Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Июня 2013 в 13:39, курсовая работа
Мета:
Дослідити стратегічне планування Міністерства доходів та зборів у галузі митної справи
Об’єкт:
Діяльність Міністерства доходів та зборів у галузі планування.
Предмет:
Процесс створення стратегічних планів Міністерства доходів та зборів у галузі митної справи.
Вступ....................................................................................................................3
Розділ 1. Суть і функції стратегічного планування........................................5
1.1. Позитивні риси володіння стратегічним планом................................. 5
1.2. Процес стратегічного планування......................................................... 7
Розділ 2. Стратегічне планування митної служби у складі Міністерства доходів та зборів України................................................................................19
2.1. Міністерство доходів і зборів – новостворене відомство в Україні.............................................................................................................. 19
2.2. Поточні та стратегічні плана митниці у складі Міністерства доходів і зборів України..................................................................................................23
2.3. Основні пріоритетні напрями діяльності митної служби у Міністерстві доходів та зборів України на 2013 рік........................................................... 25
2.4. Реалізація стратегічних планів Міністерства доходів та зборів України у галузі митної справи на прикладі підвищення кваліфікації працівників митної системи…………………………........................................................ 30
Висновок.......................................................................................................... 38
Список використаної літератури....................................................................40
[8, с. 202].
В науковій літературі
існує певна розбіжність точок
зору щодо трактування і розкриття
суті поняття «підвищення
Прикладом такого підходу є таке визначення: «Підвищення кваліфікації – навчання працівників з метою підняття рівня їх кваліфікації за професією (спеціальністю), яку вони мають» [17, с. 330].
Представники іншої точки зору розглядають поняття «підвищення кваліфікації» як процес навчання в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації з метою оновлення й поповнення їх знань відповідно до вимог науково-технічного прогресу і завдань підвищення ефективності виробництва. Представниками такого підходу є, наприклад, С.В. Ківалов та Л.Р. Біла, які визначають підвищення кваліфікації державних службовців як «навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі» [4, с. 252].
На думку В.С. Венедиктова, М.І. Іншина та М.М. Клемпарського «підвищення кваліфікації – це безперервний процес формування знань та вмінь, який не залежить від часу, умов праці і характеризується відповідними якісними змінами, адже навіть випускник вищого навчального закладу, тобто молодший спеціаліст, в перші дні своєї праці об’єктивно попадає в такі умови, коли він повинен постійно підвищувати свою кваліфікацію, що ще раз підтверджує принцип безперервності у процесі підвищення кваліфікації» [8, с. 102]. Підсумовуючи вищезгадане можна визначити, що підвищення кваліфікації – це такий вид навчання, який передбачає послідовне оволодіння новими знаннями та вдосконалення професійної майстерності на основі передових сучасних досягнень науково-технічного прогресу та позитивного практичного досвіду в межах обраного фаху. Підвищення кваліфікації працівників митних органів – це навчання, у ході якого вдосконалюються та розвиваються вміння, знання й навички, необхідні для ефективного вирішення завдань професійної діяльності. Підвищення кваліфікації працівників митних органів здійснюється відповідно до Плану підвищення кваліфікації особового складу й навчання кадрового резерву Митної системи
України, який щороку затверджується наказом митної системи[12]. Підвищення кваліфікації може здійснюватись як з відривом, так і без відриву від виконання працівниками митних органів своїх службових обов’язків. При цьому зміст навчання для кожної категорії працівників визначається відповідними навчальними, тематичними планами і програмами, які розробляються згідно вимог майбутньої діяльності людини. Можна вважати, що працівник митних органів пройшов підвищення кваліфікації за місцем служби, у тому випадку, якщо він здобув знання, уміння, навички в обсязі, необхідному для самостійного виконання ним своїх службових обов’язків. Як зазначено в Комплексній програмі підготовки державних службовців, затвердженій Указом Президента України від 9 листопада 2000 р. № 1212/2000 [5], зміст навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців має бути спрямований на оновлення та поглиблення соціально-гуманітарних, політично-правових, економічних, управлінських та спеціальних фахових знань і умінь, включаючи вивчення вітчизняного
іноземного досвіду з державного управління та державної служби, фахового досвіду, необхідного для осіб, які займають посади певної категорії державних службовців.
Отже, професійні програми підвищення кваліфікації повинні включати такі складові навчання: а) загальну – удосконалення та оновлення правових, економічних, політологічних, управлінських, соціально-психологічних знань щодо професійної діяльності працівників митних органів; б) функціональну – здобуття додаткових знань і умінь відповідно до вимог професійно-кваліфікаційних характеристик певних посад; в) фахову – оновлення знань і удосконалення фахової майстерності шляхом засвоєння новітніх досягнень у певній галузі чи сфері діяльності. Навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації посадових осіб митних органів, яке спрямоване на фахове удосконалення та оновлення їх знань та умінь повинно проводитись систематично – один раз на 3-5 років. При цьому оптимальний термін для такого навчання в митних закладах освіти з відривом від роботи – до двох місяців. Перевірку рівня знань працівників після завершення навчання доцільно проводити у формі іспитів, заліків чи захисту випускних робіт [11].
За результатами навчання керівники митних навчальних закладів можуть давати рекомендації керівникам митних органів щодо включення слухача до кадрового резерву або щодо переміщення його на посаду вищої категорії. В свою чергу, керівники митних органів зобов’язані враховувати результати навчання підлеглого при вирішенні питання просування його по службі або включення до кадрового резерву.
Слухачі, які успішно пройшли підвищення кваліфікації за професійними програмами у вищих навчальних закладах, отримують свідоцтво встановленого зразка.
Підвищення кваліфікації вперше прийнятих працівників – це теоретичний курс, що викладається в митних закладах освіти за відповідними навчальними планами та професійними програмами підвищення кваліфікації. Його метою є систематизація знань, отриманих працівником в ознайомлювальний період, формування базових теоретичних знань з митної справи з урахуванням напряму майбутньої професійної діяльності. Такий вид навчання розрахований на працівників, що не мають фахової освіти митного спрямування. Тривалість навчання (1-2 місяці) для різних категорій уперше прийнятих працівників визначається Планом підвищення кваліфікації особового складу митної служби, який щороку затверджується наказом Митної системи України. Навчання завершується підсумковим іспитом з теоретичного курсу. Слухачі, що успішно пройшли навчання, отримують свідоцтво встановленого зразка. Зміст навчання з підвищення кваліфікації доцільно розглядати як єдність: професійних знань, що необхідні для успішного виконання професійних завдань; системи знань, що є теоретичним,
інформаційним
забезпеченням професійної діяльності;
навичок інтелектуальної
Слушною, на
наш погляд, є пропозиція
науковців щодо необхідності розширення
прав та відповідальності службовців
стосовно підвищення їхньої
кваліфікації. Оскільки підвищення
кваліфікації є складовою кола
службових обов’язків посадових
осіб митних органів, то цей
обов’язок носить правовий
характер, за невиконання якого
може наступити дисциплінарна
Таким чином, можна зробити висновок, що підвищення кваліфікації – це нормативно врегульоване обов’язкове навчання, яке спрямоване на безперервне удосконалення теоретичних знань, вмінь та практичних навичок з метою ефективного і високоякісного виконання працівниками службових завдань. Можна виділити такі основні форми підвищення кваліфікації в системі митної служби: 1) систематичне самостійне навчання (самоосвіта); 2) тематичні постійно діючи семінари; 3) тематичні короткотермінові семінари та цільові міжнародні короткотермінові семінари; 4) науково-практичні конференції; 5) стажування працівників митних органів та науково-педагогічного складу відомчих навчальних закладів; 6) навчання у навчальних центрах
підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 7) навчання в магістратурі, аспірантурі та докторантурі, 8) дистанційне навчання.
Отже, навчання без відриву від роботи повинно бути зорієнтовано на: відновлення і поглиблення професійних знань, умінь та навичок працівника митних органів; сприяння набуттю фахівцями професійного досвіду; створення умов для підвищення загальнокультурного рівня фахівців, розвитку їх інтелектуального потенціалу; подолання наявних стереотипів діяльності, формування нового стилю мислення, що відповідає сучасним вимогам [7, с.10].
Великі перспективи для розвитку та вдосконалення системи
навчання без відриву від роботи має дистанційне навчання. «Дистанційне навчання – це цілеспрямований процес інтерактивної (діалогової) взаємодії викладача й слухачів між собою з використанням засобів навчання незалежно від їх розміщення в просторі й часі» [10]. Головною метою впровадження дистанційного навчання є забезпечення доступу працівників митної системи до навчально-методичних та інформаційних ресурсів митних закладів освіти шляхом використання сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних мереж.
Головною метою перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів митної системи України є втілення у життя заходів, спрямованих на вдосконалення їхньої професійної майстерності, знань, спеціальних умінь і навичок. Слід також зазначити, що поряд із наявними позитивними результатами у професійній підготовці особового складу митних
органів існує низка недоліків, усунення яких потребує здійснення заходів, спрямованих на забезпечення більш високої якості та ефективності навчання працівників. Особливо це стосується організації систематичного професійного навчання та безперервного підвищення професійної кваліфікації персоналу митних органів. Досягнення цієї мети вимагає суттєвих якісних змін в організації системи підвищення кваліфікації, її нормативно-правовому, кадровому, навчально-методичному, інформаційному, матеріально-технічному забезпеченні.
Крім того, на сучасному етапі розвитку системи підвищення кваліфікації працівників митних органів спостерігається певна неузгодженість у діяльності її складників. Потребує вдосконалення взаємодія відомчих закладів освіти з митними органами. Доцільно
продовжити та активізувати практику виїздів досвідчених фахівців та викладачів відомчих закладів освіти в митниці з метою надання методичної та практичної допомоги працівникам кадрових підрозділів та організаторам навчання у проведенні професійної підготовки на місцях.
З іншого боку, також необхідно, щоб митні органи, як замовники, більш відповідально ставилися до видачі направлень на навчання, активно впливали на формування обсягів та змісту підвищення кваліфікації, яка проводиться у відомчих навчальних закладах, підбирали найбільш досвідчених працівників для роботи в навчально-методичних радах та для керівництва навчальними групами, в тому числі під час навчальної практики курсантів, контролювали та оцінювали якість і результативність підвищення кваліфікації.
ВИСНОВОК
На сучасному етапі впровадження міжнародних стандартів у митній сфері України є надважливим завданням. Ставши членом СОТ, Україна підтвердила плани щодо покращення діяльності митної служби найближчим часом. Членство України в СОТ та процеси глобалізації є вагомими факторами впливу на митну політику держави, оскільки на додаток до співпраці на глобальному рівні уряди також розширюють співробітництво на регіональних рівнях шляхом створення й розвитку митних союзів, зон вільної торгівлі, угод про економічне партнерство.
Ефективність митної політики значною мірою залежить від динаміки та розвитку торговельно-економічної діяльності. Без міжнародної торгівлі економіка України не може розвиватись та зростати. Міжнародна торгівля вимагає ефективної логістики, чітких та зрозумілих правил торгівлі, вмілого менеджменту митної політики, використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій. Ефективна митна політика сприяє розвитку торгівлі, а відтак державному та приватному секторам вітчизняної економіки. Бізнес отримує конкурентні переваги ринку у вигляді зниження затримок і витрат унаслідок прогнозованого руху товарів через кордони, а для бюджету забезпечується надійне надходження доходів.
В митних органах підвищення кваліфікації повинно носити цілеспрямований характер і використовуватись з метою забезпечення професійної підготовки до: впровадження нових знань та передового досвіду в практику роботи на займаній посаді; виконання посадових обов’язків на більш високій посаді; виконання посадових обов’язків у зв’язку зі змінами нормативно-правового забезпечення; виконання посадових обов’язків у зв’язку з розширенням кола завдань і функцій на займаній посаді або зміни технології їх виконання.
Міністерство доходів і зборів є важливою складовою системи національної безпеки і відіграє суттєву роль у вирішенні проблем стратегічного планування. Питання стратегічного планування мають враховуватись при формуванні й реалізації митної політики шляхом митно-тарифного регулювання експортно-імпортних операцій та організації переміщення через кордон осіб, товарів, транспортних засобів; при розробці заходів зі спрощення митних формальностей; при розбудові державного митного кордону; при розробці стратегії розвитку Міністерства доходів та зборів України й оптимізації її територіальної структури. Вирішення означених завдань потребує відповідного науково-інформаційного забезпечення, яке має включати і відповідний матеріал і базуватись на дослідженнях відповідних фахівців.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ