Т.Г.Шевченко - національний Пророк

     Т.Шевченко висловив багато пророцтв; деякі з них збулись, а є й такі, коли їх читаєш, то думаєшь: дай, Боже, щоб це не здійснилось. Звісно є багато пророцтв, що всі українські патріоти мріють, аби вони якнайшвидше здійснились... Однак Шевченківські пророцта – це не все, що дає підставу називати його національним Пророком. Так само, як і біблійні пророки, Т.Шевченко гнівно картав людей за духовне звиродіння, за те, що грузнуть у аморальній твані. Він прагнув, щоб його слова теж “Огнем невидимим пекли замерзлі душі” (“Пророк”, 1848). Нарешті треба сказати і про подібність між пророком Єремією ( народився близько 650 р. До Христа) і Т.Шевченком. Єремія почав пророкувати рано, маючи десь 25 років; перший відомий твір Шевченка – поема “Причинна”, - датований 1837 роком, тобто коли йому було 23 роки. Батьківщині Єремії судилось бути загарбаною Вавілоном, Батьківщині Т.Шевченка- Росією. Єремію силоміць було вивезено до Єгипту, але й там він не припинив своєї патріотичної праці; Т.Шевченко був засланний у приаральську пустелю, де він, хоч і потай, продовжував писати. Як твердять біблієзнавці, Єремія “повинен був провіщати долю всєї землі, остерігати царів, князів, священиків, людей простих, повинен був викорінювати, валити й руйнувати одне, а насаджувати, будувати друге”. Що Т.Шевченко своїм поетичним словом робив таке саме, - в цьому ніхто, хто хоч трохи знайомий із його творчістю, не засумнівається. Шевченко свідомо покладає на сбе місію звіщення Слова правди – минулої, сучасної, майбутньої, правди, що походить від Самого Бога.

      Т.Шевченко не похитнувся у вірі до кінця життя, про це, зокрема, свідчить його лірика останніх років (“Неофіти”, “Марія”, “Царі”, переспіви єврейських пророків і псалмів).

      Щиро, глибоко і непохитно вірячи в Бога, Т.Шевченко творив прекрасне, любив людей і боровся за правду і справедливість протягом усього свідомого життя. Тим-то його творча спадщина залишилась для нас не якимось минущим фактом літературного процесу, а життєдайною криницею на віки.

     Список  літератури: 

1. Завадка Б. Серце чистеє подай. Проблеми релігії  у творчості Т.Шевченка. УПІ ім. Ів.Федорова, “Фенікс лтд”, ПП “Рас”, Л., 1993, с. 5 - 35, 42 - 47, 6 - 85, 98 - 118;
2. Парадиський Ол. Шевченко й релігія. Держ. вид. України, Інст. Тараса Шевченка,  Х., 1930, с. 3 - 76;
3. Білецький Л. Віруючий Шевченко. Вінніпег, 1949, с. 30, - с. 10-25;
4. Сулима В. Біблія і українська література: Нав.посібник. – К., 1998, с. 190 – 215;
5. Пріцак Ом. Шевченко – Пророк, розділ №5. К., 1993.
6. Тарас Шевченко. Зібрання творів у шести томах. Наукова думка, К., 2003.

Міністерство освіти і науки України

 
Національний  педагогічний університет

Імені М.П.Драгоманова

Інститут  української філології 
 
 

Зображення  у повісті «Микола  Джеря» І. Нечуя-Левицького нових явищ пореформенної  епохи – посилення  диференціації села, розвиток капіталістичних відносин 
 
 

                                       Реферат

                                    З НУЛ

                                                                Студентки 203 уа групи

                                                                      Максименко Ганни 

                                                               Науковий керівник -

                                               Бикова Т.В. 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011

Висновок:

     Святе, вічне і всеперемагаюче слово Т.Г.Шевченка йде луною крізь віки і народи і глибоко глибоко озивається в серці кожної людини.  То чиста молитва, молитва чоловіка, який більш за все любив свою землю, свій нарід і кожним рядком з великим болем і надією озивався до Великого Творця, до України. І нема в ній нічого зайвого, нічого лукавого, тільки тяжкі думи, що завжди линули до коханої Батьківщини.

     Творчість Т.Шевченка – це незбагненне світло, що йде від самого Бога, осяює  кожне обличчя, показує вірний шлях до істини. 

     Ми  діти єдиного Бога, діти Неньки України, ми українці і  Т.Г.Шевченко наш пророк...