Анатомо-фізіологічні, психологічні особливості дітей середнього шкільного віку

Щоб не припуститися помилкових висновків, необхідно:

1. багаторазово здійснювати спостереження, залучаючи інших осіб;

2. збирати  інформацію про предмет спостереження  різними способами;

3. використовувати  для спостереження технічні засоби  збору і фіксації інформації;

4. зіставляти  результати спостереження з даними, одержаними шляхом лікарського контролю і самоконтролю [24, c.115];

5. вираховувати  реакцію учнів і педагога на  сам факт спостереження.

Під час спостережень важливо бачити деталі, незначні на перший погляд, але потрібні для удосконалення різних сторін фізичної підготовленості учня.

Спостереження –  це цілеспрямоване й планомірне сприймання предметів і явищ навколишньої дійсності, тобто метод пізнання дійсності на базі безпосереднього сприймання її [23, c.156].

У практиці фізичного виховання метод спостереження використовують для оперативного контролю за діяльністю учня на уроці фізичної культури, його технікою, тактикою, фізичним станом. Крім того, за допомогою цього методу можна стежити за формуванням окремих якостей і в цілому особистості учня, його здібностей і можливостей з фізичної культури.

Для того щоб  спостереження були ефективними, учитель має дотримуватись таких методичних правил:

1. перед проведенням спостереження чітко визначити його завдання стосовно обраного об'єкта;

2. визначити, який спосіб спостереження (словесний опис, графічне зображення, стенографування, фотографування тощо) доцільно використати та підібрати прийоми фіксування результатів спостережень;

3. встановити конкретні методи аналізу одержаних результатів (оцінні таблиці, словесна характеристика тощо) [9, с.82].

Педагогічні спостереження в процесі навчально-виховних занять можуть бути різними за обсягом – проблемними, якщо спостереження проводиться за кількома взаємозв'язаними педагогічними явищами, і тематичними, для яких характерні вужчі рамки об'єкта спостереження і мінімум педагогічних явищ, призначених до вивчення.

За характером програма спостережень може бути розвідувальною, тобто уточнюватися й видозмінюватися по ходу спостережень, і основною, коли чітко розроблено план дій, техніка фіксування результатів тощо.

За стилем спостереження  можуть здійснюватись: «із середини», коли дослідник є учасником педагогічного процесу (спортивного тестування, фізкультурно-оздоровчого заходу тощо); «із боку», коли дослідник є лише свідком подій, що дає йому можливість поверхнево сприймати процес.

 За інформативністю  учні можуть знати, що вчитель проводить за ними спеціальне спостереження, записує, а потім аналізує їхні поступки і дії. Таке спостереження називається відкритим. Проте вчитель може вдатися й до прихованого спостереження, не повідомляючи про нього вихованців [23, с.84-85].

Як правило, спостереження мають бути безперервними, щоб він мав цілісне уявлення як про клас, так і про кожного учня зокрема. Однак інтереси практики іноді вимагають спостережень за якоюсь конкретною якістю, характерною лише для певного етапу розвитку особистості. У цьому випадку немає змоги простежити динаміку явища, але можна накреслити шлях для його удосконалення [9, с.137; 42, с.238-239].

Спостереження є одним з головних засобів педагогічного контролю; воно дає змогу не лише оцінити здібності та можливості учня з фізичної культури, а й визначити подальший шлях навчання і виховання, враховуючи його індивідуальний розвиток. Це досягається з допомогою аналізу різних сторін фізичної підготовленості та розробки на базі цих даних типологічних характеристик учнів середнього шкільного віку.

Виявлені  закономірності можна використовувати  в індивідуальному прогнозуванні  розвитку силової витривалості учнів  під час занять фізичною культурою.

 

2.1.3. Тестування

Поряд з методом спостереження, застосовують метод тестування різних якостей особистості учня з фізичної культури.

Під час багаторічного навчання учнів фізкультурою застосовують три види тестового контролю: поетапний, поточний і оперативний.

Поетапний контроль – це виявлення змін у стані учня під впливом відносно тривалого періоду тренувальної дії та розробка стратегії наступного макроциклу.

Поточний  контроль дає змогу визначити  стан учня протягом дня під час проведення дво-, триразових тренувальних занять або мікро-, мезоциклів.

Оперативний контроль передбачає, передусім, оцінку стану учня в процесі навчально-тренувального заняття й оперативне коригування тренувального впливу[42, с.195-200].

Тести, які застосовуються для аналізу рівня розвитку силової витривалості, як і будь-які інші, що використовуються для контролю за навчанням і вихованням учня, повинні відповідати певним вимогам, таким як доступність для дітей цього віку, практичність, давати стійкі результати, які можна порівнювати тощо.

Дані  тестування містять інформацію про  індивідуальний розвиток тих або інших якостей учня з фізичної культури. Для визначення рівня розвитку їх індивідуальні показники порівнюють з середніми значеннями за оцінними таблицями [30, с.102].

Підготовку  до контролю починають з добору тестів, із змістом яких доцільно ознайомити учнів. Коли визначено, які якості треба вимірювати з допомогою тестів, дібрано інвентар, підготовлено місце, розроблено індивідуальні картки, призначено помічників – можна приступати до проведення контролю.

Після підготовчої тренувальної частини  заняття, під час якої всі учні виконують комплекс спеціально підібраних вправ, їх розподіляють на групи (за кількістю станцій) і вони за командою вчителя разом з призначеним керівником розходяться на місця вимірювання.

Старший в кожній групи викликає учнів за списком і після виконання ними тесту записує результати до картки або зведеного протоколу вимірювань.

На  станції може бути не більше 4-6 учнів, час для виконання тесту не повинен перевищувати 4-5 хв. Учитель спостерігає за правильністю прийому тестів, за його командою учасники міняють станції. Індивідуальні картки знаходяться в учнів, зміна станцій відбувається по колу за годинниковою стрілкою.

Після тестування фізорг класу збирає картки і віддає вчителю. Результати вимірювання повідомляють учням на наступному занятті [23, с.56].

Завдання  тестування в контексті оцінки рівня  фізичного розвитку полягає у наступному:

1. Зробити оцінку рівня розвитку координаційних здібностей, м'язової сили, швидкісних здібностей, витривалості, гнучкості;

2. Оцінити технічну підготовленість осіб, яких тестують;

3. Визначити індивідуальні рухові здібності та рухові здібності цілих груп осіб за результатами комплексного тестування;

4. Виявити загальну й спеціальну фізичну підготовленість учнів;

5. Вивчити динаміку розвитку результатів у процесі занять фізичного виховання;

6. Скоригувати й удосконалити програму фізичного виховання, раціоналізувати існуючу систему спортивного тренування.

7. Допомогти учням у визначенні індивідуальних норм фізичного навантаження.

8. Виявити переваги й недоліки використаних засобів і методів навчання та форм організації занять [23, с.59-60].

Результати  тестування можна записувати в протокол (наприклад, для класу) або індивідуальну  картку учня. У протоколі вказують, яка рухова здібність тестується (наприклад, швидкісні, силові здібності, витривалість тощо). Записується точна назва тесту, а нижче подається технологія його проведення. Відмічається клас або вік учнів, які тестуються. Якщо учні різного віку, то можна біля кожного прізвища вказати вік [14, с.5].

До  тестування допускаються особи, які мають відповідний лікарський дозвіл та ознайомлені з технікою і правилами безпеки під час їхнього виконання. Особи, що підлягають тестуванню, повинні бути одягнені в спортивний одяг і взуття. Вправи можуть виконуватись і босоніж. Не дозволяється використовувати взуття із шипами [37, с.294-295].

Важливе місце серед різних видів тестування займає тестування силової витривалості. Силова витривалість перевіряється кількома методами, мова про які йтиме далі.

Згинання і розгинання рук в упорі лежачи від підлоги.

Обладнання: рівний дерев'яний, або земляний майданчик.

Опис проведення тестування. Учні приймають положення упору лежачи, руки прямі на ширині плечей кистями вперед, тулуб і ноги утворюють пряму лінію, пальці стоп опираються на підлогу. За командою «Можна!» учасник починає ритмічно з повною амплітудою згинати і розгинати руки.

Результатом тестування. Є кількість безпомилкових згинань і розгинань рук за одну спробу без урахування часу.

Загальні вказівки і зауваження. При згинанні рук потрібно торкатися грудьми опори. Не дозволяється торкатись опори стегнами, міняти пряме положення тіла і ніг, перебувати у вихідному положенні та із зігнутими руками більш як 3 секунди, лягати на підлогу, розгинати руки почергово, розгинати і згинати руки не з повною амплітудою. Згинання і розгинання рук, виконані з помилками, не зараховуються [31, с. 26-28].

Піднімання тулуба із положення  лежачи на спині, зігнув ноги в колінному суглобі.

Обладнання: рівний дерев'яний, або земляний майданчик, на якому простелено жорсткий гімнастичний «мат», або татамі чи коврик, секундомір.

Опис проведення тестування. Учні лягають спиною на рівну поверхню, ноги зігнуті в колінах під прямим кутом 90̊, стопи повинні повністю упиратися в опору, відстань між ними 15–20 сантиметрів, пальці рук з’єднані за головою, лікті розведені в сторони, опущені і торкаються опори. Партнер тримає його ступні так, щоб п’ятки при виконанні вправи невідривалися від опори. Після команди “Можна!” учні  переходять у положення сидячи і торкаються ліктями колін, потім знову повертається у вихідне положення, торкаючись спиною і руками «мат», після чого знову повертається в положення сидячи. Протягом 30 та 20 секунд відповідно групам навчання учні повторюють вправу з максимальною частотою.

Результатом тестування. Є кількість безпомилкових підйомів тулуба з положення лежачи в положення сидячи за одну спробу впродовж 30 секунд основна група та 20 секунд підготовча група.

Загальні вказівки і зауваження. Відштовхуватися від мата ліктями забороняється. При підніманні тулуба, ліктями рук потрібно торкатися обох колін, а при опусканні – лежачи на спині руки потрібно розвести в різні боки та положити на гімнастичний «мат», або татамі чи коврик. Не дозволяється відривати таз від опори, піднімати і опускати тулуб з неповною амплітудою. Учасник тестування повинен намагатися виконувати вправу без зупинки, але і після зупинки тестування можна продовжувати вправу. В учня який не виконує вправу протягом трьох секунд подальше виконання не зараховуватиметься. Піднімання і опускання тулуба виконані з помилками – не зараховуються [15, с. 28-30; 36, с.189].

 

2.2. Методи математичної статистики

Результати  тестування заносились до протоколів, після чого проводився математичний аналіз отриманих результатів рівня  розвитку динамічної силової витривалості дітей середнього шкільного віку, а саме учнів 8-Б класу. Порівняння проводилося між отриманими результатами учнів і державними нормативами. Отримані результати оброблялись на персональному комп’ютері з застосуванням комп’ютерних програм «Microsoft Word» та «Microsoft Exel».

Програма  статистичної обробки дослідних даних включала в себе визначення оцінок середніх арифметичних виличин та аналізу результатів згідно встановлених державних норм.

При обробці матеріалу за кількісними  ознаками (в даному випадку відповідні оцінки) для середнього значення груп даних визначають основні статичні показники (параметри): середню арифметичну величину.

Відповідно  зцим розрахунки проводились за наступними формулами:

Х=

, або X=

де  – Х – середня арифметична;

∑ – знак підсумування;

V – отримані у дослідженні значення (варіанти);

n – кількість значень варіантів (об’єм вибірки).

Середні величини відображають найбільш характерні показники якісно однорідного явища  і відіграють головну роль при порівнянні й оцінюванні двох або кількох явищ.

 

2.3. Організація дослідження

Працювати над написанням випускної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» ми почали в вересні 2011 року. В цей період ми чітко визначили тему, та поставили мету дослідження. Відповідно до мети нами були визначені об’єкт та предмет дослідження та поставлені завдання.

Організація дослідження та проведення дослідної  частини роботи умовно була розподілена на три етапи.

На  першому етапі (вересень – жовтень 2011 року) ми проаналізували та узагальнили спеціальну літературу з теми дослідження, що знайшло відображення в першому розділі нашої роботи. Проаналізували існуючі методи дослідження та визначились з тими, які використовуватимемо в ході проведення дослідницької частини. Визначили контингент дослідження та базу для проведення дослідження.

На  другому етапі (листопад – грудень 2011 року) під час проходження педагогічної практики в ЗОШ №30 проводилось дослідження з учнями 8-Б класу загальною кількістю 37 учнів з них 5 учнів відносяться до спеціальної медичної групи. А 32 учня були розподіленні на основну групу 13 учнів та підготовчу групу 19 учнів. Це було зробленно для порівняння результатів рівня розвитку динамічної силової витривалості учнів основної та підготовчої групи з державними нормативами. Так для визначення рівня розвитку динамічної силової витривалості ми обрали тести запропоновані професором Л.П. Сергієнко.