Формування і розвиток інтелектуального капіталу підприємства

     Таким чином, ще одним найважливішим елементом  механізму є організаційна структура управління інтелектуальним капіталом, яка впорядковує процес управління і взаємодію ланок, встановлює підпорядкованість, розподіляє відповідальність.

     Функції управління інтелектуальним капіталом  реалізуються шляхом застосування відповідних  методів управління. Оскільки процес управління інтелектуальним капіталом  здійснюється за допомогою інтелектуальної  праці, то методи управління нею складають основу для всієї сукупності методів управління таким капіталом.

     Можна виділити три основні групи методів управління, що застосовуються як до інтелектуального капіталу, так і до інтелектуальної праці:

• організаційні,
• економічні,
• соціально-психологічні.

     Щодо  безпосереднього впливу на капітал, то соціально-психологічні методи стосуються тільки персоніфікованого, клієнтського і марочного капіталів.

     Організаційно-економічний  механізм управління інтелектуальним  капіталом повинен передбачати раціональне поєднання відповідних методів управління, яке, у свою чергу, покликане забезпечити ефективну реалізацію функцій інтелектуального капіталу і досягнення поставлених цілей.

     Узагальнюючи  сказане, можна зазначити, що в цілому структура і зміст керуючої підсистеми представлені цілями, завданнями, функціями, організаційною структурою і методами управління.

     Таким чином, концептуальну структуру  організаційно-економічного механізму  управління інтелектуальним капіталом  підприємства можна подати у вигляді схеми.

     У процесі функціонування організаційно-економічного механізму природним, неминучим  і закономірним є виникнення певних організаційно-економічних відносин. Як справедливо зауважує академік Л. І. Абалкін, організаційно-економічні відносини опосередковують зв'язок між продуктивними силами і власністю на засоби виробництва, характеризують стан продуктивних сил та їх економічну організацію. У цьому організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом є елементом виробничих відносин. Отже, найважливішим завданням дослідження особливостей його функціонування є політекономічний аналіз дихотомії інтелектуального капіталу, інтелектуальної праці та інтелектуального продукту.

     Організаційно-економічний  механізм управління інтелектуальним  капіталом об'єднує в єдину систему суб'єкт і об'єкт управління, а також проміжний і кінцевий результати функціонування даного механізму. Ключовим, стратегічним видом інтелектуального капіталу є персоніфікований інтелектуальний капітал, який представлений знаннями та кваліфікацією суб'єктів управління, виступає об'єктом управління і акумулює продукти інтелектуальної праці у вигляді нових знань та інформації. При цьому варто підкреслити, що така праця лежить в основі процесу управління інтелектуальним капіталом.

     Отже, організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом є не тільки економічною, але й соціальною системою, що об'єднує в єдиний соціальний організм людей, які володіють і здатністю до інтелектуальної праці, і засобами виробництва у вигляді своїх знань.

     Відомо, що класична політична економія вважала  серйозним фактором негативного  впливу на ефективність функціонування соціально-економічних систем суперечність між безпосереднім виробником і  власником засобів виробництва. Навіть ідея "розпорошення* приватної власності на засоби виробництва - у вигляді комуністичної доктрини володіння ними всіма членами суспільства або капіталістичної концепції володіння акціями всіма працівниками корпорації - ситуації не змінює. Як справедливо зазначає В. Іноземців, "ставлення до деяких засобів виробництва як не до чужого не є тотожним ставленню до них як до своїх".

     Організаційно-економічний  механізм управління інтелектуальним  капіталом дозволяє перебороти деструктивний  у даному випадку вплив приватної  власності. Ми вважаємо це можливим, оскільки персоніфікований інтелектуальний капітал як засіб виробництва є не відчужуваним від його носія і переходить з категорії приватної власності до категорії особистої власності співробітника.

     В умовах індустріальної економіки феномен експлуатації проявлявся, насамперед, у привласненні власником засобів виробництва ще й матеріальних благ, створюваних безпосередніми виробниками. Звідси і походить конфлікт, який лежить в основі експлуатації і сутність якого, за К. Марксом, полягає в тому, що безпосередні виробники прагнули привласнити створені ними блага заради задоволення своїх насущних потреб, тоді як власники засобів виробництва прагнули відчуження цих благ на свою користь.

     У випадку заміщення матеріально-речовинного  капіталу персоніфікованим інтелектуальним феномен відчуження продукту не призводить до формування зазначеної суперечності. Це відбувається, головним чином, тому, що первісний продукт у вигляді знань або інформації є невідчужуваним, а відчужуваними є тільки його "копії". Як зазначає Т. Стюарт, "знання не убувають у міру їх використання, вони є невідчужуваними".

     Отже, найважливішою характеристикою  організаційно-економічного механізму  управління інтелектуальним капіталом  підприємства в підсистемі управління персоніфікованими інтелектуальними ресурсами є згладжування традиційної політекономічної суперечності між безпосереднім виробником і власником засобів виробництва і результатів праці.

     У цілому з дослідження, поданого в  цій статті, можна зробити такі висновки:

• розроблено та обґрунтовано концепцію організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства;
• сформульовано принципи формування організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства і розкрито його призначення;
• визначено структуру і зміст керуючої та керованої підсистем цього механізму;
• розкрито дихотомію інтелектуального капіталу, інтелектуальної праці та інтелектуального продукту в процесі функціонування організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства, обґрунтовано можливості подолати в даній системі традиційну політекономічну суперечність між безпосереднім виробником і власником засобів виробництва і результатів праці.

     Подана  концепція організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства створює теоретичну основу для подальшої розробки і обґрунтування критеріїв та методів оцінки ефективності функціонування цього механізму, а також ефективності використання такого капіталу. На практиці використання запропонованої концепції дозволить підвищити ефективність роботи підприємства в цілому. 
 
 
 
 
 
 
 

      Висновок

     З означених позицій в чистому вигляді інтелектуальний капітал – це створений або придбаний інтелектуальний продукт, який має вартісну оцінку, об’єктивований та ідентифікований (відокремлений від підприємства),  утримується підприємством (суб’єктом господарювання) з метою ймовірності одержання прибутку (додаткової вартості). Вартість інтелектуального продукту (товару), що створений за умов застосування найманої праці, описується всім відомою формулою К. Маркса, а саме як сума постійного, змінного капіталу та додаткової вартості. Вартісна оцінка інтелектуальної власності є інтелектуальний капітал, який об’єктивований та ідентифікований з позиції створеного або придбаного інтелектуального продукту, який набув право інтелектуальної власності.

     При використанні створеного інтелектуального продукту безпосередньо на самому підприємстві, додаткова вартість складається  з двох складових, а саме, з частини додаткової вартості, яка входить до складу інтелектуального капіталу, отриманого в чистому вигляді, і з решти додаткової вартості, яка отримана при реалізації продукції  з використанням інтелектуального капіталу в чистому вигляді, тобто на умовах використання вже оновлених або удосконалених засобів і предметів праці, найманої робочої сили.

     Таким чином, розкриваючи економічний  зміст поняття “інтелектуальний капітал” з позиції загальної  економічної теорії про капітал  з врахуванням специфіки і  особливостей інтелектуального капіталу, з позиції автора, це дозволяє глибше усвідомити економіко-правову сутність інтелектуального капіталу та механізм функціонування його. Одночасно, викладений матеріал сам по собі може стати поштовхом до дискусії з цієї складної проблеми інтелектуальної економіки.

      Список використаної літератури 

1. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003. - 200 с.
2. Кузнецов Ю. М.  Інтелектуальна власність:  Навч.  посіб. / Ю.М.  Кузнєцов, Г.В. Косенюк, М.Г. Данильченко; НТУУ "КПГ, Тернопільський державний економічний університет. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - 419 с.
3. Збірник законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності   /Уклад. В.О.Жаров, Н.В.Максимова — К.: ТОВ «Альфа-ПІК», 2006. — 433 с.
4. Економіка підприємства/ Підручник / За загальною редакцією д. ен. проф. Л. Г. Мельника – Суми: ВТД "Університецька книга" 2004.
5. Економіка підприємства /За загальною редакцією Й. М. Петровича — Київ 2000.
6. Економіка підприємства / За загальною редакцією С. Ф. Покропивного — Львів:
7. Видавництво "Магнолія плюс" / Видавець В. М. Піча, 2004.
8. Управління економічними та соціальними процесами підприємства: Монографія Харків: Вид. ХДЕУ, 2002.
9. Модели адаптивного управление предприятием / Стасюк В. П.
10. Управление предприятием /Дж. Обер-Крис — Сирин 1998г. / Перевод с французкого Окуневич Ф. Р., Сизов А. П.
11. Сутність і зміст організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства / О. Кендюхов / "Економіка України" – 2005 №2 /ст. 33-41.