інтерактивні технології

    Слід  також відрізняти поняття «інтерактивне  навчання» та «комунікативний підхід», хоча вони  тісно пов’язані та переплітаються одне х одним. Комунікативний метод слід визначати як систему взаємозумовлених методичних принципів, об’єднаних однією стратегічною ідеєю, направлених на навчання якого-небудь виду мовленнєвої діяльності [11,с.33]. Ці принципи такі:

• мовленнєвої направленості, що передбачає досягнення практичної мовленнєвої цілі та практичне використання мови;
• індивідуалізація навчання мовленнєвої діяльності, що передбачає врахування здібностей учнів та їх індивідуальних можливостей.
• функціональності, який передбачає відбір лексики з тих сфер комунікації до участі в яких ми готуємо учнів, відбір лексики на основі її глобальної частоти для даного мовленнєвого завдання та в даній ситуації.

    Одним з основних прийомів комунікативного методу в навчанні є імітація ситуацій з реального життя, покликаних стимулювати учнів до активного говоріння. При цьому дуже важливо, щоб теми були пов'язаними з повсякденним життям, проблемами, що займають учнів. На відміну від класичних методів, основу яких становить повторення і запам'ятовування, на заняттях, що проводяться по комунікативній методиці, хід уроку залежить від самих учнів - їх відповідей, реакції і т.п. Оскільки спілкування відбувається осмислено, на доцільні теми.

    Звичайно  ж, більшу частину занять займає розмовна мова, хоча читання і письмо вивчаються теж. Викладачі, в основному, не говорять, а слухають і спрямовують хід  заняття.

    Вище  прелічені ознаки можна вважати  спільними і для комунікативного  методу і для інтерактивних технологій навчання. Але різниця полягає  в тому, що інтерактивне навчання передбачає постійну, активну взаємодію усіх учнів, в той час як комунікативний метод навчання може застосовуватись  не лише в груповій та парній формі  роботи, але й в фронтальній  та індивідуальній.

    Ефективність  інтерактивних методів навчання можуть також підтвердити дослідження, проведені Національним тренінговим  центром (США, штат Меріленд) у 80-х рр.,які  показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння  матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю, дії, практику). Результати цих досліджень були відображені в схемі, що отримала назву «Піраміда навчання» (див. табл.1.2).

    З піраміди видно, що найменших результатів  можна досягти за умов пасивного  навчання (лекція — 5%, читання — 10%), а найбільших — інтерактивного (дискусійні групи — 50%, активне навчання — 75% , навчання інших чи застосування знань відразу — 90%).

Таблиця 1.2

         

      Піраміда навчання

     

    Отже, судячи з усього вище сказаного можна стверджувати, що інтерактивні технології навчання можуть успішно та ефективно використовуватися в навчанні монологу-міркування та монологу-переконання англійською мовою учнів 8-го класу школи з поглибленим вивченням іноземної мови, адже коли ми обговорюємо проблеми з іншими, ставимо запитання, що їх стосуються, наш мозок працює набагато краще. У результаті такого навчання засвоєння матеріалу є вдвічі ефективнішим, ніж при монологічному поясненні. В умовах інтерактивного навчання можна також викласти інформацію своїми словами; навести свої приклади; показати певні подібні прояви, подібні ознаки в інших явищах і процесах; знайти зв'язок з іншими процесами або явищами, вже відомими раніше; передбачити деякі наслідки; знайти протилежності. Це є ефективні прийоми в навчання монологічного мовлення, а їх результатом може стати зразковий монолог-міркування чи монолог-переконання.

    2.1. Особливості проведення уроку англійської мови з використанням інтерактивних технологій  

    Застосування  інтерактивних технологій висуває  певні вимоги до структури уроків (див. додаток В), яка,  як правило, складається з п'яти елементів [14, с.65-66]:

    1) мотивація ( не більше 5% часу заняття);

    2) оголошення, представлення теми  й очікуваних результатів (не більше 5% часу заняття);

    3) надання необхідної інформації  для розв'язання завдань (не більше 10-15% часу );

    4) інтерактивна вправа — центральна частина заняття (45-65% часу на уроці);

    5) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку (до 20 % часу).

    Розглянемо  кожен із цих елементів інтерактивного уроку ґрунтовніше.

    Мета етапу мотивації — сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

    Із  цією метою можуть бути використані  прийоми, що створюють проблемні  ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, і нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», тощо). Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем.

    Мета етапу оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів — забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель.

    Без чіткого та конкретного визначення й усвідомлення учнями результатів  їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом. Формулювання результатів інтерактивного навчання учнів має відповідати наступним вимогам.

    1. Висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бути сформульованими таким чином: «Після цього уроку учні зможуть...».

    2. Чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку. Результати можуть бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів. Наприклад, знання: пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти, проаналізувати... тощо; ставлення: сформувати та висловлювати власне ставлення до..., пояснювати своє ставлення до...

    3. Досягнуті результати повинні бути такими, що могли б вимірюватися. Наприклад: якщо після уроку учні вмітимуть «пояснювати суть явища та наводити приклади подібних явищ» — це легко перевірити та виміряти в оціночних балах, урахувавши точність і повноту відповідей.

    4. Досягнуті результати мають бути абсолютно зрозумілими для учнів і для самого вчителя, а також для інших учителів і осіб, що відвідують урок, із огляду на те, чи досягнуті заплановані цілі, чи ні.

    Таким чином, формулювання результатів учителем під час проектування уроку є обов'язковою процедурою. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудова технології навчання неможлива без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати становлять 90% успіху.

    Досягнення  результатів у інтерактивній  моделі навчання передбачається шляхом залучення учнів до комунікативно-пізнавальної діяльності. Приступаючи до її виконання, вони повинні розуміти, для чого прийшли на урок, чого їм треба прагнути, як будуть перевірятись їхні досягнення.

    Етап  надання необхідної інформації. Мета цього елемента уроку — дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі вони могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час. Для економії часу на уроці, для досягнення максимального ефекту уроку можна давати учням інформацію заздалегідь для попереднього ознайомлення в домашніх умовах.

    Етап  інтерактивна частина — центральна частина заняття, її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Вона передбачає застосування педагогом 1-3 інтерактивні технології. Обов'язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

• інструктування — учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв);
• об'єднання в групи та (або) розподіл ролей (1-2 хв);
• виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (5-15 хв);
• презентація результатів виконання вправи (3-5 хв).

    Етап рефлексії результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або із застосуванням інших прийомів (5-15 хв).

    Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим  компонентом інтерактивного навчання на уроці.

    Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формі. Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.

    Підсумковий етап є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Саме тут проясняється зміст проробленого, підбивається підсумок засвоєних знань і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще повинно вдосконалюватися в майбутньому.

    Підсумок  уроку розуміють як рефлексію, на думку психологів, здатність людини до самопізнання, уміння аналізувати власні дії, учинки, мотиви та порівнювати їх із суспільне значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії — згадати, з'ясувати й усвідомити основні компоненти діяльності. Вона не повинна бути лише вербальною — це можуть бути малюнки, схеми, графіки тощо.

    Очевидно, що ключовою функцією підсумків буде повернення до результатів навчання та можливість переконання, що учні їх досягли.

    Існують такі стадії підсумкового етапу уроку:

    - установлення фактів (що відбулося?);

    - аналіз причин (чому це відбулося?);

    - планування дій (що треба робити  далі?).

    Для проведення інтерактивного уроку з  англійської мови необхідно використовувати  наступні мовленнєві одиниці: I  consider..., to my mind…, I suppose..., I believe..., I think..., I guess... Using also because..., for example..., that’s why…, …while…, …if…, …therefore…, …whereas…,…when…, …before…, …that’s why…, on the one hand…, …on the other hand…, …than… and ending with to sum up…, to conclude.

    Дискусії. Дискусію не можна перетворювати на псевдо обговорення, псевдо пошук тих завдань, які відомі викладачеві - вона повинна бути проблемною. Існує низка прийомів організації обміну думок, які є згорнутими формами дискусії [5, с.9]. До них належать:

    «Круглий  стіл» - бесіда, в якій на рівних приймає участь невелика група учнів (до 5 осіб), відбувається обмін думками як між учнями так і з «аудиторією» (решта класу) (див. додаток А, вправа 24).

    «Засідання  експертної групи» («панельна дискусія») – спільне обговорення висунутої проблеми учасниками групи (4-5 учнів з визначеним заздалегідь головою) та обговоренні доповіді (досить стислої, в якій кожен відповідач висловлює свою позицію) (див. додаток А, вправа 12).