Шляхи підвищення ефективності підприємницької діяльності

Порушення термінів або рівня досягнення окремих  цільових показників, непрогнозовані зміни в ресурсному потенціалі або  конкурентній позиції підприємства, збурення в зовнішньому середовищі підприємства свідчать про необхідність коригування раніше розробленої  стратегії діяльності підприємства та похідних від неї політик та планів.

Своєчасне внесення уточнень та доповнень в прийняту стратегію розвитку є запорукою  успішного функціонування підприємств  та досягнення поставлених стратегічних цілей.

 

3.3 Вплив держави на ефективність діяльності підприємства

 

Ринкові відносини  надають підприємству максимальної свободи підприємницької діяльності. Підприємства, як самостійні виробники, намагаються якомога вигідніше  продати свою продукцію (роботи, послуги), а їхні покупці - більш вигідно  купувати. Інтереси виробників та споживачів прирівнюються у вільній грі  сил попиту та пропозицій через механізм цін на ринку.

Система ринкової саморегуляції діяльності господарюючих  суб'єктів, вільне формування виробництва на нерегульованих ринках сприяє ефективному розподілу ресурсів, оптимальному використанню досягнень науково-технічного прогресу, забезпечує найбільш повне задоволення різноманітних потреб населення в товарах та послугах, підвищення їх якості, що, зрештою, призведе до росту добробуту населення України. Водночас, слід констатувати, що в чистій формі вільна економіка не існує в жодній країні світу, скрізь ринковий механізм доповнюється та коригується системою державного регулювання.

Необхідність  державного регулювання ринкового  механізму обумовлюється негативними  наслідками, які можуть мати місце  та повинні бути попередженими або  обмеженими.

Ринковому механізму  притаманні такі недоліки: він не сприяє збереженню невідтворюваних природних  ресурсів; не має економічного механізму  захисту навколишнього середовища; не може регулювати використання ресурсів, що належать всьому людству та що мають  загальносвітову цінність; він ігнорує  потенційно негативні соціальні  наслідки рішень, що приймаються; не стимулює виробництво товарів та послуг колективного використання (дороги, комунікації, транспорт  та інше); не гарантує права на працю  кожному громадянинові, сприяє виникненню масового безробіття та майнової нерівності; не забезпечує перерозподілу доходів  між багатими та бідними верствами  населення, дотримання відповідного рівня  добробуту народу і, особливо, працевлаштування населення; не забезпечує фундаментальних  досліджень в науці, розвитку освіти, культури, безкоштовної охорони здоров'я; не забезпечує виробництва соціально-необхідних товарів за низькими цінами; він схильний до нестабільного розвитку з притаманним йому загостренням соціальної напруженості в суспільстві та розвитком інфляційних процесів.

Наведені  недоліки ринкового механізму характеризуються терміном "зона недосяжності або  неефективності ринку" та визначають необхідність рішення цих проблем  через механізм державного регулювання.

До сфери  інтересів держави входить (рис. 3.4):

- соціальний  захист, обумовлений концепцією "соціального"  ринкового господарства та проголошенням  людини вищою цінністю суспільства  та держави. Це визначає необхідність  соціальне орієнтованого втручання  держави до ринкового середовища  шляхом створення систем страхування  від хвороб, нещасних випадків, безробіття, встановлення трудових, соціальних, житлових гарантій, соціально-спрямованого  перерозподілу прибутків громадян;

- захист навколишнього  середовища, необхідність в якому  обумовлена тилі, що вільна, гра.  ринкових сил: ставить під загрозу  фізичні основи існування людей  через витрати ресурсів та  забруднення навколишнього середовища;

- захист  людської гідності, прав та свобод  громадян. Повага людської гідності, зокрема в економічному житті,  є важливим завданням держави,  яка має передбачати фізичну  недоторканність, охорону приватної  власності та репутації громадян  України;

 

Рис. 3.4. Взаємодія держави та підприємства в умовах ринкових відносин

 

- захист  демократії. В своєму прагненні  до отримання прибутку підприємство  не завжди звертає увагу на  демократичну організацію громадських  відносин, тому право участі трудового  колективу в рішенні господарських  питань має бути закріплене  законодавством;

- захист  інформації. Позаяк володіння інформацією  обумовлює економічну владу, держава  повинна вжити заходів щодо  охорони прав людини на розпорядження  інформацією, що їй належить, а  також щодо захисту підприємства  від промислового шпигунства;

- захист  споживачів. Оскільки споживач має  в ринковій економіці слабші  позиції порівняно з виробником  або продавцем, то для дотримання  ринкового рівноправ'я та захисту  споживачів необхідне державне  регулювання цими взаємовідносинами  шляхом інформування споживачів, антимонопольного законодавства,  встановлення відповідальності  виробників за якість виробленої  продукції, здоров'я споживачів, державного регулювання рівня  цін на соціальне значущі товари.

Турбота та захист споживачів з боку держави  проявляється також в стимулюванні державою розвитку підприємницьких  структур. Чим більше існує підприємств-виробників, тим вища зайнятість населення, вища конкуренція, нижчі ціни та вища якість товарів та послуг, що постачаються на ринок, ширший їх асортимент, більший  обсяг надходжень до бюджету та позабюджетних  фондів для рішення загальнодержавних  проблем та програм.

Підприємство  при здійсненні господарської та іншої діяльності має право за власною ініціативою приймати будь-які  рішення, що не суперечать законодавству  України. Втручання в діяльність підприємства з боку державних, громадських  та кооперативних організацій, політичних партій та рухів недопустиме. Якщо органи державного управління приймають стосовно підприємств (або одного підприємства) рішення, що суперечать їхній компетенції  або вимогам законодавства, підприємство має право звернутися до суду (або  арбітражу) з заявою про визнання такого рішення чинним. Збитки (включаючи  очікуваний та нестриманий прибуток), заподіяні підприємству внаслідок  виконання вказівок або рішень державних  органів, що суперечать законодавству, мають бути відшкодовані за їхній  рахунок.

Вплив держави  на економіку підприємства здійснюється у формі прямого державного регулювання  діяльності підприємств та через  непрямі (економічні) форми впливу (рис. 3.5).

Нині значна кількість робітників зайнята на ручних роботах. Безперечно, вони будуть вивільнені за умови підвищення рівня  механізації та автоматизації виробничих процесів.

Механізація та автоматизація виробничих процесів, спеціалізація виробництва сприяють зниженню трудомісткості продукції, що дає особливо великий ефект. Велике значення має також скорочення адміністративного  персоналу з наступним його перерозподілом.

Однією з  найважливіших проблем є підвищення ефективності використання трудових ресурсів. Причини такого дефіциту не однозначні. Насамперед різко погіршилася віково-статева  структура населення. Низький рівень механізації й електрифікації виробничих процесів зумовлює значну трудомісткість продукції. Недосконалі й форми  організації виробництва та оплати праці. Все це потребує високого рівня  зайнятості населення в господарстві. До речі, зазначені причини зумовлюють відплив трудових ресурсів, насамперед молоді та кваліфікованих працівників.

Для раціонального  розміщення виробництва, пропорційного  розвитку продуктивних сил велике значення має аналіз балансів трудових ресурсів, документу, що характеризує наявність  і склад трудових ресурсів, їх розподіл.

 

Рис. 3.5. Форми та зміст  впливу держави на економіку підприємства

 

Висновки та пропозиції

 

Метою даної  роботи стало обґрунтування основних шляхів підвищення економічної ефективності діяльності підприємства. Об'єктом  дослідження було обрано ДП “Квазар-Мікро  Суми”.

Зробивши  аналіз діяльності, підприємству можна  запропонувати:

1. Поглибити  спеціалізацію, зменшення широти  асортименту. 

2. Вдосконалити  систему управління на підприємстві, де майже 10 % складає апарат  управління.

3. Ввести  прогресивні форми оплати праці. 

4. Забезпечити  ритмічність реалізації продукції.

5. Підвищити  рівень автоматизації праці (ряд  операцій виконується вручну), що  значною мірою відіб’ється на  підвищенні продуктивності праці.

6. Підвищити  ступінь використання наявної  техніки та обладнання.

7. Скоротити  апарат управління та допоміжного  персоналу.

8. Удосконалити  методи планування та контролю.

9. Удосконалити  систему оплати та стимулювання  праці.

10. Удосконалити форми організації трудових відносин (контракт, підряд, неповний робочий день та інше)

11. Застосувати  систему участі в прибутках  та капіталі .

Проаналізувавши загальний стан підприємства можна  зробити пропозиції щодо ефективності діяльності та покращенню фінансового  стану підприємства.

Перш за все  підприємство повинно реалізувати  всю продукцію, що застоюється на складах. Реалізацією і просуванням  продукції на ринок на підприємстві займається відділ маркетингу. Саме цей  відділ повинен забезпечити просування товару не тільки на вітчизняний ринок  а і за кордон, зважаючи на підвищення попиту щодо комп'ютерної техніки. Введення сучасної моделі відділу маркетингу забезпечує зв’язок цього відділу  з всіма іншими відділами підприємства, що забезпечує їх ефективну роботу.

Зниження  собівартості продукції дозволить  підприємству бути конкурентноспроможним  на ринку збуту. Можливо за рахунок  впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних  витрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо  пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.

Збільшення  грошових коштів на розрахунковому рахунку  підприємства збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить  підприємству брати довго- і короткострокові  позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються  лише платоспроможним підприємствам, коефіцієнт абсолютної ліквідності  яких відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок  реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

Виробництво і розробка нових видів продукції, а саме сучасних програм, яка зацікавить споживачів, а також отримання  ліцензій на виробництво “ходових”  товарів, що дозволить стабілізувати  і покращити фінансовий стан підприємства.

Як напрямки фінансової стабілізації діяльності ДП “Квазар-Мікро Суми” можна запропонувати  такі:

1. Оптимізація  структури активів. Вона передбачає  раціональне розміщення капіталу, передусім власного.

2. Ресурсне  збалансування кругообігу оборотних  виробничих фондів і фондів  обігу шляхом визначення оптимальної  потреби у коштах, необхідних  для виконання прогнозованих  обсягів діяльності та її узгодження  з реально можливими джерелами  формування обігових коштів.

3. Збільшення  обсягу і частки власних коштів  в обігу. Підприємству необхідно  подбати, щоб до 50 % планових обігових  коштів формувалося за рахунок  власних коштів. Це забезпечить  йому певну фінансову стійкість  і платоспроможність, створить  реальну можливість залучення  в обіг банківського та комерційного  кредитів.

4. Зменшення  витратомісткості обігу. Оптимізація  витрат, зведення їх до економічно  виправданого мінімуму сприяє  зростанню рентабельності, підвищує  фінансову стійкість. Тому ДП  “Квазар-Мікро Суми” необхідно  налагодити економічно обґрунтоване  планування витрат, збалансувати  витрати з прогнозованими доходами  із таким розрахунком, щоб підприємство  отримувало прибуток, достатній  для самофінансування. Одночасно  слід налагодити постійний контроль  за дотриманням кошторису витрат, шукати шляхів можливого зниження  рівня витрат.

5. Формування  ціни виважено, з урахуванням  попиту і пропозиції, з орієнтацією  на цінового лідера на аналогічні  за якістю товари.

 

 

Список використаної літератури

 

1. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика.- М.: Центр экономики и маркетинга, 2006.- 208с.
2. Андрощук И. Защита от недобросовестной конкуренции // Бизнес информ.- 2007.- № 6.- с. 16-22.
3. Анненков М.Е. Формирование стратегии конкуренции в условиях переходной экономики // Менеджмент в России и за рубежом.- 2007.- № 9-10.- с. 12-20.
4. Ансофф И. Стратегическое управление.- М.: Экономика, 1989 .- 519 с.
5. Архипов В. Стратегическая эффективность управленческих решений // Проблемы теории и практики управления.- 2006.- №5.-с. 117- 122.
6. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ.- М.: ДИС. - 2007.
7. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика. - 2003.
8. Балабанов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. – М: финансы и статистика, 2004
9. Баканов М.И. , Шеремет А.Д. Теория экономического анализы: учебник. - М.: Финансы и статистика, 2006г.- 288с.
10. Бандурака О.М., Коробов Н. Л., Орлов П. /., Петрова К. Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 2008.
11. Бандурка А.М. Фінансово-економічний аналіз. – Харків. – 2009
12. Бернар И., Колли Ж. Толковый экономический и финансовый словарь: французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология: Пер. с франц. – М.: Международные отношения, 2007. – Т.1 – 784с., – Т2 – 760с.
13. Білоус О, Рогач В. Менеджмент: вибір моделі стратегії підприємства в умовах зростаючої конкуренції // Економіка України.- 2002.- № 4.- с. 47-52.
14. Бланк Й. А. Управление прибьілью. —К.: Ника-Центр, 2009.
15. Білик М. Державні підприємства як об’єкт фінансового управління в умовах переходу до ринкової економіки// Український журнал “Економіст”. - 2009. -№1
16. Візіло А. Два метри кордону // Галицькі контракти. - 2009. №18
17. Вачугов В., Веснин В. Стратегия планирования // Социально-политический журнал.-2003. - № 8.- с. 95-105.
18. Вигдарчик Е., Нещадин А. Пути повышения конкурентоспособности предприятий // Экономист.- 2008.- № 11.- с. 69-71.
19. Економіка підприємства: Підручник для вузів / під ред. В.П. Грузинова. – М.: Банки і біржі, 2008 – с. 203-218.
20. Економіка підприємства: Підручник для вузів / під ред. проф. В.Я. Вегер Л.Л. Расчёт экономической эффективности и её значение в условиях неопределённости. В. кн.: проблемы управления научными исследованиями. М.: Наука, 2003. с 35-37
21. Економіка підприємств: Підручник / За ред. С. Ф. Покропивного. – Вид. 2-е, перераб. та доп. – К.: КНЕУ, 2009. – 528 с
22. Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. - К.: Вища школа, 2004. - 223 с.
23. Ейсан Нікбахт, Анджеліко Гроппеллі. Фінанси – К: “Основи”, - 2003.
24. Замков О.О., Толстопятенко А.В., Черемных Ю.Н.. Математические методы в економике. - М: ДИС, - 2007.
25. Иваница Т., Мирошниченко В. Об экономическом механизме управления предприятиями на переходный период // Экономика Украины 2002. – № 5. – С. 92-93.
26. Калина А.В., Осокіна В.В. Економічна теорія і практика господарювання: Навч. посібник. – 2-ге видання. – К.: МАУП, 2008. – 308 с
27. Каракоз І.І., Самборський В.В. Теорія економічного аналізу. – Київ: Вища школа –2009.
28. Конкуренція і контроль держави // Шевеленко С.Д., Федів І.І. Підприємництво і підприємницька діяльність.- К.: Вища школа, 2007.- с.13-15.
29. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч.посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 378с.
30. Куліш С.А. Теорія аналізу господарської діяльності. – Харків – 2005.
31. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2006.
32. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы. М.: Финансы, 2007.
33. Криворучко М.И., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів. – К: “Феникс”, - 2007.
34. Липсиц И. Конкурентная стратегия фирмы // Вопросы экономики.- 2008.- № 9.- с. 87-104.
35. Лук'янченко В. Розвиток підприємництва. // Економіка України. – 2009. - № 1. – с. 32-36
36. Мельник Л.Г., Каринцева О.И. Экономика предприятия : Конспект лекций. Сумы: ВТД "Университетская книга" -2009 с.31-45
37. Мелкус Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций и финансирование инвестиционных проектов - М., 2007. - 160 с.
38. Мизюк Б.М. Стратегічне управління підприємством. - Львів: Коопосвіта. ЛКА, 2009. -388 с.
39. Мягков В. Формирование и порядок опр