Биографический метод исследования в гуманитарных науках

    1.3. Опис біографічного методу в соціології

Біографія як життєпис видатної людини по праву вважається одним з найстарших художньо-публіцистичних і наукових жанрів. Життєпис як форма наукового дослідження й життєвий шлях людини як його предмет зустрічаються у філософії, соціології, історії науки, психології й інших гуманітарних областях. Це не дивно, оскільки кожна з даних дисциплін намагається по-своєму відповісти на питання, що стосуються обставин і сутності людського буття, а виходить, неминуче винна торкатися проблеми індивідуального життя. Дивує скоріше інше: інтерес до життєвого шляху з боку гуманітарних наук поки явно недостатній.

Свідоме або неусвідомлене прагнення до пошуку в житті іншої людини орієнтирів для побудови власного життєвого шляху є однією із причин популярності біографічного жанру, коли мова йде про художні біографії, основна мета яких саме й укладається в тім, щоб служити дороговказною ниткою й прикладом для самовдосконалення й самовиховання молоді.

Так, для соціолога аналіз біографії - це один зі способів дослідження життєвого шляху представника певної соціальної верстви в конкретну історичну епоху. Біографічний метод у соціології дозволяє виявити закономірності прояву суспільних процесів в індивідуальному житті, а також механізм перетворення подій одиничного життя в тенденції суспільного розвитку.При обробці біографічного матеріалу окремі біографії як би накладаються одна на одну, у результаті чого загальні для всіх їх моменти виступають особливо яскраво, а все нетипове, сугубо індивідуальне відкидається.

Для цілей соціологічного дослідження використаються також біограми, які американський соціолог Т. Абель визначає як розповідь про власне життя, написану людиною, що представляє певну соціальну групу й складену відповідно до певної схеми, заданої соціологом. При цьому одна біографія - це ще не біограма, вона стає такий лише серед біографій інших членів тієї ж соціальної спільності. Тому біограма, на думку Абеля, цікава для соціолога, тоді як історія життя - для психолога.

Незважаючи на зусилля, що вживають у даному напрямку, соціологічний аналіз життєвого шляху науковця як представника особливої соціальної групи як на сучасному, так і на історичному матеріалі зустрічається вкрай рідко. У цьому зв'язку можна згадати лише спробу побудови біограм відомих польських учених. Дана робота із суті представляє особливий рід біографічного довідника, витриманого в єдиній строгій схемі й утримуючого майже винятково фактографічний матеріал без його інтерпретації. Залишається тільки шкодувати про те, що в соціологів ще не дійшли руки до цієї проблеми. Хоча на багато питань, пов'язані з побудовою соціальної політики відносно науки, було б легше відповісти, маючи соціологічну картину типового життєвого шляху типового науковця.

В історико-наукових дослідженнях біографії вчених одержали, мабуть, найбільш широке поширення й по праву вважаються одним з основних наукових жанрів. У них, на відміну від соціологічного підходу, аналіз націлений на біографію не типового, а видатного вченого. З погляду історика науки життя неабиякого вченого - це саме по собі історична подія, якийсь поворотний момент у розвитку наукового знання. Особливість історико-наукового підходу до вивчення життя людини науки полягає в тому, що він зосереджений в основному на «життєписах» певних наукових ідей, втілених у біографіях їхніх конкретних носіїв. У подібних біографіях розвиток науки подано переважно як процес нагромадження знань, у рамках якого вчений виступає не стільки як жива особистість, скільки як персоніфікація логіки розвитку науки, як її агент, через діяльність якого об'єктивні закономірності втілюються в реальну дійсність.

Отже, сутність біографічного методу у першому його значенні полягає в тому, щоб відповістити на запитання, з яких подій життя й за допомогою яких механізмів народжується конкретна особистість і як надалі вона сама будує свою частку. Як особливий методичний принцип психологічного аналізу біографічний метод укладається в реконструкції значимих для особистості подій і виборів, вибудовуванні їхньої причинно-наслідкової послідовності й виявленні їхнього впливу на подальший плин життя.

Однак аж ніяк не всяке використання біографічних даних для дослідження психології вченого служить меті реконструкції його особистості через історію життя. І отут мі підходимо до іншому значенню, у якому поняття біографічний метод, мабуть, найбільше широко представлене в психології. Під біографічним методом мають на увазі також будь-яке використання біографічних матеріалів - автобіографій, щоденників, свідоцтв очевидців, біографічних опитників і ін. - для найрізноманітніших дослідницьких і практичних цілей. Серед цих цілей Г. Олпорт називає збір феноменологічних даних, вивчення розумового життя дорослих, складання різних топологій, ілюстрування певних теоретичних положень психології й багато інші.

Таким чином, біографічний метод використається також для позначення інструментальної техніки й джерела одержання інформації про індивідуально-психологічні особливості, і як методика збору даних може застосовуватися як з метою наступної реконструкції життєвого шляху, так і для рішення інших завдань.

Нарешті, у своєму третьому, найбільш вузькому значенні, біографічний метод - це одержання відомостей, що цікавлять соціолога, із уже наявних біографічних довідників, збірників і т.д. Так, наприклад, К. Кокс, Р. Кэттелл, Дж. Кэттелл використали подібні біографічні джерела для виділення рис, властивих творчої особистостей. На основі що були біографій видатних людей мистецтва й науки Н. Э. Пэрна намагався виділити закономірності творчих циклів протягом життя, Зв'язуючи підйоми творчості з ритмічністю протікання всіх фізіологічних і біологічних процесів, він припустивши, що піки творчості настають через кожні 6-7 років. Як матеріал для підтвердження своєї гіпотези Пэрна використав біографічну літературу. На основі життєписів він проаналізував продуктивність, а також значимі події творчого життя певного кола творчих осіб. Відповідно до його подань, події творчого життя відбуваються поза прямою залежністю від зовнішніх обставин і факторів. Втім, ця незалежність взагалі відрізняє творчих людей, оскільки вроджений характер креативної здатності, був для Пэрна зовсім очевидний. Відповідно до його поглядів, життєвий шлях генія - це розгортання закладеного в людині таланта, обумовлена універсальними біопсихологічними (а може бути навіть космологічними) закономірностями існування. Таким чином, Пэрна застосовував біографічний метод у своїх дослідженнях як би двічі: використовуючи біографічні довідники як вихідний матеріал для аналізу, але також і як певний методологічний підхід до побудови концепції життєвого шляху генія, хоча його подання про рушійні сили життєвого розвитку представляється на сьогоднішній день неспроможним.

До використання довідково-біографічної літератури звертаються, як правило, у тих випадках, коли або неможливе застосування емпіричних методів, тому що об'єктами дослідження є видатні вчені минулого, або коли потрібно проаналізувати великий масив даних для виявлення деяких статистичних закономірностей. Треба, однак, мати на увазі, що при використанні біографічної літератури як джерела даних, дослідник проводить вторинну інтерпретацію біографічного матеріалу, уже відібраного й певним чином проаналізованого попередніми авторами, а тому несучого на собі печатку деякої упередженості й суб'єктивності.

Біографічний метод у двох своїх останніх значеннях може служити, на наш погляд, допоміжним інструментом для вивчення тих або інших сторін діяльності й особистості вченого. Разом з тім біографічний метод як реконструкція життєвого шляху дає можливість наблизитися до розуміння механізмів формування творчої індивідуальності.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Біографічність,тобто вивчення життєвого шляху людини цікавило людство завжди. Спочатку біографічний метод розвивався в гуманітарних науках, часто у вигляді біографічного жанру, він отримав визнання і вважається незамінним для розуміння психологічної атмосфери епохи, особового аспекту розвитку науки та  філософії. У першому розділі ми виділили два біографічних підходи: аксіологічних та антропологічний. Принципи  аксіологічного підходу полягають у рівноправності усіх філософських поглядів у межах єдиної гуманістичної системи цінностей (при збереженні різноманітності їх культурних і етнічних особливостей);рівнозначності традицій і творчості, визнання необхідності вивчення і використання учінь минулого і можливості відкриття в теперішньому і майбутньому;екзистенціальної рівності людей, соціокультурному  прагматизмі замість суперечок про підґрунтя цінностей; діалозі замість байдужості чи взаємозаперечення. Антропологічний метод потребує єдності людського роду і незалежно від етнічних, расових, соціальних, географічних і інших відмінностей, рівноправності всіх людей, не обмежуватися вивченням впливу соціального середовища чи розумної, раціональної мотивації, виявляти й ірраціональні, інстинктивні, біологічні й інші мотиви поведінки людей, обумовлені людською природою. Антропологія досліджує взаємовідносини між людиною і суспільством, суспільством і владою, людиною і людиною. Як правило, до антропології відносять фізичну антропологію, археологію, антропологічну лінгвістику, культурну, структурну антропологію.

Тобто біографічне дослідження – це «кращий спосіб заповнення вченими свого незнання людської особистості, її поведінки й психічному життя».

РОЗІЛ 2.

У розділі «Збір та обробка біографічних даних» було наведено  приклад складання характеристики особи на підставі біографічного методу, наведені форми і методи роботи з біографією підлітків в учбово-виховному процесі та розглянуті способи збору та аналізу біографічного матеріалу у соціології.

   2. 1.

   2.3.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Біографічний метод включає в себе такі розділи як:

1. Дані життєвого шляху. 

2. Рівні соціалізації (ясла, дитячий сад, школа, вуз і так далі). 

3. Середовище розвитку (місця проживання, учбові установи і так далі). 

4. Інтереси і улюблені заняття в різні періоди життя.

5. Стан здоров'я (у тому числі перенесені захворювання).  Оснащення.

У другому розділі було наведено приклад розробки формалізованої біографічної анкети. Відповіді обробляються методом контент-аналізу.

Розглядаючи роботу з біографіями підлітків перш за все ми можемо виділити у педагогічному процесі наступні функції біографії як засобу виховання: повчальна, регуляторна, ціннісно-смислова, проектувальна, психотерапевтична. Біографічний розвиток підлітків в педагогічному процесі може бути забезпечений на трьох рівнях: в процесі  викладання гуманітарних предметів, в позаурочній діяльності і в соціально-клубній роботі. Особлива увага приділяється активному використанню біографічного матеріалу в учбовому процесі, знайомству школярів з біографічними фактами життя літературних і історичних героїв, роллю цих фактів в професійному і особовому становленні.

В соціології  біографічний використовується: для опису типової  структури життєвого шляху та особливостей колективної біографіі окремих поколінь на основі аналізу соціально-історичних даних; для реконструювання  життєвого світу окремих індивідів на основі вивчення особистих документів (листування, щоденників, автобіографій та ін.). Слід завжди пам’ятати, навіть послідовно інтерпретативне трактування біографічного методу не позбавляє від необхідності перевірити фактичну правдивість відомостей, що  містяться в біографічних документах.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Беручи до уваги швидкий темп розвитку суспільства, який вимагає від  навчальних закладів постійного пошуку способів і методів удосконалення навчального процесу, актуальним є впровадження нових освітніх досягнень. Теоретичний аналіз проблеми засвідчив, що в педагогічній практиці необхідною потребою вважається упровадження біографічного методу дослідження, що має бути спрямованим на глибоке вивчення історії життя особи, її звичок,духовнопсіхологічний  розвиток людини, починаючи з дитячого віку до моменту дорослішання. Цей метод спостереження заснований на безперервного запису. У дослідженні обґрунтовано сукупність базових положень  і дефініцій, що складають теоретико-методологічну основу дослідження проблеми біографічного методу дослідження в навчальних закладах, проаналізовано генезис гендерного підходу у наукових дослідженнях, визначено результати біографічного методу дослідження у роботі з підлітками на базі загальноосвітньої школи,за підсумками яких просліджується тенденція  виділяти підлітком для себе  «значимі Інші», біографії і події життя яких є предметом пильної уваги і освоєння. Тому педагогічне завдання в роботі з біографіями в підлітковому віці полягає в тому, щоб організувати процеси конструювання власної біографії на основі вивчення біографій як учасників групи, так і видатних особистостей.

Виявлено та теоретично обґрунтовано, що біограф, як і спостерігач, не втручається в хід подій. Біографічні факти можуть розглядатися в якості життєвих показників особистісних структур. Вивчення біографічних явищ має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Усвідомлюючи закономірності життєдіяльності та життєвого шляху, людина може краще уявити собі оптимальний варіант власного розвитку, визначити свій життєвий шлях. Розуміння ролі особистості в плануванні та здійсненні життєвого шляху сприяє більш відповідальному ставленню до нього, прагненню ставити серйозні життєві цілі і досягати їх здійснення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      http://www.korolewstvo.narod.ru/marstat/biograf.htm

2.      Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. М., 1977. 380 с.

3.      Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности. М., 1980. 334 с.

4.      Анцыферова Л. И. Некоторые теоретические проблемы психологии личности // Вопр. психол. 1978. № 1. С. 37—50.

5.      Головаха Е. И., Кроник А. А. Психологическое время личности. Киев, 1984. – 209c.

6.      http://psylist.net/praktikum/biomet.htm

7.      http://www.ecsocman.edu.ru/data/429/673/1219/Mesherkina_EU.pdf

8.      Оболенская С. В. «История повседневности» в историографии ФРГ // Одиссей. Человек в истории. М, 1990. С, 182-197.

9.      Рождественский С. Подходы к формализации жизненных историй качественными методами // Судьбы людей: Россия XX век. Био­графии людей как объект социологического исследования / Отв. ред. В. Семенова, Е. Фотеева. М., 1996. С. 412-422.

10. Тернер Р. Сравнительный контент-анализ биографий // Вопросы со­циологии. 1992. Т. 1. № 1.

11. Томпсон П. Гуманистическая традиция и жизненные истории в Поль­ше // Биографический метод в социологии: история, методология, практика / Ред. колл.: В. В. Семенова, Е. Ю. Мещеркина. М., 1993. С. 51-62.

12. Томпсон П. История жизни и анализ социальных изменений // Вопро­сы социологии. 1993. № 1-2. С. 129-138.

13. Фукс-Хайнритц В. Биографический метод // Биографический метод в социологии: история, методология, практика / Ред. колл.: В. В. Се­менова, Е. Ю. Мещеркина. М., 1993. С. 11-41.

14. Хоффман А. Достоверность и надежность в устной истории // Биогра­фический метод в социологии: история, методология, практика / Ред. колл.: В. В. Семенова, Е. Ю. Мещеркина. М., 1993. С. 42-50.

15. Альмодавар Ж. -77. Рассказ о жизни и индивидуальная траектория // Вопросы социологии. 1992. Т. 1. № 2.

16. Бургос М. История жизни. Рассказывание и поиск себя // Вопросы социологии.1992. Т. 2.№ 2.

17. Блок М. Ремесло историка, или Апология истории, 2-е изд., доп. М.: Наука, 1986. Гл.3.