Шляхи удосконалення цінової політики підприємства

2) політика ціноутворення  за оптової реалізації, пов'язана  з продажем товарів великими  партіями, як правило за контрактами.  Особливе значення має цінова політика. Зазвичай установлюється відносно постійна ціна, яка функціонує протягом усього часу дії контракту (за деякими винятками) або на строк до закінчення його виконання. У цьому випадку застосовуються тверді або базисні ціни, в деяких випадках плаваючі. Цей напрям спрямований на стимулювання реалізації товарів великими партіями іншим підприємствам та фірмам. Для цього в контрактах встановлюються різні додаткові умови реалізації виробів, надання різноманітних цінових знижок тощо. Під час встановлення ціни контракту виробник повинен розрахувати її на нижчому рівні, ніж рівень ринкової ціни, що дало б можливість підприємству, яке реалізує цей виріб (оптовому, роздрібному чи іншому посереднику), відшкодувати свої витрати й отримати відповідний прибуток, який би його задовольняв та який необхідний йому для розширення обсягів діяльності, впровадження новітніх технологій та стимулювання праці робітників;

3) цінова політика підприємства під час продажу товарів безпосередньо споживачам. Цей напрям передбачає реалізацію товарів за схемою «виробник – споживач» безпосередньо на виробничому підприємстві або в спеціалізованій мережі, яка належить виробнику. За такої форми реалізації велике значення надасться особистому контакту зі споживачем, зокрема можливості отримати безпосередньо у виробника первинні консультації щодо характеристики та особливостей експлуатації виробу. З'являється можливість поступового переходу від одноразового контакту та продажу виробу споживачу до багаторазового і відповідно до формування відносно постійного кола клієнтів у майбутньому. Цей напрям має велике значення за досить жорсткої конкуренції з боку інших підприємств і за чутливого ставлення споживача до того, як його обслуговують. Важлива загальна та професіональна культура обслуговування клієнтів з боку виробника, тому особливу увагу потрібно приділяти культурі обслуговування споживачів, самим споживачем, їх обізнаності в технічних питаннях та ін. За такого напряму підприємство-виробник може зекономити за рахунок відсутності посередників, а також може широко застосовувати різні цінові знижки для споживачів з метою збільшення стимулювання продажу товарів та отримання додаткових прибутків. З іншого боку, така форма реалізації товарів вигідна і для споживача, тому що дає йому змогу отримати більш якісний товар за меншою ціною, який відповідає новітнім технологіям та останнім досягненням науково-технічного прогресу. За бажання споживача виробник може вносити різні невеликі доробки та зміни у виріб. Виробник також має користь від цього напряму, тому що, крім економічної вигоди, спілкування зі споживачем дає можливість вносити різні конструктивні зміни та доробляти і покращувати технічні та інші характеристики товару.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Методи розрахунку  цін 

 

Після проведення попередньої роботи підприємство приступає до вибору методу ціноутворення. Хоча остаточний рівень ціни визначається ринком, кожне підприємство повинне проводити розрахунки передбачуваної вихідної (базовою) ціни, що і здійснюється шляхом вживання різних методів. Вибір конкретної методики залежить від того, які цілі воно поставило перед собою, які ситуація на ринку і споживчі характеристики вироблюваних товарів, що реалізовуються. Кожен з методів ціноутворення має свої переваги і недоліки і по-різному впливає на рівень ціни. Ціна, розрахована яким-небудь методом, є попередньою величиною, що дозволяє підприємству оцінити ситуацію, і надалі рівень ціни коректується з врахуванням знижок, надбавок, системи оподаткування, що діє, інфляційних процесів. У практиці ринкового ціноутворення використовується безліч методів формування ціни, основні з яких представлені в таблиці 1.1.

    Таблиця 1.1

Методи ціноутворення

Назва методу	Його основні  види
Методи, орієнтовані  на витрати	1. Метод повних витрат (фактичних і   стандартних) 2. Метод граничних витрат (фактичних або   стандартних) 3. Метод доходу з обороту 4. Метод рентабельності інвестицій 5. Метод аналізу беззбитковості й визначення   цільовому прибутку
Методи, орієнтовані  на попит споживачів	Метод споживчої  оцінки
Параметричні  методи	1. Метод порівняння питомих показників 2.  Метод бальних параметричних оцінок 3. Метод кореляційно-регресивгого аналізу 4. Агрегатний метод
Методи, орієнтовані  на конкурентне оточення	1. Метод поточних цін 2. Метод проходження за лідером конкуренції 3.Тендерний метод

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Специфіка цінової політики ТОВ «АВІС»

2.1. Організаційно-економічна  структура підприємства

 

ТОВ «АВІС» було засноване в 1992 році в місті Вінниця. Вся продукція виготовляється на новому сучасному обладнанні, що відповідає українським та світовим стандартам харчової промисловості. Юридична адреса підприємства: м. Вінниця, вул. Пирогова 150. Директор – Васильєв Володимир Петрович. ТОВ «АВІС» – це один з найбільших виробників високоякісних легких масел, майонезів, олії та безалкогольних напоїв.

Продукція підприємства сертифікована  на відповідність обов’язковим нормативам з безпеки та якості, згідно діючих стандартів України. ТОВ «АВІС» регулярно становиться лауреатом і дипломантом різних міжнародних та українських виставок і конкурсів. Так, зокрема, підприємство неодноразово нагороджувалось дипломами «За активну роботу по збільшенню асортименту продукції та підвищенню її конкурентоспроможності», «Сертифікат довіри «Якість –споживачу»», «Почесна грамота за високі досягнення у впровадженні стандартів, випуск якісної та конкурентноспроможної продукції і використання у виробництві нових технологій і сучасних методів управління якістю» тощо.

Товариство є юридичною  особою, має окреме майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Управління товариством здійснюється на основі реалізації принципів поєднання прав власників по господарському використанню свого майна та самоврядування трудового колективу.

Органами управління ТОВ «АВІС» є:

1) збори учасників;

2) директор;

3) ревізійна комісія.

Загальні Збори учасників  проводяться за необхідністю. Позачергові  Збори скликаються Головою Зборів на вимогу будь-кого із учасників,  виконавчого комітету або ревізійної комісії.

Директор ТОВ «АВІС»  підзвітний Зборам учасників та організовує виконання їх рішень. Він без доручення діє від імені товариства, представляє інтереси на всіх вітчизняних та іноземних підприємствах, організаціях та установах, розпоряджається майном товариства, складає угоди, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває у банках рахунки, користується правом розпорядження коштами, видає накази та дає вказівки, які є обов’язковими для усіх працівників товариства. Прибуток від діяльності підприємства розподіляється пропорційно внескам у статутний фонд. Вищим органом керівництва є збори засновників.

ТОВ «АВІС» створене з метою здійснення господарської діяльності, одержання прибутку та використання його в інтересах Учасників, трудового колективу Товариства, розвитку виробництва і вирішення соціальних задач суспільства в цілому та окремих його верств і громадян; задоволення попиту населення, громадян-підприємців, підприємств, організацій і установ будь-яких форм власності у товарах народного споживання, харчових продуктах, сировині, послугах (роботах), устаткуванні та іншій продукції; виробництва товарів, сировини, устаткування та надання послуг з реалізації товарів, сировини, устаткування і послуг (робіт).

Для аналізу економічних показників розвитку підприємства складемо розрахунково-результативні табл. 2.1 та 2.2 основних показників за три роки, і покажемо їх зміну в динаміці, порівнявши 2008 рік з 2009 та 2010 роками.

Таблиця 2.1

Основні фінансово-економічні показники виробничо-господарської  діяльності ТОВ «АВІС» за 2008 – 2010 рр., тис. грн.

Показник	2008	2009	2010	Відхилення (+,-)		Темп росту, %
				08/06	08/07	08/06	08/07
Чистий дохід (виручка), тис. грн.	996,0	1159,0	1382,0	386	223	38,75	19,24
Фонд оплати праці по основній діяльності, тис. грн.	2112	2322	2430	318	108	15,06	4,65
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	6820,0	6720,0	6220,3	-599,7	-499,7	-8,79	-7,43
Фондовіддача, грн./грн. ОФ	0,15	0,17	0,22	0,07	0,05	46,66	29,41
Середньорічні залишки обігових коштів	1712,1	1655,4	3247,6	1535,5	1592,2	89,68	96,18
Коефіцієнт  оборотності обігових коштів	0,58	0,70	0,43	-0,15	-0,27	-25,86	-38,57
Середньорічна вартість активів, тис. грн. (валюта балансу)	8113,0	7765,0	9490,5	1377,5	1725,5	16,97	22,22
Власний капітал, тис. грн.	6417,0	6291,0	6463,0	46	172	0,716	2,73
Експлуатаційні  витрати, тис. грн.	887,0	880,0	1081,0	194	201	21,87	22,84
Операційні  витрати, тис. грн.	1486,0	1581,0	2519,0	1033	938	69,51	59,32
Валовий прибуток (збиток) тис. грн.	-56,0	82,0	71,0	127	-11	-226,78	-13,4
Прибуток (збиток) від основної діяльності, тис. грн.	-	5,0	-	-	-5,0	-	-
Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	- 273,0	0,1	2,0	275	1,9	-100,73	-

 

Таким чином, аналізуючи показники табл.1 можна зробити наступні висновки. Чистий дохід (виручка) підприємства у звітному 2010 році склав 1382,0 тис. грн., що на 386 тис. грн. більше, ніж у 2008 році та на 223 тис. грн. більше ніж у 2009 році. Темп приросту того самого показника у 2010 році склав 38,75% у порівнянні з 2008 роком та 19,24% у порівнянні з 2009 роком.   Спостерігаємо зростання середньої заробітної плати персоналу. Так, зокрема, у 2010 році розмір цього показника складав 5,40 тис. грн. на одну особу, що на 0,58 тис. грн. більше, ніж у 2008 році та на 0,24 тис. грн. більше, ніж у 2009 році.

Що стосується середньорічної вартості основних фондів підприємства, то тут  спостерігаємо зниження показника. Так, темп приросту даного показника  у 2010 році знизився на 7,43% у порівнянні з попереднім 2009 роком. Розмір середньорічних залишків обігових коштів на протязі періоду, що аналізується у 2010 році значно збільшився. Якщо у 2009 році розмір середньорічних залишків обігових коштів складав 1655,4 тис. грн., то у 2010 році ця сума збільшилася на 1592,2 тис. грн. (96,18%) і склала 3247,6 тис. грн. Спостерігається і постійне збільшення розміру власного капіталу на підприємстві. На кінець 2010 року розмір власного капіталу становив 6463 тис. грн., що на 1725,5 тис. грн. більше, ніж у попередньому 2009 році.

Однак спостерігаємо також і збільшення витрат підприємства. Так, згідно даних таблиці зросли експлуатаційні та операційні витрати підприємства. Розмір експлуатаційних витрат збільшився на 201,0 тис. грн., а операційні витрати зросли на 938 тис. грн. у порівнянні з 2009 роком. У 2009 році спостерігаємо вихід підприємства зі збитків (273 тис. грн.) та отримання чистого прибутку в розмірі 0,1 тис. грн. У 2010 році розмір чистого прибутку збільшився на 1,9 тис. грн. і склав 2,0 тис. грн. Що стосується рентабельності капіталу та активів, то дані показники у 2009 – 2010 роках рівні нулю.

Для того, щоб визначити в якому  фінансовому стані знаходиться  товариство потрібно розрахувати показники платоспроможності та фінансової стабільності підприємства.

До показників платоспроможності  та фінансової стабільності належать:

1) загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття), що характеризує готовність товариства ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення сум запасів і витрат, а також грошових коштів, розрахунків та інших активів до суми короткотермінових (поточних) зобов’язань товариства. Даний показник розраховується за формулою:

      (2.1)

Кп₂₀₀₈ = 134,9/92,5 = 1,46;

Кп₂₀₀₉ = 153,8/98,4 = 1,56;

Кп₂₀₁₀ = 157,9/89,0 = 1,77

2) коефіцієнт швидкої ліквідності, що характеризує готовність товариства ліквідувати короткострокову заборгованість за рахунок грошових коштів, розрахунків та інших активів і визначається як відношення сум грошових коштів, розрахунків та інших активів до сум короткотермінових (поточних) зобов’язань. За наступною формулою розрахуємо значення коефіцієнту швидкої ліквідності: