Тиснення - нанесення зображення на матеріал за допомогою штампа, який може бути нагрітим (гаряче тиснення) або ненагретим (холодне тиснення). Крім того, в залежності від технології можна створювати плоский рельєф зображення (блінтовой тиснення) або різної глибини (конгревне тиснення). Для тиснення також можна використовувати фольгу.

5. Блок-схема виготовлення  листівки

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Пояснення до блок-схеми:

Х - (напівфабрикат, матеріал);

Т1,...Т10 - технологічні операціі;

У1,...У6 - технологічне устаткування, що використовується для  цієї операції;

Y - вихідні (напівфабрикат,  готовий виріб). 

-   Т1  ввід інформації;

-   Т2  обробка  інформації;

-   Т3  верстання  та спуск шпальт;

-   Т4  кольороподіл, растрування;

-   Т5  копіювання  та проявлення формної    пластини;

-   Т6  підготовка  паперу до друку;

-   Т7  підготовка  машини до друку;

-   Т8  друк  та лакування;

-   Т9  розрізка  продукції в формат;

-   Т10  пакування  та приклейка ярликів.

-   У1 графічна станція Apple Power Macintosh G5 з програмою обробки ілюстрацій Adobe Photoshop Cs2,  графічним редактором  CorelDRAW Х3, програмами верстки QuarkXPress 7, Adobe InDesign Cs2, плагином ALAP Quite Imposing Plus 2.0 for Adobe Acrobat 8.0,  ;

-   У2 растровий процесор обробки зображення (RIP);

-   У3 система СtP  PlateRite 2055Vi;

-   У4 процесор для проявлення формних пластин Raptor 85 Thermal ;

-   У5  друкарська машина KBA Rapida 74;

-   У6  різальна  машина Perfecta 115 TVC .

Х1 - формні пластини;                                                                                  

Х2 - проявник;                                                                                   

Х3 - гумуючий розчин;

Х4 - папір;

Х5 – фарба;

Х6 – лак. 
 
 
 
 
 

6. Спуск полос

 

     

Рис6.1. - Розташування листівки на друкарському аркуші 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

7. Обгрунтування вибору способу друку.

 

 Фотографічний спосіб 

 Виготовлення  візиток на фотографічних установках Kodak, Agfa або Fuji можливо, але може обійтися дуже дорого для замовника. Для цієї способу більше кращі спеціалізовані установки з комп'ютерним інтерфейсом від Polaroid, Dainippon Printing або Toppan Printing. На автоматах замовник вибирає з пари десятків зразків шаблон, що сподобався, і заповнює його текстові поля своїми даними. Після чого машина протягом декількох хвилин може видати пропуск, посвідчення, нагрудний значок або десятка^-іншої візитних карток. Перевагами даної технології є висока оперативність, гарна якість і можливість друкувати маленькі тиражі візиток, починаючи буквально з одного екземпляра. Недолік - більша собівартість візитної картки й обмеженості вибору дизайну й матеріалу. 

 Друк на принтері або копіювальному пристрої 

 Використання  принтерів або копірів - найпростіше  рішення для одержання візиток, тому що ці пристрої не дороги й, так  чи інакше, використаються в кожному  офісі. Але простої - не значить гарне. Принтери бувають різні: кольорові й чорно-білі; матричні, струминні, лазерні, твердочернильные, сублимационные; відрізняються по форматі, продуктивності, собівартості відбитка й інших параметрів. Будь-які принтери, незалежно від принципу печатки, мають схожі недоліки, якщо їх розглядати стосовно до виготовлення візитних карток. Апарат, на якому регулярно будуть друкувати комерційні тиражі, не витримає інтенсивного завантаження й зламається або серйозно погіршить свої показники через кілька місяців.

 Копіювальні апарати мають трохи кращі показники за собівартістю й надійністю, чим у принтерів. Через простоту обслуговування й компактності їх часто встановлюють у невеликих друкарнях, спеціальних відділах супермаркетів і інших місць скупчення потенційних клієнтів. Візитні картки, звичайно, можна розглядати лише як додаткове завантаження кольорових копірів, тому що зі значно більшою вигодою на них краще тиражувати бланочну й рекламну продукцію. Але, проте, відмовлятися від такого приробітку не коштує. Більше висока ціна й трохи гірша якість візиток, отриманих таким способом (у порівнянні із шелкографією і офсетом) виправдуються зручністю для клієнтів (не треба нікуди йти й шукати) і оперативністю одержання продукції.  

 На  цифровій друкованій машині 

 Цифрові друковані машини (мова в першу чергу йде про найбільш відомі в Росії машинах Indigo E-Print, Xeikon DCP і Heidelberg DI) за всіма показниками повинні були бути оптимальними для виготовлення визиткової продукції, тому що сполучать у собі переваги цифрової обробки даних (оперативність і можливість роботи з маленькими тиражами) і традиційних офсетних технологій (якість і більший спектр матеріалів). На жаль, як показала практика використання цих машин у нашій країні, ці благі наміри залишилися не реалізованими. Вони стримуються високою вартістю, як самого встаткування, так і продукції, на ньому виготовленої. Собівартість продукції цифрових друкованих машин дуже висока (0,5-2 дол. за аркуш А4), що різко обмежує область їхнього застосування для друку такої нерегулярної продукції, як візитки. Принаймні, це не дає можливості друкарням, оснащеним таким устаткуванням, на рівні конкурувати за цінами з підприємствами, що мають традиційні офсетні машини. Якість їхньої продукції також не дуже далеко пішло від электрографічних копіювальних автоматів. Відсутність можливості використати будь-які фарби (більш-менш різноманітний набір існує лише для Heidelberg DI, що друкує за принципом сухого офсету) виключає ці машини з конкуренції із традиційними технологіями, а в кілька разів більша вартість самих пристроїв не дає їм шансу боротися на рівні із сучасними копірами. 

 Трафаретний спосіб 

 Як  відомо, трафаретний спосіб виробництва  друкованої продукції (або шелкографія) у наші дні активно витісняється з поліграфії в область легкої промисловості (друк на тканинах, пластику, дереві й т.п.). Нагадаємо основні технологічні операції цього способу. Спочатку на рамку натягають трафаретну форму - дрібнокоміркову синтетичну сітку, покриту шаром фотоемульсії. Після експонування через фотоформу емульсія частково руйнується, і виходить трафарет для наступного друку. Потім сітку накладають на задрукований матеріал і продавлюють через неї фарбу за допомогою ракеля. Якщо потрібно одержати багатоколірну печатку, послідовно наносять кожну фарбу через свою трафаретну сітку. Використаються фарби на основі сильних летучих розчинників (ацетон, толуол), тому саме виробництво дуже шкідливо.

 Проте, трафарет залишається одним з  основних способів виготовлення високоякісних  візиток. Властива йому неквапливість  і більша частина ручної праці є недоліком при друці великих тиражів, але це аж ніяк не є перешкодою для рентабельного виготовлення візитних карток. Доступність устаткування й гарна якість продукції роблять цю технологію цілком конкурентоспроможної для цього виду бізнесу. Головний козир трафаретної технології - товстий шар фарби, наносимый практично на будь-який матеріал - може зіграти важливу роль при виробництві візиток. За рахунок цього можна одержати дуже соковите, практично рельєфне зображення. Мінусами ж цієї технології, крім ручної праці й маленької продуктивності, є невисока роздільна здатність зображення й більша вартість друкованої форми. По рентабельності трафаретна технологія починає перевершувати цифрові способи печатки (принтери й копіри) ін і тиражах 30-50 друкованих аркушів. Яскравим прикладом широкого використання шелкографии є відома в Москві фірма “Лінія Графік”. Її керівники, незважаючи на наявність великого парку офсетного встаткування, поки не збираються відмовлятися від трафаретної технології. 

 Перевагами гарячого тиснення є незвичайність продукції (що й потрібно для візиток), а також мала вартість устаткування для початку виробництва. Недоліки - ручна праця й висока собівартість продукції. 

 Офсетний друк 

 Офсет є найпоширенішим способом виготовлення візитних карток в усьому світі. Причина зрозуміла: йому властиві недоступне принтерам багатство матеріалів, що запечатують, недоступна для шелкографии роздільна здатність і недоступний для цифрових способів печатки колірний діапазон. Через найбільшу практичну цінність, ми, з вашого дозволу, присвятимо цій технології цілий розділ.

 Друк візитних карток на офсетних машинах

 Найкраща  за загальними критеріями друкарська машина підходить для печатки візиток зовсім не кращим образом. Для підтвердження цієї тези спробуємо представити, як може виглядати печатка візиток на сучасної четырехкрасочной машині формату, наприклад, 52х36см.

 Спочатку  визначимося зі способом кольороподілу. На один друкований аркуш збираються візитки з декількох замовлень  і все це ділиться на стандартні триадні кольори. Підхід цілком можливий, але він сполучений з деякими незручностями. По-перше, що робити із бронзовими й срібними фарбами, які так люблять наші замовники? Їх прийдеться вдруковувати окремим прогоном. По-друге, якщо на візитці використаються "фірмові" кольори (іноді навіть відсутні в Pantone), вірно відтворити їх через CMYK надзвичайно складно: найменше відхилення по одній з фарб може привести до повного перекручування результуючих кольорів. І, нарешті, растр. Представте, що потрібно відтворити текст шостим кеглем з кольорами 30%С + 50%М + 10%K - як це буде виглядати навіть при линиатуре 250 lpi?

 Припустимо, що для підвищення ефективності ми відмовилися від замовлень із металізованими фарбами й навчилися  вмовляти замовників на використання зручних нам квітів. Наступна проблема - це формат. На аркуші 52х36 можна розмістити сорок візиток 5х9см. Найпоширеніший об'єм замовлення - 100-200 візиток, тобто для одного замовника вистачить тиражу в п'ять аркушів. Зрівняємо цей тираж з кількістю аркушів на приладження: потрібно сполучити чотири форми й відрегулювати загальну й зональну подачу фарб. Візьмемо на себе сміливість затверджувати, що жоден друкар, ні на який четырехкрасочной машині (нехай навіть із усіма хитруваннями начебто штифтовий приводки, автозавантаження форм і цифрового настроювання барвистих ящиків), не зможе обійтися менше, ніж 50 приладочными аркушами. А приладжуватися треба обов'язково на тиражному папері, інакше можна не потрапити в кольори, або не вгадати з величиною натиску. Отже, одержуємо розрахункову норму відходів паперу 9 5%.

 Здавалося б, що цю проблему можна дуже легко  вирішити, зібравши на одному аркуші 40 різних візиток, з тиражем кожної по 200 штук. Дійсно, тоді відходи одержуємо  цілком прийнятні - 20%. От тільки чи стане перший замовник чекати, поки набереться ще 39 "попутників"? Є й ще одна теоретична можливість: будь-яка гарна машина дозволяє перешикувати на менший формат, наприклад на А4. На такому аркуші вже досить набрати не 40, а 10 візиток. Але кожна зміна формату "сюди" на машинах з каскадною подачею (а ми говоримо, природно, саме про таких) займає чимало часу, і тому друкарі й технологи предпочитают всі роботи друкувати на аркушах максимального формату, по можливості не торкаючи настроювання. До того ж, з огляду на, що для візиток використовується досить товстий папір, складно уникнути локальних вдавлювань офсетного полотна по площі аркушів, що друкують, які можуть зіграти свою негативну р оль уже при роботі з папером нормального розміру й товщини. Тому, вибравши таке рішення, необхідно ще й упокоритися зі зміни комплекту офсетних полотен при кожному переході на печатку візиток.

 І ще один економічний аспект. На коротких тиражах частка витрат на додрукарську підготовку в собівартості продукції стає дуже відчутною. У нашому випадку на кожний тираж прийде витратити чотири офсетних форми 51х40см, вивести чотири плівки такого ж розміру (причому на гарному ФНА, тому що вимоги до сполучення дуже високі), плюс каторжна праця верстальщика й монтажиста. Таким чином, не витративши жодного аркуша паперу й навіть не включаючи друковану машину, ми вже накрутили майже по 5 центів вартості на кожну майбутню візитку.  

 Щоб зробити друк таких маленьких тиражів рентабельним, потрібно мінімізувати відношення приладочних аркушів до тиражного. Зменшити кількість приладок ми не можемо - це завжди кілька десятків. Тому залишається один шлях - збільшити число тиражних аркушів. Це означає, що потрібно друкувати на мінімальному форматі, розміщаючи на аркуші якнайменше візиток. У межі це повинна бути печатка на аркушах 5 х 9 см, і такі спеціалізовані машини дійсно існують. Однак вони не одержали широкого поширення - можливо, тому, що власники друкарень звичайно все-таки хочуть друкувати на тій же машині крім візиток і бланки, і конверти, і папки. Тому в Європі й Америці встановився наступний технологічний стандарт: друкована машина формату А3 і формат аркуша 24 х 9см з компонуванням чотирьох візиток, показаний на малюнку 2. Розглянемо переваги такого компонування.

 Оскільки  аркуш подається в машину уздовж, відсутня проблема різноколірності візиток: всі вони проходять в одній і тій же зоні фарбового апарата. Це дозволяє при певному досвіді друкаря взагалі не закладати фарбу в кипсейку (Кипсейка - на жаргоні поліграфістів означає фарбовий ящик), а наносити її тільки на валики. При цьому колосально зменшуються витрата й тривалість зміни фарби - відомо, що основний час смывки й основні відходи фарби зв'язані саме із промиванням фарбового ящика.