Творчість Вільяма Блейка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

 

 

 

Курсова робота

з зарубіжної літератури

на тему: «Творчість Вільяма Блейка»

 

 

 

виконала студентка 4 курсу

групи 41

факультету англійської  мови (заочна форма навчання)

Медведєва Анастасія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

ЗМІСТ

Вступ...............................................................................................................2

Розділ І. Творчість вільяма блейка крізь призму літературної критики...........................................................................................................5

1.1. Життєвий і творчий шлях Вільяма Блейка у літературознавчих    дослідженнях.................................................................................................5

Розділ ІІ. Поєднання свідомого та несвідомого у творчості Вільяма Блейка...........................................................................................................10

2.1. Інтерпретація міфології Вільяма  Блейка на основі  психоаналізу К. Г. Юнга.........................................................................................................10

2.2. Світло, що проливається  на Зло: «Шлюб Неба і Пекла»..................14

Висновки......................................................................................................17

Resume..........................................................................................................19

Бібліографія.................................................................................................20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Дана робота присвячена творчості Вільяма Блейка (William Blake;  1754 - 1824).

Відомий французький філософ ХХ століття Жорж Батай писав: «Вільяма Блейка можна вважати одним із найвидатніших поетів Англії. Він лише нещодавно вийшов із напівтемряви, проте володіє певною жорстокістю, що возвеличує чистоту Зла. Блейк зміг простими до банальності фразами звести все людське до поезії, а поезію – до Зла.» [3, 12].

Із цією тезою важко не погодитись, адже все життя, творчість і видіння Вільяма Блейка вражають своїм глибинним містицизмом, темним символічним навантаженням та грою світла і тіней. Його доля зачаровує абсолютною винятковістю, виходом за звичайні життєві рамки. Його сучасники знали про це; подейкували про його своєрідну славу. Вільям Вордсворт і Семюель Колрідж віддавали йому належне, але з певними застереженнями (Колрідж дорікав Блейка за непристойність творів) [2, 110]. Найчастіше його відштовхували зі словами: "Божевільний!" Це повторювали навіть після смерті [8, 32].

У творах (віршах, картинах) митця є неврівноваженість. Щось, що виходить за встановлені рамки, щось, що залишається глухим до несхвальних зауважень з боку, піднімає на вищий щабель ці вірші і зображення, виконані в насиченій колірній гамі [24, 121]. Візіонер Блейк ніколи не вважав свої бачення цінністю. Він не був божевільним, для нього вони просто були людськими, він бачив у них розвій людського духу [22, 115].

Все життя Блейк творив, ніби звертаючись до своїх нащадків, до читачів прийдешніх епох [23, 45]. Водночас, розуміння повної байдужості своїх сучасників породжувало відчай, «Мої твори відоміші на небесах, аніж на землі» - так він говорив, але продовжував творити, з надією на заслужену повагу і увагу своїх нащадків [17, 23]. Сьогодні, охоплюючи поглядом усю його творчість, можна зрозуміти наскільки він випередив своє покоління, - можливо, на вік, а, можливо, й на більше. Майже два століття пройшло після його смерті, і тільки сьогодні Вільям Блейк визнаний одним із великих англійських поетів. Приміром, у Великій Британії його поема «Єрусалим» стала ледве не другим національним гімном, а в США грандіозний успіх мала виставка його живописних та граверних робіт, що відбувалася у 2001 році в нью-йоркському музеї «Метрополітен» [24, 2]. Книги Блейка сьогодні виходять величезними накладами у багатьох країнах світу.

Приваблює у Блейку не лише його творчість, а і загадкова  особистість, його дивна і незвична творча доля. Вільяма Блейка варто цінувати вже за те, що він намагався проникнути у закони світобудови, зрозуміти і висвітлити саму духовність [20, 66]. Робив він це за допомогою написання літературних творів (у віршах і прозі), доповнюючи їх для кращого засвоєння прекрасними ілюстраціями. Такий літературний прийом, що об’єднує в собі філософію, літературу та живопис, раніше майже не зустрічався в Європі. Слід визнати, що саме такий неординарний спосіб творчого самовираження більш, ніж ефективно підходить Вільяму Блейку задля того, аби віддзеркалити свої пророчі ідеї, виразити свій просвітлений погляд на чистоту духовності [25, 55].

Блейк як візіонер, котрий у своїх творах сплітав усі рівні духовної системи, наповнював тексти і малюнки несвідомими видіннями, релігійними екстатичними мареннями та елементами біографізму, відкрив величезне поле для досліджень, адже його роботи не можна трактувати не зазираючи за денотативні сфери творчості.

Саме тому метою даної роботи є дослідження синтезу свідомого (автобіографізм, ідейні нашарування) і несвідомого (вплив почуттів, релігійного містицизму, видіння і марення) у творчості Вільяма Блейка та інтерпретація їхнього поєднання у поетичних та графічних творах.

Для досягнення мети були поставлені такі конкретні завдання:

• аналіз поетичної творчості Вільяма Блейка;
• дослідження зв’язку поезій Блейка з автобіографією;
• виявлення художньої специфіки творів Вільяма Блейка відповідно до обраних аспектів дослідження.

Об’єктом курсової роботи є вірші Вільяма Блейка, перш за все «Шлюб Неба і Пекла», «Тигр», «Дитя-радість» та інші, а також його графіка (малюнки, гравюри).

Предметом є виявлення особливостей поетики, стилістики, змістового плану творів Вільяма Блейка, їх контекстуальних і структурних характеристик.

Методологічною базою для дослідження творчості Вільяма Блейка обрано психоаналітичну критику за Карлом Густавом Юнгом, основними елементами якої є розрізнення свідомого, несвідомого та надсвідомого у літературній творчості, виділення несвідомих мотивів та почуттів, зосередження на «психічному» контексті літературного твору. [2, 125]

Актуальність дослідження полягає в тому, що в українському літературознавстві Вільям Блейк не отримав належної уваги – його творчість була інтерпретована лише англійськими, американськими, французькими та частково російськими науковцями. Оскільки більшість робіт не перекладені українською мовою, читач не має змоги глибше ознайомитися з поезією та графікою видатного англійського митця Вільяма Блейка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ТВОРЧІСТЬ ВІЛЬЯМА БЛЕЙКА КРІЗЬ ПРИЗМУ ЛІТЕРАТУРНОЇ КРИТИКИ

1.1. Життєвий і творчий шлях Вільяма Блейка у літературознавчих дослідженнях

Першим дослідником  творчості Вільяма Блейка можна  вважати Данте Габріеля Россетті, який, передивляючись колекції гравюр, зібраної в Британському музеї, виявив пачку зшитих аркушів, які покриті малюнками й віршами «нещасного візіонера», цього «жалюгідного божевільного», як відгукувалися про Блейка його малочисельні знайомі по артистичному середовищу [14, 220]. Уява майбутнього голови «Прерафаелітского братства» була вражена, він охоче виплатив необхідні десять шилінгів. І з цього рукопису, іменованого тепер в каталогах «Манускрипт Россетті», починається народження слави Блейка. Починається, щоб уже не завершитися – аж до наших днів, коли ім'я Блейка називають одним з перших, говорячи про предтечу сучасної англомовної поезії. Дивацтва митця будуть довго захоплювати дослідників Блейка, навіть сьогоднішніх, не кажучи вже про ранніх (у їх числі слід назвати ще одного прерафаеліта Олександра Гілкріста, який віддав багато років створенню двотомної роботи про Блейка, і Алджернона Суінберна, який в 1868 р. надрукував книгу про поета) [6, 301-305]. Відтворюючи сторінки його творчої біографії, всі вони пишуть про вражаючу сліпоту тодішніх літературних і художніх авторитетів і дорікають за догматичну відданість канонам, в які не вкладалося блейківске естетичне бачення.[17, 77]

Американський дослідник  С. Кларк детально досліджує бунт Блейка проти Королівської академії, яку очолював сер Джошуа Рейнольдс, чудовий портретист, що не терпів, втім, жодних відступів від прийнятих правил малюнка і композиції. Академія раз по раз відхиляла блейківскі роботи, вважаючи їх дилетантськими. В її зали не були пропущені його ілюстрації до Данте, як і гравюри за мотивами «Книги Іова», нині визнані однією з вершин романтичного мистецтва. У 1809 році відбулася єдина персональна виставка Блейка. Він влаштував її на другому поверсі будинку, де містилася крамниця його брата-галантерейника. Експонувалися головним чином ілюстрації до «Кентерберійських оповідань» Джефрі Чосера. Блейк віддрукував каталог, що містив глибокий розгляд цього твору і виклад власного художнього кредо. Але покупців не знайшлося. Та й відвідувачів теж. А єдина рецензія, надрукована в ліберальному журналі «Екземінер», рясніла критикою художника і увінчувалася твердженням, що його слід було б «сховати в жовтий будинок, якби він не був настільки нешкідливим у побуті» [19, 56-77].

Через шістнадцять років цей каталог потрапив до рук Вордсворта. Він не знав віршів Блейка і не побажав з ними познайомитися, а щодо його ідей теж відгукнувся як про свідоцтво «безумства», але додав: «Воно для мене цікавіше, ніж здоровий сенс Вальтера Скотта і лорда Байрона».[16, 46-50] Вордсворт і тут зводив давні літературні рахунки - під старість це стало для нього ледве не основним заняттям, але тим не менш іскру сильного обдарування він зумів відчути при всій своїй упередженості. Проте в «божевіллі» цього таланту не засумнівався і Вордсворт [16, 55].

Що ж спонукало сучасників з такою впевненістю говорити про «божевілля», про «хвору», нехай і сильну, уяву, про нездорові мрії і запалену фантазію? Чому так драматично склалася доля Блейка, який був ізольованим від англійської культури порубіжжя двох століть, від можливого читача, можливого глядача?

Відповідь, здається, напрошується сама по собі: його художнє бачення було занадто новаторським, аби зустріти розуміння і відгук серед його сучасників. Був потрібен час, щоб масштаби і сутність зробленого ним у мистецтві були оцінені.

Звичайно, Блейк, як багато великих художників, випередив свою епоху. У цьому сенсі драма його життя не така вже незвичайна, тим більше - для епохи романтизму, чиї герої стільки разів розплачувались за свій виклик духовній, соціальній, художній відсталості, терпіли знущання і паплюження, гоніння і цькування.

Але Блейк - явище різко  специфічне і на такому тлі. Саме його бачення, що сучасники вважали божевільним, а нащадки - геніальним, має настільки своєрідні витоки, що тут навряд чи доречна (і вже у всякому разі недостатня) стереотипна узагальнена романтична формула невизнаності як свого роду неодмінної умови буття справжнього митця [14,27].

Чималу роль у долі спадщини Блейка зіграли ті обставини, при яких вже багато років після  його смерті виник інтерес до його поезії. «Першовідкривачами» Блейка були прерафаеліти, які дуже односторонньо  сприйняли його як свого попередника [7, 78]. Вони приписували йому власний естетичний культ «чистого» мистецтва і вбачали в його складній поетичній символіці переважно еротичний підтекст, недооцінюючи або зовсім ігноруючи релігійність Блейка [18, 106-111].

Перша ґрунтовна двотомна біографія Блейка, написана Олександром Гілкрайстом в 1863 році, багато в чому віддзеркалює прерафаелітскую точку зору на Блейка, тим більше, що після смерті Гілкрайста в 1861года брати Данте Габріель і Вільям Майкл Россетті, допомагаючи вдові автора, безпосередньо брали участь у підготовці книги до друку [9, 45]. Дослідник зібрав воєдино з найрізноманітніших джерел розрізнені дані про життя Блейка і вперше опублікував багато ранніх невідомих його текстів, а також малюнків. Але, канонізуючи багато апокрифічних анекдотів про Блейка - дивака і візіонера, він разом з тим був схильний трактувати в тому ж анекдотичному плані релігійні переконання поета.

Історично вірне потрактування  творчості Блейка можна знайти у  російських митців порубіжжя ХІХ-ХХ ст. Приміром, К.Д. Бальмонт назвав свій етюд про Блейка «Праотець сучасних символістів». Він характеризував стан митця як бездумну «цілісність» нелюдськи-примітивного, пасивного сприйняття світу [10, 11]. «Блейк був виключно цілісним», - писав Бальмонт. - «Його душа була як рослина, як веселий звір, як цілісна брила льоду» [2, 34].

Відповідно відбираючи і манірно стилізуючи в своїх перекладах вірші Блейка, Бальмонт зображував його російським читачам як поета-дисидента.

Типологічно схожим чином  було витлумачено творчість Блейка і в нарисі З.А. Венгерової «Вільям Блейк. Родоначальник англійського символізму». На відміну від Бальмонта, Венгерова брала до уваги суперечливість англійського поета [5, 44]. Як і у Бальмонта, Блейк поставав в її трактуванні як «праотець сучасного символізму в англійському мистецтві», який поєднав в собі містика-окультиста з поетом, для якого його таємничі бачення є лише відображенням абстрактних істин » [5, 56].

Бернард Шоу був одним із тих, хто оцінив творчість Блейка. Для Шоу Блейк був насамперед бунтарем і новатором, «справжнім піонером», не тільки не відчуженим від життя, але, навпаки, він умів передбачити майбутнє. «Блейк володів могутнім розумом, він був Духом Прийдешньої епохи, глашатаєм моральної революції, який написав її біблію і знав, що робить» [17, 132].

Книга Дж. Броновского «Вільям Блейк, людина без маски» (1944) зіграла в цьому відношенні особливу роль, поклавши початок соціально-історичному вивченню і тлумаченню літературної спадщини Блейка. Він вперше встановив найтісніший зв'язок між «космічною» символікою «пророчих книг» Блейка і тими дійсними суспільними і економічними потрясіннями і переворотами, які переживали народні маси на межі XVIII - XIX століть [19,54-58].