інтерактивні технології

    «Форум» - обговорення, що нагадує «засідання експертної групи», у ході якого ця група обмінюється думками з «аудиторією» (див. додаток А, вправа 25).

    «Дебати» - формалізоване обговорення,яке побудоване на основі виступів учасників-представників двох протилежних команд-суперників та заперечень до цих виступів(див. додаток А, вправа 20).

    «Засідання  суду» - обговорення, що імітує слухання справи у суді , на якому чітко розподіляються ролі всіх учасників(див. додаток А, вправа 15).

    «Акваріум»: учасники об'єднуються в групи по 4-6 осіб та ознайомлюються із завданням. Одна з груп займає місце в центрі класу, отримує інструкцію щодо проведення групової дискусії: «Прочитайте завдання вголос; обговоріть його в групі, за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію». Після завершення відведеного часу група повертається на місце. Коротке обговорення того, що почули всім класом: чи погоджуєтеся ви з думкою групи? Чи була ця думка достатньо аргументованою? Потім інша група займає місце в центрі кола. Наступна група може обговорювати інше питання або іншу проблему(див. додаток А, вправа 11, 21).

    Ток-шоу застосовується для залучення учнів до діяльності з набуття вмінь публічно виступати. Планом передбачається:

    1. оголошення теми дискусії;

    2. пропозиція висловити думку окремим учням, які готувалися до дискусії із запропонованої теми;

    3. пропозиція глядачам поставити запитання до цих учнів (ті, які запитують і відповідають, повинні роботи це в стислій, лаконічній формі) (див. додаток А, вправа 23).

    Метаплан - маловідомий спосіб дискусії, що містить елементи «мозкової атаки», аналізу випадків, гри. Його можна використовувати як у малих групах, так і у великих аудиторіях. Методична структура метаплану включає:

     1) вступ до проблеми, пояснення учасникам суті метаплану як методу вирішення проблеми (створення плаката, в якому відображені основні аспекти проблеми);

    2) постановка першого завдання, створення першого плаката, робота з картками, переміщення першого плаката;

    3) поділ на групи й узгодження другого завдання (теми), створення другого плаката у группах, робота з картками, презентація плакатів;

    4) узагальнення пропозицій, зафіксованих на плакатах усіх груп, підбиття підсумків.

Правила ведення дискусії:

    - сперечатися по суті;

    - не допускати образливих реплік, не давати виступам оцінку. Не нав'язувати свою думку; поважати погляди опонентів; перш ніж критикувати, намагатися зрозуміти точку зору оппонента;

    - чітко формулювати свої думки, стримувати емоції;

    - намагатися встановити істину, а не демонструвати красномовство;

    - уміти усвідомити свою неправоту та дійти спільної думки (див. додаток А, вправа 16).

    Мозковий  штурм. Метод розв'язування проблеми за обмежений час. Послідовність дій може бути такою.

    1. Вступ. Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну обдумування пропозицій.

    2. Висловлення суджень, ідей. Реєстрація ідей на дошці.

    3. Обґрунтування своєї ідеї тими, хто її висловив. Загальна дискусія навколо представлених ідей (правильність, доцільність, оригінальність). Вибір найкращої ідеї.

    4. Обґрунтування остаточного вибору. Підбиття підсумків заняття.

    Правила мозкового штурму:

    - Кожен може вільно висловлювати  пропозиції;

    - учасники висловлюються по-черзі,  точно і коротко,;

    - будь-які пропозиції приймаються  і схвалюються учасниками;

    - ведучий записує всі пропозиції;

    - не можна критикувати і коментувати  пропозиції;

    - можна розвивати попередні ідеї (див. додаток А, вправа 3, 26) [1, с.61].

    «Ланцюжок»  - інтерактивний прийом, який полягає в тому, що учні будують висловлювання на рівні фрази по-черзі один за одним, логічно продовжуючи попередньо сказане висловлювання (див. додаток А, вправа 2, 4, 5, 6).

    Мікрофон. Цей метод дає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлювати свою думку чи пропозицію. Робота організовується в такий спосіб: спочатку вчитель ставить класу запитання, дає мікрофон (або уявний: ручку чи олівець) учневі, який висловлює свою думку і переда. Мікрофон іншому учневі. Має право говорити тільки той учень, у кого мікрофон. Це займає приблизно 1 хвилину. Відповіді не коментуються і не оцінюються (див. додаток А, вправа7, 8, 9, 14) [10, с.21].

    Коло  ідей. Метою прийому є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

• учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в групах;
• після того, як вичерпався час обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, що обговорювалася;
• групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі варіанти відповідей;  під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;

- узагальнюються висловлені думки, робляться підсумки (див. додаток А, вправа 22).

    Метод «прес». Використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання та необхідно чітко аргументувати позицію з проблеми, переконати інших у правоті. Алгоритм виступу доповідача має бути чітким і включати:

• Позицію - «Я вважаю, що...» (висловлення думки, пояснення точки зору).
• Обґрунтування: «...тому, що...» (наводиться причина появи цієї думки, докази на підтримку пропозиції).

    Приклад: фраза продовжується «... наприклад...»  і наводяться факти, що підтверджують думку, позицію.

• Висновки: «Отже, я вважаю, що...» (висновок з того, про що йшла мова) (див. додаток А, вправа 13).

      Навчаючи - учусь. Передай знання іншим. Клас ділиться на групи по 3 – 5 учнів. Кожен учень одержує аркуші з відповідною інформацією. Вони знайомляться з її змістом і передають одному з учнів, при цьому одержують інформацію від іншого учня – ця робота проходить в середині кожної групи. Потім представник від кожної групи повідомляє класу те, про що дізналися під час спілкування(див. додаток А, вправа 17).

      Метод «американської мозаїки» реалізується за схемою: новий матеріал поділяється на 4-6 частин, які пропонуються для вивчення членам груп. Кожен учень із групи досконало опрацьовує одне питання з переліку. Потім члени різних команд, які вивчали одне й те саме питання, збираються для 5-10-хвилинного обговорення його. Після цього вони повертаються до своїх команд і пояснюють зміст своєї частини навчального матеріалу іншим членам групи. Рівень засвоєння навчального матеріалу визначається за результатами індивідуальної самостійної роботи, яку виконує кожний учень за всією темою (див. додаток А, вправа 27).

    «Займи  позицію»: учитель читає твердження, учні повинні підійти до плакату «Yes» or «No». Потім вони аргументують своє рішення (див. додаток А, вправа 1).

    Рольова гра – це гра за правилами, підпорядкованими досягненню заздалегідь накресленого ігрового результату (за М. В. Кларіним) [5, с.10]. Модель навчального процесу, який ґрунтується на грі, вводить учнів у ігрове моделювання явищ, що вивчаються та надає їм нового життєвого досвіду.

    Структура навчального процесу, який передбачає дидактичну гру, складається з 4 етапів:

1. Орієнтація. Вчитель характеризує тему, яка вивчається, основні правила гри та її загальний хід.
2. Підготовка до проведення. Розподіл ролей, вивчення ігрових завдань, процедурні питання.
3. Проведення гри. Вчитель стежить за грою, фіксує наслідки (підрахунки балів, прийняття рішень), роз’яснює те, що не зрозуміле.
4. Обговорення гри. Вчитель керує дискусійним обговоренням гри (що сподобалось, коли виникли труднощі, які ідеї з’явилися протягом гри.

    Увага приділяється зіставленню імітації з реальним світом, установлення зхвязку  гри зі змістом навчальної теми (див. додаток А, вправа 10, 19). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                           Висновок

    Отже, всі вищезгадані інтерактивні технології можуть бути використані в навчанні монологічного та діалогічного мовлення учнів 8-го класу школи з поглибленим вивченням іноземної мови, адже вони сприяють розвитку мовленнєвих вмінь англійської мови, а також процесу навчання монологічного мовлення англійською мовою взагалі.  

    Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя. 

        Існують певні методичні рекомендації щодо підготовки уроку за інтерактивними  технологіями. Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці наступні:

    1.  До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.

    2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисними є: різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.

    3. Тих, хто навчається за інтерактивними технологіями, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

    4.  Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готують заздалегідь.

    5. Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

    6. Уважно ставитися до учнів під час формування груп.

    7. На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних прийоми роботи.

    8. Під час підготовки питань учителю необхідно продумувати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

    Для того щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних технологій і перетворити їхні слабкі сторони в сильні, треба пам'ятати:

     По-перше, інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу. Починати треба з поступового включення елементів цієї моделі, якщо вчитель або учні з ними незнайомі. Як педагогу, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити план поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».

    По-друге, можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» і створити разом із ними «правила роботи в класі». Налаштувати учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовувати спочатку прості інтерактивні технології — робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли у вчителя і в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.

    По-третє, використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання [24, с.68].

    Нарешті, якщо застосування вами інтерактивної моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, вчителю треба переглянути вашу стратегію й обережно підходити до її використання.

    З іншого боку, після кількох старанно підготовлених уроків викладач зможе  відчути, як змінилося ставлення  до нього учнів, а також сама атмосфера  в класі і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними технологіями.