"Кейс" (з англ. - випадок)
- це дуже деталізовані, контекстуальні,
описові доповіді і повідомлення
про викладання і учіння. "Кейс"-метод
є практикою використання "кейсів"
як засобу навчання у галузях
права, бізнесу, медицини, освіти
[25, с. 157].
Т. Кошманова виділяє
два типи "кейсів", які використовують
для підготовки педагогів. Перший
тип - це детальний (до погодинної
хронології) щоденний опис викладання
студента за принципом: коли? де?
і як? Другий тип передбачає
обговорення короткої і конкретної
навчальної ситуації, події, яка,
наприклад, відбулася зі студентом
на педагогічній практиці [25, с. 157-159].
"Кейс"-метод використовують
для того, щоб допомогти майбутньому
вчителеві зрозуміти специфіку
педагогічних ситуацій (взаємовідносини,
види відповідальності, клімат навчання,
мотивацію). Це сприяє формуванню вмінь
розв'язання проблемних ситуацій, допомагає
адаптації студента до майбутньої діяльності.
Проте "кейс"-метод
має певні недоліки:
- недостатньо досліджений
у педагогіці;
- не сприяє глибокому
вивченню педагогічних проблем
і завдань;
- вимагає більших затрат
часу;
- потребує від викладача
певного досвіду, глибоких знань
у проведенні дискусії та аналізу
"кейсової" ситуації;
- викладач повинен вміти
відмовитися від власних суджень
та упереджень.
Метод портфоліо
Портфоліо - метод навчання,
оцінювання і атестації, який широко
застосовується у СІЛА, у процесі
підготовки майбутніх вчителів. У
педагогічній практиці відомі такі види
портфоліо: "робочий портфоліо",
"шоукейс портфоліо" і " портфоліо
для записів"[25, с. 148-152]. Найчастіше
у практиці підготовки майбутніх
викладачів використовують "робочий
портфоліо ": студент збирає матеріал
для атестації, викладач має можливість
оцінити рівень професійного зростання
студента протягом певного часу.
Залучення студентів
до атестації й оцінювання
допомагає їм оволодіти власним
учінням, розвиває почуття власної
відповідальності за цей процес.
Велику роль у застосуванні
методу портфоліо у вищій школі
приділяють викладачеві, який
виконує роль фасіліта-тора (помічника).
Саме він допомагає у розвитку
самооцінки та самоаналізу студентів,
рефлексивному обговоренню продуктів
їхньої діяльності. Від роботи
викладача, від його вміння
позитивно ставитися до помилок
учнів, толерантно спілкуватися
зі студентами залежить результат
цього методу.
Оскільки метод-портфоліо
використовується у вищій школі,
можна проводити портфоліо-конференції,
на яких відбувається атестація
цього виду студентської роботи.
Фактично викладач разом зі
своїми учнями проводить спільний
аналіз та оцінювання вмінь
і здібностей студентів. З'явилася
можливість вивчити ідеї, інтереси,
звички, загальні здібності і
ставлення до навчальних цілей,і
що найголовніше, встановити цілі
самокерування і самовдосконалення.
Метод проектів
У вищій школі в
США особливу роль при підготовці
викладачів приділяють письмовим
роботам, так званим проектам.
Проекти розвивають логічне мислення,
навики стилістичного оформлення
своєї думки, правильного добору
слів тощо. "Не потребує доведення,
що письмова діяльність - це важка
праця, до того ж ризикована: оформлення
наших думок до написаних слів змушує
нас бути чутливими до критики, заперечень,
неправильної інтерпретації" [25, с.135].
Виконання такого завдання,
як написання проектів, вимагає
від студента обдумування і
формулювання основних ідей з
предмета, що вивчається у вищій
школі. Допомагає з'ясовувати
ґенераційні ідеї аутентична
бесіда, яка є життєвим засобом
для випробування цих ідей. Аутентична
бесіда, як і будь-який вид розмови,
передбачає діалог, проте вона
спроможна розв'язати і проблеми
вищого рівня і застосовується
як засіб розвитку вмінь вчителів-початківців
[25, с. 140-143].
Викладачі за допомогою
методу-проектів намагаються сформувати
зі студента самостійних дослідників,
спроможних трансформувати себе
і виробити власну робочу теорію.
З цією метою студент повинен
робити дві презентації своєї
роботи (фактично, це портфоліо)
на початку і в кінці семестру.
За вимогами презентації кожен
студент, виконуючи роль вчителя,
протягом 7-10 хвилин викладає студентській
спільноті своє бачення проблеми
або її вирішення, розв'язання
тощо.
У процесі дискусії
у роботі з малими групами
інколи виникає потреба у конкретних
завданнях-проектах, які отримує
кожна група студентів. Формулює
проблему вчитель, саме він
контролює різні підходи до
вирішення і їх аргументацію.
Наприклад, вирішується екологічна
проблема: "Яким чином знизити
рівень забрудненості повітря
у нашому місті?" [19, 150-152]. Спочатку
кожен записує ідеї, що приходять
на думку, потім вчитель розподіляє
клас на групи по 4-5 студентів.
Тепер вони переглядають свої
записи, обирають 1-2 найбільш продуктивні
ідеї та, обговорюючи протягом 10-15
хвилин, розвивають їх. Висувається
один представник з кожної
групи для обстоювання ідеї
перед цілою аудиторією. Можливий
і наступний етап роботи над
цією проблемою: студенти самі
розподіляються на групи, обираючи
ті ідеї , які є на їх погляд
продуктивними і розподіляють
завдання у вигляді завдань-проектів.
Кожна група має конкретну
роботу: вимірює рівень забрудненості,
зв'язується з представниками
влади, які контролюють екологічну
ситуацію, з представниками преси,
партії "зелених" тощо. Головна
мета методу-проектів - висунення
та розв'язання творчих ідей.
Підготовка викладача
до занять за груповою формою
навчання передбачає такі етапи:
1) правильно обрати інтерактивний
метод для конкретного заняття,
що визначається метою уроку,
особливостями матеріалу, який
вивчається.
2) правильно сформувати
групу учнів.
3) ретельно продумати структуру
уроку з використанням групових
форм навчальної діяльності.
4) обрати проблему для
розв'язання та намітити шляхи
її вирішення.
5) важливо продумати інтер'єр
аудиторії.
Учні повинні мати
умови для того, щоб достатньо
вільно рухатися в аудиторії,
об'єднуватися у групи. Тому
потрібно з'ясувати, чи є можливість
в аудиторії пересунути столи,
стільці тощо.
Меблі в аудиторії,
яка призначена для заняття
з малими групами, повинні бути
"мобільними". Можна змоделювати
кілька варіантів для проведення
занять за методом участі, інтерактивними
методиками: стільці в колі, "банкетний
стиль", "П" - подібний стиль;
"ялиночка" [13, с. 175].
Безумовно, інтер'єр
дуже важливий у груповій роботі
зі студентами. Якщо ж немає
відповідних умов для роботи,
достатньо просто розвернути
студентів, що сидять на двох
партах, обличчями один до одного,
і вже створено маленькі групи
для заняття. Можна спробувати
працювати зі студентами, що сидять
на одній парті, -створено парну
групу. Якщо розвернути всіх
студентів, що сидять в одному
ряду (наприклад, на 6-7 партах), обличчями
один до одного, то створюється
уявне коло, де разом можуть
працювати 12-14 студентів. Потрібно
лише викладачеві пересунути
свій стілець ближче до них.
Працювати зі студентами, коли
ви бачите очі всіх, цікаво. Це
створює додатковий комфорт у
спілкуванні, підтримує у вирішенні
важкої проблеми, розвиває комунікативні
здібності, необхідні у дискусіях.
Можна запропонувати взятися
всім за руки, щоб відчути готовність
працювати у команді.
Типи практичних занять
Розглянемо лише деякі
типи практичних - семінарських занять,
які, на наш погляд, зможуть
проілюструвати застосування інтерактивних
методик у вищій школі. Зупинимося,
передусім на заняттях, де відпрацьовуються
комунікативні, вербальні, дискусійні
вміння, які необхідні майбутнім
випускникам гуманітарних факультетів.
На практичному занятті-конференції
студенти "перевтілюються" у дослідників
з конкретної проблеми, що зазначена
у планах до заняття (здебільшого
п'ять-шість питань). Студенти розподіляються
на дослідників-доповідачів (п'ять
осіб), опонентів (п'ять осіб), учасників
конференції - більшість студентів.
Обирається керівник секції та секретар.
Викладач, залежно від мети заняття,
може бути ментором, модератором
або координатором -спостерігачем.
Головне завдання - підготувати студентів
до участі у конференціях різного
рівня, тому питання до семінарського
заняття будуть доповідями науковців
з різних країн світу. Отже, на практичних
такого типу використовують рольові
ігри. Виступи учасників оцінюють
колективно.
Практичне заняття - захист курсової
(дипломної) роботи -важливе для фахової
освіти випускників гуманітарних факультетів.
Досвід свідчить, що студентові важко
підготувати стислий виступ, рецензію
на роботу, тому заняття і передбачає
розвиток саме цих навиків. Групу
студентів поділяють на авторів
дослідної роботи (п'ять-шість осіб),
рецензентів (п'ять-шість осіб), опонентів
(п'ять-шість осіб), членів комісії, яка
оцінює виступи.
Практичне заняття-диспут
Ця форма роботи
в університеті , як і попередні,
пов'язана з мотивацією діяльності
студентів гуманітарних факультетів,
передбачає розвиток їх комунікативних
умінь, які так необхідні майбутньому
викладачеві, політику, адвокату
тощо. Можна обрати декілька тем
з курсу, щоби вдосконалювати
вміння вести дискусію, науковий
діалог з опонентами, рецензентами,
коректно ставити запитання дослідникам,
чітко та логічно на них
відповідати.
Практичне заняття - "вибори"
На цьому занятті
моделюються ситуації, які допоможуть
порівняти два типи виборів
(демократичні й недемократичні)
і показати перевагу перших. Викладач
призначає комітет з кількох
студентів, який визначає імена
кандидатів. З'ясовуються відмінності
під час голосування за одну
кандидатуру, або можливість обирати
за альтернативним списком. Обов'язково
пригадуємо вибори в Радянському
Союзі та ін. Відзначаємо у
процесі обговорення, які почуття
викликає у виборців голосування
за кандидатуру, що є у списку
єдиною. Друга мета заняття: сформувати
суспільно-громадянську позицію,
відповідальність за майбутнє
держави. Отже, на такому занятті
викладач може допомагати формуванню
загальнолюдських цінностей, демократичних
ідеалів.
Практичне заняття за методом
"снігова куля"
Цей тип заняття
складний за своєю методикою,
проте може відіграти важливу
роль у підготовці спеціаліста
до самостійної наукової діяльності.
До планів практичних занять
обов'язково додаються проблемні
дискусійні питання, вирішити
які легше у невеликій групі.
Об'єднуємо студентів у групи
по двоє-троє, даючи змогу обговорити
проблему протягом 5 хв. Наступний
крок -об'єднання маленьких груп
по дві, а згодом - в одну-дві
великі, щоб поступово, аналізуючи
складне питання, зібрати достатньо
матеріалу та спільно вирішити
проблему. Відповідають переважно
студенти, які обізнані з цього
питання, або ті, кого висуває
група (групи).
Переваги та недоліки у
застосуванні інтерактивних методик
Отже, групова форма
роботи в порівнянні з іншими
має низку переваг:
- за той самий проміжок
часу обсяг виконаної роботи
набагато більший;
- висока результативність
у засвоєнні знань і формуванні
вмінь;
- формується вміння співпрацювати;
- формуються мотиви навчання,
розвиваються гуманні стосунки
між дітьми;
- розвивається навчальна
діяльність (планування, рефлексія,
контроль, самоконтроль).
Як і кожна форма
роботи зі студентами в аудиторії
під час навчального заняття,
групова форма недосконала, не є
самоціллю у педагогічному процесі.
Впровадження нових методик викладання
у вищу школу потребує від викладача
змінити і ставлення до своєї
ролі в аудиторії, як до керівника
процесом навчання. Це викликає у нього
і певні упередження, на які вказує
С.Л. Грабовська:
- страх втратити керівну
роль у навчальному процесі;
небажання мати клопіт із змінами
у навчальних курсах;
- хвилювання втратити
контроль за навчанням студентів
а також побоювання того, що
працюючи в групах, не всі студенти
активні;
- неможливість постійно
підтримувати на занятті "залізну"
дисципліну і тишу [13, с. 173].
Вважаємо, що кожен викладач
має право обирати такі форми
роботи, які відповідають меті навчальної
дисципліни. Безумовно, викладання гуманітарних
дисциплін у вищій школі потребує
змін. Цей процес довготривалий. Він
залежатиме передусім від активності
студентів, від їхнього бажання
постійно самовдосконалюватися з фахових
предметів.