дитини.

При проведенні індивідуальної роботи в процесі  різної

дитячої діяльності педагог постійно повинний спиратися  на колектив,

на колективні зв'язки дітей усередині групи. Колектив є тією

силою, що зміцнює  в дитині суспільні початки. Неможливо

виховати поза спілкуванням з колективом такі якості, як

доброзичливість, почуття взаємодопомоги, відповідальності за загальну

справу.

Робота педагога висококваліфікована, вона вимагає  постійного

підвищення педагогічної і загальної культури. Щоб правильно  виховувати

дітей, треба  чітко засвоїти в повному обсязі рівень вимог,

пропонований  до виховання підростаючого покоління.

На всіх ступінях системи народного утворення  необхідно

робити родині допомога в здійсненні виховання дітей. У роботі з

родителями педагог  повинний допомогти їм навчитися  пізнавати своїх дітей з

наукової позицій, а не через призму своїх суджень, що далеко не

завжди бувають  об'єктивними. 

1.5.2. У процесі ігрової діяльності. 

У грі виявляються і через неї формуються всі сторони

психічного життя  дитини. Через ті ролі, що дитина виконується

в грі, збагачується і його особистість. Саме в грі  виховуються такі

моральні якості, як скромність, гуманність .

Індивідуальність  дитини в іграх виявляється в самостійному

розвитку його

задуму й уміння організувати його гру, у наполегливості досягнення

поставленої мети. Для індивідуального підходу  до дітей у процесі

ігрової діяльності важливо з'ясувати їхнє відношення, інтерес до гри і

характер участі в різних іграх.

Велике значення має індивідуальний підхід при керівництві

рухливими іграми з правилами. Рухливі ігри сприяють

формуванню таких  моральних проявів , як дружелюбність, уміння

діяти разом, дають  дитині можливість відчути себе членом

колективу.

У процесі проведення дидактичних ігор з'ясовується ступінь

розумового розвитку дітей, їхня кмітливість, кмітливість, а також

рішучість або  нерішучість, швидка або повільна

переключаемость з однієї дії на інше.

Здійснюючи індивідуальний підхід до дітей у грі, вихователь

повинний розвивати  в них такі моральні якості як

доброзичливість, прагнення принести користь ігровому колективові.

Керівництво педагогів грою завжди повинне сполучитися з

індивідуальним  підходом до дітей. Це дві сторони  єдиного

виховного процесу.

Знаючи індивідуальні  особливості дітей ,їхньої здатності  й уміння,

потрібно завжди використовувати це в грі. Одні діти виразно читають

вірші, інші добре  печуть, танцюють. Є хлопці, що вміють добре

будувати, прикрашати свої будівлі. У загальній грі можна кожному знайти

справа.

У розвитку індивідуальних особливостей дітей велике значення

має дидактичні ігри. Вони сприяють розширенню представлення  в

навколишньому, про живу і неживу природу, про  простір і час, про

якість і форму  предметів і т.д. У дидактичних іграх розвивається

зорове сприйняття, спостережливість, здатність до узагальнення. У

процесі їхнього  проведення яскраво виявляються  індивідуальні особливості

дітей, ці ігри допомагають  вихованню зосередженості, уваги,

посидючості. Це особливо важливо для дітей з підвищеною збудливістю.

Таким чином, в  ігровій діяльності, у правильній організації

її закладені  великі можливості для ефективного  індивідуального

педагогічного впливу на дітей. І вихователь, разом  з

родиною, повинний постійно використовувати них для всебічного розвитку

кожної дитини. 

2. Вплив індивідуального впливу на виховання і розвиток дитини 

2.1. Робота з виявленням індивідуально-психологічних особливостей дитини. 

Ціль експерименту : 

1. Виявити індивідуально  - психологічні особливості дитини.

2. Запропонувати  методичні рекомендації з формування  вольових

проявів з урахуванням  темпераменту.. 

Методи дослідження :

спостереження, бесіда з педагогами, вивчення документації педагога

(календарні  і перспективні плани).

Практична частина  була виконана на базі СЗОШ №1

м.Калинівки, 1-А класу.

Склад класу : 26 чоловік, 12 хлопчиків і 14 дівчинок. Вчитель

:

Анісімова Ольга  Іванівна - стаж роботи 12 років, утворення  середнє.

Дослідження проводилося  з підгрупою дітей.

1. Аліна Г. 6р.

2. Іван К. 6.5р.

3. Катерина П.  6р.

4. Яким С. 6.5р.

У цілому діти розвиті  як у психічному, так і фізичному  плані:

добре розвиті  зорове, слуховое, дотикальне сприйняття, у дітей

великий запас  слів, розвиті мислення, рухи скоординовані  на

заняттях і  в повсякденному житті діти активні, не сковані, почувають

себе впевнено. Діти дуже допитливі: задають багато питань. Дуже

люблять спостерігати за природними явищами; товариські, дружелюбні. У

цілому клас дисциплінований, уважний і доброзичливий по

відношенню один до дного і до навколишніх.

В  експерименті, що констатує, була проведена діагностична  методика Афонькіной Ю.А., Урунтаєвої Г.А. (див. додаток 1-2).

Діагностика проводилася в двох серіях :

1. Дослідження типів темпераменту.

2. Вивчення вольових  проявів.

 У результаті  дослідження удалося

з'ясувати, що в  Аліни Г. переважають сангвістичні риси

темпераменту, тому що для неї характерно : швидкість  і жвавість рухів,

розмаїтість і  багатство міміки, швидкий темп мови, товариськість,

емоційність і  т.д.

Катерина П. і  Іван К. - флегматики. Вони відрізняються низькою

емоційністю, невиразною, бідною мімікою. Для них характерні

висока працездатність, уміння робити всі ретельно, копітко.

Будь-яку діяльність малята виконують повільно. Вони воліють  грати

одні в спокійні ігри. Для них характерна повільна, неголосна,

із тривалими  паузами мова.

У Якима С. переважають  меланхолійні риси темпераменту для

якого характерні висока чутливість, глибина і стійкість

емоції. Рух і  міміка мляві. Нервова система швидко виснажується,

настає перевтома, працездатність знижується. Мова маляти

дуже тиха, невиразна.

Таким чином, можна  зробити висновки про те, що індивідуальна

своєрідність  дитини виявляється досить рано. Уже  дитини

відрізняються за рівнем активності, перевазі позитивних і

негативних емоцій. Індивідуальність складає насамперед

темперамент, що характеризує динамічну сторону  протікання

діяльності людини і позначається в психічній активності й

емоційності. Тому, важливість обліку у вихованні і  навчанні

індивідуально - типологічних особливостей дитини очевидна.

Ігнорування властивостей темпераменту приводить до розвитку негативних

рис у дошкільників.

Вивчивши вольові  прояви дітей можна зробити наступні висновки,

що діти тільки починають освоювати цілепокладання - уміння ставити

мету діяльності. Поставлену дорослим ціль, усі діти здатні

утримувати її і досягати якого-небудь результату.

Самостійно ставити мета і керуватися нею в діяльності

можуть тільки Аліна Г., Котерина П., Іван К.. Яким С. самостійно ціль

ставить погано, а якщо поставить, те не може керуватися нею в

Описание работы
Методи і прийоми індивідуального підходу до дітей у процесі виховання

в умові початкової школи (загальноосвітньої установи) і родини.

Ціль дослідження :

Теоретично обґрунтувати і практично підтвердити вплив

індивідуального впливу на виховання і розвиток дитини.
Содержание
Вступ…………………………………………………………………………………….2


1.Індивідуальний підхід до дитини у процесі виховання………………………...5


1.1.Теоретичні основи питання про індивідуальний

підхід до дитини………………………………………………………………………..5


1.2. Вікові та індивідуальні особливості дітей……………………………………….9


1.3. Перелік індивідуальних особливостей………………………………………….16


1.4.Єдність здійснення індивідуального підходу

в початковій школі і в сім’ї………………………………………………………….17


1.5.Специфіка організації індивідуального підходу………………………………..19


1.5.1. У процесі трудового навчання………………………………………….19


1.5.2. У процесі ігрової діяльності…………………………………………….21


2. Вплив індивідуального впливу на виховання і розвиток дитини………….22


2.1. Робота з виявленням індивідуально-психологічних особливостей дитини………………………………………………………………………………….22


2.2.Робота з виявленням сформованості вольових якостей дітей…………………………………………………………………………………....24


2.3. Рекомендації з формування вольових

проявів з урахуванням темпераменту………………………………………………………………………….24



Висновки……………………………………………………………………………..26

Список використаної літератури………………………………………………….31