Індивідуальний підхід до дитини у процесі виховання на основі знань з психології

                                               ЗМІСТ 
 
 

Вступ…………………………………………………………………………………….2 

1.Індивідуальний  підхід до дитини  у процесі виховання………………………...5 

1.1.Теоретичні основи питання про індивідуальний

підхід до дитини………………………………………………………………………..5 

1.2. Вікові та індивідуальні особливості дітей……………………………………….9 

1.3. Перелік індивідуальних особливостей………………………………………….16 

1.4.Єдність здійснення індивідуального підходу

 в початковій  школі і в сім’ї………………………………………………………….17 

1.5.Специфіка організації індивідуального підходу………………………………..19 

     1.5.1. У процесі трудового навчання………………………………………….19 

     1.5.2. У процесі ігрової діяльності…………………………………………….21 

2. Вплив індивідуального впливу на виховання і розвиток дитини………….22 

2.1. Робота з виявленням індивідуально-психологічних особливостей дитини………………………………………………………………………………….22 

2.2.Робота з  виявленням сформованості вольових якостей дітей…………………………………………………………………………………....24 

2.3. Рекомендації з формування вольових

проявів з урахуванням  темпераменту………………………………………………………………………….24 
 

 Висновки……………………………………………………………………………..26

 

  Додатки …………………………………………………………………………........27 

Список  використаної літератури………………………………………………….31 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

Вищою цінністю нашого суспільства є людина. Увага  до

виховання людини, турбота про всебічний розвиток його здібностей,

удосконалювання особистих якостей входить у  коло проблем сучасного

суспільства.

Існування індивідуальних розходжень між людьми - факт

очевидний. Необхідність індивідуального підходу викликана  тією

обставиною, що будь-який вплив на дитину переломлюється через

її індивідуальні особливості, через "внутрішні умови", без переліку

яких неможливий по-справжньому діяти процес виховання.

Усебічний розвиток кожної людини - програмна мета нашого

суспільства - припускає як  важливу умову виявлення

творчих потенцій особистості, формування індивідуальності як

вищого рівня  її розвитку . Кожна людина повинна  мати можливості

виявити, "виконати" себе . у цьому зацікавлені й  окрема

особистість, і  все суспільство.

Вікові ролі людського фактора в розвитку нашого суспільства

порушило питання  про "індивідуальну роботу як важливу форму

виховання".

Індивідуальний  підхід ніяк не протистоїть принципові

колективності - основному принципові не тільки виховання, але і всього

укладу нашого життя. "Індивід є суспільна істота. Тому

всякий прояв  його життя, - навіть якщо воно і не виступає в

безпосередній формі колективного, - є появою і

твердженням громадського життя". Наукові дослідження конкретно

підтвердили це положення. "Я" можливо тільки тому, що є "ми".

Індивідуальний  підхід не є разовий захід. Він  повинний

пронизувати всю  систему впливу на дитину. Разом з тим у різних сферах виховання і

навчання цей підхід виявляється в різній мірі.

Індивідуальний  підхід націлений у першу чергу на зміцнення

позитивних якостей  і усунення недоліків. При умінні і

своєчасному втручанні  можна уникнути небажаного,

болісного процесу  перевиховання.

Індивідуальний  підхід жадає від педагога великого терпіння,

уміння розібратися  в складних проявах поводження.

Індивідуальний  підхід є органічною частиною

психологічного процесу, він допомагає утягнути всіх дітей в активну

діяльність по оволодінню програмним матеріалом.

  Принцип індивідуального підходу повинний пронизувати

усі ланки виховної і навчальної роботи з дітьми різного віку.

Сутність його виражається в тім, що загальні задачі виховання, що

коштують перед  педагогом-психологом, що працює з колективом дітей, вирішуються ним

за допомогою  педагогічного впливу на кожну дитину, виходячи зі

знання його психічних особливостей і умов життя.

Метою педагогічного аналізу є виховання гармонійно розвинутої

особистості з  творчим мисленням, силою волі, із прагненням до всього

прекрасного. Процес усебічного розвитку особистості містить  у собі

цілу систему виховання і навчання, враховуючи знання з психології. У недавнім минулому програми

виховання і  навчання в початковій школі були спрямовані на виховання і

навчання дитини із середнім розвитком, тобто не враховувалися

індивідуальні особливості дітей. Діти вражають нас

своєрідністю поводження, інтересів, здібностей, схильностей, тому немає

зовсім однакових  дітей. Задачі виховання залишаються

незмінними для  усіх. Як же бути в такому випадку ? За допомогою

індивідуального підходу ми знайдемо "ключ" до кожної дитини.

Індивідуальний підхід - один з головних принципів психології.

Сама проблема індивідуального підходу носить творчий характер, але

існують основні  моменти при здійсненні диференційованого

підходу до дітей :

- знання і  розуміння дітей.

- любов до  дітей.

- Ґрунтовний теоретичний баланс.

- Здатність педагога  міркувати й уміння аналізувати.

Педагог не повинний забувати, що дитина - це суб'єкт

власного

розвитку, вона самоцільна. Але діти завжди повинні почувати підтримку

педагога.

Об'єкт : 

Цілеспрямований процес виховання дітей різного віку виходячи із знань психології. 

Предмет : 

Методи і прийоми  індивідуального підходу до дітей  у процесі виховання

в умові початкової школи (загальноосвітньої установи) і родини. 

Ціль дослідження : 

Теоретично обґрунтувати і практично підтвердити вплив

індивідуального впливу на виховання і розвиток дитини. 
 
 

Задачі : 

1. Теоретично  обґрунтувати значення і роль  індивідуального підходу у

вихованні і  навчанні дітей дошкільного і  шкільного віку.

2. Розкрити роль  педагога в здійсненні індивідуального підходу.

3. Довести необхідність  і значення єдності в здійсненні

індивідуального підходу в початковій школі і родині.

4. Виявити індивідуально-психологічні  особливості дитини.

5. Запропонувати  методичні рекомендації з формування  вольових

проявів з урахуванням темпераменту.. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Індивідуальний  підхід до дитини  у процесі виховання 

1.1.Теоретичні основи питання про індивідуальний підхід до дітей. 

Проблемі індивідуального  підходу у вихованні дітей  приділяли

увагу багато представників прогресивної педагогіки, як в Україні,

так і за кордоном. Вже в педагогічній системі Я.А.Коменского -

великого чеського педагога-психолога - чітко позначені положення про те, що

весь процес навчання і виховання дітей необхідно  будувати з обліком

їх вікових  і індивідуальних особливостей і  виявляти ці особливості

шляхом систематичних  спостережень.

Чудовий російський педагог-психолог К.Д.Ушинский розробив велику

методику прийомів індивідуального підходу до дітей, основи

профілактичної  роботи з виховання корисних звичок. У той же час

він висловив думку, що в складному процесі індивідуального  підходу до

дитини не можна  давати якісь визначені рецепти, тим самим,

підкресливши  творчий характер рішення проблеми. Так,

Е.Н.Водовозова вказувала на необхідність знання вчителями і батьками наукових основ психології і фізіології дитини, для того

щоб уміти всебічно аналізувати його вчинки. У вивченні дітей

вона призначала велику роль праці, вважав його найдійовішим, найкращим

 засобом.  Разом з тим вона також попереджала,

що неможливо  виробити єдині правила підходу  до всіх дітей, без

винятку, тому що діти по своїх індивідуальних особливостях дуже

різні.

Критично використовуючи спадщину дореволюційної педагогіки

Н.К.Крупська розглядала розвиток індивідуальних якостей кожної

дитини як обов'язкова і необхідна умова його усебічного

виховання. "Радянське  виховання ,- писала вона, - спрямовано на те,

щоб у кожній дитині розвивати всієї його здатності, підняти його

активність, його свідомість, усебічно розвити його особистість, його

індивідуальність ". Виховання особистості, указувала

Н.К.Крупська розвивала принципово новий напрямок у питанні про

індивідуальний  підхід до дітей, звертала увагу на те, що тільки

за умови виховання  дитини в колективі може цілком розкритися

його індивідуальність, здібності : "Ми вважаємо, що лише в  колективі

особистість дитини може найбільше повно і всебічно розвитися.

Колектив не поглинає особистість дитини, але  впливає на якість

виховання, на його зміст"

Намічаючи шляхи  вивчення індивідуальності дитини, Н.К.Крупська

вказувала на можливість пізнання багатьох особливостей дітей  при

аналізі їхніх  малюнків , ліплення, будівель з будівельного матеріалу .

Н.К.Крупська відзначала особливе значення індивідуального підходу в

розвитку інтересів і здібностей дітей. Насамперед  говорила вона,

необхідно розвивати  такі здібності, що будуть відігравати  велику