Формування і розвиток інтелектуального капіталу підприємства

Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Сентября 2011 в 18:47, реферат

Описание работы

Самозростання інтелектуального капіталу відіграє у становленні нової економіки ту саму роль, що і самозростання матеріально-речовинного капіталу - в індустріальній. Отже, зростання інтелектуального капіталу та ефективність його використання визначають перспективи щодо розвитку економіки тієї чи іншої країни. Сьогодні інтелектуальний капітал набуває значення стратегічного фактора економічного розвитку не тільки в постіндустріальних державах, але й в Україні.

Содержание

Вступ

Інтелектуальний капітал підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Работа содержит 1 файл

1. Інтелектуальний капітал підприємства.doc

— 157.50 Кб (Скачать)

Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України 
 
 

Реферат 

з дисципліни «Інтелектуальна власність» 

на  тему: Формування і розвиток інтелектуального капіталу підприємства 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КИЇВ  – 2011

 

Зміст

Вступ

Інтелектуальний капітал підприємства

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

     Становлення інтелектуальної економіки у країнах Заходу в 90-і роки минулого століття принципово змінило світову господарську кон'юнктуру та привело до того, що Захід досяг незалежності як від поставок сировини, так і від імпорту традиційної індустріальної продукції, домінуючи у виробництві інформаційних ресурсів

     Гранично  загострилася жорстка конкуренція  на ринку масових споживчих товарів. Інші країни (внаслідок відсутності  в них переходу на інноваційний тип  розвитку), які не мали можливостей використовувати інтелектуальний капітал як найважливіший економічний ресурс, були змушені активніше нарощувати інвестиції в підтримку конкурентоспроможності своїх індустріальних виробництв.

     Самозростання інтелектуального капіталу відіграє у становленні нової економіки ту саму роль, що і самозростання матеріально-речовинного капіталу - в індустріальній. Отже, зростання інтелектуального капіталу та ефективність його використання визначають перспективи щодо розвитку економіки тієї чи іншої країни. Сьогодні інтелектуальний капітал набуває значення стратегічного фактора економічного розвитку не тільки в постіндустріальних державах, але й в Україні.

     Оскільки  концепція інтелектуального капіталу почала формуватися порівняно недавно - наприкінці 90-х років XX ст., то багато прикладних аспектів його використання залишаються не розробленими. Одна з ключових проблем - це розробка системи управління інтелектуальним капіталом на рівні підприємства, її окремі аспекти досліджували такі відомі фахівці, як Т. Стюарт, Л. Єдвінссон, М. Мелоун, Е. Брукінг, А. Козирєв та ін. Однак досі невирішеним залишається головне завдання - формування організаційно-економічного механізму управління таким капіталом, не розкрито і не обґрунтовано концепцію цього механізму.

     Формування  такого механізму має спиратися, насамперед, на розкриття сутності та структури самого поняття "інтелектуальний  капітал".

Інтелектуальний капітал підприємства

     Одні  з перших дослідників у цьому  напрямі Л. Едвінссон і М. Мелоун дотримуються досить широкого трактування інтелектуального капіталу, відносячи до нього фактично всі види капіталу, що не піддаються оцінкам, традиційним для ресурсів сучасної корпорації. На підставі досліджень у шведській страховій і фінансовій компанії "Скандія" ці вчені виділили у рамках інтелектуального капіталу "людський капітал" (human capital) і "структурний капітал" (structural capital). Вони підкреслюють, що кожна з цих форм "капіталу" породжена людськими знаннями, і саме їх сукупність визначає приховані джерела цінності, які наділяють компанію нетрадиційно високою ринковою оцінкою. Д. Даффі дає таке визначення: "Інтелектуальний капітал - це сукупні знання, якими володіє організація з особі своїх співробітників, а також у вигляді методологій, патентів, архітектур і взаємозв'язків".

     Тут інтелектуальний капітал уже  набирає вигляду певної методологічної категорії ("сукупні знання компанії"). Д. Клейн і Л. Прусак визначають інтелектуальний  капітал як "інтелектуальний матеріал, формалізований і зафіксований, що використовується для виробництва більш цінного майна". Б. Леонтьєв підходить до визначення інтелектуального капіталу через розкриття його структури трохи ширше. Під інтелектуальним капіталом того чи іншого суб'єкта він розуміє "сукупність наявних у нього законних прав на результати його творчої діяльності, його природних і набутих інтелектуальних здібностей і навичок, а також нагромаджені ним бази знань і корисних відносин з іншими суб'єктами".

     Тут ми маємо більш конкретизований  перелік елементів інтелектуального капіталу, ніж, скажімо, у Едвінссона і Мелоуна, Клейна і Прусака, однак він має ті самі недоліки, що і в них. Є. Брукінг визначає інтелектуальний капітал як "термін для позначення нематеріальних активів, без яких компанія не може тепер існувати".

     Зосередимо увагу на розкритті економічного змісту поняття “інтелектуальний капітал”, який охоплює всі інші означені терміни в Інтелектуальній економіці.

     Фахівці з Росії вважають, що інтелектуальний  капітал – це ресурс, який характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та є один з нових критеріїв визначення конкурентноздатності організації. І далі, відмічають фахівці, більшість дослідників та практиків приходять до думки, що на рівні організації інтелектуальний капітал є сума трьох складових:

     1. Людський капітал – сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а також спроможність власників та наукомістких працівників відповідати вимогам і задачам компанії.

     2. Структурний капітал – програмні  засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, а також всілякі організаційні механізми, які забезпечують продуктивність працюючих та функціонування компанії.

     3. Споживчий капітал – майбутні  споживачі продукції компанії, її  спроможність задовольнити їх  запити.

     Основою цих трьох складових є людські ресурси – найбільша динамічна компонента спроможності компанії отримувати прибуток тривалий час. Вважається, що людський капітал не може бути власністю компанії, а структурний капітал може бути оформлений у власність і може виступати в якості об’єкту купівлі-продажу [2. с. 24].

     Інтелектуальний капітал – це знання, які можуть бути перетворені в прибуток та оцінені. Таке широке визначення, на думку російських фахівців, охоплює будь-які технологічні, управлінські та ринкові новини, які можуть бути інновацією, тобто приносити додатковий прибуток [2, с. 24].

     Можна було б на перший погляд погодитись з цією думкою фахівців, але поняття  “капітал” і, зокрема, “інтелектуальний капітал” мають дещо іншу економічну природу в умовах ринку.

         Безумовно, інтелектуальний  капітал (від лат. Intellectuаlis capitalis –  розумовий головний або головні  пізнання) – це один з різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно, характерну лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості.

         Інтелектуальний капітал  має надзвичайно складну сутність та багато векторність прояву, що визначається механізмом його функціонування.

         До інтелектуального капіталу відноситься продукт розумової, інтелектуальної праці, продукт  творчих зусиль. Щоб глибше усвідомити поняття та механізм функціонування інтелектуального капіталу, слід поділити його на окремі складові елементи з наступним групуванням за однорідними ознаками, тобто здійснити його класифікацію. Класифікацію видів інтелектуального капіталу здійснюють за різними ознаками залежно від цілі та завдань, які при цьому вирішуються (див. рисунок).

         Зауважимо також, що питання класифікації інтелектуального капіталу є дискусійним і недостатньо  висвітленим у спеціальній літературі.

         За формою власності інтелектуальний капітал може бути приватним, колективним та державним в залежності від суб’єкта, який володіє, користується і розпоряджується результатом інтелектуальної творчої діяльності. Зазначені правомочності закріплені в Конституції України (ст.41).

         В основу інтелектуального капіталу входить інтелектуальна власність  – це результат інтелектуальної  творчої діяльності, результат власного творчого пошуку, який має бути певним чином об’єктивний, втілений у  певну  об’єктивну форму та має бути здатним до відтворення

[10, с. 7].

 

          інтелектуальний капітал -

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1  Класифікація видів інтелектуального капіталу

 
 
 

     Виділяють такі типи інтелектуального капіталу:

    • персоніфікований,
    • техніко-технологічний,
    • інфраструктурний,
    • клієнтський,
    • марочний.

     Кожний  з них містить відповідні види інтелектуального капіталу.

     Персоніфікований:

    • пов'язані з роботою знання та вміння,
    • творчі здібності,
    • освіта,
    • професійна кваліфікація,
    • лояльність,
    • ціннісні настанови персоналу,
    • психометричні характеристики.

     Техніко-технологічний: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, патенти, виробничі секрети ("ноу-хау"), оригінальне програмне  забезпечення, права на дизайн.

     Інфраструктурний:

    • інформаційні технології,
    • бази даних,
    • організаційна структура,
    • філософія управління,
    • корпоративна культура,
    • ділове співробітництво.

     Клієнтський:

    • відносини з покупцями,
    • контракти,
    • портфель замовлень,
    • франшизи,
    • ліцензійні угоди.

     Марочний:

    • торгові марки,
    • товарні знаки,
    • корпоративна марка (ім'я),
    • марки обслуговування.

     Кожний  тип інтелектуального капіталу несе певні функції та передбачає свою специфіку управління. Відповідно, при формуванні організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним  капіталом цю специфіку необхідно враховувати з метою якнайефективнішої реалізації таким капіталом своїх функцій.

     Що  концептуально повинен включати власне "організаційно-економічний  механізм управління"? Стосовно до різних економічних об'єктів це поняття  досить часто зустрічається у сучасній науковій економічній літературі. На жаль, поки що загальноприйнятого розгорнутого визначення цього терміна, яке б розкривало його сутність, немає, що викликає певні труднощі при розробці концепції організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства.

     Згідно  з Ю. Лисенком і П. Єгоровим, "організаційно-економічний  механізм - це система формування цілей  і стимулів, які дозволяють перетворити  у процесі трудової діяльності рух (динаміку) матеріальних і духовних потреб членів суспільства на рух засобів виробництва і його кінцевих результатів, спрямованих на задоволення платоспроможного попиту споживачів". Такого трактування організаційно-економічного механізму дотримується і А. Козаченко.

     Як  позитивний бік такого визначення організаційно-економічного механізму слід розцінювати те, що в даному випадку він розглядається як система, тобто сукупність елементів, які перебувають у відносинах і зв'язках один з одним, а також утворюють певну цілісність, єдність. Однак, оскільки у статті Ю. Лисенка і П. Єгорова йдеться про організаційно-економічний механізм управління, то пропоноване ними визначення розкриває лише частину механізму управління, розглядаючи його тільки як "систему формування цілей і стимулів".

Информация о работе Формування і розвиток інтелектуального капіталу підприємства